Постанова

від 23.03.2022 по справі 210/528/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/528/22

Провадження № 3/210/434/22

П О С Т А Н О В А

іменем України

"24" березня 2022 р.

Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкіна О.В., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, що надійшов від Державної податкової служби України Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у відношенні:

ОСОБА_1 , директор ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС», ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу від 13 січня 2022 року встановлено порушення порядку ведення податкового обліку ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» передбачене ст.163-1 КУпАП, а саме: за результатами документальної позапланової виїзної перевірки (акт №80/04-36-07- 20-07/41552944 від 13.01.2022р.) ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» (код ЕДРПОУ 41552944) занижено податок на додану вартість у загальній сумі 318684 грн., в тому числі по періодам: серпень 2020 року на суму 144361 грн. та вересень 2020 року на суму 174323 грн., що є порушенням п.198.1 п.198.2 п.198.3, ст.198 Податкового Кодексу україни №2755- VI від 02.12.2010 року.

Порушення вчинено директором ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» ОСОБА_1 .

В судове засіданні ОСОБА_1 не з`явився. Представником ОСОБА_2 на адресу суду надано письмові заперечення, відповідно до яких повідомляє, що ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» категорично не погоджується зі змістом Актом перевірки та доводами зазначеними в ньому. На піставі Акту перевірки було складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0034450720 від 18.02.2022 року, за яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 398355 грн., з яких 318684 грню податкове зобов`язання та 79671 грн. штрафні санкції. Зазначив, що згідно розділів 1 - 3 Акту перевірки, зазначено періоди за які проводилась перевірка з 01,08.2020р. по 31.08.2020р. та з 01.1 2.2020р. по 31,12.2020р., тобто серпень та грудень 2020 року, при цьому розділ 4 Акту перевірки містить висновок контролюючого органу про встановлення порушень в періоди за серпень 2020 року на суму 144 361грн, та вересень 2020 року на суму 174 323грн., що є суттєвим порушенням, адже вересень 2020 року взагалі не досліджувався під час перевірки, а за цей період нібито встановлено порушення. На підставі викладеного просить суд закрити провадження у справі за відсутності події складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові докази, вивчивши заперечення, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Згідно із статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Згідно п. 7 розділу II Інструкції № 566, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту Протоколу. Пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення вносяться до Протоколу і засвідчуються підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пояснення та зауваження можуть додаватися до Протоколу окремо, про що у Протоколі робиться запис.

Судом встановлено, що викладені в протоколі обставини правопорушення та висновки щодо них не відповідають фактичним обставинам справи, а також не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, що вбачається з наступного.

У якості доказів винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП податковим органом надано акт перевірки від 13.01.22р. №80/04-36-07- 20-07/41552944, протокол від 13 січня 2022 року.

Відповідно до пояснень, наданих в протоколі, висновки викладені в акті будуть оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність.

В силу п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані псе мі облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування тл/лбо податкових зобов`язані,, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно - правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведешся бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов`язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв`язку Із відображенням її змісту у первинних документах.

Відповідно до п, 198.1 ст. 198 ПКУ право па віднесення сум податку до податкового креди ту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, п. 201.1 ст. 201 ПКУ передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, с для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Крім того, відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії. Він є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить працівник податкового органу, який проводить перевірку.

Податкове повідомлення-рішення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, на сьогодні триває процедура оскарження податкового повідомлення-рішення № 0034450720 від 18.02.2022 року в Дніпровському окружному адміністративному суді .

Так, Податковим кодексом України передбачено апеляційний порядок узгодження сум податкового зобов`язання. Зазначений порядок узгоджень представляє собою можливість суб`єкту господарювання оскаржити в адміністративному порядку (до вищестоящого податкового органу) податкове повідомлення, у випадку, якщо суб`єкт господарювання не погоджується з рішенням Державної податкової адміністрації України має право оскаржити його до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, податковим законодавством України передбачено дворівневу процедуру оскарження рішень органів податкової служби (в адміністративному та/або в судовому порядку) та поширено презумпцію невинуватості на процедуру оскарження.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС» звернулося до Дніпровського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0034450720 від 18.02.2022 року. прийнятого на підставі акту перевірки від 13.01.22р. №80/04-36-07- 20-07/41552944, що підтверджує квитанцією про надсилання рекомендованого листа з описом вмісту.

Судом встановлено, що на теперішній час процедура оскарження триває, а відтак питання обґрунтованості та законності висновків, викладених в акті податкової перевірки щодо допущених ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС», а саме ОСОБА_1 , порушень вимог податкового законодавства в ході ведення податкового обліку, є предметом розгляду в Дніпровському окружному адміністративному суді.

Суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування поза розумним сумнівом , сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах Кобець проти України (п.43) та Авшар проти Туреччини (п. 282), Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, ОСОБА_3 , Мессеге і Ябардо про Іспанії від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за 1 ст. 163-2 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що її винуватість доведено поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд, не вдаючись до з`ясування питання наявності або відсутності в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, порушень вимог податкового законодавства під час ведення податкового обліку, приходить до висновку про передчасність висновків особи, що склала адмінпротокол, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 24, 163-2, 251, 252, 283, 284,287,294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 , директор ТОВ «МОНТАЖРЕСУРС», ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, в апеляційному порядку шляхом подання скарги через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: О. В. Чайкіна