Рішення

від 06.04.2022 по справі 380/9853/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9853/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державного кадастрового реєстратора відділу у Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Литвиненка Анатолія Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державного кадастрового реєстратора відділу у Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Литвиненка Анатолія Сергійовича, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Відділу у Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області при здійсненні 30.07.2020 державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0940 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0707.

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0940 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0707.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області виключити з Державного земельного кадастру запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0940 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0707.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про Державний земельний кадастр», зокрема, статтю 24, згідно з якою державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. У наданій копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також відсутнє відповідне погодження уповноважених органів влади, тобто проект землеустрою не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Наведені обставини вказують на те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства (ст.186-1 ЗК України та ст.50 ЗУ «Про землустрій», відтак, наявна правова підстава для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Проте всупереч зазначеним порушенням державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0940 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0707.

Ухвалою судді від 23.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області позов не визнало, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що ОСОБА_1 (третя особа у справі) при виготовленні та погодженні проекту землеустрою опинився у правовій невизначеності. Так, з однієї сторони Львівською міською радою не було прийнято жодного рішення за заявою вказаної особи про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, хоча така заява була прийнята та зареєстрована Центром надання адміністративних послуг Львівської міської ради. З іншої сторони проект землеустрою не був погоджений Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, оскільки ОСОБА_1 не надав копії ухвали міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, як наголошує відповідач, проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Зокрема, відповідно до вказаного висновку зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні та, відповідно проект землеустрою погоджений. Отже, на переконання відповідача, дії державного кадастрового реєстратора відділу у Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області стосовно внесення відомостей до Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про державний земельний кадастр». Вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 надіслано до суду пояснення щодо позовної заяви, в якому вказує, що документація була розроблена у порядку мовчазної згоди Львівської міської ради.

Ухвалою суду від 14.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від07.09.2021 витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалою суду від 04.04.2022 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про залучення до справи третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

25.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і гаражного будівництва.

Заява з додатками одержана Центром надання адміністративних послуг м. Львова 25.01.2019, що підтверджується штампом на копії заяви.

Проте Львівська міська рада у місячний строк не розглянула заяву ОСОБА_1 і не надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надала мотивовану відмову у його наданні, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 , керуючись «принципом мовчазної згоди» уклав з КП «Картограф» договір №91 від 12.03.2019 на виконання проектно-вишукувальних робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , та направив Львівській міській раді відповідне повідомлення, зареєстроване останньою 03.04.2019 за вх. №41037-Ф-2403.

Після виготовлення КП «Картограф» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.

Згідно з даними Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Відділу у Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Литвиненко А.С здійснено реєстрацію кадастрового номера земельної ділянки №4610137500:08:002:0707 у Державному земельному кадастрі 30.07.2020.

Оскільки, на переконання позивача, державна реєстрація земельної ділянки відбулася з порушенням вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» та прав Львівської міської ради, остання звернулася в суд з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин),(далі - Закон № 3613).

Згідно статті 1 Закону № 3613, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною п`ятою ст. 5 вказаного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.9 Закону № 3613).

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (ч.4 ст.9 Закону № 3613).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 3613, державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно з частиною другою ст. 20 Закону № 3613 відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3613 документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

- текст документів має бути написаний розбірливо;

- документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

- документи мають відповідати законодавству.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі Порядок № 1051, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Перелік відомостей, що включається до Державного земельного кадастру визначено у п. 24 Порядку № 1051.

Згідно з п.110 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України Про землеустрій; 3) електронний документ.

Пунктом 111 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

1) здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

2) приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Розділом Основні вимоги щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про його об`єкти встановлено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку (п. 67).

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр.

Державний кадастровий реєстратор у відповідності до п. 70 цього Порядку у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Відповідно до п. 73 Порядку державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

У свою чергу пунктом 74 Порядку визначено, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Згідно з пунктом 74-1 Порядку у разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів вимогам законодавства, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає відомості, що виявлені у поданих документах та свідчать про їх невідповідність вимогам законодавства з посиланням на нормативно-правовий акт та його положення, з якими виявлено невідповідність поданих документів.

У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність електронного документа установленим вимогам, до рішення про відмову Державний кадастровий реєстратор додає протокол проведення перевірки електронного документа, в якому зазначаються відомості, передбачені пунктом 78 цього Порядку.

Далі пункт 78 Порядку передбачає, що у протоколі проведення перевірки електронного документа зазначаються:

1) дата та номер протоколу; 2) реєстраційний номер заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) вид та назва документації із землеустрою та оцінки земель; 4) відомості про замовника документації із землеустрою, зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку; 5) кадастровий номер (за наявності) та місцезнаходження земельної ділянки або дані про інший об`єкт Державного земельного кадастру, щодо якого вносяться відомості (зміни до них) згідно з відповідною заявою; 6) відомості про розробника документації із землеустрою та оцінки земель; 7) відомості про невідповідність даних електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку; 8) викопіювання з кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці з нанесенням на ньому контурів об`єктів перевірки; 9) прізвище та ініціали Державного кадастрового реєстратора, що провів перевірку електронного документа.

Протокол проведення перевірки підписується Державним кадастровим реєстратором та засвідчується його печаткою.

Порядок приватизації земельних ділянок врегульований ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Названою статтею унормовано, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, серед іншого, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В силу ч. 2 вищеназваної статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Судом із долученої до позовної заяви Львівською міською радою копією проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 встановлено, що серед іншого, вказаний проект землеустрою містить заяву від 25.01.2019 ОСОБА_1 щодо погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, вказана заява свідчить про те, що третя особа звернулась до позивача, в порядку передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, вищезазначений проект землеустрою містить також інформаційний запит ОСОБА_1 від 27.02.2019, в якому він просить повідомити про результати розгляду його заяви від 25.01.2019.

Зі змісту повідомлення від 03.04.2019, що також міститься у вказаному вище проекті, слідує, що Львівська міська рада жодним чином не розглянула ні заяву від 25.01.2019, ні інформаційний запит від 27.02.2019.

Тобто позивачем не було прийнято рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що після спливу одного місяця з моменту одержання клопотання про вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Львівською міською радою у формі та спосіб визначеній Законом не прийнято жодного рішення, передбаченого ч. 7 ст. 118 ЗК України (не надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у наданні), третьою особою на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, реалізовано право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Отже, Львівською міською радою в місячний строк не надало законної відповіді, а тому позивач на підставі принципу мовчазної згоди у встановлений строк замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, про що письмово повідомлено позивача (а.с.25).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що третьою особою дотримано вимоги ст. 118 Земельного кодексу України щодо розробки проекту землеустрою з відведення земельної ділянки без отримання відповідного дозволу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 509/4156/15-а, а саме вказав, що згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Кірім того, судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки направлявся на розгляду Управлінню архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, про що свідчить лист від 18.02.2020 № 2401-вих.11916.

Зі змісту вказаного листа слідує, що звернення ОСОБА_1 не було розглянуто, оскільки ним не надано копії ухвали міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, судом встановлено, що проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.09.2019 № 6883/82-19.

Зокрема, відповідно до вказаного висновку зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні та, відповідно, проект землеустрою погоджений.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що дії державного кадастрового реєстратора Відділу у Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Литвиненка А.С., стосовно внесення відомостей до Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, є такими що відповідають вимогам Закону України «Про державний земельний кадастр».

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Європейський суд з прав людини у рішенні справа Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування.

Принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №. 30985/96).

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підллягають.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

вирішив:

у задоволенні позову Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державного кадастрового реєстратора відділу у Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Литвиненка Анатолія Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Грень Н.М.