Рішення

від 05.04.2022 по справі 461/796/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/796/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2022 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський музичний фаховий коледж імені С.П.Людкевича» (79013, м. Львів, пл.Шашкевича, 5; ЄДРПОУ 02214745) про визнання незаконним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський музичний фаховий коледж імені С.П.Людкевича» про визнання незаконним та скасування наказу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що працює в Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський музичний фаховий коледж імені С.П. Людкевича» на посаді викладача відділу фортепіано і концертмейстера. Однак, наказом №174-к від 08.11.2021 року позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач зазначила, що наказ підлягає скасуванню, оскільки є незаконним та таким, що грубо порушує її конституційні права. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 лютого 2022 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський музичний фаховий коледж імені С.П. Людкевича» на посаді викладача відділу фортепіано і концертмейстера.

Наказом №174-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » ОСОБА_2 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2021 р. у КЗ ЛОР ЛМФК ім.С.П.Людкевича було видано наказ №121 «Щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19», який доведено до відома працівників коледжу шляхом публікації даного наказу на офіційному веб-сайті закладу освіти.

Тобто, позивача було попереджено про можливе відсторонення у випадку непроходження ним вакцинації ще 01.11.2021 року.

05.11.2021 року позивачу ОСОБА_2 було вручено повідомлення про можливе відсторонення та роз`яснено умови, за яких відсторонення не відбудеться. У повідомленні також міститься інформація про те, що за нею зберігається робоче місце, але не зберігається заробітна плата.

Відтак, оскільки позивачем не було виконано вимоги наказу №121 «Щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19», до 08.11.2021 р. ОСОБА_2 не надала довідки про протипоказання та застереження до проведення профілактичних щеплень, перелік яких встановлено наказом МОЗ № 595 від 16.09.2011 року зі змінами та доповненнями, а також не надала підтвердження щодо проходження нею вакцинації, тому 08.11.2021 р. було видано наказ № 174-к про відсторонення ОСОБА_4 від роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з відповідними змінами (надалі-Постанова №1236), визначено, що з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених робіт.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» до групи обов`язкової вакцинації віднесені працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної, загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Наказом МОЗ від 30.11.2021 № 2664 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2021 року за № 1624/37246 до групи обов`язкової вакцинації додано працівників органів місцевого самоврядування; закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності; комунальних підприємств, установ та організацій.

Таким чином, можна зробити висновок, що працівники з наведеного вище переліку наказів МОЗ можуть не вакцинуватися лише тоді, якщо вони мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

З офіційного сайту «Вакцинація від COVID-19» (https://vaccination.covid19.gov.ua) вбачається, що усі вакцини від COVID-19 не можна використовувати у разі: важкої алергічної реакція на їхні компоненти чи попередню дозу; гострого захворювання (температура тіла вище 38,0°C); Вакцину CoronaVac/Sinovac Biotech не можна застосовувати, у разі вагітності чи годування грудьми; синдром Гійєна-Барре в анамнезі. мРНК-вакцину виробника Pfizer/BioNTech не можна використовувати, якщо наявна тяжка алергічну реакцію після першої дози вакцини або до будь-якого з її компонентів (наприклад, анафілактичний шок тощо); негайну алергічну реакцію будь-якого ступеня тяжкості на першу дозу вакцини мРНК COVID-19 або будь-якого з її компонентів (включно з поліетиленгліколем) після введення вакцини; негайну алергічну реакцію будь-якого ступеня тяжкості на полісор.

Суд звертає увагу на те, що протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень та інших національних настановах. Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Суд встановив, що позивачем ОСОБА_2 суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він має абсолютні протипоказання, за наявності яких не можна використовувати будь-яку вакцинацію.

Покликання ОСОБА_2 на те, що вакцинація проти COVID-19 не є перевіреною, її вплив на людський організм в подальшому ще не вивчений, оскільки вакцини не пройшли всіх стадій необхідних клінічних випробувань, не заслуговують на увагу, оскільки жодного доказу таких обставин позивачем не надано.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ Міністерства охорони здоров`я № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Таким чином, оскільки позивач не надала довідки про протипоказання та застереження до проведення профілактичних щеплень, перелік яких встановлено наказом МОЗ № 595 від 16.09.2011 року зі змінами та доповненнями, а також не надала підтвердження щодо проходження нею вакцинації, тому 08.11.2021 р. було видано наказ № 174-к про відсторонення ОСОБА_4 від роботи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 49 Конституції України встановлено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Згідно зі ст. 2 КЗпП України працівники мають право на, зокрема, здорові і безпечні умови праці.

Пунктами а) та б) ст. 10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, відповідно до яких громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до п. 41-6 Постанови № 1236 керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 p.;

відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не виконує роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством прямо не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Враховуючи висновок Конституційного Суду України, викладений ним у рішенні N 12-рп/98 від 9 липня 1998 p., термін "законодавство", треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Верховний Суд в Постанові від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19 зазначив: «згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Тобто, інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

В постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 682/1692/17 про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Цивільний касаційний суд у складі Верховного Суду у листі від 24.12.2021 р. № 3223/0/208-21 надав роз`яснення щодо правового регулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку з відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У роз`ясненні зазначалось, що відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупиненням з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонений. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відстороненню від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову Працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Верховний суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021 р. у справі № 331/5291/19): «Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим».

Отже, право позивача ОСОБА_2 на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки у позивача відсутнє щеплення проти COVID-19.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, суд вважає, що відсторонення позивача ОСОБА_2 від роботи без збереження заробітної плати є законним і правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача порушення права позивача на працю, передбаченого приписами ст.43 Конституції України, та інших нормативно-правових актів, а тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.46 КЗпП України, ст.ст.12, 13,76-81, 141, 252, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволені позову ОСОБА_2 до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський музичний фаховий коледж імені С.П.Людкевича» про визнання незаконним та скасування наказу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р. Волоско