Рішення

від 20.02.2022 по справі 160/22686/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Справа № 160/22686/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняНатхи В.С. за участі: представника позивача представника відповідача Дрозд В.Р. Степанова М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Баріон" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баріон» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2021 року №00140340705 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким встановлено збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «Баріон» з податку на додану вартість на загальну суму 8 504 437, 50 грн., з яких 6 803 550 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 700 887,50 грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивач отримав від контрагентів товар та використав його у власній господарській діяльності. Податкові накладні, складені в результаті господарських операцій, зареєстровано у ЄРПН. Вважає, що прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення - рішення від 27.09.2021 року №00140340705 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким встановлено збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «Баріон» з податку на додану вартість на загальну суму 8 504 437, 50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.12.2021 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач під час перевірки позивача дійшов до висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Інталіон Плюс», ТОВ «Денора», ТОВ «Голд Мікс», ТОВ «Укрекстредінг», ТОВ «Одеса-Імпорт», ТОВ «Мост-Трейд ЛТД», ТОВ «Торговий Дім «Мегатранс», ТОВ «Агро Сервіс Україна 3000», ТОВ «Кравтех - ЖТ», ТОВ «Айті - Компілер», ТОВ «Пластагруп», ТОВ «Гранд - Сіті», ТОВ «Буд-Планета», ТОВ «Фан - Продукт» не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Так, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема зареєстрованих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій. При цьому, надані позивачем первинні документи мають недоліки, а контрагенти позивача не мають необхідних матеріальних і трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з позивачем. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

16.12.2021 року позивачем надано попередній розрахунок судових витрат пов`язаних з наданням правової допомоги, в якому заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 90 000 грн. та надано докази на їх підтвердження.

06.01.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він підтримав позицію викладену в позовній заяві.

26.01.2022 року відповідачем надано додаткові пояснення, в яких він підтримав позицію зазначену в відзиві на позовну заяву та зазначив, що заявлені позивачем витрати на правову допомого підлягають зменшенню у зв`язку з їх не співмірністю, оскільки предмет позову не є складним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2022 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 21.02.2022 року у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баріон» зареєстроване в якості юридичної особи 21.01.2002 року за місцем реєстрації: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Замполіта Бєляєва, буд. 18, кв. 154.

Основним видом діяльності ТОВ «Баріон» за КВЕД 25.99 є виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баріон» знаходиться на податковому обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області та зареєстроване платником податку на додану вартість 07.02.2002 року, індивідуальний податковий номер - 318289904615, свідоцтво платника ПДВ від 07.02.2002 року №03913689.

З 12.07.2021 року по 30.07.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Баріон» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 06.08.2021 року №2728/04-36-07-05/31828992 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Баріон» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками згідно наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 09.07.2021 року №2889-п».

Документальною позаплановою перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Баріон» п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 6 803 550 гри., що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 6 803 550 гри., у т.ч. за лютий 2019 року на суму 517 666 грн., квітень 2019 року на суму 448 870 грн., травень 2019 року на суму 523 768 грн., червень 2019 року на суму 401 052 грн., липень 2019 року на суму 498 960 грн., серпень 2019 року на суму 203 090 грн., жовтень 2019 року на суму 121 600 грн., листопад 2019 року на суму 348 150 грн., грудень 2019 року на суму 464 232 грн., лютий 2020 року на суму 166 800 грн., квітень 2020 року на суму 197 600 грн., червень 2020 року на суму 300 800 грн., липень 2020 року на суму 98 400 грн., серпень 2020 року на суму 347 300 грн., вересень 2020 року на суму 999 712 грн., жовтень 2020 року на суму 34 500 грн., листопад 2020 року на суму 236 250 грн., грудень 2020 року на суму 742 000 грн., січень 2021 року на суму 76 800 грн., лютий 2021 року на суму 76 000 грн.

На підставі акту перевірки від 06.08.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення- рішення від 27.09.2021 року №00140340705 з податку на додану вартість на загальну суму 8 504 437,50 грн., з яких 6 803 550, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 700 887, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 27.09.2021 року №00140340705 стала підставою для звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

Отже, правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 27.09.2021 року №00140340705 є спором переданим на вирішення до адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 ( Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із наведеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок не підтвердження при проведенні перевірки реальності угод по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами - постачальниками, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість на суму 6 803 550 грн.

В судовому засіданні були досліджені письмові докази по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами позивача, на підставі яких судом було встановлено, що у перевіряємому періоді Товариство з обмеженою відповідальністю «Баріон» мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками - ТОВ «Клонсвін», ТОВ «Інталіон Плюс», ТОВ «Денора», ТОВ «Голд Мікс», ТОВ «Укрекстредінг», ТОВ «Одеса-Імпорт», ТОВ «Мост-Трейд ЛТД», ТОВ «Торговий Дім «Мегатранс», ТОВ «Агро Сервіс Україна 3000», ТОВ «Кравтех - ЖТ», ТОВ «Айті - Компілер», ТОВ «Пластагруп», ТОВ «Гранд - Сіті», ТОВ «Буд-Планета», ТОВ «Фан - Продукт».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Клонсвін» 15.01.2019 року укладено договір №15/01 постачання продукції, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку підшипника двохроздільного кр. ІМ-1808Б у кількості 8 шт. на загальну суму 600 000 грн.

Отримання товару підтверджується видатковими накладними №75 від 17.01.2019 року, №74 від 16.01.2019 року.

Поставка товару на адресу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними №16/01 від 16.01.2019 року та №17/01 від 17.01.2019 року.

Розрахунок між сторонами було здійснено у безготівковій формі у повному обсязі на суму 600 000 грн. на підставі рахунків №74 від 16.01.2019 року та №75 від 17.01.2019 року та згідно платіжних доручень: №1374 від 28.01.2019 року, №1431 від 05.03.2019 року, №1440 від 14.03.2019 року, №1487 від 04.04.2019 року.

Сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2019 року по 04.04.2019 року відповідно до якого заборгованість ТОВ «БАРІОН» перед ТОВ «КЛОНСВІН» станом на 05.04.2019 відсутня.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 04.02.2019 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Інталіон Плюс" укладено договір постачання №04/02, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку товару на загальну суму 2 715 600, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №72 від 04.02.2019, №73 від 05.02.2019, №74 від 06.02.2019, №75 від 07.02.2019, №76 від 08.02.2019, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата здійснена на підставі рахунку №72 від 04.02.2019, №73 від 05.02.2019, №74 від 06.02.2019, №75 від 07.02.2019, №76 від 08.02.2019 відповідно до платіжних доручень №1703 від 25.06.2019, №1721 від 02.07.2019 року, №1676 від 06.06.2019, №1622 від 27.05.2019, №1703 від 25.06.2019, №1721 від 02.07.2019, №1676 від 06.06.2019, від 27.05.2019.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №72 від 04.02.2019, №73 від 05.02.2019, №74 від 06.02.2019, №75 від 07.02.2019, №76 від 08.02.2019.

ТОВ «Інталіон Плюс» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №72 від 04.02.2019, №73 від 05.02.2019, №74 від 06.02.2019, №75 від 07.02.2019, №76 від08.02.2019, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документа 9033475553), квитанцією №1 (реєстраційний номер документа №9034089196), квитанцією №1 (реєстраційний номер документа №9034101909), квитанцією №1 (реєстраційний номер документа №9034091339), квитанцією №1 (реєстраційний номер документа №9034106267).

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 16.04.2019 року між позивачем та ТОВ «Денора» укладено договір №16/04 постачання продукції, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки на загальну суму 2 693 220, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №2 до договору було погоджено поставку пластини токарної та державки токарної на загальну суму 293 280, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №3 до договору було погоджено поставку поковки на загальну суму 2 941 125, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №4 до договору було погоджено поставку поковки, круга та пластини токарної на загальну суму 2 414 400, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №205 від 16.04.2019, №206 від 17.04.2019, №207 від 18.04.2019, №208 від 19.04.2019, №209 від 22.04.2019, №210 від 23.04.2019, №181 від 02.05.2019, №182 від 03.05.2019, №183 від 04.05.2019, №184 від 06.05.2019, №185 від 07.05.2019, №186 від 08.05.2019, №635 від 20.05.2019. №699 від 21.05.2019, №557 від 17.06.2019, №556 від 18.06.2019, №554 від 19.06.2019, №553 від 20.06.2019, №555 від 21.06.2019, №552 від 24.06.2019, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата за отриманий товар здійснена на підставі наданих рахунків та підтверджується платіжними дорученнями №1584 від №585 від 07.05.2019, №1586 від 07.05.2019, №1587 від 07.05.2019, №1588 від 07.05.2019, №1589 від 07.05.2019, №1625 від 29.05.2019, №1626 від 29.05.2019, №1648 від 03.06.2019, №1649 від 03.06.2019, №1659 від 04.06.2019, №1672 від 06.06.2019, №1671 від 06.06.2019, №1691 від 18.06.2019, №1701 від 24.06.2019, №1702 від 25.06.2019.

Транспортування підтверджується накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними №205/1 від 16.04.2019, №205/2 від 16.04.2019, №205/3 від 16.04.2019, №206/1 від 17.04.2019, №206/2 від 17.04.2019, №206/3 від .17.04.2019, №207/1 від 18.04.2019, №207/2 від 18.04.2019, №207/3 від 18.04.2019, №208/1 від 19.04.2019, '№208/2 від 19.04.2019, №208/3 від 19.04.2019, №209/1 від 22.04.2019, №209/2 від 22.04.2019, №209/3 від 22.04.2019, №210/1 від 23.04.2019, №210/2 від 23.04.2019, №210/3 від 23.04.2019, №181/1 від 02.05.2019, №181/2 від 02.05.2019, №181/3 від 02.05.2019, №181/1 від 02.05.2019, №182/1 від 03.05.2019, №182/2 від 03.05.2019, №182/3 від 03.05.2019, №182/4 від 03.05.2019, №183/1 від 04.05.2019, №183/2 від 04.05.2019, №183/3 від 04.05.2019, №183/4 від 04.05.2019, №184/1 від 06.05.2019, №184/2 від 06.05.2019, №184/3 від 06.05.2019, №184/4 від 06.05.2019, №185/1 від 07.05.2019, №185/2 від 07.05.2019, №185/3 від 07.05.2019, №185/4 від 07.05.2019, №186 від 08.05.2019, №635 від 20.05.2019, №699/1 від 21.05.2019, №699/2 від 21.05.2019, №699/3 від 21.05.2019, №699/4 від 21.05.2019, №557/1 від 17.06.2019, №557/2 від 17.06.2019, №557/3 від 17.06.2019, №557/4 від 17.06.2019, №557/5 від 17.06.2019, №556/1 від 18.06.2019, №556/2 від 18.06.2019, №556/3 від 18.06.2019, №556/4 від 18.06.2019, №554/1від 19.06.2019, №554/2 від 19.06.2019, №554/3 від 19.06.2019, №554/4 від 19.06.2019, №553/1 від 20.06.2019, №553/2 від 20.06.2019, №553/3 від 20.06.2019, №553/4 від 20.06.2019, №553/5 від 21.06.2019, №555/1 від 21.06.2019, №555/2 від 21.06.2019, №555/3 від 21.06.2019, №555/4 від 22.06.2019, №555/5 від 22.06.2019, №552 від 24.06.2019.

ТОВ «Денора» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні, які було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується податковими накладними №181 від 02.05.2019 року;№182 від 03.05.2019 року;№183 від 04.05.2019 року; №184 від 06.05.2019 року; №185 від 07.05.2019; №186 від 08.05.2019 року; №205 від 16.04.2019 року; №206 від 17.04.2019 року; №207 від 18.04.2019; №208 від 19.04.2019 року; №209 від 22.04.2019 року; №210 від 23.04.2019 року; №552 від 24.06.2019; №553 від 20.06.2019 року; №554 від 19.06.2019 року; №555 від 21.06.2019 року; №556 від 18.06.2019; т№557 від 17.06.2019 року; №635 від 20.05.2019 року; №699 від 21.05.2019 року та відповідними квитанціями про реєстрацію.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 01.07.2019 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Голд Мікс" укладено договір постачання №01/07, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки на загальну суму 902 400, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №2 до договору було погоджено поставку верстату та індукційного нагрівача на загальну суму 2 100 000, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №88 від 01.07.2019, №89 від 03.07.2019, №90 від 05.07.2019, №91 від 08.07.2019, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена на підставі рахунків №88 від 01.07.2019, №89 від 03.07.2019, №90 від 05.07.2019, №91 від 08.07.2019 відповідно до платіжних доручень №1833 від 09.08.2019, №1832 від 09.08.2019, №18.10 від 01.08.2019, №1809 від 01.08.2019.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №88 від 01.07.2019, №89 від 03.07.2019, №90 від 05.07.2019, №91 від 08.07.2019.

ТОВ «Голд Мікс» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні, які було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується податковими накладними №88 від 01.07.2019 (квитанція про реєстрацію 9164341820), №89 від 03.07.2019 (квитанція про реєстрацію 9164363642), №90 від 05.07.2019 (квитанція ро реєстрацію 9164365696), №91 від 08.07.2019 (квитанція про реєстрацію 9164340464).

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 27.08.2019 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Укрекстрейдінг" укладено договір постачання №27/08, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки та листа 25 на загальну суму 606 000, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткову накладну №447 від 27.08.2019 року, якою підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата здійснена на підставі рахунка №447 від 27.08.2019 відповідно до платіжних доручень №1991 від 03.10.2019, №1949 від 16.09.2019, №1962 від 24.09.2019.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №447/1 від 20.08.2019, №447/2 від 21.08.2019, №447/3 від 22.08.2019, №447/4 від 23.08.2019, №447/5 від 27.08.2019 та накладними на переміщення №447/5 від 27.08.2019, №447/4 від 23.08.2019, №447/3 від 22.08.2019, №447/1 від 20.08.2019, №447/2 від 21.08.2019.

ТОВ «Укрекстрейдінг» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкову накладну №447 від 27.08.2019 року яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер 9209516598).

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 01.08.2019 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Одеса-Імпорт" укладено договір постачання №01/08, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки на загальну суму 697 200, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткову накладну №211 від 05.08.2019 та №212 від 06.08.2019, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена у повному обсязі на підставі рахунка №211 від 05.08.2019 та №212 від 06.08.2019 відповідно до платіжних доручень №1948 від 16.09.2019, №1947 від 16.09.2019, №1909 від 09.09.2019, №1961 від 24.09.2019.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №211 від 05.08.2019, №211/1 від 04.08.2019, №212 від 06.08.2019, №212/1 від 05.08.2019, а також накладними на переміщення №211/1 від 04.08.2019, №211 від 05.08.2019, №212/1 від 05.08.2019, №212 від 06.08.2019.

ТОВ «Одеса-Імпорт» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкову накладну №211 від 05.08.2019, №212 від 06.08.2019, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер 9194658900), та квитанцією №1 (реєстраційний номер 9194640503).

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 18.11.2019 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Склад Пром" укладено договір постачання №18/11, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки на загальну суму 1 134 000,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №2 до договору було погоджено поставку поставки, листа МФА, квадрата, кругу на загальну суму 2 785 392, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №1224 від 18.11.2019, №1223 від 19.11.2019, №1222 від 20.11.2019, №1464 від 02.12.2019, №1460 від 03.12.2019, №1462 від 04.12.2019, №1461 від 05.12.2019, №1463 від 06.12.2019, №1459 від 11.12.2019, №1458 від 12.12.2019, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата здійснена на підставі рахунків №1224 від 18.11.2019, №1223 від 19.11.2019, №1222 від 20.11.2019, №1464 від 02.12.2019, №1460 від 03.12.2019, №1462 від 04.12.2019, №1461 від 05.12.2019, №1459 від 11.12.2019, №1458 від 12.12.2019 відповідно до платіжних доручень №2789 від 15.07.2020, №2216 від 27.12.2019, №2242 від 13.01.2020, №2243 від 13.01.2020, №2264 від 17.01.2020, №2265 від 17.01.2020, №2291 від 23.01.2020, №2292 від 23.01.2020, №2293 від 23.01.2020, №2315 від 30.01.2020, №2316 від 30.01.2020, №2317 від 30.01.2020, №2315 від 30.01.2020.

Перевезення товару підтверджується накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними №1222/1 від 25.11.2019, № 1222/2 від 26.11.2019, № 1222/3 від 27.11.2019, № 1222/4 від 28.11.2019, № 1222/5 від 29.11.2019, № 1464/1 від 02.12.2019, №1464/1 від 02.12.2019, №1464/3 від 03.12.2019, №1460/1 від 03.12.2019, №1460/2 від 04.12.2019, №1460/3 від 04.12.2019, №1460/4 від 05.12.2019, №1462/1 від 05.12.2019, №1462/2 від 06.12.2019, №1462/3 від 06.12.2019, №1462/4 від 07.12.2019, №1461/1 від 09.12.2019, №1461/2 від 09.12.2019, №1461/3 від 10.12.2019, №1463/1 від 10.12.2019, №1463/2 від 11.12.2019, №1463/3 від 11.12.2019, №1463/4 від 12.12.2019, №1459/1 від 12.12.2019, №1459/3 від 13.12.2019, №1459/4 від 14.12.2019, №1458/1 від 14.12.2019. №1458/2 від 16.12.2019, №1224/1 від 11.11.2019, №1224/2 від 12.11.2019, №1224/3 від 13.11.2019, №1224/4 від 14.11.2019, №1224/5 від 15.11.2019, № 1224/6 від 18.11.2019, № 1223/1 від 19.11.2019, № 1223/2 від 20.11.2019, № 1223/3 від 21.11.2019, №1223/4 від 22.11.2019, №1459/2 від 13.12.2019.

ТОВ «Склад Пром» було виписано в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №1463 від 06.12.2019, №1460 від 03.12.2019, №1464 від 02.12.2019, №1458 від 12.12.2019, №1461 від 05.12.2019, №1459 від 11.12.2019, №1462 від 04.12.2019, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №19705 від 03.11.2021.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 21.10.2019 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Мост-Трейд ЛТД" укладено договір постачання №21/10, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку круга на загальну суму 729 600,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №2 до договору було погоджено поставку поковки на загальну суму 954 900, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №349 від 21.10.2019, №563 від 04.11.2019, №564 від 05.11.2019, №565 від 06.11.2019, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена на підставі рахунків №349 від 21.10.2019, №563 від 04.11.2019, №564 від 05.11.2019, №565 від 06.11.2019 відповідно до платіжних доручень № 2153 від 26.11.2019, №2175 від 1.11.2019, №2334 від 03.02.2020, №2335 від 03.02.2020.

Перевезення товару підтверджується накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи.

ТОВ «Мост-Трейд ЛТД» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №349 від 21.10.2019, №563 від 04.11.2019, №564 від 05.11.2019, №565 від 06.11.2019, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями про реєстрацію №1 (реєстраційні номери 9267322899, 9285137693, 9283796323, 9283733358).

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 03.02.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Торговий Дім «Мегатранс" (попередня назва ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «РЕК») укладено договір постачання №03/02, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку круга на загальну суму 1 000 800 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №121 від 10.02.2020, №122 від 11.02.2020, №113 від 12.02.2020, №120 від 13.02.2020, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата здійснена на підставі рахунків №121 від 10.02.2020, №122 від 11.02.2020, №113 від 12.02.2020, №120 від 13.02.2020 відповідно до платіжного доручення №2787 від 15.07.2020.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №121 від 09.02.2020, №121/1 від 10.02.2020, №122 від 11.02.2020, №122/1 від 12.02.2029, №113 від 12.02.2020, №113/1 від 13.02.2020, №120 від 13.02.2020, 3120/1 від 14.02.2020 та накладними на переміщення №121 (1) від 09.02.2020, №121 від 10.02.2020, №122 від 11.02.2020, №122 (1) від 11.02.2020, №113 (1) від 12.02.2020, №113 від 12.02.2020. №120 від 13.02.2020, №12 від 13.02.2020.

ТОВ «Торговий Дім «Мегатранс» було складено в адресу ТОВ «БАРІОН» податкові накладні №113 від 12.02.2020, №120 від 13.02.2020, №121 від 10.02.2020, №122 від 11.02.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями на реєстрацію №1 (реєстраційні номери 9031447517, 9031444261, 9031445604, 9031448271).

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 02.04.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Агро Сервіс Україна 3000» укладено договір постачання №02/04, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки 400 та 420 на загальну суму 1 185 600,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами складено видаткову накладну №208 від 17.04.2020, №209 від 21.04.2020, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена ТОВ «Баріон» на підставі рахунку №208 від 17.04.2020, №209 від 21.04.2020, відповідно до платіжних доручень № 2582 від 20.05.2020, №2585 від 20.05.2020.

Перевезення товару підтверджується накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними №208/1 від 14.04.2020, №208/2 від 15.04.2020, №208/3 від 16.04.2020, №208/4 від 17.04.2020, №208/5 від 17.04.2020, №209/1 від 18.04.2020, №209/2 від 20.04.2020, №209/3 від 20.04.2020, №209/4 від 21.04.2020, №209/5 від 21.04.2020.

ТОВ «Агро Сервіс Україна 3000» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №208 від 17.04.2020, №209 від 21.04.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями на реєстрацію №1.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 16.06.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Кравтех - ЖТ» укладено договір постачання №16/06, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки ф410 на загальну суму 652 800,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткову накладну №203 від 17.06.2020, якою підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена на підставі рахунка №203 від 17.06.2020 відповідно до платіжного доручення №2718 від 26.06.2020, №2768 від 09.07.2020.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 17/06/2020 від 17.06.2020, №16/06/2020 від 16.06.2020, №15/06/2020 від 15.06.2020, №14/06/2020 від 14.06.2020, №11/06/2020 від 11.06.2020 та накладними на переміщення №203/4 від 16.06.2020, №203/3 від 15.06.2020, №203/1 від 11.06.2020, №203/2 від 14.06.2020, №203/5 від 17.06.2020.

ТОВ «Кравтех-ЖТ» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкову накладну №203 від 17.06.2020, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №19882 від 09.11.2021.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 16.04.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Айті -Компілер" укладено договір постачання №16/04, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки фЗбО на загальну суму 1 152 000,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткову накладну №2 від 01.06.2020, якою підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №2/1 від 22.05.2020, №2/2 від 23.05.2020, №2/3 від 25.05.2020, №2/4 від 26.05.2020, №2/5 від 27.05.2020, №2/6 від 28.05.2020, №2/7 від 29.05.2020, №2/8 від 30.05.2020, №2/9 від 01.06.2020 та накладними на переміщення №2/1 від 22.05.2020, №2/2 від 23.05.2020, №2/3 від 23.05.2020, №2/4 від 26.05.2020, №2/5 від 27.05.2020, №2/6 від 28.05.2020, №2/8 від 30.05.2020, №2/7 від 29.05.2020, №2/9 від 01.06.2020.

ТОВ «Айті-Компілер» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкову накладну №2 від 26.06.2020, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №19882 від 09.11.2021.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 01.07.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Пластагруп" укладено договір постачання №01/07, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки ф270, фЗОО, ф320, ф400 на загальну суму 2 011 800,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №2 до договору було погоджено поставку поковки ф400, ф270, ф260 на загальну суму 1 749 000, 00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №410 від 16.07.2020, №413 від 17.07.2020, №417 від 21.07.2020, №421 від 23.07.2020, №62 від 10.08.2020, №64 від 11.08.2020, №65 від 12.08.2020, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена ТОВ «Баріон» на підставі рахунку №410 від 16.07.2020, №413 від 17.07.2020, №417 від 21.07.2020, №412 від 23.07.2020, №62 від 10.08.2020, №64 від 11.08.2020, №65 від 12.08.2020 відповідно до платіжних доручень №2926 від 02.11.2020, №2961 від 11.12.2020, №2949 від 21.12.2020, №2950 від 21.12.2020.

Перевезення товару підтверджується накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Пластгруп» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №62 від 10.08.2020, №64 від 11.08.2020, №65 від 12.08.2020, №410 від 16.07.2020, №413 від 17.07.2020, №417 від 21.07.2020, №421 від 23.07.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями на реєстрацію №1.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 02.09.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Гранд-Сіті" укладено договір постачання №02/09, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки та круга на загальну суму 5 118 672,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №3 від 02.09.2020, №131 від 03.09.2020, №106 від 04.09.2020, №232 від 07.09.2020, №272 від 08.09.2020, №493 від 16.09.2020, №453 від 17.09.2020, №541 від 18.09.2020, №546 від 21.09.2020, №538 від 22.09.2020, №545 від 23.09.2020, №521 від 24.09.2020, №531від 25.09.2020, №516 від 28.09.2020, №505 від 29.09.2020, №542 від 30.09.2020, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена ТОВ «Баріон» на підставі рахунку №3 від 02.09.2020, №131 від 03.09.2020, №106 від 04.09.2020, №232 від 07.09.2020, №272 від 08.09.2020, №493 від 16.09.2020, №453 від 17.09.2020, №541 від 18.09.2020, №546 від 21.09.2020, №538 від 22.09.2020, 545 від 23.09.2020, №531 від 25.09.2020, №516 від 28.09.2020, №505 від 29.09.2020, №542 від 30.09.2020 відповідно до платіжних доручень №2932 від 16.10.2020, №2935 від 16.10.2020, №2962 від 19.11.2020, №2963 від 19.11.2020, №2585 від 20.05.2020.

Перевезення товару підтверджується накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Гранд-Сіті» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №3 від 02.09.2020, №106 від 04.09.2020, №131 від 03.09.2020, №232 від 07.09.2020, №272 від 08.09.2020, №453 від 17.09.2020, №493 від 16.09.2020, №505 від 29.09.2020, №516 від 28.09.2020, №521 від 24.09.2020, №531 від 25.09.2020, №538 від 22.09.2020, №541 від 18.09.2020, №542 від 29.09.2020, №545 від 23.09.2020, №546 від 21.09.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями на реєстрацію №1.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 02.11.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Буд-Планета» укладено договір постачання №02/11, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до договору було погоджено поставку поковки ф70, ф190, ф210 на загальну суму 1 417 500,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Сторонами підписано видаткові накладні №325 від 02.11.2020, №327 від 03.11.2020, №330 від 05.11.2020, №333 від 06.11.2020, №335 від 11.11.2020, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена ТОВ «Баріон» на підставі рахунку №325 від 02.11.2020, №327 від 03.11.2020, №333 від 06.11.2020, №335 від 11.11.2020 відповідно до платіжних доручень №2931 від 01.12.2020, №2955 від 01.03.2021, №2953 від 01.04.2021.

Перевезення товару підтверджується накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними №1111 від 11.11.2020, №1110 від 10.11.2020, №1109 від 09.11.2020, №1108 від 06.11.2020, №1107 від 05.11.2020, №1106 від 05.11.2020, №1105 від 04.11.2020, №1104 від 03.11.2020, №1103 від 03.11.2020, №1102 від 02.11.2020, №1101 від 02.11.2020.

ТОВ «Буд-Планета» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №325 від

02.11.2020, №327 від 03.11.2020, №330 від 05.11.2020, №333 від 06.11.2020, №335 від 11.11.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями на реєстрацію № 1.

Позивач використав отриманий товар у власній господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 01.12.2020 року між ТОВ "Баріон" та ТОВ "Фан-Продукт» укладено договір постачання №01/12, відповідно якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити продукцію на замовлення замовника, а замовник прийняти та оплатити у повному розмірі, на умовах та в порядку визначеному даним договором.

Специфікацією №1 до Договору було погоджено поставку поковки ф250, ф280, 1330, ф400, ф540, ф650 на загальну суму 3 144 000,00 грн., яка сплачується на умовах відстрочки платежу.

Специфікацією №2 до Договору було погоджено поставку верстатів на загальну суму 3 012 000,00 грн.

Сторонами підписано видаткові накладні №566 від 16.12.2020, №569 від 17.12.2020, №573 від 18.12.2020, №575 від 18.12.2020, №579 від 18.12.2020, №580 від 21.12.2020, №584 від 21.12.2020, №586 від 21.12.2020, №589 від 23.12.2020, №595 від 24.12.2020, №605 від 28.12.2020, №609 від 29.12.2020, якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Оплата була здійснена ТОВ «Баріон» на підставі рахунку №566 від 16.12.2020, №569 від 17.12.2020, №573 від 18.12.2020, №575 від 18.12.2020, №579 від 18.12.2020, №580 від 21.12.2020, №584 від 21.12.2020, №586 від 21.12.2020, №589 від 23.12.2020, №595 від 24.12.2020, №605 від 28.12.2020, №609 від 29.12.2020, відповідно до платіжних доручень №2963 від 11.01.2021, №2964 від 11.01.2021, №2965 від 11.01.2021, №2952 від 22.01.2021, №2953 від 22.01.2021, №2973 від 29.01.2021, №2974 від 29.01.2021, №2964 від 09.02.2021, №2965 від 09.02.2021, №2966 від 19.03.2021, №2973 від 08.04.2021.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №566 від 16.12.2020, №569 від 17.12.2020, №573 від 18.12.2020. №575 від 18.12.2020, №579 від 18.12.2020, №580 від 21.12.2020, №584 від 21.12.2020, №586 від 21.12.2020, №589 від 23.12.2020, №595 від 24.12.2020, №605 від 28.12.2020, №609 від 29.12.2020.

ТОВ «Фан-Продукт» було складено в адресу ТОВ «Баріон» податкові накладні №566 від 16.12.2020, №569 від 17.12.2020, №573 від 18.12.2020, №575 від 18.12.2020, №579 від 18.12.2020, №580 від 21.12.2020, №584 від 21.12.2020, №586 від 21.12.2020, №589 від 23.12.2020, №595 від 24.12.2020, №605 від 28.12.2020, №609 від 29.12.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями на реєстрацію №1.

Отримання товару ТОВ «Баріон» також підтверджується відповідними актами, наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні.

Придбаний ТОВ «Баріон» товар у контрагентів було використано підприємством для виготовлення у подальшому власної металевої продукції та її реалізації на підставі наступних договорів : ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» №1539 від 30.09.2020 року, №2175 від 25.10.2018 року, №579 від 15.03.2018 року; №22-07/20 від 2020 з ТОВ «ЮНІТЕХ УКРАЇНА»; №02-01/2018 від 02.01.2018 року ТОВ «ТД «ГІЛЬДІЯ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИКІВ», що підтверджується договорами, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

З досліджених в судовому засіданні первинних документів судом встановлено, що такі документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, такі первинні документи мають бути враховані як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема при формуванні податкового кредиту.

При цьому, судом не приймаються посилання відповідача на недоліки при оформленні окремих видаткових накладних, як доказ нереальності угод, оскільки певні недоліки в оформленні первинних документів не можуть безперечно свідчити про нереальність угод, якщо з інших даних вбачається рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та підтверджується наявними доказами.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію з даного питання, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 810/2202/16).

Також, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, як доказ нереальності угод, якими, на переконання відповідача, неможливо підтвердити факт перевезення товарів оскільки в них не вказано фактичну адресу пункту навантаження та відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що перевезення товару було здійснено ФОП ОСОБА_1 відповідно до укладеного з ТОВ «Баріон» договору №2 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.01.2018 року, згідно з яким перевізник зобов`язується доставити ввірений йому товар транспортним засобом марки ГАЗ.

Транспортування всіх партій товару з зазначеними контрагентами підтверджується товарно-транспортними накладними, дослідженими в судовому засіданні.

Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями дослідженими в судовому засіданні.

Вантажно-розвантажувальні роботи проводились власними трудовими ресурсами ТОВ «Баріон».

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що транспортування товару неможливо підтвердити, оскільки таке підтверджено всіма необхідними для такої господарської операції документами.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність та/або наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, за умови її підтвердження іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які в повному обсязі були надані платником податків як під час проведеної перевірки так і суду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.09.2018 в адміністративних справах №820/477/18, №815/6105/17.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання платником податків у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення та не може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2020 року справі №520/4829/19.

Щодо відсутності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, як підстави для висновку про нереальність угод, суд зазначає наступне

Так, контролюючий орган в акті перевірки як на підставу нереальності господарських операцій зазначає про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність прослідковування по ланцюгу постачання відповідної продукції контрагентів постачальників ТОВ «Баріон».

Між тим, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначена правова позиція є усталеною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.

Також, суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Таким чином, у ТОВ «Баріон» відсутній обов`язок щодо перевірки контрагентів на наявність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, та, окрім іншого, крізь призму індивідуальної відповідальності платника податків ТОВ «Баріон» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Баріон» та його контрагентами, та як наслідок завищення податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, господарські операції між ТОВ «Баріон» та його контрагентами є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Баріон» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами, вчинені правочини об`єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, або порушення ними податкового законодавства, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств". Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, оскільки під час розгляду даної справи, судом встановлено факт реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками, то висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту є необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.09.2021 року №00140340705 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким встановлено збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «Баріон» з податку на додану вартість на загальну суму 8 504 437, 50 грн., з яких 6 803 550 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 700 887,50 грн. штрафні санкції.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баріон» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню суму сплаченого судового збору в розмірі 22700 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 90 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Судом встановлено, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Баріон» у справі №160/22686/21 здійснював, зокрема адвокат Смолов Костянтин Геннадійович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 10.07.2010 року №2168.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 22.10.2021 року, укладений між ТОВ «Баріон» та Адвокатським об`єднанням «Білі комірці», предметом якого є надання послуг консультаційно -правового характеру в формі захисту прав та представництва інтересів позивача в органах державної влади, в органах ДПС, місцевого самоврядування, судових органах, органах Державної виконавчої служби, в органах Державної казначейської служби, надання консультацій та розробки процесуальних документів відповідно до цього договору.

Відповідно змісту п. 2.2 договору, адвокат Адвокатського об`єднання, якому відповідно до п. 3.5 договору доручено здійснювати супровід оскарження рішення контролюючого органу, зокрема податкового повідомлення-рішення від 27.09.2021 року №00140340705 ГУ ДПС у Дніпропетровській області в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, зобов`язується представляти інтереси клієнта з усіма правами що надані клієнту, як позивачу.

Пунктами 3.4 та 3.5 договору передбачено, що за результатами діяльності сторони складають та підписують акти здачі-приймання виконаних робіт. Доручення від імені Адвокатського об`єднання за даним договором можуть виконувати разом або окремо один від одного адвокат Смолов Костянтин Вікторович або/та адвокат Палкін Андрій Юрійович.

Відповідно п. 4.2 договору, винагорода за надання послуг становить фіксований розмір 90 000 грн. за супроводження справи в суді першої інстанції, яка обов`язково зазначається в рахунку - фактурі та акті приймання-передачі наданих послуг.

16.12.2021 року Адвокатським об`єднанням «Білі комірці» було видано ордер адвокату Смолову Костянтину Вікторовичу на представництво в Дніпропетровському окружному адміністративному судів інтересів ТОВ «Баріон».

Позивачем також було надано акт надання послуг №65 від 11.11.2021 року з зазначенням виконаних робіт на суму 90 000 грн., рахунок на оплату №62 від 22.10.2021 року на суму 50 000 грн., рахунок на оплату №65 від 11.11.2021 року на суму 40 000 грн., виписка по рахунку від 25.10.2021 року про сплату 50 000 грн., виписка по рахунку від 29.11.2021 року про сплату 40 000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

При цьому, відповідач надав пояснення щодо судових витрат, в яких просив зменшити їх розмір та зазначив що розмір таких витрат є значно завищеним та є не співмірним зі складністю справи, яка є нескладною.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приймаючи до уваги як складність даної справи так і обсяг доказової бази, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 20 000 грн.

Керуючись ст. 242-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баріон" (49000, м. Дніпро, вул. Замполіта Бєляєва, буд. 18, кв. 154, ЄДРПОУ 31828992) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2021 року №00140340705 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким встановлено збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «БАРІОН» з податку на додану вартість на загальну суму 8 504 437, 50 грн., з яких 6 803 550,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 700 887, 50 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баріон" понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 700 грн. та професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 02 березня 2022 року.

Суддя С.І. Озерянська