Ухвала
від 07.04.2022 по справі 369/2996/22
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2996/22

Провадження №2/369/3891/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі судді Янченка А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.

Також позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд (з урахуванням уточнюючої заяви про забезпечення позову) забезпечити його позов шляхом:

- накладення арешту на належне ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , майно та заборони до набрання чинності рішенням у даній справі будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

- на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 248332155, номер запису про право власності/довірчої власності 40996594;

-на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 248339756, номер запису про право власності/довірчої власності 40997463;

-на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 46 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 248347059, номер запису про право власності/довірчої власності 40998286;

-на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 248353067, номер запису про право власності/довірчої власності 40998995;

-на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 46,2 кв.м., житловою площею 18,8 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 41406419, номер запису про право власності 10595596;

-на квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 42,3 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 41407240, номер запису про право власності 10595818;

-на земельну ділянку площею 0,1200 га, місце розташування земельної ділянки: Київська область Києво-Святошинський район село Софіївська-Борщагівка, кадастровий номер 3222486200:02:002:0417, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 218048488, номер запису про право власності/довірчої власності 37508380;

-на житловий будинок, літера «А», який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , загальна площа 272 кв.м., житлова площа 159,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486201:01:014:0254, реєстраційний номер: 802366132224, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1006 га, складова частина об`єкта нерухомого майна господарський блок «Б», Свердловина 1, та належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 125337109, номер запису про право власності 26328560;

-на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:014:0254, реєстраційний номер: 802366132224, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1006 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , та належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 85763824, номер запису про право власності 20126647.

Заява про забезпечення позову обґрунтована, тим, що 31.01.2021 року відповідачодержав у борг від позивача грошові кошти в сумі 1 000 000 дол. США, що на момент подачі позовної заяви, становить 29 254 900 грн, проте всупереч існуючим домовленостям у визначені строки кошти не повернув, з огляду на що у позивача виникли підстави для стягнення наданих в борг коштів з відповідача, у загальному розмірі 29 254 900 грн.

За рахунок нерухомого майна, яке позивач просить обтяжити, можливо погасити заборгованість відповідача.

Частиною першою ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачавід можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 у справі № 523/11320/19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 1 000 000 дол. США, що еквівалентно 29 254 900 грн.

З огляду на надану суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, обтяжити яке просить позивач, належить відповідачу на праві власності.

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет даного позову, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки надана суду інформація щодо вартості нерухомого майна згідно договорів міни та договорів купівлі-продажу вказує на те, що його вартість покриває спірну заборгованість.

Стороною позивача наведені причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, та обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам.

Реєстрація за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно свідчить про існування у останньої, як в одноосібного власника, можливості вільно, на власний розсуд розпорядитись вищевказаним майном.

Враховуючи, що предметом майбутнього позову є стягнення з останньої грошових коштів суд приходить до висновку, що накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача , оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачам, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.

Накласти арешт на належне ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , майно та заборонити до набрання чинності рішенням у даній справі будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

-на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 248332155, номер запису про право власності/довірчої власності 40996594;