Постанова

від 07.04.2022 по справі 910/14820/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2022 р. Справа№ 910/14820/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Демидової А.М.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021

у справі №910/14820/21 (суддя - Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Глобал Лоджистік 2010"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Глобал Лоджистік 2010" про стягнення 160279,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором від 28.09.2020 №2809/2020 обов`язку з оплати за транспортно-експедиційні послуги у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 133505,04 грн. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 13857,28 грн - пені, 3011,71 грн - 3% річних та 9905,58 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14820/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/14820/21 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що посилання місцевого господарського суду, як на підставу відмови в позові, на те, що строк оплати за договором не настав, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу документів на підтвердження надання експедиторських послуг, є помилковими, оскільки позивачем заявлялась вимога про оплату товару претензією за вих. №323656/326988 від 11.05.2011, яка залишена без відповіді.

Також позивач відмітив, що відповідачем надано заявки про перевезення товару, на виконання заявок було виконано експедиторські послуги щодо перевезення вантажу у визначені заявками строки, що підтверджується CMR-накладними, відповідачу було виставлено рахунки на оплату наданих послуг, сторонами було підписані акти здачі-прийняття робіт.

Крім того скаржник звертає увагу, що відповідач не заперечує щодо виконання умов договору, жодних зауважень щодо якості наданих транспортно-експедиторських послуг та/або строків їх надання від відповідача не надходило, а тому невиконання зобов`язань щодо розрахунку за надані послуги є порушенням ст. 526 ЦК України, чого суд не прийняв до уваги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14820/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Чорногуз М.Г., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/14820/21 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Відповідач не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзив на апеляційну скаргу не надав.

15.02.2022 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" надійшло клопотання про витребування доказів.

Також 15.02.2022 позивач подав клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1239/22 від 23.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14820/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14820/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Чорногуз М.Г., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 справу №910/14820/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду, виправлено допущену описку в тексті ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" про витребування доказів. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" про проведення розгляду справи №910/14820/21 в судовому засіданні з повідомленням сторін.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1304/22 від 07.04.2022, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14820/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14820/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Демидова А.М., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 справу №910/14820/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.09.2020 між позивачем (експедитор 2 за договором) та відповідачем (експедитор 1 за договором), було укладено договір №2809/2020 (далі - договір) про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, згідно умов якого експедитор 2 зобов`язався за плату і за рахунок експедитора 1 організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, експедитор 2 згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком або по електронній пошті.

Відповідно до 4.4. договору оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків

Пунктом 4.5 договору визначено, що строк оплати послуг експедитором 1 становить 10 (десять) календарних днів з моменту отримання оригіналів документів: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, скан-копія CMR-накладна, яка підтверджена печатками, штампами вантажоодержувача. Оригінали зазначених документів надсилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора 2.

На виконання умов договору, позивач прийняв від відповідача, зокрема, заявку про перевезення товару з Польщі до Росії №323656 від 02.11.2020 на загальну суму 1900 євро по курсу НБУ на день вивантаження та заявку №326988 від 18.11.2020 на загальну суму 2050 євро по курсу НБУ на день вивантаження.

На підтвердження надання експедиторських послуг експедитором 2 було виставлено експедитору 1 рахунок на оплату наданих послуг №323656 від 09.11.2020 на суму 63506,56 грн та рахунок №326988 від 01.12.2020 на суму 69998,48 грн, також сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №323656 від 09.11.2020 на суму 63506,56 грн та №326988 від 01.12.2020 на суму 69998,48 грн. Крім того, за твердженнями позивача, експедитору 2 було надано копії CMR - накладних №02931/11/20 від 27.11.2020 та №02909/11/20 від 03.11.2020.

За наведеного позивач вказує, що згідно п. 4.5 договору оплата наданих послуг за заявкою №323656 від 02.11.2020 мала бути оплачена до 19.11.2020 включно, а за заявкою №326988 від 18.11.2020 до 11.12.2020 включно, чого не було здійснено відповідачем, у наслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 133505,04 грн.

Відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, що стало підставою для пред`явлення замовнику претензії №323656/326988 від 11.05.2021, згідно якої позивач просив оплатити надані послуги у розмірі 133505,04 грн. До претензії було додано Акти наданих послуг №323656 від 09.11.2020 та №326988 від 01.12.2021, рахунки на оплату наданих послуг №323656 від 09.11.2020 та №326988 від 01.12.2020, копії CMR - накладних №02931/11/20 від 27.11.2020 та №02909/11/20 від 03.11.2020. Претензія була направлена через поштового перевізника Нова пошта, що підтверджується Експрес-накладною №20400230958846 від 11.05.2021 (оформлена за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 39/11. Одержувач поштового вдправлення - Чернов Сергій). Вказана претензія залишена без задоволення відповідачем.

В подальшому, 29.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Глобал Лоджистік 2010" 133505,04 грн боргу за надані транспортно-експедиторські послуги.

21.07.2021 Господарським судом міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" було видано наказ №910/10705/21.

Ухвалою Господарським судом міста Києва від 09.08.2021 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Глобал Лоджистік 2010" скасовано виданий наказ.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп"до господарського суду з даним позовом. Крім того, на суму основного боргу позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач заперечуючи проти заявлених вимог в суді першої інстанції відмітив, що строк оплати за договором не настав, оскільки в силу п. 4.5 договору позивач не надіслав йому поштою акти здачі-прийняття робіт, рахунки, скан-копії CMR - накладних, претензія направлена за іншою адресою ніж зареєстроване підприємство (02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4, корп. 5, оф. 245).

Місцевий господарський суд розглянувши спір дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що позивачем не підтверджено надання відповідачу усіх передбачених умовами договору документів для оплати за надані послуги.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 160279,61 грн за неналежне виконання умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп", з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами у справі договору, колегія суддів вважає, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким відповідно до ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас вказаний договір є змішаним та містить ознаки як договору транспортного експедирування, за яким відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 929 ЦК України одна сторона зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, так і договору перевезення вантажу, за яким відповідно до ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, на виконання умов договору, згідно з заявками №323656 від 02.11.2020 та №326988 від 18.11.2020, відповідачем було здійснено перевезення товару.

09.11.2020 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату наданих послуг №323656 на суму 63506,56 грн та рахунок №326988 від 01.12.2020 на суму 69998,48 грн.

Також сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №323656 від 09.11.2020 на суму 63506,56 грн та №326988 від 01.12.2020 на суму 69998,48 грн. При цьому в актах наданих послуг зазначено, що роботи за договором (транспортні послуги за межами території України, транспортно-експедиторське обслуговування) були виконані на підставі договору про транспортне експедирування №2809/2020 від 28.09.2020 та рахунків на оплату №323656 від 09.11.2020 та №326988 від 01.12.2020. Відтак з наведеного слідує, що акти наданих послуг були підписані на підставі виставлених позивачем рахунків та під час їх підписання відповідачем були отримані рахунки на оплату.

Згідно п. 2.4 договору факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі-прийняття робіт. Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків (п. 4.5 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Північний апеляційний господарський суд відмічає, що ч. 5 ст. 626 ЦК України чітко закріплює презумпцію відплатності договору, якщо сторонами не встановлено інше, ч. 2 ст. 901 ЦК України містить норму про можливість застосування положень глави 63 до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відтак, зважаючи на підписання сторонами актів виконаних робіт за договором, обов`язок відповідача-отримувача послуг оплатити вартість виконаних робіт виникає в силу закону (ст.ст. 626, 903 ЦК України, ст. 311 ГК України) та не може ставитися в залежність від ненаправлення останньому рахунку на оплату, тощо.

При цьому, зважаючи на обставини даної справи (підписання сторонами актів виконаних робіт без зауважень, звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача 133505,04 грн, видача Господарським судом міста Києва судового наказу №910/10705/21 від 21.07.2021, скасування Господарським судом міста Києва судового наказу ухвалою від 09.08.2021 у справі №910/10705/21) не направлення (направлення через поштового перевізника Нова пошта з зазначенням отримувачем Чернова Сергія) документів передбачених п. 4.5 договору не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а отже не звільняє відповідача від обов`язку з оплати наданих послуг зважаючи на те, що останній отримував зазначені в п. 4.5 договору документи при підписанні акту прийому-передачі виконаних робіт, зверненні позивача до суду із заявою про видачу судового наказу та при зверненні до суду з даним позовом.

З наявних матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що на виконання заявок відповідача позивачем надано експедиторські послуги щодо перевезення вантажу на суму 133505,04 грн в підтвердження чого сторонами було підписано акти надання послуг.

Однак, оплату наданих послуг відповідач не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення основного боргу на суму 133505,04 грн та нарахованих на нього 3% річних в розмірі 3011,71 грн та 9905,58 грн в порядку ст. 625 ЦК України, а також із застосуванням до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені на суму 13857,28 грн за прострочення оплати за договором.

Відмовляючи в позові місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не виконав умови договору необхідні для оплати транспортно-експедиторських послуг, як щодо цього встановлено вимогу згідно з п. 4.5 договору, а тому не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати за договором.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 73, 76, 77, 86, 269 ГПК України щодо прийняття судами рішень за умов повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та приписів статей 901, 903 ЦК України, що визначають обов`язок замовника оплатити надані виконавцем послуги, Господарський суд міста Києва не перевірив факт виконання позивачем умов договору на підставі виставлених відповідачем заявок, факт підписання сторонами актів виконаних робіт, а відтак, обов`язку відповідача оплатити вартість виконаних робіт на загальну суму 133505,04 грн.

За наведеного місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про передчасність звернення позивача, як надавача експедиторських послуг, з позовними вимогами до відповідача про стягнення вартості виконаних робіт на підставі рахунків на оплату №323656 від 09.11.2020 та №326988 від 01.12.2020, та актів наданих послуг №323656 від 09.11.2020 та №326988 від 01.12.2020 на загальну суму 133505,04 грн, виходячи виключно з погодженої сторонами спору в п. 4.5 договору вимоги щодо відправлення оригіналів документів поштою як передумови для здійснення відповідачем розрахунку за надані послуги, тоді як обов`язок замовника послуг провести оплату за надані послуги виникає в силу закону (ст.ст. 901, 903 ЦК України).

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 525, 526, 627, 629 ЦК України, зобов`язання може виникнути на підставі договору, який є обов`язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов`язання за договором.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції не перевірив дотримання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за фактично отримані послуги від позивача на підставі договору №2809/2020 від 28.09.2020 відповідно до заявок №323656 від 02.11.2020 та №326988 від 18.11.2020, рахунків на оплату №323656 від 09.11.2020 на суму 63506,56 грн та №326988 від 01.12.2020 на суму 69998,48 грн, актів наданих послуг №323656 від 09.11.2020 на суму 63506,56 грн та №326988 від 01.12.2020 на суму 69998,48 грн, а відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як виконавця, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача-замовника за спірним договором щодо оплати вартості наданих послуг.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт на суму 133505,04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 13857,28 грн за рахунком №323656 від 09.11.2020 в сумі 63506,56 грн за період з 19.11.2020 по 31.08.2021, за рахунком №326988 від 01.12.2020 в сумі 69998,48 грн за період з 11.12.2020 по 31.08.2021. При цьому нарахування здійснено по кожному неоплаченому рахунку окремо.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч.ч. 4 і 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до 5.4 договору у випадку прострочення платежу експедитор 2 має право встановити експедитору 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, а експедитор 1 у цьому випадку зобов`язаний сплатити пеню в повному обсязі.

Суд відмічає, що умовами договору сторонами не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, а отже, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, в силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня за період прострочення відповідачем зобов`язання з оплати послуг за рахунком на оплату №323656 від 09.11.2020 в сумі 63506,56 грн нараховується за період з 19.11.2020 по 19.05.2021, за рахунком №326988 від 01.12.2020 в сумі 69998,48 грн за період з 11.12.2020 по 11.06.2021.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок нарахування пені встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 8666,63 грн, з яких 4048,05 грн за рахунком на оплату №323656 від 09.11.2020 та 4618,58 грн за рахунком №326988 від 01.12.2020. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення платежів підлягає частковому задоволенню у розмірі 8666,63 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати у розмірі 9905,58 грн за рахунком на оплату №323656 від 09.11.2020 за період з 19.11.2020 по 31.07.2021 та за рахунком №326988 від 01.12.2020 за період з 11.12.2020 по 31.07.2021, та 3% річних у сумі 3011,71 грн за рахунком на оплату №323656 від 09.11.2020 за період з 19.11.2020 по 31.08.2021 та за рахунком №326988 від 01.12.2020 за період з 11.12.2020 по 31.08.2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3 % річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Здійснивши арифметичну перевірку наданих позивачем розрахунків, в межах заявленого періоду за вказаними заявками, суд встановив, що такі є арифметично правильними та виконаними з урахуванням вимог законодавства, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3011,71 грн 3% річних та 9905,58 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 236 ГПК України вбачається, що судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному ч. 1 ст. 2 ГПК України, - справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних (оспорюваних) прав, законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У зазначеному аспекті доцільно зазначити про висновок Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з яким право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд вважає, що допущені місцевим господарський судом процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи та з`ясування дійсності обов`язку відповідача, як отримувача послуг, який прийняв транспортні послуги надані позивачем на підставі актів наданих послуг, з оплати на користь позивача грошових коштів з урахуванням обставин виконання останнім умов договору щодо перевезення товару, підписанням сторонами актів виконаних робіт, є такими помилками, які порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів учасників справи, та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення місцевого господарського суду від 30.11.2021 у справі №910/14820/21 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не може вважатися таким, що відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/14820/21 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Глобал Лоджистік 2010" (02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4, корп. 5, оф. 245, код ЄДРПОУ 42315340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86Д, код ЄДРПОУ 42198181) 133505,04 грн основного боргу, 8666,63 грн пені, 3011,71 грн З% річних та 9905,58 грн інфляційних втрат.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Глобал Лоджистік 2010" (02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4, корп. 5, оф.245, код ЄДРПОУ 42315340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86Д, код ЄДРПОУ 42198181) 2326 (дві тисячі триста двадцять шість) грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Глобал Лоджистік 2010" (02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4, корп. 5, оф.245, код ЄДРПОУ 42315340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Груп" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86Д, код ЄДРПОУ 42198181) 3489 (три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В.Андрієнко

А.М. Демидова