Рішення

від 29.03.2022 по справі 167/516/21

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/516/21

Номер провадження 2/167/4/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2022 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю секретаря судового засідання О.В. Давидюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства « Корсойл-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення її власнику,

з участю:

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача адвоката М.В. Мохнюка,

в с т а н о в и в:

05.07.2021 року позивач звернувся у суд з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення її власнику, мотивуючи свій позов тим, що він є власником земельної ділянки площею 8, 9456 га з кадастровим номером 0724582600:02:002:0142, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області ( далі спірна земельна ділянка).

Позивач дізнався про те, що між ним та Фермерським господарством « Корсойл-Агро» 21.06.2017 року був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років з правом пролонгації, який 19.09.2017 року був зареєстрований реєстратором Рожищенської районної державної адміністрації.

Однак позивач договір оренди землі від 21.06.2017 року з ФГ «Корсойл-Агро» не укладав та не підписував, а підпис, який стоїть на договорі від імені ОСОБА_1 , виконаний іншою особою.

Просить усунути перешкоди у користуванні належною позивачу на праві власності земельною ділянкою площею 8, 9456 га з кадастровим номером 0724582600:02:002:0142, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області; скасувати державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, проведену державним реєстратором Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області Печко Анною Ярославівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37152872 від 19.09.2017 року, та стягнути на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06.07.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2021 року, в якому було оголошено перерву до 03.08.2021 року.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 03.08.2021 року провадження у справі було зупинено на час проведення почеркознавчої експертизи.

17.11.2021 року до суду надійшов висновок експерта по почеркознавчій експертизі.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 18.11.2021 року провадження у справі поновлено і підготовче засідання призначено на 16.12.2021 року.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 16.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022 року.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 12.01.2022 року у зв`язку з хворобою представника відповідача судове засідання відкладено на 02.02.2022 року, яке не відбулося у зв`язку із хворобою головуючого - судді. Розгляд справи призначено на 03.03.2022 року, яке було відкладено на 30.03.2022 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити і додатково позивач суду пояснив, що він договір оренди землі від 21.06.2017 року з ФГ « Корсойл-Агро» не укладав та не підписував, підпис який стоїть на договорі від імені ОСОБА_1 виконаний іншою особою і він нещодавно дізнався, про наявність вказаного договору. Щодо підписів у відомостях про виплату орендної плати, то позивач не заперечує щодо отримання орендної плати, але по договору оренди від 15.08.2011 року, укладений між позивачем і ФК « Волиньагроходинг» в особі голови Корнійчук Руслани Анатоліївни.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи ( ас 246, 231, 252).

28.07.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки договір оренди від 21.06.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ « Корсойл-Агро», відповідає вимогам Земельного законодавства, і у ньому передбачено всі істотні умови необхідні для Державної реєстрації та при його укладенні і підписанні позивачем, ним надано копії його паспорта та документи про право власності, внаслідок чого реєстраційною службою внесені відповідні відомості до Державного реєстру прав. Господарство відповідача відкрито використовує земельну ділянку згідно її цільового призначення, сплачує земельний податок та регулярно здійснює орендну плату згідно Договору оренди. Факт отримання плати за користування спірною ділянкою підтверджується відомостями про виплату орендної плати за 2017-2020 роки, в яких наявні підписи позивача, що свідчить про те, що позивач укладав договір оренди землі, який зараз заперечує. Позивач також не звертався до орендаря про дострокове розірвання договору оренди землі та не навів у позові, які саме його права чи інтереси порушено у зв`язку з укладенням договору. Також зазначає, що спірна ділянка перебуває в обробітку та на ній знаходяться сільськогосподарські культури, що належать ФГ « Корсойл-Агро» ( ас 44-108).

Суд, заслухавши думку позивача і його представника, ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача, згідно частини 1 статті 223 ЦПК України.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, надані сторонами, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 8, 9456 га з кадастровим номером 0724582600:02:002:0142, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області і якою користується відповідач на підставі Договору оренди землі від 21.06.2021 року.

Дані обставини підтверджуються Договором оренди землі від 21.06.2017 року ( ас 8-9), Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.06.2021 року ( ас 10-11), Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2021 року з додатком ( ас 12, 13-15).

В судовому засіданні встановлено, що Договір оренди землі від 21.06.2017 року позивач з відповідачем щодо спірної земельної ділянки не підписував.

Дані обставини підтверджуються Висновком експерта № СЕ-19/103-21/7144-ПЧ від 08.11.2021 року, згідно якого підпис від імені орендодавця ОСОБА_1 в графі: « Орендодавець» в договорі оренди землі від 21.06.2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою ( ас 180-185).

Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Частиною 1 статті 215, статтями 229-233 ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі, зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії, що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника справи.

Якщо встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним є такими, що не виникли.

Згідно статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до статті 6, частини 1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України « Про оренду землі» ( в редакції станом на 21.06.2017 року) ( далі Закон), договір оренди землі укладається в письмовій формі і набирає чинності після його державної реєстрації ( стаття 18 цього Закону).

Згідно частини 1 статті 15 Закону, істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди ( кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця ( а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Статтею 15 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені устатті 16 ЦК України, і такий перелік не є вичерпним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майновогоправата інтересу. Також перераховані конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимогстатті 2 ЦПК України, завданнямцивільногосудочинстває справедливий,неупередженийтасвоєчасний розглядівирішенняцивільних справзметоюефективного захиступорушених,невизнанихабооспорюваних прав,свободчиінтересів фізичнихосіб,правтаінтересів юридичнихосіб,інтересівдержави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третястатті 12ЦПК України).

Відповідно до частини 2статті 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідностатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 41 Конституції Українипередбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно достатті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2статті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року ( справа № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19, пункти 7.23 7.27) вказала, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Суди попередніх інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.Разом із тимВелика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц(пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Згідно пункту7.34даної Постанови,за таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено ( договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постноавах Верховного Суду.

Проаналізувавши зібрані і досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вищенаведені нормативно-правові акти, що регулюють спірне питання, а також те, що позивач не підписував спірний Договір оренди землі та не погоджував його умови, суд доходить висновку про те, що даний Договір не був укладений, а за таких обставин слід зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною позивачу на праві власності земельною ділянкою та повернути йому дану ділянку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно пункту 46.1 постанови ВП ВС від 01.04.2020 року ( справа № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19), відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне ( пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність ( пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна ( пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Згідно пункту 51 постанови ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, суди першої й апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також не оцінили наявність або відсутність добросовісності ТзОВ НВА «Перлина Поділля».

У постанові ВС від 05.08.2020 року у справі № 125/702/17 зазначено, що « реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю -земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарськоговиробництва.

Отже, реєстрація права орендиТОВ « Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір орендиОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису пропроведенудержавну реєстрацію), проведеної ДП « Центр державного земельного кадастру» щодо земельної ділянки площею 1,2056 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарськоговиробництва».

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 8, 9456 га з кадастровим номером 0724582600:02:002:0142, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, є підставною, обгрунтованою і тому такою, що підлягає до задоволення.

Щодо доводів відповідача про те, що договір оренди від 21.06.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Корсойл-Агро», відповідає вимогам Земельного законодавства, і у ньому передбачено всі істотні умови необхідні для Державної реєстрації та при його укладенні і підписанні позивачем, ним надано копії його паспорта та документи про право власності, внаслідок чого реєстраційною службою внесені відповідні відомості до Державного реєстру прав. Господарство відповідача відкрито використовує земельну ділянку згідно її цільового призначення, сплачує земельний податок та регулярно здійснює орендну плату згідно Договору оренди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 15.08.2011 року між позивачем і ФГ «Волиньагрохолдинг», юридична адреса якого відповідає юридичній адресі відповідача, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 8, 9456 га, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області на 10 років ( ас 119).

Згідно пояснень позивача, які не спростовані відповідачем, він був переконаний, що отримує орендну плату саме відповідно до умов договору від 15.08.2011 року, і, знаючи, що закінчився 10-річний строк дії даного договору, звернувся до ОСОБА_5 з проханням повернути спірну земельну ділянку, дізнався, що земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача на підставі договору від 21.06.2017 року, який він не підписував.

Жодних доказів того, що договір від 15.08.2011 року був достроково розірваний, відповідач суду не надав.

Податкові відомості і декларації, надані відповідачем до відзиву на позовну заяву, підтверджують лише факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою, але не правомірність такого користування і не спростовують ту обставину, що договір від 21.06.2017 року не був підписаний позивачем.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд доходить висновку, що твердження відповідача про те, що договір оренди від 21.06.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ « Корсойл-Агро» відповідає вимогам Земельного законодавства, і у ньому передбачено всі істотні умови необхідні для Державної реєстрації, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно дочастини 1 статті 141 ЦПК України із відповідача слід стягнути на користь позивача, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалюючи рішення в частині вимог позивача про відшкодування витрат за надану правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно пункту 1 частини 2статті 141ЦПК України,інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно частини 8статті 141 ЦПКУкраїни, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини 4статті 137ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищенаведене у сукупності і надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: ордер АС №м1022961 від 28.07.2021 року ( ас 28), посвідчення адвоката України ( ас 27), квитанцію від 02.07.2021 року, акт прийому-рередачі послуг професійної правової допомоги від 29.03.2022 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 12.01.2022 року, а також: складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд доходить висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат за надану правничу допомогу підлягає до задоволення і з відповідача слід стягнути на користь позивача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 7,8,10,11,12,13,77,81,83,141,258,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства « Корсойл-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення її власнику задовольнити.

Зобов`язати Фермерське господарство « Корсойл-Агро» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою площею 8, 9456 га з кадастровим номером 0724582600:02:002:0142, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Зобов`язати Фермерське господарство « Корсойл-Агро» повернути земельну ділянку площею 8, 9456 га з кадастровим номером 0724582600:02:002:0142, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, ОСОБА_1 , як власнику даної земельної ділянки.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 8, 9456 га з кадастровим номером 0724582600:02:002:0142, яка розташована на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , за Фермерським господарством « Корсойл-Агро», проведену державним реєстратором Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області Печко Анною Ярославівною, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37152872, від 19 вересня 2017 року.

Стягнути з Фермерського господарства « Корсойл-Агро» на користь ОСОБА_1 1816 ( одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок судового збору, і 10000 ( десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство « Корсойл-Агро», місцезнаходження: 45630, село Княгининок Луцького району Волинської області, вулиця Бригадний двір, будинок 16, ЄДРПОУ: 36716877.

Дата складення повного тексту рішення суду: 07.04.2022 року.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька