Рішення

від 07.04.2022 по справі 420/49/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/49/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 січня 2022 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області;

- зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області;

- судові витрати, в тому числі сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу по даній справі стягнути з відповідача на користь позивача;

- зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду по даній справі у строки встановлені судом в порядку ст. 382 КАС України.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.06.2021 року він звернувся до Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області в особі Подільської міської ради з окремим клопотанням від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу. Відповідно до трекінгу на сайті укрпошти, клопотання відповідач одержав 25.06.2021 року (трек-номер: 6501800109761).

Позивач вказує, що до зазначеного клопотання ним були надані усі необхідні документи однак, в супереч нормам чинного законодавства, по суті клопотання позивача розглянуто не було.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не є власником, заставодержателем чи користувачем зазначених у клопотанні земельних ділянок, тобто не є суб`єктом звернення щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у відповідності до приписів законодавства, відтак у Подільської міської ради не виникає будь-якого обов`язку приймати рішення щодо такого поділу та об`єднання земельної ділянки.

Процесуальні дії та клопотання учасників процесу

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

02 лютого 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №6952/22), який було направлено позивачу в порядку передбаченому ч.3 ст.162 КАС України.

03 лютого 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕП/3739/22).

21 лютого 2022 року від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат (вхід. № ЕП/6792/22).

Станом на 08 квітня 2022 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

18.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області в особі Подільської міської ради з окремим клопотанням від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу. Відповідно до трекінгу на сайті укрпошти, клопотання відповідач одержав 25.06.2021 року (трек-номер: 6501800109761).

До клопотання позивачем надано:

- копії паспорта та ідентифікаційного номеру (РНОКПП);

- графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування.

Листом від 03.08.2021 року Подільська міська рада Подільського району Одеської області повідомила позивача, що клопотання позивача взято до роботи, але не може бути розглянуто в терміни передбачені чинним законодавством, у зв`язку з тим, що в липні 2021 року сесія з земельних питань не проводилась.

30.08.2021 року позивачем було направлено відповідачу запит про доступ до публічної інформації з наступними запитаннями:

1. Чи було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року? Якщо так, то коли? Прохання надати копію рішення за результатами розгляду вказаного клопотання на електронну пошту, а оригінал на адресу для листування;

2. Прохання надати копію зазначеного клопотання від 14.06.2021 року та викопіювання, що додавалось до цього клопотання.

Листом від 03.09.2021 року Подільська міська рада Подільського району Одеської області повідомила позивача, що клопотання позивача розглянуто та включено в проект рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області «Про надання дозволу, згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», але рішення міською радою з зазначеного питання не прийнято.

25.10.2021 року позивачем було направлено відповідачу запит про доступ до публічної інформації стосовно результатів розгляду клопотання від 14.06.2021 року з наступними запитаннями:

1. Чи було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року? Якщо так, то коли? Прохання надати копію рішення за результатами розгляду вказаного клопотання на електронну пошту, а оригінал на адресу для листування.

2. Прохання надати копію зазначеного клопотання від 14.06.2021 року та викопіювання, що додавалось до цього клопотання.

3. Якщо згадане клопотання не було розглянуто, то надати причину такого рішення.

Відповідач листом від 28.10.2021 року у відповідь на запит від 22.10.2021 року повідомив позивача про наступне:

1. Ваше клопотання від 14.06.2021 року розглядалось на сесіях міської ради 27.08.2021 року та 30.09.2021 року.

2. Проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства на сесіях не був підтриманий депутатами Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з метою подальшої передачі безоплатно у власність, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункт «й» частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із статтею 56 вищезазначеного Закону, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.04.2021 року по справі №0640/4182/18.

Відповідно до пп.1 п. а) ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч.12 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності з приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд зазначає, що сторонами до суду не надано доказів прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 14.06.2021 року чи про відмову у наданні такого дозволу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, за встановленою законом процедурою.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що мета, з якою особа звертається до адміністративного суду - це захист її прав, який може бути досягнений лише остаточним вирішення спору, який виник між особою та суб`єктом владних повноважень.

Отже, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, з урахуванням висновків суду.

Саме такий судовий захист суд вважає ефективним та повним для відновлення порушених прав позивача.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, суд зазначає, що у цій частині позову належить відмовити, позаяк вказані вимоги є передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до суду з даним позовом, Подільською міською радою Подільського району Одеської області не було прийнято рішення по суті клопотання позивача від 14.06.2021 року (про надання або відмову у наданні такого дозволу).

Натомість, захисту у судовому порядку підлягає лише порушене право позивача.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при розгляді клопотання від 14.06.2021 року будуть порушені.

Суд вважає передчасним надавати оцінку вказаним обставинам та майбутній можливій поведінці відповідача у цьому рішенні.

Отже, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання Подільської міської ради Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, задоволенню не підлягають.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у порушення ст.19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В прохальній частині позовної заяви позивач також просить суд зобов`язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст.382 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання Подільську міську раду Подільського району Одеської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є засобом судового контролю за виконанням судового рішення, який застосовується судом за власною ініціативою та розсудом і не може бути предметом позовних вимог, проте в даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

21 лютого 2022 року представником позивача надано заяву про стягнення судових витрат (вхід. № ЕП/6792/22), в якій заявник просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві заперечив щодо задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат та зазначив, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката, що свідчить про завищення адвокатом тривалості надання послуг щодо складення позовної заяви у цій справі. Крім того, відповідачем зазначено, що проводячи аналіз наданих замовником документів, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви - фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому, не є такими, що належать до стягнення.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 ст.30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 статті 139 КАС України).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв`язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Ковальчуком О.М. укладено договір про надання правової допомоги №31/48 від 31.05.2021 року, відповідно до п.2 якого, зокрема, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта на території України з метою набуття прав на землю орієнтованою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на підставі ст.ст.8, 14, 19, 68 та ч.2 ст.40 Конституції України, ст.ст.116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій» та захисту пов`язаних з цим прав та законних інтересів. Пунктом 3 даного договору сторонами погоджені гонорарні відносини.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником позивача до суду надано копії опису юридичних послуг та розрахунок їх вартості від 28.12.2021 року, Акту прийому-передачі юридичних послуг від 28.12.2021 року, та прибуткового касового ордеру адвоката Ковальчук О.М. №31/48-1 від 28.12.2021 року на суму 23 500,00 грн.

Суд вважає, що відшкодуванню не підлягають витрати на правову допомогу відповідно до п.1, 2 Акту прийому-передачі від 28.12.2021 року, а саме: 1000 грн. - зустріч та усна консультація з клієнтом (витрачений час - 1 година); 6000 грн. - складання та підготовка клопотання (від 14.06.2021 року), запитів до Подільської міської ради Подільського району Одеської області (від 14.06.2021 року, 30.08.2021 та 25.10.2021 року), так як вказані витрати не є витратами, пов`язаними з розглядом справи в розумінні КАС України.

Суд критично ставиться до визначення вартості за написання, підготовку, відправку сторонам та до суду позовної заяви у розмірі 15000 грн. із розрахунку витрачених 6 годин часу та вважає вартість даної послуги завищеною, адже вартість складання інших процесуальних документів є значно меншою. Суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності з підстав чого також і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того суд враховує, що позовна заява направлена відповідачу виключно засобами електронного зв`язку, а до суду через систему «Електронний суд». З огляду на зазначене суд у контексті витрат на складання позовної заяви стягує 2000 грн.

Так само суд вважає, завищеною вартість за написання, підготовку, відправку сторонам та до суду клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження в розмірі 1500 грн. (1 документ, витрачений час - 1 година), адже така вартість не відповідає співмірності виконаної роботи.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, а тому суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу в загальному розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача у загальній сумі 908 грн. 00 коп., сплачені згідно квитанції №6659-5728-7566-1510 від 29.12.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6-12, 19, 77, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області.

Зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)), комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га., що має кадастровий номер: 5122984200:01:001:0811 (загальна площа 4.7926 га.) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Подільської міської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Подільська міська рада Подільського району Одеської області (просп. Шевченка, буд.2, м. Подільськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 3909986).

Суддя С.О. Cтефанов