Постанова

від 22.02.2022 по справі 700/301/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 700/301/20

провадження № 61-5407св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Наше Зерно Плюс», Державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу подану представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року

у складі судді Яценко Г. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від

03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Єльцова В. О., Василенко Л. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ТОВ «Наше Зерно Плюс», Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопи Б. А. про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, визнання недійним договору оренди землі та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хижинської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області, за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 16 серпня 2019 року за № 23-3046/14-19 СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений експертом державної експертизи відповідно до висновку від

08 листопада 2019 року № 15050/82-19.

16 грудня 2019 року він подав заяву до ГУ Держгеокадасту у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, до заяви долучив витяг

з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 02 січня 2020 року за № 23-66/14-20- СГ, яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну.

Позивачу стало відомо, що 14 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А., за земельною ділянкою з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35023897. Підставою для реєстрації права власності є наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від

28 грудня 2019 року за № 23-6699/14-19-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення.

Державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50816380 від 27 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ «Наше Зерно Плюс» на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358, номер запису про інше речове право: 35191019. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі від 20 січня 2020 року б/н.

Накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року про передачу у власність земельної ділянки та від 02 січня 2020 року про відмову позивачеві у затвердженні проекту землеустрою є незаконними, а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі є недійсними.

Тому позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року №23-66/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки», яким йому відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0358, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року №23-6699/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0358) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б .А., індексний номер: 50638178 від 14 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358, яке зареєстроване

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 січня 2020 року, запис за номером 35023897;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Наше Зерно Плюс», об`єктом оренди за яким

є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0358, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50816380 від 27 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 за ТОВ «Наше Зерно Плюс» та визнати припиненим право оренди ТОВ «Наше Зерно Плюс» на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358, яке зареєстроване

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35191019;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0358, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року №23-66/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0358, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6699/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0358) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50638178 від 14 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 за ОСОБА_2 та припинено усі права та їх обтяження ОСОБА_2 на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358, яке зареєстроване

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 січня 2020 року, запис за номером 35023897.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Наше Зерно Плюс, об`єктом оренди за яким

є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0358, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50816380 від 27 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 за ТОВ «Наше Зерно Плюс» та визнано припиненим право оренди ТОВ «Наше Зерно Плюс» на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35191019.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ТОВ «Наше Зерно Плюс», Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопи Б.А. на користь держави по 840,80 грн судового збору з кожного.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що після проходження позивачем ОСОБА_1 всіх законодавчо визначених етапів безоплатної приватизації земельної ділянки та звернення до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою у позивача виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки у власність, які були порушені переданням у власність та

в подальшому в оренду цієї ж земельної ділянки іншій особі. Позивач із відповідною заявою до ГУ Держгеокадастру звернувся раніше ніж

ОСОБА_2 , його дії щодо оформлення права на земельну ділянку були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, в той час коли ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично надало необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі.

Вимога щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення

у власність спірної земельної ділянки не підлягає задоволенню, виходячи із того, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань судочинства.

Аргументи учасників справи

01 квітня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійним договору оренди скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем-1 в один день було надано відповідачу-2 та позивачу дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для. ведення особистого селянського господарства. Зазначене не суперечить вимогам чинного законодавства України, так як отримання дозволу є лише стадією процесу безоплатної приватизації земельної ділянки та не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права

в майбутньому. Аналогічної правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суд в пункті 30 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 380/624/16-ц та в пункті 35 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16.

Таким чином, отримавши відповідні дозволи, відповідач-2 та позивач набули рівні права на розроблення відповідних проектів землеустрою та подальше отримання у власність спірної земельної ділянки. На підставі отриманих дозволів, на замовлення відповідача-2 та позивача сертифікованими виконавцями робіт із землеустрою розроблено відповідні проекти землеустрою, які в подальшому погоджено в установленому законом порядку та неодноразово подавались на затвердження відповідачу-1.

Тобто, як відповідачем-2, так і позивачем, було вчинено визначені земельним законодавством дії, спрямовані на отримання земельної ділянки у власність

в порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, які були послідовними, добросовісними, майже одночасними, та здійснені

з дотриманням вимог законодавства.

Єдиною та вирішальною обставиною для вирішення даного спору суди попередніх інстанцій визначили дослідження виключно тієї обставини, хто

з фізичних осіб останнього разу першим подав Відповідачу-1 свою заяву про затвердження проекту землеустрою без належного дослідження та правової оцінки попередніх дій та поведінки усіх учасників спірних правовідносин.

При цьому, ОСОБА_2 значно раніше за позивача замовлено розроблення свого проекту землеустрою, погоджено його в установленому законом порядку та вперше подано його на затвердження, тобто ним першим було пройдено всю відповідну процедуру та отримано правомірні очікування

і легітимні сподівання на отримання у власність спірної земельної ділянки, проте було отримано від відповідача-1 відмову в затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені нормами чинного земельного законодавства України. Тобто в даному випадку позивач в порівнянні з відповідачем-2 самостійно допустив свідоме зволікання

з розробкою та поданням на затвердження свого проекту, в зв`язку з чим цілком міг очікувати, що спірну земельну ділянку буде надано у власність іншій особі.

Ці обставини та доводи відповідача-2 безпідставно не були взяті судами попередніх інстанцій до уваги з посиланням, що накази про відмову

в затвердженні проекту землеустрою на заяви ОСОБА_2 від 24 вересня 2019 року та 21 листопада 2019 року не оскаржені до суду, що свідчить про фактичну згоду останнього з невідповідністю його проекту землеустрою нормам чинного законодавства. Натомість останнє звернення відповідача-2, на підставі якого і видавалися оспорювані в цій справі накази, було подано пізніше від звернення позивача, а отже воно не могло мати пріоритет

у розгляді.

При цьому, згідно з ЗК України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження

в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять,

а перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Таким чином, подання позивачем останнього разу заяви про затвердження проекту землеустрою раніше, ніж аналогічну заяву подано Відповідачем-2, не може вважатися єдиною та безумовною підставою для висновку щодо необхідності у такому разі надання переваги у наданні спірної земельної ділянки у власність саме позивачу.

Крім того, оскарження рішень про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дііі державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійним договору оренди, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав досуду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відзив мотивовано тим, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 грудня 2020 року по справі № 1140/2698/18, постанові від 29 жовтня

2020 року по справі № 822/2082/18, постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17, постанові від 13 грудня 2016 року по справі

№ 815/5987/14 тощо.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Тому реальні «законні сподівання» на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи погодження проекту в порядку статті 186-1 ЗК України, а саме в момент звернення до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

З клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту, що

є початковим етапом процедури приватизації землі, позивач звернувся

02 серпня 2019 року, тобто, значно раніше ніж відповідач-2 (13 серпня

2019 року). Однак, на вказану обставину скаржник у своїй скарзі не наголошує, оскільки, керуючись його ж доводами, позивач розпочав процедуру приватизації землі раніше, і як наслідок має першочергове право на отримання у власність земельної ділянки.

Твердження про те, що позивач після отримання дозволу діяв недобросовісно, оскільки зволікав із укладенням договору на розробку проекту та із подачею його на погодження, є лише суб`єктивною думкою скаржника. І позивач і відповідач-2 діяли через представника по довіреності, які замовляли розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ще для 27 фізичних осіб на загальну площу 55,3800 га. Вказані дії вчинені з різницею лише в один місяць, що свідчить тільки про те, що представнику скаржника пощастило швидше за інших знайти землевпорядну організацію, яка змогла одразу приступити до виконання завдання.

Протиправність та незаконність наказів та дій ГУ Держгеокадастру

в Черкаській області може бути підтверджена тільки за наявності відповідного судового рішення, проте жоден із «протиправних» наказів відповідач-2 до суду не оскаржив, з чого слідує, що останній фактично погоджувався із тим, що його проект землеустрою не відповідав нормам чинного законодавства.

На момент подачі заяви позивачем, а також на день видачі відповідачем-1 наказу від 02 січня 2020 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, яку бажав отримати позивач у власність, була відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації за третіми особами права власності чи права користування, оскільки реєстрація права власності за скаржником відбулась лише 14 січня 2020 року.

Фактичні обставини у даній справі не є подібними до обставин справ, які були розглянуті у Верховному Суді та на які посилається скаржник, в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним. Так,

у справах № 472/1282/17, № 527/2036/18, № 570/4524/17, № 570/2301/17 встановлено, що позивачами, яким було відмовлено у передачі земельної ділянки в приватну власність, дотримано встановлений законом порядок одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності. У кожній із означених справ на підставі технічної документації, виготовленої саме позивачем, було сформовано земельну ділянку (присвоєно їй кадастровий номер та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру). Тому Верховний Суд у цих справах визнав протиправними рішення відповідних органів про затвердження відповідачам проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, які вже були сформовані раніше на підставі проектів землеустрою інших осіб (позивачів по справах).

Скаржник не надав жодного доказу того, що земельна ділянка, яка

є предметом спору по цій справі, сформована саме на підставі його проекту землеустрою, у зв`язку із чим він має переважне право на отримання її

у власність.

У справі № 686/24410/17 позивачу відмовлено у задоволенні позову, оскільки відповідно до обставин справи розпорядженням Хмельницької РДА надано дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею та зазначено, що проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок подати для затвердження в райдержадміністрацію протягом одного року. Протягом одного року проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для затвердження в райдержадміністрацію не подавані.

Разом з тим, при вирішенні цієї справи слід керуватися висновками колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними

в постанові від 02 червня 2021 року по справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508св21), оскільки обставини цих справ є тотожними.

У разі необхідності відступу від вказаних висновків, відповідно до вимог статті 403 ЦПК України справу слід передати на розгляд об`єднаної палати.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі; зупинено дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, рішень державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, визнання недійним договору оренди землі та визнання припиненим права орендина земельну ділянку, до закінчення касаційного провадження.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 28 листопада 2018 року

у справі № 826/5735/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц,

у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі 3 686/24410/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 570/4524/17, від

11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17, від 04 вересня 2019 року

у справі № 527/2036/18, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, від 30 серпня 2019 року у справі

№ 817/586/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 570/2301/17).

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358.

Вказане клопотання, зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 02 серпня 2019 року за вх. № З-5748/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3046/14-19-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

16 серпня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області також розглянуто заяву ОСОБА_2 вх. № М-6008/0/94-19 від 13 серпня 2019 року та наказом № 23-3022/14-19-СГ надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На час звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок замовлялися для розроблення вказаними особами у зв`язку із зміною цільового призначення даної земельної ділянки із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) на ведення особистого селянського господарства (код 01.03).

ОСОБА_2 звертався до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із проханням затвердити проект землеустрою та надати йому земельну ділянку у власність заявами від 24 вересня 2019 року та 21 листопада 2019 року.

На зазначені заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало накази від 07 жовтня 2019 року № 23-4284/14-19-СГ та від 29 листопада 2019 року

№ 23-5609/14-19 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358

у власність, з підстав наявності недоліків у проекті землеустрою.Зазначені накази ОСОБА_2 не оскаржені.

На замовлення ОСОБА_1 , інженером-землевпорядником ФОП

ОСОБА_5 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 листопада 2019 року № 150501/82-19, який погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_6

16 грудня 2019 року позивач подав заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка зареєстрована 19 грудня 2019 року. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

20 грудня 2019 року ОСОБА_2 подано аналогічну заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яка зареєстрована 20 грудня

2019 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року

№ 23-66/14-20-СГ позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

14 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50638178 від 14 січня 2020 року, за земельною ділянкою під кадастровим номером 7122887600:03:001:0358 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності є наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року №23-6699/14-19-СГ.

Державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50816380 від

27 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ «Наше Зерно Плюс» (код ЄДРПОУ: 43184117) на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0358, номер запису про інше речове право: 35191019. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі від 20 січня 2020 року б/н.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються

у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності

в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У пункті «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

У частині шостій статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою

і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності

у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Згідно змісту статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає

у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині першій статті 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише

у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) зазначено, що «у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом

і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

… може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає

з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

… неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи

є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки

і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції».

Встановивши, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовлялися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а не з метою її формування, яку було сформовано, присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав не за розробленим за замовленням відповідача проектом землеустрою, суди зробили правильний висновок, що посилання відповідача на те, що ним розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки раніше ніж позивачем правового значення для правильного вирішення цієї справи немає.

Тому є обґрунтованим висновок судів, що за встановлених обставин цієї справи визначальним є завершальний етап процедури безоплатної приватизації земельних ділянок - затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Встановивши, що після розроблення проекту землеустрою та його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України ОСОБА_1 раніше звернувся до ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суди правильно вважали, що саме позивач мав законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку, за відсутності для цього законних перешкод, а відмова йому у затвердженні проекту свідчить про фактичне надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки відповідачу.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів про незаконність оспорюваних наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним

у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508 св 21) зазначено, що «Верховний Суд вважає також вірним висновки судів про недійсність договору оренди землі, укладеного

20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Наше Зерно Плюс», щодо земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0350, так як під час передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, що з урахуванням положень статей 203, 215 ЦК України, є правовою підставою для визнання оспореного договору оренди землі недійсним. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 першим пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність

є безпідставними, оскільки спростовуються змістом положень статті 118 ЗК України, відповідно до яких завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. На відмінну від ОСОБА_2, ОСОБА_1 першим подав належно оформлену заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність».

Тому обґрунтованими є і висновки судів про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 та обтяження на земельну ділянку про державну реєстрацію права оренди на неї ТОВ «Наше Зерно Плюс», а також про недійсність відповідного договору оренди.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року у справі № 700/294/20 (провадження № 61-3376 св 21), від

15 вересня 2021 року у справі № 700/318/20 (провадження № 61-6443св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 700/297/20 (провадження № 61-3502св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 700/303/20 (провадження № 61-8524св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі

№ 700/302/20-ц (провадження № 61-3355св21), від 26 січня 2022 року у справа № 700/317/20 (провадження № 61-5406св21).

Разом з тим, відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених

у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Тому державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопа Б. А. є неналежним відповідачем,

у задоволенні позовних вимог до якого судам необхідно було відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508 св 21), від 12 липня 2021 року

у справі № 700/294/20 (провадження № 61-3376 св 21), від 15 вересня

2021 року у справі № 700/318/20 (провадження № 61-6443св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 700/297/20 (провадження

№ 61-3502св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 700/303/20 (провадження № 61-8524св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі

№ 700/302/20-ц (провадження № 61-3355св21), від 26 січня 2022 року у справа № 700/317/20 (провадження № 61-5406св21), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині вирішення вимог до державного реєстратора скасувати

з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня

2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня

2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наше Зерно Плюс» про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, рішень державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, визнання недійним договору оренди землі залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року

в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук