Рішення

від 10.04.2022 по справі 904/9128/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2022м. ДніпроСправа № 904/9128/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ПРОФІТ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕРІЄЦЬ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 154 796,47 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ПРОФІТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕРІЄЦЬ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 154 796,47 грн, з яких: 73 542,59 грн - основна заборгованість, 170,97 грн - 3% річних, 6 240,32 грн - пеня, 74 842,59 грн - штраф.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 була надіслана всім учасникам справи завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №904/9128/21, але відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 12-10/21 від 11.10.2021. Позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 74 842,59 грн, який останній оплатив частково, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 73 542,59 грн.

Позивачем за неналежне виконання умов договору нараховану відповідачу пеню у розмірі 6 240,32 грн, штраф у розмірі 74 842,59 грн, 3% річних у розмірі 170,97 грн.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 509, 525-526, 530, 549, 611, 625-626, 692, 712, Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД ПРОФІТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІМЕРІЄЦЬ" (покупець) було укладено договір поставки № 12-10/21 від 11.10.2021 (арк.с.12).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується систематично постачати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно пункту 4.1 договору, загальна сума цього договору складається з суми всіх накладних, за якими здійснювались поставки товару на виконання цього договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 74 842,59 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 64 від 18.10.2021 на суму 14 839,12 грн та № 65 від 22.10.2021 на суму 60 003,47 грн (арк.с.13-14).

Відповідно до пункту 4.3 договору, покупець зобов`язаний проводити розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу протягом 7 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно з виписаними постачальником рахунками-фактурами шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 1 300,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 81 від 08.11.2021 на суму 500,00 грн та № 82 від 09.11.2021 на суму 800,00 грн (арк.с.17-18).

Між сторонами підписано акт звірки (арк.с.19), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 73 542,59 грн.

Позивачем на адресу відповідача 22.11.2021 було направлено претензію № 19/11/2021-1 (арк.с.23), в якій позивач просив сплатити заборгованість у розмірі 73 542,59 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.3 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 73 542,59 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені, штрафу та 3% річних

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 6 240,32 грн за період з 24.10.2021 по 23.11.2021.

Відповідно до пункту 8.3 договору, покупець за цим договором несе відповідальність, зокрема, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар на користь постачальника сплачується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу з урахуванням індексу інфляції.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є неправильним, оскільки позивачем нараховано пеню без врахування статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в якій зазначено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 1 080,60 грн.

Також, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 74 842,59 грн.

Згідно пункту 8.5 договору, за одностороннє необґрунтоване порушення виконання своїх зобов`язань протягом дії цього договору вина сторона сплачує протилежній стороні штраф у розмірі 100% вартості останньої поставленої партії товару.

Суд перевіривши розрахунок штрафу, зазначає що він є неправильним, оскільки позивачем нараховано штраф на загальну суму поставленого товару, тоді як у пункті 8.5 договору вказано, що штраф нараховується у розмірі 100% вартості останньої поставленої партії товару.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, вирішення питання про зменшення штрафу та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сума штрафу є необґрунтовано завищеною, тому для забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 10% та стягнути з відповідача штраф у розмірі 6 000,35 грн.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 170,97 грн за період з 24.10.2021 по 23.11.2021.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 170,97 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у розмірі 2 021,97 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕРІЄЦЬ" (51404, Дніпропетровська область, м. Павлоград, пр. Шахтобудівників, 3; ідентифікаційний код 44189755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ПРОФІТ" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, 13; ідентифікаційний код 41877561) основний борг у розмірі 73 542,59 грн, пеню у розмірі 1 080,60 грн, штраф у розмірі 6 000,35 грн, 3% річних у розмірі 170,97 грн та судовий збір у розмірі 2 021,97 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова