Рішення

від 07.04.2022 по справі 910/18883/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2022Справа № 910/18883/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Дмітрієвої Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімедзі" (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 13; ідентифікаційний код 40366371)

про стягнення 10 097, 50 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Дмітрієва Наталія Іванівна з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімедзі", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги перевезення вантажу за договором - заявкою № 03.01/1 від 03.06.2021 в сумі 10 097, 50 грн, яка складається із суми основного боргу - 9 300, 00 грн, 3 % річних - 108, 54 грн, пені - 586,79 грн та інфляційних втрат - 102, 17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Дмітрієвої Наталії Іванівни залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Дмітрієвій Наталії Іванівні п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача; інформація щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

02.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на усунення недоліків позовної заяви з наведеними в ній поясненнями щодо наданих доказів та доданими доказами направлення копії позовної заяви на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 0105491606769 ухвалу суду від 07.12.2021 було отримано 07.02.2022.

Втім, в установлений в ухвалі суду строк відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.06.2021 між Фізичною особою-підприємцем Дмітрієвою Наталією Іванівною (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімедзі" (далі - експедитор) було укладено договір-заявку № 03.06/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме пелети в біг-бегах масою 22 т/86 куб.

Вартість послуг перевезення становить 9 300, 00 грн., шляхом оплати на карту ПБ за оригіналами документів до 10 банківських днів.

Відповідно до вказаної заявки: адреса завантаження: Новгород-Сіверський; дата і час прибуття на завантаження 03.06.2021; адреса вивантаження: м. Дніпро згідно ТТН; дата вивантаження: 04.06.2021; марка автомобіля - DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_2 / НОМЕР_3 .

Необхідність звернення до суду з даним позовом виникла у зв`язку з нездійсненням ТОВ "Хімедзі" (експедитором) оплати наданих ФОП Дмітрієвою Наталією Іванівною послуг перевезення вантажу на суму 9 300, 00 грн. крім того, позивачем виходячи із суми основного боргу здійснено нарахування 3 % річних в сумі 108, 54 грн, пені в сумі 586,79 грн та інфляційних втрат в сумі 102, 17 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами заявки № 03.06/1 від 03.06.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення з елементами транспортного експедирування.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 910 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ст. 916 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як про це вказувалося судом вище Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімедзі" за договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом, далі - № 03.06/1 виступало саме експедитором.

Експедитором за загально прийнятим поняттям є суб`єкт господарювання, який організовує перевезення для фізичних або юридичних осіб за договором транспортного експедирування. Експедитори укладають договір із перевізником або часто з декількома перевізниками для перевезення товарів з однієї країни до іншої. Експедитор не переміщає товари, а виступає як експерт у логістичній мережі. Перевізники можуть використовувати різні способи доставки, включаючи кораблі, літаки, вантажівки та залізниці, і часто використовують кілька способів для одного перевезення. Наприклад, експедитор може організувати доставку вантажу із заводу в аеропорт на вантажівці, доставити його літаком до міста призначення, а потім перевезти з аеропорту до будівлі клієнта на іншій вантажівці.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Судом встановлено, що позивачем на підставі заявки відповідача № 03.06/1, згідно наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 0000000023 від 03.06.2021 здійснено перевезення вантажу масою 22 т - гранули деревні (пелети), вид пакування - біг-бег, з пункту навантаження - 16000, Чернігівська обл., м. Н-Сіверський, вул. Шевченка, 23 Г (вантажовідправник ТОВ "Новгород-Сіверська торгова компанія") та доставлено до пункту розвантаження 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47 (вантажоодержувачу - ТОВ "Крона імпульм").

Суд відзначає, що дана товарно-транспортна накладна містить підписи уповноважених осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, а відтак, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином здійснено перевезення вантажу без претензій та зауважень.

Як про це вказувалося вище, вартість послуг перевезення відповідно заявки № 03.06/1 становить 9 300, 00 грн., шляхом оплати на карту ПБ за оригіналами документів до 10 банківських днів.

Позивач зазначає, що лист, яким було направлено відповідачу ТТН, не отриманий останнім, оскільки, вказаний лист повернувся відправнику із зазначенням причин невручення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Із наявної в матеріалах справи копії конверту вбачається, що відправлення було надіслано за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімедзі" а саме 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 13.

Частинами 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано обумовлені зобов`язання та надано послуг з перевезення вантажу та відповідно виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення оплати послуг на суму 9 300, 00 грн шляхом оплати на карту ПБ за оригіналами документів протягом 10 банківських днів.

Разом з тим, суд вказує, що жодних інших доказів, щоб свідчили про протилежне, станом на момент розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Жодних заперечень щодо наявної заборгованості, відповідачем не висловлено, не дивлячись на те, що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення ТОВ "Хімедзі" ухвали суду від 07.12.2021.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача та відповідно не надав суду доказів здійснення оплати, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 9 300, 00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, а відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 108, 54 грн та інфляційних втрат в сумі 102, 17 грн, то суд вказує слідуюче.

Відтак, судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів (з урахуванням ПДВ) у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відтак, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, який має бути розрахований з 23.06.2021 по 10.11.2021 та інфляційних втрат, за повні місяці, вважає ,що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 107, 78 грн та інфляційні втрати в сумі 102, 17 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 586, 79 грн, то суд вказує, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки сторонами не визначено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, то за таких обстави вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 586, 79 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Дмітрієвої Наталії Іванівни - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімедзі" (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 13; ідентифікаційний код 40366371) на користь Фізичної особи-підприємця Дмітрієвої Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 9 300 (дев`ять тисяч триста) грн 00 коп., 3% річних в сумі 107 (сто сім) грн 78 коп. та інфляційні втрати в сумі 102 (сто два) грн 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн 91 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 08.04.2022

Суддя Баранов Д.О.