Рішення

від 07.04.2022 по справі 910/465/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2022Справа № 910/465/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект»

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»

про стягнення 25920,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» з вимогами до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про стягнення 25920,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25920,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2022 відкрито провадження у справі №910/465/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

03.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що строк оплати за виконані позивачем роботи не настав та більш того сторони уклали Мирову угоду, якою встановили строки та порядок спати існуючої заборгованості.

15.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2015 між Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» (виконавець) укладено Договір субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за плату, відповідно до умов цього договору виконати проектно-кошторисну документацію по об`єкту «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі міста Києва. Розробка проекту житлового будинку поз. №16 по генплану (стадія робоча документація)».

Відповідно до п. 2.1 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 вартість робіт визначається згідно з діючими державними будівельними нормами та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1) становить 722400,00 грн без ПДВ.

04.05.2016 між сторонами укладено Договір про внесення змін №1, в якому сторони виклали п. 2.1 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 у новій редакції, зазначивши, що вартість робіт становить 864480,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 144080,00 грн.

У п. 3.1 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 сторонами погоджено, що за розробку проектно-кошторисної документації замовник проводить розрахунки в такому порядку:

- авансовий платіж становить 20% вартості проектних робіт та перераховується протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами договору за умови отримання коштів за ці види робіт від ТОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного Договору №2015-35 від 03.04.2015 (п. 3.1.1 договору);

- оплата робіт здійснюється протягом 10-ти банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за умови отримання коштів за ці види робіт від ТОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного Договору №2015-35 від 03.04.2015 (п. 3.1.2 договору).

Договором про внесення змін №1 від 04.05.2016 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1.2 договору у новій редакції, зазначивши, що оплата робіт проводиться після виконання окремого етапу проектних робіт відповідно до календарного плану виконання робіт.

Відповідно до п. 4.1 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 передача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, які складаються за результатом повного виконання робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань за цим договором. Строк виконання робіт визначається календарним планом (п. 8.1 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25920,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що строк оплати за виконані позивачем роботи не настав та більш того сторони уклали Мирову угоду, якою встановили строки та порядок спати існуючої заборгованості.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою укладений між сторонами Договір субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що за Актом виконання робіт (надання послуг) №46 від 28.03.2017 позивач виконав роботи на суму 700884,00 грн (з ПДВ) (етапи виконання робіт 1-5, 7-20, 26-29). Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений відбитками печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

Як вбачається з платіжних доручень, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, відповідачем були сплачені позивачу грошові кошти у загальному розмірі 700884,00 грн (у призначенні платежу міститься посилання на акт №46 від 28.03.2017).

Крім того, судом встановлено, що за Актом виконання робіт (надання послуг) №71 від 29.05.2017 позивач виконав роботи на суму 137676,00 грн (з ПДВ) (етапи виконання робіт 6, 22-25, 30). Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений відбитками печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

Вказані роботи були у повному обсязі оплачені відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №961 від 31.05.2017.

Судом встановлено, що позивачем було складено Акт виконання робіт (надання послуг) №15 від 27.08.2020 на суму 25920,00 грн (21 етап виконання робіт) та 27.08.2020 надіслано його на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (копії долучені позивачем до позовної заяви).

Як вбачається з інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказаний акт було отримано відповідачем 01.09.2020.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив отримання ним від позивача Акту виконання робіт (надання послуг) №15 від 27.08.2020 на суму 25920,00 грн (21 етап виконання робіт).

Однак, доказів підписання вказаного акту відповідачем матеріали справи не містять.

У п. 4.2 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 погоджено, що замовник зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів після отримання вказаного у п. 4.1 акту та результату робіт підписати та повернути його виконавцю, або надати мотивовану відмову від прийняття робіт.

Згідно з п. 4.3 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 при неотриманні виконавцем підписаного акту або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін, роботи вважаються прийнятими.

З огляду на ненадання відповідачем мотивованої відмови від підписання Акту виконання робіт (надання послуг) №15 від 27.08.2020 на суму 25920,00 грн (21 етап виконання робіт) та беручи до уваги умови п. 4.3 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015, суд дійшов висновку, що роботи, наведені в акті № 15 на суму 25920,00 грн, вважаються прийнятими відповідачем та останній зобов`язаний їх оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось судом, у п. 3.1.2 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 сторонами було погоджено, що оплата робіт здійснюється протягом 10-ти банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за умови отримання коштів за ці види робіт від ТОВ «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного Договору №2015-35 від 03.04.2015 (п. 3.1.2 договору).

Посилаючись на умови вказаного пункту, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що спірний акт не підписаний, а грошові кошти від ТОВ «Нові будівельні матеріали» відповідачу не надходили, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними.

Однак, суд зазначає, що Договором про внесення змін №1 від 04.05.2016 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1.2 договору у новій редакції, зазначивши, що оплата робіт проводиться після виконання окремого етапу проектних робіт відповідно до календарного плану виконання робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, так як сторони змінили умови оплати шляхом викладення п. 3.1.2 договору у новій редакції, посилання відповідача на умови п. 3.1.2 первинної редакції Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 є необгрунтованим.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки умовами п. 3.1.2 Договору субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 (в редакції Договору про внесення змін №1 від 04.05.2016) не встановлено строку виконання відповідачем зобов`язання, слід керуватися нормами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як встановлено судом, надісланий позивачем акт від 27.08.2020 на суму 25920,00 грн був отриманий відповідачем 01.09.2020, з огляду на що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати за виконані позивачем роботи станом на дату розгляду справи у суді є таким, що настав.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що 24.09.2019 між сторонами було укладено Мирову угоду, якою було врегульовані правовідносини в тому числі і за Договором субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015, та погоджено строки і порядок сплати відповідачем існуючої заборгованості.

Втім, тексту вказаної Мирової угоди відповідачем до матеріалів справи не долучено.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача, що вказаною Мировою угодою (у випадку її укладення) сторони могли врегулювати сплату заборгованості у розмірі 25920,00 грн (предмет позову у даній справі), так як на дату укладення мирової угоди (24.09.2019) у відповідача не існувало обов`язку сплатити позивачу вказану суму грошових коштів (акт складений 27.08.2020).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 25920,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, 15.02.2022 відповідачем було подано заяву про визнання позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на те, що визнання відповідачем позову у даній справі не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем позову у даній справі (заява про визнання позову підписана директором Чуриловим В.В.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» за Договором субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 у сумі 25920,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем були визнані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» про стягнення 25920,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» (клієнт) та Адвокатським бюро «Романа Проценка» (бюро) укладено Договір №11/05-2021 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого бюро зобов`язується здійснити захист, представляти інтереси клієнта та надавати йому інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими актами чинного законодавства, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору за надану правову допомогу та послуги, що надаються бюро, клієнт сплачує бюро гонорар, розмір та строки сплати якого узгоджується сторонами та визначаються у додаткових угодах до цього договору.

28.12.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №11, якою визначено порядок надання бюро правової допомоги клієнту щодо стягнення заборгованості за Договором субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015.

У п. 2 Додаткової угоди №11 від 28.12.2021 сторони визначили вид правової допомоги: вивчення обставин та матеріалів, аналіз документів, збір доказів, формування правової позиції, аналіз судової практики - 1500,00 грн; складання тексту позовної заяви - 2500,00 грн; формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками до суду, формування пакету документів для відповідача (копія позовної заяви та доданих до неї документів) для направлення відповідачу - 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди №11 від 28.12.2021 оплата гонорару здійснюється в наступному порядку: протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Згідно з п. 6.1 Додаткової угоди №11 від 28.12.2021 правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги.

Судом встановлено, що 30.12.2021 між сторонами було складено і підписано Акт №11 приймання-передачі правової допомоги, в якому зазначено, що бюро надало клієнту наступну правову допомогу на загальну суму 5000,00 грн: 1) вивчення обставин та матеріалів, аналіз документів, збір доказів, формування правової позиції, аналіз судової практики у спори про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором субпідряду №0095/09/15-16Р на виконання проектних робіт від 09.11.2015 - 1500,00 грн; 2) складання тексту позовної заяви - 2500,00 грн; 3) формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду. Формування пакету документів для відповідача - 1000,00 грн.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката відповідач зазначив, що у 2021 році були подані аналогічні позови з однаковим текстом позовних заяв та додатків (справи №910/8641/21, №910/9197/21, №910/8075/21, №910/7856/21, №910/8807/21, №910/22041/21, №910/22045/21, №910/464/22), з огляду на що, на думку відповідача, заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката є завищеним та не відповідає критеріям реальності та розумності.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги подання (підготовку та написання) бюро аналогічних позовів до Господарського суду міста Києва у спорах, що виникли з подібних правовідносин (за аналогічними договорами), суд дійшов висновку щодо обгрунтованості наведених відповідачем підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката до 2500,00 грн.

Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, оскільки відповідачем було визнано позов до початку розгляду даної справи по суті, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь позивача 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 74, 76-80, 130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, літера А; ідентифікаційний код: 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 19А; ідентифікаційний код: 38657646) грошові кошти у розмірі 25920 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн 00 коп, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500(дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп та судовий збір у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 19А; ідентифікаційний код: 38657646) судовий збір у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп, сплачений за платіжним дорученням №2192 від 04.01.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак