Постанова

від 10.04.2022 по справі 904/8900/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8900/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 ( суддя Золотарьова Я.С.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м.Дніпро

до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 38 764,56 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 38 764,56 грн, з яких: 33 330,36 грн - основний борг, 3 427,23 грн - пеня, 667,10 грн - 3% річних, 1 339,87 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055074 від 31.12.2020 в частині оплати за поставлену електричну енергію.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" основний борг у розмірі 33 330,36 грн пеню у розмірі 2 506,47 грн, 3 % річних у розмірі 667,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 928,76 грн та судовий збір у розмірі 2 192,01 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на невиконання відповідачем умов договору постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055074 від 31.12.2020 щодо оплати поставленої електричної енергії за період січень-лютий 2021 року.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення позовних вимог в скасованій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, в іншій частині залишити без змін.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що позивач не надав жодних документів, що підтверджують фактичне споживання відповідачем кількості електричної енергії, пред`явленої до оплати. В матеріалах справи відсутні будь-які акти приймання-передачі послуг підписані сторонами.

За твердженням скаржника, надані позивачем розрахунки не є первинними документами, а тому не можуть бути належними доказами наданих позивачем послуг та суми боргу.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", як адміністратор комерційного обліку (оператор системи), проводить нарахування обсягів споживання електричної енергії споживачами та в подальшому передає такі дані постачальнику для виставлення рахунків споживачам. Оператор системи розподілу відповідає за повноту та достовірність даних, що передаються.

Отже, довідка про обсяги розподіленої електричної енергії за січень, лютий 2021 року, яка міститься у матеріалах справи, є належним та допустимим доказом на підтвердження факту споживання відповідачем відповідних обсягів електричної енергії.

Відомості показників засобів обліку, за якими можна відстежити облік наданих послуг, на відсутність яких посилається в апеляційний скарзі відповідач, надаються виключно оператором системи розподілу.

В матеріалах справи не міститься жодних доказів звернення відповідача до оператора системи розподілу або до постачальника з питань щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку з урахуванням п.4.9 договору.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2022 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 3405,00 грн та надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 15.02.2022 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022; згідно положень ч.13 ст.8, ч.2 ст.271 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

31.12.20202 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальник) та Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (споживач) укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055074.

За цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що строк поставки товару: з 01.01.2021 до 28.02.2021.

Згідно з п.4.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 2,17 грн без ПДВ.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором (пункт 4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункту 1.3 цього договору та становить 59 587,67 грн, крім того ПДВ 11 917,53 грн, всього з ПДВ 71 505,20 грн.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 4.4 договору).

Згідно пункту 4.6 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або у строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

Сторонами підписано комерційну пропозицію (додаток 1 до договору).

Відповідно до пункту 4.2 комерційної пропозиції, порядок здійснення платежів: оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Позивачем, з метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії, було направлено лист оператору системи розподілу - АТ ДТЕК Дніпровські електромережі з проханням перевірити та підтвердити за період січень-лютий 2021 року обсяги електричної енергії.

Позивачем отримано довідку про обсяги розподіленої електричної енергії по ЕІС-коду точки комерційного обліку об`єкта споживача за адресою постачання.

Вказана довідка свідчить про те, що позивачем за період січень-лютий 2021 поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 9959 кВт-год на суму 33 330,36 грн з ПДВ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату сплату заборгованості на загальну суму 33 330,36 грн.

Відповідно до рахунку № 250000240838 від 31.01.2021 на суму 12 864,64 грн кінцева дата сплати рахунку 16.02.2021.

Відповідно до рахунку № 250000269395 від 28.02.2021 на суму 20 384,82 грн кінцева дата сплати рахунку 15.03.2021.

Відповідно до рахунку № 250000276284 від 23.03.2021 на суму 111,92 грн кінцева дата сплати рахунку 30.03.2021.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога про сплату заборгованості у розмірі 33 330,36 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами ст.269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвиток ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" - суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення згідно з пунктом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 13 Розділу XVII «Прикінцеві та Перехідні положення» встановлено, що суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь. Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

Постановою Національної комісії, шо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 14.03.2018 № 312 затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії, які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (далі - ПРРЕЕ).

З урахуванням наведених правових норм товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 1.2.7 ПРРЕЕ постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановолено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.2 Комерційної пропозиції, строк оплати поставленої електричної енергії є таким, що настав.

За приписами ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію у січні-лютому 2021 року у загальному розмірі 33 330,36 грн, тому місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для стягнення наведеної заборгованості.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.7 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше, за згодою сторін, не буде визначено у додатковій угоді до цього договору. При розрахунку пені використовується розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочення, за який сплачується пеня.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої електричної енергії, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 3 427,23 грн за період з 24.02.2021 по 10.11.2021.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язання за спірним договором, здійснивши перерахунок пені в межах шестимісячного строку з дня прострочення виконання зобов`язання, господарський суд правомірно встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 506,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 667,10 грн за період з 24.02.2021 по 10.11.2021 та інфляційних втрат у розмірі 1 339,87 грн за період лютий серпень 2021.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 викладений правовий висновок про те, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що позивачем враховано у період нарахування інфляційних втрат місяць, у якому мав бути здійснений платіж, тоді як вірно нараховувати з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 928,76 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про відсутність документів, що підтверджують фактичне споживання відповідачем кількості електричної енергії, пред`явленої до оплати, враховуючи таке.

Пунктом 4.3. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", як адміністратор комерційного обліку (оператор системи), проводить нарахування обсягів споживання електричної енергії споживачами та в подальшому передає такі дані постачальнику для виставлення рахунків споживачам. Оператор системи розподілу відповідає за повноту та достовірність даних, що передаються.

Згідно з п.4.9 договору, звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду проводиться за вимогою однієї із сторін, але не рідше одного разу на рік, шляхом складання двостороннього акту звіряння взаєморозрахунків. Один примірник цього акту споживач зобов`язаний повернути постачальнику підписаним у термін протягом 10 днів з дня його, отримання.

Відповідно до п.4.10 договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системні є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача «бо спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг).

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів звернення до постачальника стосовно виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку.

Відтак, довідка про обсяги розподіленої електричної енергії за січень, лютий 2021 року, яка міститься у матеріалах справи, є достатнім та допустимим доказом на підтвердження факту споживання відповідачем відповідних обсягів електричної енергії.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 у справі №904/8900/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до п.2 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф.Мороз

Суддя Л.А.Коваль