Рішення

від 10.04.2022 по справі 918/21/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/21/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Агротех-Р"

до відповідача: Фермерського господарства "Еко Агро Полісся"

про: визнання права власності на майно

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Фермерське господарство "Агротех-Р" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Еко Агро Полісся" про визнання пава власності на майно.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Фермерське господарство "Агротех-Р" є власником будівель та споруд, а саме: будівлі ангара літера В-1 загальною площею 1416, 1 кв.м, який знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1880104556234; адмінбудинку літера А-1 загальною площею 50,3 кв.м, який знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1880085056234; будівлі для охорони літера Б-1 загальною площею 14,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1880097656234.

Підставами виникнення права власності є протокол загальних зборів засновників Фермерського господарства "Агротех-Р", серія та номер: 5, виданий 19.08.2019 року, видавник: Фермерське господарство "Агротех-Р"; акт приймання-передачі майна, серія та номер: б/н, виданий 19.08.2019 року, видавник: Фермерське господарство "Агротех-Р" та Фермерське господарство "Еко Агро Полісся".

Позивач вказує, що набуття у власність фермерським господарством майна як вклад до статутного (складеного) капіталу пов`язується саме із участю у фермському господарстві особи, яка передає таке майно до статутного (складеного) капіталу господарства.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує про необхідність усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

У своїй заяві від 01 березня 2022 року відповідач повідомив суд, що не буде подавати відзиву на позов.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03 березня 2022 року.

02 березня 2022 року відповідачем подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 03 березня 2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 05 квітня 2022 року.

В судове засідання представники сторін не з`явились, 05 квітня 2022 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Рішенням засновника ФГ "Еко Агро Полісся" від 19 серпня 2019 року вирішено передати майновий вклад до статутного капіталу ФГ "Агротех-Р" (код 42045850) від ФГ "Еко Агро Полісся" (код 43059031): будівлю ангара загальною площею 1416, 1 кв.м, будівлю адмінбудинку загальною площею 50,3 кв.м, будівлі для охорони літера загальною площею 14,7 кв.м, які знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області.

Згідно із протоколом загальних зборів засновників Фермерського господарства "Агротех-Р" від 19 серпня 2019 року прийнято майновий вклад до статутного капіталу ФГ "Агротех-Р" від ФГ "Еко Агро Полісся" у вигляді об`єктів: будівля ангара загальною площею 1416, 1 кв.м, будівля адмінбудинку загальною площею 50,3 кв.м, будівлі для охорони літера загальною площею 14,7 кв.м, які знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області.

Згідно із актом приймання - передачі майна від 19 серпня 2019 року ФГ "Агротех-Р" (код 42045850) та ФГ "Еко Агро Полісся" (код 43059031), відповідач передав а позивач отримав майновий вклад до статутного капіталу у вигляді об`єктів нерухомого майна: будівля ангара загальною площею 1416, 1 кв.м, будівля адмінбудинку загальною площею 50,3 кв.м, будівлі для охорони літера загальною площею 14,7 кв.м, які знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області.

Згідно з витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 22 серпня 2019 року №178385541, №178380598, №178395137 Фермерське господарство "Агротех-Р" (код 42045850) є власником будівель та споруд, а саме: будівлі ангара літера В-1 загальною площею 1416, 1 кв.м, який знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1880104556234; адмінбудинку загальною площею 50,3 кв.м, який знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1880085056234; будівлі для охорони літера загальною площею 14,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1880097656234.

Як підставу для виникнення права власності вказано: протокол загальних зборів засновників Фермерського господарства "Агротех-Р", серія та номер: 5, виданий 19.08.2019 року, видавник: Фермерське господарство "Агротех-Р"; акт приймання-передачі майна, серія та номер: б/н, виданий 19.08.2019 року, видавник: Фермерське господарство "Агротех-Р" та Фермерське господарство "Еко Агро Полісся".

Позивач вказує, що з огляду на наведене, ФГ "Агротех-Р" набуло права власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна в порядку п.48 Постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є законним набувачем майна і використовує вказане майно у господарській діяльності.

За таких обставин позивач вказує, що відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/10987/18 від 24.01.2020 року державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Позивач вказує, що відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідач - ФГ "Еко Агро Полісся" з 21.07.2020 року за рішенням засновника перебуває в стані припинення, що може також вплинути на реалізацію своїх прав щодо об`єктів нерухомого майна позивачем.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються права власності на нерухоме майно. Спірних характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає що спірне майно перебуває у його власності, а тому для усунення невизначеності щодо права власності на спірне майно позивачем пред`явлено даний позов.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання за Фермерським господарством "Агротех-Р" будівлі ангару загальною площею 1416, 1 кв.м, будівлі адмінбудинку загальною площею 50,3 кв.м, будівлі для охорони літера загальною площею 14,7 кв.м, які знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (подібний висновок наведений у пункті 6.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

З`ясовуючи природу правовідносин сторін у даній справі суд вважає, що спір виник з відносин сторін щодо власності на об`єкт нерухомого майна.

Водночас на думку позивача у даному спорі має місце порушення його прав як власника майна. В обґрунтування позовних своїх позовних вимог позивач посилався на положення статті 392 ЦК України.

Згідно з нормами статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює як підстави набуття права власності, так і підстави його припинення.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, тобто первісні, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Застосовуючи норми статті 328 ЦК України суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, для застосування положень статті 392 ЦК України необхідним є встановлення у позивача наявного права власності на майно, та встановлення оспорення або невизнання іншою особою такого права.

А отже, суд повинен встановити чи наявне у позивача право власності на спірне майно, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув таке право. За таких умов суттєвим для констатації факту набуття права власності є встановлення моменту виникнення права власності та обставини, за яких виникло володіння спірним майном.

З матеріалів справи видно, що згідно із актом приймання - передачі майна від 19 серпня 2019 року ФГ "Агротех-Р" (код 42045850) та ФГ "Еко Агро Полісся" (код 43059031), відповідач передав а позивач отримав майновий вклад до статутного капіталу у вигляді об`єктів нерухомого майна: будівля ангара загальною площею 1416, 1 кв.м, будівля адмінбудинку загальною площею 50,3 кв.м, будівлі для охорони літера загальною площею 14,7 кв.м, які знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області.

Згідно із положеннями статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі зокрема документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 40 постанови КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Згідно з пунктом 48 постанови КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються: документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат; рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою).

Необхідно зауважити, що положеннями частини 2 статті 328 ЦК України встановлено презумпцію правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Отже, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно у набувача за договором виникає з дня державної реєстрації (стаття 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Відповідно до положень статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд вважає за необхідне наголосити, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація, не породжує виникнення права власності, а лиш тільки фіксує факт наявності відповідного права. Державна реєстрація права власності не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.

Так, Верховний Суд неодноразово зауважував, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (подібні висновки наведено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц).

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

З матеріалів справи суд також встановив наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності станом на 22 серпня 2019 року №178385541, №178380598, №178395137 Фермерське господарство "Агротех-Р" (код 42045850) є власником будівель та споруд, а саме: будівлі ангара літера В-1 загальною площею 1416, 1 кв.м, який знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1880104556234; адмінбудинку загальною площею 50,3 кв.м, який знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1880085056234; будівлі для охорони літера загальною площею 14,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: 35024, с.Підлужне, вулиця Варшавська, 7, Костопільського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1880097656234.

Згідно з положеннями статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зміст зазначених у статті 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Разом з тим, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом статті 392 ЦК України є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення. Закон зобов`язує позивача при зверненні до господарського суду довести наявність свого права і факт його порушення або оспорення з боку зобов`язаної особи -відповідача, а позов про визнання права власності пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до норм статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду (аналогічна правова позиція викладена у пунктах 57, 58 постанови Верховного Суду у справі № 912/111/14 від 07.06.2018; у пункті 59 постанови Верховного Суду у справі № 918/1400/14 від 11 червня 2019 року).

Отже, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Можливість виникнення права власності за рішенням суду у даному випадку не передбачено.

Відтак, необхідним є встановлення наявності чи відсутність фактів порушення, невизнання чи заперечення прав позивача особою відповідача або створення ним неможливості реалізації позивачем свого права власності.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Згідно з правилами статті 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (статті 162 ГПК України).

З аналізу тексту позовної заяви слідує, що обґрунтовуючи свої вимоги позивач не вказує яким чином відповідач, станом на час подання даного позову, порушує, не визнає або оспорює його право власності.

З огляду на таке, суд робить висновок, що обґрунтування позовних вимог позивача не відповідає критеріям статті 392 ЦК України, так як позивачем не наведено та не обґрунтовано належними та допустимими доказами яким саме чином відповідач станом на час звернення з даним позовом не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача майнове право.

Вочевидь позивач у цій справі прагне до отримання судового рішення, за яким буде встановлено його право власності на майно. Разом з тим суд зазначає, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Однак таких обставин позивач у позові не навів.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у пункті 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

З огляду на таке позовна вимога про визнання права власності задоволенню не підлягає.

Необхідно відзначити, що перебування відповідача в стані припинення не свідчить про наявність підстав для визнання права власності в порядку статті 392 ЦК України.

Водночас судом не встановлено обставин пасивного заперечення відповідачем прав позивача, оскільки відповідач не заперечив обставин передавання майна, з приводу якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За висновком суду, обґрунтування позовних вимог позивача не відповідає критеріям статті 392 ЦК України, так як позивачем не наведено та не обґрунтовано належними та допустимими доказами яким саме чином відповідач станом на час звернення з даним позовом не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача майнове право. А отже в задоволенні даного позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2481,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Фермерського господарства "Агротех-Р" до Фермерського господарства "Еко Агро Полісся" про визнання права власності на майно відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач: Фермерське господарство "Агротех-Р" (35000, м.Костопіль, вул. 8-Березня 6Г, офіс 3, код ЄДРПОУ 42045850).

Відповідач: Фермерське господарство "Еко Агро Полісся" (35030, Рівненська область, Костопільський район, с.Мирне, вул. Омеляненка 21В, код ЄДРПОУ 43059031).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Суддя А.Качур