Постанова

від 05.04.2022 по справі 676/7344/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 676/7344/21

Провадження № 22-ц/4820/699/22

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

розглянув упорядку ч. 1 ст. ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 676/7344/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року в складі судді Семенюк В.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Кам`янець-Подільська міська друкарня» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 67584 грн 65 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 09 грудня 2021 року в сумі 34 983 грн.

На підтримання заявлених вимог позивач посилалася, що згідно наказу № 380 від 26 вересня 1977 року вона була прийнята на роботу учня друкарки до Кам`янець-Подільської міської друкарні, де з того часу працювала на різних посадах. 25 серпня 2021 року, наказом № 22-к її звільнено з роботи в зв`язку з ліквідацією підприємства. Позивач вказувала, що на момент звільнення існувала заборгованість по заробітній платі, за квітень 2021 року - 4014 грн 46 коп, травень 2021 року - 10978 грн 09 коп, червень 2021 року - 11819 грн 98 коп, липень 2021 року - 9193 грн 12 коп, серпень 2021 року з врахуванням відпустки - 21073 грн, також матеріальна допомога - 10506 грн, а всього 67584 грн 65 коп. Крім того, враховуючи розмір її заробітної плати за два останні місяці, розмір її середньоденного заробітку становить 448 грн 46 коп, а тому за 76 днів затримки розрахунку при звільненні на її користь з відповідача підлягає стягненню 34083 грн.

14 грудня 2021 року ОСОБА_1 уточнила заявлені позовні вимоги, вказавши, що розмір середньоденного заробітку становить 512 грн 51 коп, а тому за 76 днів затримки розрахунку при звільненні на її користь з відповідача підлягає стягненню 38 951 грн, отже позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 67 584 грн 65 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 951 грн.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 67584 грн 65 коп - залишено без розгляду в зв`язку з виплатою цих коштів.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено частково, стягнуто з КП «Кам`янець-Подільська міська друкарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку на день виплати усіх належних сум в розмірі 6 000 грн за період з 26 серпня 2021 року по 09 грудня 2021 року, вирішено питання щодо стягнення судового збору.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, не погоджується з рішенням суду в частині часткового задоволення її вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, апелянт вказує, що подана нею заява 20 січня 2022 року написана нею від руки, оскільки саме суддя Семенюк В.В. продиктувала її зміст, але вона хотіла приймати участь в розгляді справи і мала намір подати заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього розрахунку за час затримки виплат при звільненні додавши період з моменту подачі позову і до ухвалення судом рішення, тобто по 20 січня 2022 року, а її фактично суд позбавив такого права. Крім того, апелянтка посилається, що судом першої інстанції з незрозумілих підстав зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 51 519 грн до 6 000 грн. Так ОСОБА_1 зазначає, що факт існування заборгованості із виплати заробітної плати був очевидним, а розмір невиплачених коштів становив 67 584 грн 65 коп, що є значною сумою, яка утворилася через невиплату заробітної плати за великий проміжок часу. Відповідач виплатив їй заборгованість із заробітної плати вже після звернення до суду, тому в неї виникло цілком законне право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в повному розмірі, а саме з врахуванням середньоденного заробітку в сумі 686 грн 93 коп, що було підтверджено в мотивувальній частині рішення та враховуючи кількість днів з моменту звільнення, 26 серпня 2021 року, і по день подачі позову, 09 грудня 2021 року, отже до виплати належало 51 519 грн 75 коп, хоча вона просила стягнути 38 951 грн, а не 6 000 грн, як визначив суд.

Тому ОСОБА_1 просила скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, стягнувши на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 951 грн за період з 26 серпня 2021 року по 09 грудня 2021 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, 30 вересня 1977 року, згідно наказу № 380 від 29 вересня 1977 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до «Кам`янець-Подільської типографії ім. Леніна», на посаду - учень друкарки.

В послідуючому позивачка працювала у «Кам`янець-Подільській типографії ім. Леніна» на різних посадах: 15 грудня 1977 року ОСОБА_1 було присвоєно 1 розряд приймача контролера, 04 січня 1987 року присвоєно 3 розряд друкаря високого друку, 27 квітня 1987 року її переведено на освоєння професії монтажника, 02 липня 1987 року присвоєно 4-й розряд монтажника, 21 листопада 1991 року переведено монтажником по 3-му розряду, 08 травня 2001 року їй присвоєно 4-й розряд друкаря високого друку офсетної дільниці.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради № 346 від 01 березня 2012 року «Кам`янець-Подільську міську друкарню ім. Леніна» перейменовано на КП «Кам`янець-Подільська міська друкарня».

Згідно наказу № 25-к/1 від 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 присвоєно 6 розряд друкаря високого друку офсетної дільниці.

Наказом № 22-к від 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з ліквідацією підприємства, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 67584,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного громадянина на своєчасне отримання винагороди за працю, яке захищається законом.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується на передодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником остаточний розрахунок, виплатити всі належні йому суми (заробітну плату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки тощо). Ці суми мають бути виплачені працівникові в день звільнення, коли ж працівник у день звільнення не працював, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок.

При невиконанні вказаного обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність, зокрема, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з 18 червня 2021 року КП «Кам`янець-Подільська міська друкарня» перебуває в стані припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом № 22-к від 25 серпня 2021 року звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, а 25 серпня 2021 року вона подала до Голови ліквідаційної комісії заяву з проханням виплатити їй заробітну плату з 20 квітня по 25 серпня 2021 року.

Також, позивачка адресувала Голові ліквідаційної комісії вимогу виплатити їй невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу: за квітень 2021 року - 4014 грн 46 коп, травень 2021 року - 10978 грн 09 коп, червень 2021 року - 11819 грн 98 коп, липень 2021 року - 9193 грн 12 коп, серпень 2021 року з врахуванням відпустки - 21073 грн, також матеріальна допомога - 10506 грн, а всього 67584 грн 65 коп.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 в зв`язку з виплатою заборгованості по заробітній платі 20 грудня 2021 року, вже 05 січня 2022 року подала суду заяву, в якій просила її позовні вимоги в частині вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати не розглядати, тому ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 в цій частині залишено без розгляду.

Отже, в ході розгляду справи було підтверджено факт не проведення зі звільненим працівником остаточного розрахунку, тобто виплати всіх належних сум (заробітної плати, вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки тощо) в день звільнення у встановлені законом строки, проведений такий розрахунок зі ОСОБА_1 був лише 20 грудня 2021 року, що не заперечуються сторонами.

Таким чином, мала місце затримка розрахунку при звільненні позивачки, у зв`язку з чим існують підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та обраховуючи розмір шкоди, суд першої інстанції правильно встановив, що середньоденний заробіток складає 686 грн 93 коп, що підтверджується довідкою КП «Кам`янець-Подільська міська друкарня» від 23 грудня 2021 року, тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 26 серпня 2021 року по 09 грудня 2021 року складає 51 519 грн 75 коп.

Однак при цьому, зменшивши розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, до 6000 грн, суд першої інстанції неправильно застосував до даних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц, не врахувавши при цьому всі обставини справи.

В даній постанові Верховний Суд констатував, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

В той же час, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України.

Велика Палати Верховного Суду вказала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 25 серпня 2021 року була звільнена з роботи і в цей же день звернулась до Голови ліквідаційної комісії з заявою про виплату їй заробітної плати з 20 квітня по 25 серпня 2021 року в розмірі 67 584 грн 65 коп. Відповідь на дану заяву їй було надано лише 20 вересня 2021 року.

Оскільки заборгованість по заробітній платі їй виплачена не була, 09 грудня 2021 року позивачка звернулася з відповідним позовом до суду і лише після відкриття провадження в справі 20 грудня 2021 року заборгованість по заробітній платі була повністю погашена.

Таким чином, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що розмір середнього заробітку, який просить стягнути позивачка, є меншим ніж розмір простроченої заборгованості по заробітній платі, пропорційним та справедливим щодо розміру заборгованості і часу затримки, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості складає майже чотири місяці, тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум до суду не пов`язаний з зловживанням позивачкою своїх прав, оскільки вона одразу ж в день звільнення звернулась до роботодавця про виплату заборгованості і лише після отримання відмови в задоволенні заяви через короткий термін часу звернулась з позовом.

При цьому, відсутність коштів на виплату заборгованості по заробітній платі не може бути підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки, оскільки вказана обставина не залежить від волі працівника, не позбавляє роботодавця обов`язку виконати вимоги Конституції України та трудового законодавства щодо оплати праці і фактично призводить до обмеження конституційних прав працівника в силу фінансових проблем роботодавця.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що в даній справі відсутні обставини, на які вказує Велика Палати Верховного Суду, за яких можливо зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права та дійшовши обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог, вищевказаних обставин справи не врахував, безпідставно зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому рішення суду підлягає зміні, а позов задоволенню в повному обсязі.

При цьому, позивач навела власний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в позовній заяві, уточненій заяві та в апеляційній скарзі просила суд стягнути на її користь середній заробіток за час розрахунку при звільненні в сум 38 951 грн. за період з 26 серпня 2021 року по 09 грудня 2021 року.

А тому з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, вимог ст. ст. 12. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України саме вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.

Суд стягнув з відповідача в дохід держави 153 грн. судового збору.

Оскільки позовна заява та апеляційна скарга задоволена на 100%, тому з урахуванням розміру заявлених позовних вимог та норм ч. 10 ст. 141 ЦПК України в дохід держави з відповідача слід стягнути 2270 грн ( 908+908х150%).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року змінити, другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції

Стягнути з Комунального підприємства «Кам`янець-Подільська міська друкарня (місцезнаходження: 32300, м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок, 18, код ЄДРПОУ 02469126) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 951 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Кам`янець-Подільська міська друкарня (місцезнаходження: 32300, м. Кам`янець-Подільський, площа Польський ринок, 18, код ЄДРПОУ 02469126) в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2022 року.

Судді А.М.Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова