Постанова

від 07.04.2022 по справі 540/5244/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/5244/21Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13.09.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якому просила суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, що оформленні:

- рішенням №965230193641 від 08.10.2019 (про перерахунок пенсії з жовтня 2019 року);

- розпорядженням №193641 від 14.11.2019 (про перерахунок пенсії з 2010 року);

- розпорядженням №973 від 17.12.2019 (про утримання 20% від пенсії).

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області:

- припинити утримання з пенсії ОСОБА_1 20 відсотків від розміру пенсії для погашення виниклої переплати в сумі 269462,85 грн на підставі рішення (протоколу) №14 від 04.10.2019;

- повернути ОСОБА_1 незаконної утримані 20 відсотків від розміру пенсії для погашення виниклої переплати починаючи з 01.01.2020 до моменту вступу в законну силу рішення суду;

- відшкодувати ОСОБА_1 незаконно недоплачені кошти (у зв`язку з перерахунком) пенсії починаючи з 01.10.2019 до моменту вступу в законну силу рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона з 22.10.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказувала позивач, що пенсія за віком була обчислена з врахуванням довідок про заробітну плату від 22.11.2010 року № 14 та № 15, виданих МПП «Оформлювач» за період роботи з червня 1994 року до травня 1999 року та за даними відділу персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року до 31.12.2010 року. З часу призначення пенсії індивідуальний коефіцієнт позивача склав 3,05387. З часу призначення пенсії до вересня 2019 року позивачу була нарахована та виплачена пенсія (за листопад 2010 року - 3270,05 грн, за вересень 2019 року - 5542,39 грн). Проте, починаючи з жовтня 2019 року до моменту звернення з позовною заявою, розмір пенсії становить 2000,00 грн. Страховий стаж позивача на час призначення пенсії становив 38 років 5 місяців 1 день, в подальшому збільшений до 39 років 0 місяців 1 день. На запит позивача про причини зменшення розміру пенсії, відповідач листом від 26.11.2019 року № 45/03-10 повідомив, що при проведенні перевірки обґрунтованості видачі документів щодо заробітній платі за період з 01.09.1991 року до 31.05.2000 року в МПП «Оформлювач», відповідачем встановлена невідповідність наданих до Пенсійного фонду документів, внаслідок чого виникла переплата пенсійних коштів в сумі 269462,85 грн. та запропоновано добровільно повернути зазначену суму або звернутись до суду за захистом порушених прав. Позивач стверджувала, що довідки, на підставі яких проведене первинне нарахування пенсії, відповідають фактично нарахованій та отриманій заробітній платі за період роботи позивача з червня 1994 до травня 1999 року. Також позивач зазначала, що МПП «Оформлювач» знято з обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Херсоні та припинило свою діяльність лише 02.09.2013 року. Однак, як під час роботи підприємства, так і при припиненні його діяльності відповідач неодноразово проводив перевірки, під час яких жодних розбіжностей та порушень, про які зазначено в листі від 12.12.2019 року № 16344/03-01, пенсійний орган не встановлював.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнані протиправними та скасовані прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області рішення № 965230193641 від 08.10.2019 року, розпорядження №193641 від 14.11.2019 року, розпорядження №973 від 17.12.2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повернути ОСОБА_1 суми пенсії, утримані на підставі розпорядження № 973 від 17.12.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, зменшеної на підставі рішення № 965230193641 від 08.10.2019 року, розпорядження №193641 від 14.11.2019 року за період жовтень 2019 року листопад 2020 року, із урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, враховуючи уточнення доводів, якими обґрунтовані вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки позивач при зверненні до суду з цим позовом пропустив строки звернення до суду, а тому суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду. Також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, вказуючи на те, що пенсійний орган діяв у відповідності до вимог закону.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має страховий стаж 39 років 1 день та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Херсонській області, з 22.10.2010 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка обчислена на підставі довідок про заробітну плату від 22.11.2010 року № 14, № 15, наданих МПП «Оформлювач» за періоди роботи з червня 1994 року до травня 1999 року та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року до 31.12.2010 року. Вказані обставини учасниками справи не оспорюються.

Згідно з довідками відповідача від 27.12.2019 року № 4418 (а.с. 20) та виписками з розпоряджень від 09.01.2020 року № 38/02-12, № 39/02-12 (а.с. 22, 23) загальний розмір пенсії позивача станом на 01.07.2019 року складав 5542,39 грн., а з жовтня 2019 року 2000 грн.

Також, учасниками справи не оспорюється той факт, що згідно з постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 року № 19-1 «Про проведення інвентаризації пенсійних справ», Порядку проведення у 2018-2019 роках інвентаризації пенсійних справ, наказу Пенсійного Фонду України від 12.10.2018 № 169 «Про проведення інвентаризації пенсійних справ» та наказу ГУ ПФУ в Херсонській області від 17.10.2018 року №241, апелянт провів інвентаризацію пенсійних справ та створення інвентаризаційних комісій.

Відповідно до витягу з протоколу №14 засідання інвентаризаційної комісії при Головному управлінні ПФУ у Херсонській області від 04.10.2019 року (а.с. 74, 74-зворот), за результатами інвентаризації пенсійної справи ОСОБА_1 № 965230193641 встановлено таке:

… "з дати первинного призначення 22.10.2010 пенсію обчислено із врахуванням довідки про заробітну плату від 22.11.2010 № 14 виданою малим приватним підприємством "Оформлював" (код ЄДРПОУ 14118478, ліквідовано 04.09.2013), за період з 01.06.1994 по 31.05.1998 року за підписом як керівника, так і головного бухгалтера ОСОБА_1 . Індивідуальний коефіцієнт заробітку склав 3,05387 (коефіцієнт заробітку майже по всіх місяцях відповідного періоду становить 5,6 і більше).

За даними індивідуальних відомостей застрахованих осіб за 1998-1999 роки зазначені суми нарахованої заробітної плати не співпадають з сумами, зазначеними в довідці про заробітну плату від 22.11.2010 № 14, надану вищевказаним підприємством. Також, відповідно до довідки від 23.09.2019 № 20739/05-04, наданої Херсонським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахований фонд оплати праці в деяких місяцях теж менший.. ".

На підставі вказаного, комісія прийняла рішення: починаючи з 22.10.2010 рекомендувати здійснити перерахунок пенсії, враховуючи заробітну плату з 01.06.1994 до 31.05.1999 нульовим значенням та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 до 31.12.2010 далі здійснити перерахунки за заявою ОСОБА_1 для здійснення обрахунку переплати пенсійних коштів. У разі відмови особи погасити переплату, вирішено передати матеріали до правоохоронних органів.

Відповідно до матеріалів справи перерахунок проведений у два етапи.

При першому перерахунку прийнято рішення № 965230193641 від 08.10.2019 року про перерахунок пенсії з жовтня 2019 (місяць виявлення невідповідності документів) з метою швидкого зупинення виплати надмірної пенсії (а.с. 75).

14.11.2019 року прийняте розпорядження № 193641 про перерахунок пенсії з 2010 року (а.с. 76, 76-зворот). Підставою проведення перерахунку є протокол № 14 від 04.10.2019 року.

Листом від 26.11.2019 року № 45/03-10 (а.с. 79, 79-зворот) ОСОБА_1 повідомлена про необхідність сплати встановленої переплати пенсійних коштів у сумі 269462,85 грн. та попереджена, що у разі їх неповернення пенсійним органом з 01.01.2020 року будуть відраховуватися кошти не більше, як 20 відсотків розміру пенсії. Одночасно позивача повідомлено про можливість надання іншої довідки про заробітну плату за будь які п`ять років (60 місяців) до 01.07.2000 року, яка підтверджена первинними документами для здійснення перерахунку пенсії.

17.12.2019 року апелянт виніс розпорядження № 973 про утримання з ОСОБА_1 з січня 2020 року переплати в сумі 269462,85 грн по 20 % пенсії до повного її погашення (а.с. 77).

Згідно з довідкою комунальної установи "Трудовий архів м. Херсона" від 01.11.2019 № 10-15/2212, в архіві містяться накази від 14.08.1991 № 1-к про зарахування ОСОБА_1 на посаду директора МПП "Оформлювач" та від 20.07.2013 № 101-к про звільнення директора ОСОБА_1 з 20.07.2013.

Відповідно до довідок КУ «Трудовий архів м. Херсона» від 01.11.2019 року №01-15/2212 (а.с. 82), № 01-15/2211 (а.с. 82-зворот), у документах архівного фонду МПП «Оформлювач» наявні відомості про нарахування заробітної плати працівникам директор ОСОБА_1 , заробітна плата, якої з вересня 1991 до вересня 1996 в українських карбованцях, а з вересня 1996 у гривнях, а саме у період:

- вересень1996, січень - грудень 1997 800,00 грн;

- жовтень - грудень 1996, січень - грудень 1998, січень - грудень 1999, січень - березень 2000 1000,00 грн;

- квітень - червень 2000 1600,00 грн.

Також апелянт надавав до суду першої інстанції копії довідок про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 22.11.2010 року № 14 (а.с. 68), № 15 (а.с. 69), які підписані керівником та головним бухгалтером МПП «Оформлювач» ОСОБА_1 , та відповідно до яких дані за період з вересня 1991 року до грудня 1999 року співпадають з відомостями, наданими КУ «Трудовий архів м. Херсона» у довідках від 01.11.2019 року № 01-15/2212, № 01-15/2211, натомість за 2000 рік міститься наступні відомості про заробітну плату: у січні 350,00 грн, у лютому, березні 400,00 грн, у квітні червні 500,00 грн.

Разом з тим, із досліджених судом першої інстанції Індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с. 71), поданих керівником та бухгалтером МПП "Оформлювач" ОСОБА_1 до пенсійного органу 04.04.2000 року за застраховану особу ОСОБА_1 встановлено, що у 1998 задекларовано отримання заробітної плати у сумі по 50,00 грн за період з січня до березня 1998; у 1999 задеклароване отримання заробітної плати у серпні, вересні - 85,00 грн, у жовтні 150,00 грн, у листопаді, грудні 120,00 грн. Одночасно, трудові відносини задекларовані протягом всього 1998, 1999 років.

Також, керівником та бухгалтером МПП «Оформлювач» ОСОБА_1 20.01.2001 року до пенсійного органу подані Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2000, а саме: задеклароване отримання заробітної плати у січні 350,00 грн, у лютому- березні 400,00 грн, з квітня до грудня 500,00 грн.

Зі змісту довідки від 23.09.2019 року № 20739/05-04 Управління обслуговування громадян Херсонського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до УПФУ вбачається, що за період з 03.12.1993 року до 31.12.1999 року суми сплаченого МПП «Оформлювач» збору на обов`язкове пенсійне страхування складали: 1993, 1994 інформація відсутня, 1995, 1996, 1997, 1998 0,00 карб/грн, 1999 476,10 грн. Також, за період з січня 1995 до вересня 1997, грудень 1997, з квітня 1998 до липня 1999 - фонд оплати праці не нараховувався.

Таким чином, за результатами проведеної інвентаризації пенсійної справи ОСОБА_1 пенсійний орган дійшов висновку, що … з дати первинного призначення 22.10.2010 року пенсію обчислено із врахуванням довідки про заробітну плату від 22.11.2010року №14, видану Малим приватним підприємством «Оформлювач» (код ЄДРПОУ 14118478, ліквідовано 04.09.2013). За період з 01.06.1994 року по 31.05.1998 року за підписом як керівника, так і головного бухгалтера ОСОБА_1 . Індивідуальний коефіцієнт заробітку склав 3,05387 (коефіцієнт заробітку майже по всіх місяцях відповідного періоду становить 5,6 і більше). За даними індивідуальних відомостей застрахованих осіб за 1998 1999 роки зазначені суми нарахованої заробітної плати не співпадають з сумами, зазначеними довідці про заробітну плату від 22.11.2010 року №14, надану вищевказаним підприємством. Також відповідно до довідки від 23.09.2019 року № 20739/05-04,наданої Херсонським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахований фонд оплати праці в деяких місяцях також менший…».

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не мав права без встановленого вироком суду факту службового підроблення (складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів) покладати на пенсіонера відповідальність за невідповідність сум його заробітної плати, зазначеної у довідках підприємства, порівняно із поданими до ПФУ звітами та сплаченими страховими внесками, за умови не проведення самим пенсійним органом своєчасної перевірки достовірності таких відомостей за час існування підприємства у період призначення позивачу пенсії.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) встановлене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 103 Закону №1788-ХІІ передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Таким чином, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному разі вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому випадку суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону №1058-IV та статтею 103 Закону № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовим висновком викладеним у постановах Верховного Суду України від 25.10.2016 р. у справі № 686/26486/14-а, Верховного Суду від 25.09.2018 р. у справі №340/644/15-а та від 21.02.2020 р. у справі № 173/424/17 (2-а/173/41/2017), від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що відповідальність за достовірність даних, які враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачених сум соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся саме у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Апеляційний суд погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, які доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Так, як встановив суд першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги, фактичною підставою для перерахунку позивачу розміру пенсії за віком стала невідповідність сум заробітної плати ОСОБА_1 за період червень 1994 року травень 1999 року, зазначених у довідках МПП «Оформлювач» від 22.11.2010 року №14, №15 і довідках КУ «Трудовий архів м. Херсона» від 01.11.2019 року №01-15/2212, №01-15/2211, порівняно із довідкою від 23.09.2019 року № 20739/05-04, що містить інформацію Управління обслуговування громадян Херсонського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до УПФУ.

Суми заробітної плати ОСОБА_1 за період червень 1994 року травень 1999 року, зазначені у довідках про заробітну плату від 22.11.2010 року №14 та № 15, співпадають з відомостями, наданими КУ «Трудовий архів м. Херсона» у довідках від 01.11.2019 року № 01-15/2212, № 01-15/2211, за цей самий період.

Твердження пенсійного органу, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, про надання позивачем недостовірних відомостей ґрунтується виключно на неподанні відповідної звітності МПП «Оформлювач» та несплаті страхових внесків.

Проте, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що на час призначення позивачу пенсії (22.10.2010 року) МПП «Оформлювач» було діючим підприємством і пенсійний орган мав можливість перевірити достовірність поданих відомостей та у разі необхідності стягнути із підприємства протиправно недоплачені суми страхових внесків.

У протоколі № 14 від 01.10.2019 р. інвентаризаційна комісія рекомендувала передати відповідні матеріали до правоохоронних органів.

Проте, апелянт не надав до суду першої інстанції жодного доказу, а ні звернення до правоохоронних органів, а ні доказів встановлення останніми внесення ОСОБА_1 неправдивих відомостей до документів.

Натомість апелянт до апеляційної скарги додав паперову копію електронних документів - заяв, повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, датованих 20 лютим та 30 липня 2020 року, надаючи вказані копії до суду апеляційної інстанції, апелянт не навів обставин, які об`єктивно заважали йому надати ці докази до суду першої інстанції в межах адміністративної справи, яка розглядалась судом у 2021 році.

При цьому апеляцій суд зазначає, що апеляційна скарга не містить відомостей щодо порушення кримінальної справи стосовно позивача за заявами апелянта від 20 лютого та 30 липня 2020 року, або будь-які результати, відповідно до яких було б беззаперечно встановлено вину позивача щодо внесення неправдивих відомостей до довідок від 22.11.2010 року №14 та № 15.

За таких обставин, апеляційний суд відхиляє додані апелянтом до апеляційної скарги докази, що узгоджується із приписами ч. 4 ст. 308 КАС України, відповідно до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що без отримання доказів внесення ОСОБА_1 неправдивих відомостей до довідок від 22.11.2010 № 14, 15, встановленого правоохоронними органами, рішення та дії апелянта щодо перерахунку пенсії позивача та щодо утримання зайво виплачених сум, саме із цих підстав, є протиправними.

Також, апеляційний суд, як і суд першої інстанції відхиляє доводи пенсійного органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на таке.

Оскаржувані рішення прийняті 08.10.2019 року, 14.11.2019 року та 17.12.2019 року, перерахунок пенсії проведений із жовтня 2019 року, а відрахування зайво виплачених сум було розпочате із січня 2020 року.

Натомість позивач в межах справи № 540/115/20, звернулась 15.01.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо: вчиненого на підставі рішення (протоколу) № 14 від 04.10.2019 року, відрахування щомісяця 20 % пенсії в рахунок погашення переплати пенсії у сумі 269462,85грн.; нарахування та стягнення переплати пенсії у сумі 269462,85 грн; відмови у перерахунку та встановленні законного розміру пенсії;

- зобов`язати відповідача: припинити утримання з пенсії позивача 20 % від розміру пенсії для погашення виниклої переплати в сумі 269462,85 грн. на підставі рішення (протоколу) № 14 від 04.10.2019 року та повернути ОСОБА_1 кошти, які утримані з її пенсії, починаючи з 01.01.2020 року; відшкодувати позивачу незаконно утримані 20 % від розміру пенсії для погашення виниклої переплати починаючи з 01.01.2020 року до моменту вступу в законну силу рішення суду; розрахувати та встановити ОСОБА_1 належний розмір щомісячної пенсії за віком в сумі не менше, ніж 5542,39 грн.; відшкодувати ОСОБА_1 незаконно не доплачені кошти пенсії, починаючи з 01.10.2019 року до моменту вступу в законну силу рішення суду.

Рішенням від 04.03.2020 року Херсонський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні цього позову, але постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була частково задоволена.

Так, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 року , рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року по справі № 540/115/20 було змінено, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції правового висновку щодо правомірності утримання з ОСОБА_1 пенсійних виплат, а також відносно того, що переплата пенсії позивачки виникла у зв`язку із поданням нею недостовірних відомостей з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року по справі № 540/115/20 було залишене без змін.

13.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом в межах справи №540/5244/21.

Надаючи оцінку строку звернення до суду, суд першої інстанції застосував правову позицію Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 року у справі № 635/7878/16-а, від 26.01.2021 року у справі № 520/11178/2020.

<…> Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

<…> при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави….

Оскільки відрахування із пенсії позивача тривають станом на час зверненні з цим позовом до суду у вересні 2021 року, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова у судовому захисті із підстав пропуску строку звернення до суду буде фактичною легалізацією триваючого правопорушення.

Відтак, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав стверджувати, що позивачем був пропущений строк звернення до суду.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №540/5244/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08.04.2022 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д.Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.