Рішення

від 20.02.2022 по справі 910/17885/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2022Справа № 910/17885/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Вектор аттракцион"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар.УА"

про стягнення безпідставного отриманих коштів в розмірі 292 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Карелов К.Ю., ордер серія АХ № 1068262;

від відповідача: Максимчук О.А., довіреність № 06-01/22 від 06.01.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Вектор аттракцион» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар.УА» про стягнення безпідставного отриманих коштів в розмірі 292 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідач правових підстав для утримання сплачених позивачем коштів у розмірі 292 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 575 від 27.08.2021 на суму 528 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.12.2021.

02.12.2021 представником відповідача подано відзивна позовну заяву.

02.12.2021 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 06.12.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 підготовче судове засідання відкладено на 10.01.2022.

17.12.2021 представником позивача подано відповідь на відзив.

10.01.2021 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 10.01.2022 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про продовження строків підготовчого провадження та про відкладення підготовчого судового засідання до 31.01.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.01.2022 представником відповідача подано додаткові пояснення до відзиву.

У судове засідання 31.01.2022 представник позивача з`явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 21.02.2022 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Естар.УА» (далі - відповідач) та Приватним підприємством «Вектор Аттракцион» (далі - позивач) була досягнута домовленість про купівлю-продаж трьохфазних дизельних генераторів Estar F 28 SA (у всепогодному кожусі, макс. Потужністю 22 кВт, ABP+GSM, підігрів) у кількості 3 штук загальною вартістю 528 000,00 грн.

05 травня 2021 року ТОВ «Естар.УА» виставлено ПП «Вектор Аттракцион» рахунок на оплату № Е-00112 від 05.05.2021 на суму 528 000,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 10512 від 05.05.2021 на суму 528 000,00 грн.

В подальшому, Приватне підприємство «Вектор Аттракцион» відповідно до платіжного доручення № 575 від 27.08.2021 на суму 528 000,00 грн. повторно перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар.УА» грошові кошти у загальному розмірі 528 000,00 грн., з призначенням платежу: «Сплата за генератор зг.рах.-факт. № Е-00112 від 05.05.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 88 000,00 грн.».

27 серпня 2021 року відповідачем частково повернуто позивачу кошти сплачені згідно платіжного доручення № 575 від 27.08.2021 на суму 528 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 508 від 27.08.2021 на суму 236 000,00 грн. з призначення платежу «повернення помилково сплачених коштів згідно листа б/н від 27.08.2021 у сумі 196666 грн., ПДВ - 20% 39 333,33 грн.».

28 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою у порядку ст. 530 ЦК України, у якій зазначив, що оскільки сума, що перерахована за платіжним дорученням № 575 від 27.08.2021 повернута не у повному обсязі, сума перерахована поза волею керівництва ПП «Вектор Аттракцион», не підкріплена жодною пропозицією зі сторони ТОВ «Естар.УА» та не підтверджена жодним договором, та є такою, що підлягає поверненню, як набута без достатньої правової підстави, в зв`язку з чим вимагав повернути кошти у розмірі 292 000,00 грн.

Позивач вказує, що грошова сума помилково перерахована за платіжним дорученням № 575 від 27.08.2021 була повернута не у повному обсязі, а саме 292 000,00 грн. не було повернуто, в зв`язку з чим існують підстави стверджувати, що грошові кошти в розмірі 292 000,00 грн. є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 292 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

05 травня 2021 року ТОВ «Естар.УА» виставлено ПП «Вектор Аттракцион» рахунок на оплату № Е-00112 від 05.05.2021 на суму 528 000,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 10512 від 05.05.2021 на суму 528 000,00 грн.

В подальшому, Приватне підприємство «Вектор Аттракцион» відповідно до платіжного доручення № 575 від 27.08.2021 на суму 528 000,00 грн. повторно перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар.УА» грошові кошти у загальному розмірі 528 000,00 грн., з призначенням платежу: «Сплата за генератор зг.рах.-факт. № Е-00112 від 05.05.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 88 000,00 грн.».

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст. ст. 205, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Водночас, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин укладення між сторонами договору про поставку товарів, робіт та послуг загальною вартістю 528 000,00 грн. у будь-який із передбачених законом спосіб, а саме шляхом підписання письмового договору або шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, після укладення Договору поставки у спрощений спосіб, на виконання якого, ТОВ «Естар.УА» виставлено ПП «Вектор Аттракцион» рахунок на оплату № Е-00112 від 05.05.2021 на суму 528 000,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 10512 від 05.05.2021 на суму 528 000,00 грн.

Таким чином, позивачем помилково повторно оплачено вже оплачений рахунок № Е-00112 від 05.05.2021 на суму 528 000,00 грн., який на момент повторної оплати вже був оплачений позивачем згідно іншого платіжного доручення.

При цьому, за приписами ст. ст. 640, 642, 646 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Таким чином, дії позивача щодо надіслання відповідачу платіжних доручень, та сплата відповідних сум за цими платіжними дорученнями, не засвідчують ані обставин надіслання пропозиції укласти договір, ані обставин його укладення, адже договір вважається укладеним саме з моменту надання повної і безумовної відповіді на пропозицію.

Жодні дії сторін вказаного спору, у тому числі і перерахування позивачем відповідачу коштів, не свідчать про те, що сторони робили одна одній пропозиції укласти договір та, відповідно, надавали на таку пропозицію повну і безумовну відповідь.

Отже, суд дійшов висновку, що повторне перерахування позивачем за платіжними дорученнями № 575 від 27.08.2021 на суму 528 000,00 грн. на рахунок відповідача є помилковим, оскільки здійснено без достатньої правової підстави, а відповідним чином проведений платіж не породжує для відповідача жодних обов`язків з постачання товарів/надання робіт та послуг тощо.

Крім того, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем були визнані обставини щодо помилкового перерахування позивачем коштів згідно платіжного доручення № 575 від 27.08.2021 на суму 528 000,00 грн. з огляду на те, що 27 серпня 2021 року відповідачем частково повернуто позивачу кошти сплачені згідно платіжного доручення № 575 від 27.08.2021 на суму 528 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 508 від 27.08.2021 на суму 236 000,00 грн. з призначення платежу «повернення помилково сплачених коштів згідно листа б/н від 27.08.2021 у сумі 196666 грн., ПДВ - 20% 39 333,33грн.».

З огляду на викладене, враховуючи обставини відсутності між сторонами будь-яких господарських правовідносин, як правових підстав для виникнення у позивача обов`язку по перерахуванню відповідачу 528 000,00 грн. станом на 27.08.2021, в тому числі у якості оплати вартості послуг/матеріалів тощо, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно кошти у розмірі 292 000,00 грн.

Посилання відповідача на накладення арештів на рахунки відповідача в межах зобов`язань перед третіми особами, жодним чином не нівелюють обов`язок відповідача з повернення позивачу коштів у розмірі 292 000,00 грн.

За таких обставин, оскільки доказів наявності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 538 000,00 грн. та відповідно наявності правових підстав для їх набуття відповідачем, станом на 27.08.2021, сторонами не надано, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 292 000,00 грн. помилково перерахованих коштів з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар.УА" (02167, м. Київ, вул. Милославська, буд. 6, оф. 301; ідентифікаційний код: 42151761) на користь Приватного підприємства "Вектор Аттракцион" (61040, м. Харків, вул. Залізнична, буд. 24А; ідентифікаційний код: 32950237) кошти у розмірі 292 000 (двісті дев`яносто дві тисячі) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 4 380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.04.2022

Суддя О.А. Грєхова