Рішення

від 22.02.2022 по справі 922/4503/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4503/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Муфодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) до Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради (61044, м. Харків, вул. Боротьби, 1; код ЄДРПОУ: 21183157) про стягнення заборгованості за участю представника:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

15.11.2021 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради, в якій просить суд стягнути з Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради заборгованість у загальному розмірі 683 436,36 грн. з яких: основна заборгованість у розмірі 610 864,44 грн., 3% річних у розмірі 19 276,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 53 295,68 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії в гарячій воді за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року (включно).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2021 позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№4503/21 від 15.08.2021) залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

25.11.2021 на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 18.11.2021 від представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№27918 від 25.11.2021) разом із оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2021 прийнято позовну заяву (вх.№4503/21 від 15.11.2021) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Комунального закладу "Харківська спеціальна школа №12" Харківської обласної ради про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4503/21. Визначено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 22 грудня 2021 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

21.12.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30142 від 21.12.2021), в якому просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору про постачання теплової енергії у 2020, а отже позивачем та відповідачем не погоджено істотні умови постачання теплової енергії в 2020 році, а саме: обсяг постачання теплової енергії, вартість теплової енергії, строки оплати теплової енергії тощо. Тому, на думку представника відповідача, позивач безпідставно стверджує про відпуск теплової енергії відповідачу посилаючись на розпорядження Харківського міського голови. Тоді як за відсутності договору про постачання теплової енергії, в якому погоджено вартість та строки оплати, у позивача не виникає права вимагати від відповідача оплати теплової енергії, а у відповідача не виникає такого обов`язку. На переконання представника відповідача, акти на включення та відключення опалення, є неналежними доказами розрахунку кількості спожитої теплової енергії, оскільки вказані акти складалися тільки представниками позивача за відсутності представника відповідача.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2021 відкладено підготовче засідання на 19.01.2022.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовчого засідання на 16.02.2022.

16.02.2022 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення (вх..№3665 від 16.02.2022), в якому зазначив, що відповідач є закладом освіти, який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. У зв`язку з чим, виконання рішення в частині стягнення усієї суми боргу одночасно може спричинити шкоду інтересам закладу освіти. У зв`язку із чим, представник відповідача просить суд при ухвалені рішення зазначити про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4503/21 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Комунального закладу «Харківська спеціальна школа № 12» Харківської обласної ради про стягнення заборгованості у розмірі 610 864,44 грн., 53 295,68 інфляційних втрат, 19 276,24 3% річних та судового збору у розмірі 10 251,55 грн. (всього 693 687,91 грн.) на один рік, а саме:

-61 187,91 до 31 березня 2022 року;

- 57 500,00 до 30 квітня 2022 року;

- 57 500,00 до 31 травня 2022 року;

- 57 500,00 до 30 червня 2022 року;

- 57 500,00 до 31 липня 2022 року;

- 57 500,00 до 31 серпня 2022 року;

- 57 500,00 до 30 вересня 2022 року;

- 57 500,00 до 31 жовтня 2022 року;

- 57 500,00 до 30 листопада 2022 року;

- 57 500,00 до 31 грудня 2022 року;

- 57 500,00 до 31 січня 2023 року;

- 57 500,00 до 28 лютого 2023 року.

Присутній в підготовчому засіданні 16.02.2022 представник позивача не заперечував проти розстрочення виконання рішення у даній справі.

Присутній в підготовчому засіданні 16.02.2022 представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2022 відкладено підготовче засідання на 23.02.2022.

17.02.2022 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо підстав розстрочення виконання рішення (вх..№3901 від 17.02.2022), в яких зазначив, що усі витрати відповідача у поточному році мають бути передбачені в кошторисі. Відповідно до кошторису відповідача на 2022 рік, у ньому не передбачена стаття видатків - кошти для сплати за примусовим стягнення, у тому числі за рішенням суду тощо. Крім того, в кошторисі відповідача на весь 2022 рік закладено 1 639 798,00 грн. для оплати опалення. Тоді як загальний обсяг позовних вимог позивача складає майже половину від коштів, які передбачено для оплати опалення у поточному році. Відповідач є закладом освіти, який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. У зв`язку з чим, виконання рішення в частині стягнення усієї суми боргу одночасно може спричинити шкоду інтересам закладу освіти.

Представники сторін в підготовче засідання 23.02.2022 не з`явились. Про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).

Частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В частині 9 статті 60 ГПК України зазначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Так, присутній в підготовчому засіданні 23.02.2022 представник відповідача Цимбалістий В.А., якого на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 17.12.2021 та ордеру №83475 від 17.12.2021 уповноважено представляти інтереси відповідача, зокрема в господарських судах, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Обмеження повноважень представника Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради Цимбалістого В.А. у зазначених договорі та ордері відсутні.

Разом з цим суд роз`яснює відповідачу що, у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Комунальний заклад "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради займає приміщення розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Боротьби, 1.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.

Між комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» та Комунальним закладом «Харківська спеціальна школа №12» Харківської обласної Ради укладалися договори №16053/19 від 05.02.2019 та №16053/21 від 23.02.2021 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді на 2019 рік та 2021 рік.

Постачання теплової енергії відповідачу у 2020 році позивач здійснював на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2019-2020, 2020-2021, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, в порушення статті 24 Закону України "Про теплопостачання" договір про закупівлю теплової енергії на 2020 рік відповідач не укладав та отримував теплову енергію на потреби за відсутності письмового договору.

Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п.7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71), які розподіляються пропорційно тепловим навантаженням (п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198).

У зв`язку з тим. що будинок, у якому розташовані приміщення відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії здійснювався згідно показань приладів обліку, встановлених у будинку, з урахуванням теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.

На підтвердження зазначеного позивач надає відомості обліку споживання теплової енергії.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщенні відповідача (акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі") за період з лютого 2020 по грудень 2020 року.

Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за вказаний період також підтверджується рахунками-фактурами, які були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідна відмітка в графі "отримав".

Станом на 04.11.2021 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію без укладання договору про закупівлю теплової енергії складає 610 864,44 грн., яка утворилася за період з лютого 2020 по грудень 2020 року (включно).

Доказів оплати відповідачем спожитої теплової енергії за період з лютого 2020 по грудень 2020 року в сумі 610 864,44 грн. матеріали справи не містять.

Також, позивачем нараховано відповідачу на суму заборгованості 3% річних в сумі 19 276,24 грн. та інфляційні витрати в сумі 53 295,68 грн.

В свою чергу відповідач визнав заборгованість в повному обсязі та просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі на один рік.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п.23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Положення ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачає обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).

При цьому, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, позивачем в обґрунтування суми заборгованості відповідача надано розрахунок вартості спожитої теплової енергії за період з лютого 2020 по грудень 2020 року, акти підключення та відключення споживача, відомості обліку споживання теплової енергії та рахунки-фактури разом із доказами їх отримання відповідачем.

Таким чином, позивачем належним чином доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у період з лютого 2020 по грудень 2020 року.

При цьому, не укладення відповідачем договору в порушення вимог чинного законодавства України з теплопостачальною організацією не звільняє відповідача від оплати теплової енергії, яку він фактично споживає.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" про стягнення вартості спожитої відповідачем теплової енергії без укладання договору за період з лютого 2020 по грудень 2020 року у розміру 610 864,44 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 19 276,24 грн. та інфляційні витрати в сумі 53 295,68 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 5 125,77 грн., а 5 125,77 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Разом з цим, представник відповідач просить суд розстрочити відповідачу виконання судового рішення у справі на один рік.

Дане клопотання мотивоване тим, що усі витрати відповідача у поточному році мають бути передбачені в кошторисі. Відповідно до кошторису відповідача на 2022 рік, у ньому не передбачена стаття видатків - кошти для сплати за примусовим стягнення, у тому числі за рішенням суду тощо. Крім того, в кошторисі відповідача на весь 2022 рік закладено 1 639 798,00 грн. для оплати опалення. Тоді як загальний обсяг позовних вимог позивача складає майже половину від коштів, які передбачено для оплати опалення у поточному році. Відповідач є закладом освіти, який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. У зв`язку з чим, виконання рішення в частині стягнення усієї суми боргу одночасно може спричинити шкоду інтересам закладу освіти.

Позивач проти розстрочення відповідачу виконання судового рішення у справі на один рік не заперечував.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як було встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем виникла у період з лютого 2020 по грудень 2020 року у зв`язку з несвоєчасним здійсненням платежів за отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Так, відповідно до п.1.1. Статуту Комунального закладу "Харківська спеціальна школа №12" Харківської обласної ради, останній є закладом загальної середньої освіти, що забезпечує здобуття початкової, базової середньої та профільної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями зору.

Згідно з п.1.9. Статуту Комунальний заклад "Харківська спеціальна школа №12" Харківської обласної ради є неприбутковим закладом у галузі освіти та не має на меті отримання прибутку (доходів).

Розділом 9 Статуту передбачено, що Комунальний заклад "Харківська спеціальна школа №12" Харківської обласної ради фінансується за рахунок коштів обласного бюджету.

Відповідно до п.10.7. Статуту, відповідач діє на підставі фінансового документу - кошторису, який затверджується в установленому порядку.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем надані належні докази наявності обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання судового рішення.

На думку суду оплата стягнутої судовим рішенням суми боргу частинами дасть можливість боржнику самостійно здійснити погашення заборгованості без негативного впливу на діяльність та фінансовий стан відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання (вх.№3665 від 16.02.2022) представника Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради про розстрочення виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2022 у справі №922/4503/21 про стягнення з Комунального закладу "Харківська спеціальна школа №12" Харківської обласної ради на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 610 864,44 грн. основного боргу, 53 295,68 грн. інфляційних втрат, 19 276,24 грн. 3% річних та судового збору у розмірі 5 125,77 грн. на загальну суму 688 562,13 на один рік до 23.02.2023.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, у судовому засіданні 23.02.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно п.1 ч.6 ст.233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого п.1 ч.6 ст.233 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради (61044, м. Харків, вул. Боротьби, 1; код ЄДРПОУ: 21183157) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 610 864 (шістсот десять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. основного боргу, 53 295 (п`ятдесят три тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 19 276 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 24 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 5 125 (п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн. 77 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Харкова повернути Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 5 125 (п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн. 77 коп.

Оригінал платіжного доручення № 19550 від 23 листопада 2021 року на суму 10 251,55 грн. залишається в матеріалах справи.

Рішення в частині повернення позивачу з державного бюджету судового збору є виконавчим документом.

Клопотання (вх.№3665 від 16.02.2022) представника Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради про розстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2022 у справі №922/4503/21 про стягнення з Комунального закладу "Харківська спеціальна школа № 12" Харківської обласної ради (61044, м. Харків, вул. Боротьби, 1; код ЄДРПОУ: 21183157) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 610 864 (шістсот десять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. основного боргу, 53 295 (п`ятдесят три тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 19 276 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 24 коп. 3% річних та судового збору у розмірі 5 125 (п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн. 77 коп. на загальну суму 688 562,13 на один рік, а саме:

до 31.03.2022 - 57 382,13 грн.;

до 31.04.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.05.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.06.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.07.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.08.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.09.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.10.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.11.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.12.2022 - 57 380,00 грн.;

до 31.01.2023 - 57 380,00 грн.;

до 23.02.2023 - 57 380,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "06" квітня 2022 р.

Суддя Т.О. Пономаренко