Рішення

від 06.04.2022 по справі 909/90/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/90/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта логістік Україна",

до відповідача: Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 42 418,32 грн., з них: 41 008,18 грн. - основний борг, 1211,14 грн. - пеня, 199,00 грн. - 3 % річних

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта логістік Україна" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 42 418,32 грн., з них: 41 008,18 грн. - основний борг, 1211,14 грн. - пеня, 199,00 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продаж №251/21 від 08.09.2021 в частині здійснення оплати за поставлений йому товар.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 08.02.2022 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 08.02.22 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №76501 0214199 7 (вх.№ 2968/22 від 22.02.22).

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №76501 0214198 9 (вх.№ 2753/22 від 17.02.22). На виконання вимог ухвали суду подав до суду відзив на позов (вх.№3114/22 від 04.03.2022), відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення, з посиланням на умовами договору п. 3.3. та п. 3.4 спірного Договору мотивує тим, що обов`язок відповідача оплати вартості товару виникає при наявності коштів для фінансування даного товару в межах відповідних асегнувань. В частині нарахування пені позивачем по справі, то відповідач зазначає про неправомірність її нарахування, оскільки сторони договору не передбачили можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

08 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альта логістік Україна" (по договору продавець/по справі позивач) та Департаментом інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради (по договру покупець//по справі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №251/21 з додатком №1 - Специфікацією, відповідно до умов якого продавець (позивач по справі) зобов`язався продати та поставити товар контейнери для збору побутових відходів на території села Микитинці.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума договору складає 591 000 грн.

На виконання умов договору позивачем по справі передано у власність покупця контейнери для збору твердих побутових відходів об`ємом 120 літрів у кількості 980 одиниць на суму 590 998 грн 90к. Про зазначений факт свідчать видаткові накладні №207 та №208 від 04.10.2021 та Акт прийому-передачі товару від 04.10.2021, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до умов договору, зокрема п.3.1 сторонами погоджено, що оплата по Договору проводиться шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця коштів у сумі, відповідно до п.2.1 даного Договору, терміном до 60-ти банківських днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору відповідач оплату за отриманий ним товар здійснив частково, зокрема на суму 549 990 грн 72 к., що підтверджується копією платіжного доручення №183 від 10.11.2021, яке знаходиться в матеріалах справи.

Однак частина заборгованості в розмірі 41008 грн 18к. залишилась непогашеною, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 вказаного вище кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору купівлі-продажу №251/21 від 08.09.2021, який за правовою природою є договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом відповідачем по справі порушено зобов`язання в частині здійснення оплати у визначений законом термін за отриманий ним від позивача товар, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 41 008 грн 18к.

Щодо твердження відповідача, з посиланням на умовами договору п. 3.3. та п. 3.4 Договору , що обов`язок відповідача оплати вартості товару виникає при наявності коштів для фінансування даного товару в межах відповідних асегнувань, то суд вважає їх безпідставними, оскільки умовами договору, зокрема його п. 2.1. сторонами чітко визначені терміни здійснення оплати за отриманий відповідачем товар, зокрема протягом шістдесяти банківських днів з дати поставки товару. Відсутність фінансового асегнування не звільняє від виконання договірного зобов`язання у визначені договором строки.

За наведеного, судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати за поставлений йому товар, зокрема в розмірі 41 008 грн 18к.

Таким чином, належних доказів погашення заборгованості чи доказів спростування зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, заявлена сума заборгованості в розмірі 41 008 грн 18к.. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої суми пені за неналежне виконання зобов`язання, то суд зазначає наступне.

Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

В спірному випадку сторонами по справі в договірному порядку не визначено порядок стягнення пені за неналежне виконання грошового зобов`язання по договору купівлі-продаж, а отже і відсутні підстави для нарахування пені по спірному зобов`язанні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку в стягненні 1211 грн 14к. пені відмовити.

Разом з тим частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 199 грн 00 к. - 3 % річних.

Враховуючи встановлення судом обставин прострочення відповідачем виконання договірних зобов`язань по оплаті товару, проданого та поставленого позивачем, з відповідача належить стягнути 199 грн 00 к. - 3 % річних , які у відповідності до здійсненого судом перерахунку є арифметично правильними.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За наведеного вище, суд приходить до висновку позовні вимоги задовольнити частково, зокрема в частині стягнення 41 008 грн 18 к. - основного боргу та 199 грн 00 к. -3% річних. В частині стягнення пені в розмірі 1211 грн 14 к. - відмовити.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні з позовом до суду позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат: 2 481 грн 00к.- судового збору та 5 000 грн 00к. - витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії Договору про надання правової допомоги №65 від 16.11.2021 року, ордеру про надання правової допомоги №АВ 1011086 від 31.01.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧЦ №000276 від 31.08.2018, Акту приймання-передачі послуг від 31.01.2022, відповідно до якого визначено розмір адвокатських послуг в сумі 5250 грн грн. 00к., платіжного доручення №2564 від 31.01.2022 про оплату послуг за правову допомогу в розмірі 5250 грн 00к.

Зазначені вище докази в сукупності є достатніми доказами на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 5 250 грн.

Однак у позовній заяві позивач просить суд про відшкодування йому витрат на правову допомогу лише в розмірі 5000 грн 00к.

Разом з титим, згідно з пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову частково - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище та результату задоволення позовних вимог (позов задоволено частково), суд приходить до висновку про часткове відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу, зокрема в розмірі 4857 грн 24 к. Решту витрат на правову допомогу залишити за позивачем.

Щодо судового збору по справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату задоволення позовних вимог (позов задоволено частково) суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в сумі 2410 грн 16 к. Решту суму судового збору (в сумі 70 грн 84к. ) за розгляд позовних вимог слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альта логістік Україна" до Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 42 418 грн 32 к., з них: 41 008 грн 18 к. - основний борг, 1211 грн 14 к. - пеня, 199 грн 00 к. - 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради (вул. Незалежності, 7, м. Івано-Франківськ, 76018, код 37794186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альта логістік Україна" ( вул. Б. Кольцова, буд. 14-Д, офіс 610, м. Київ, 03194, код 40654230) 41 207 грн 18 к. (сорок одну тисяу двісті сім гривень вісімнадцять копійки) - заборгованості за договором купівлі-продажу, з них: 41 008 грн 18 к. (сорок одна тисяча вісім гри вень вісімндцять копійки) - основний борг, 199 грн 00 к. (сто дев`яносто дев`ять гривень) - 3 % річних , 4857 грн 24 к. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят сім гривень двадцять чотири копійки) - витрат на правову допомогу та 2410 грн 16к. (дві тисячі чотириста десять гривень шістнадцять копійки) - судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда