Рішення

від 04.04.2022 по справі 924/310/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2022 р. Справа № 924/310/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Мізик М.А., розглянувши матеріали справи №924/310/21 (об`єднані провадження: №924/310/21 та №924/330/21):

за позовами Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121 переданих для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району

Представники учасників провадження у справі:

від прокуратури - Веселовська О.П.;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третіх осіб - не з`явились.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.04.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

25.03.2021 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" про витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0105, переданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), призначено підготовче засідання на 27.04.2021 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 19.04.2021.

30.03.2021р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" про витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0121, переданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 01.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), призначено підготовче засідання на 27.04.2021 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.04.2021.

Окрім того, вказаною ухвалою від 01.04.2021 об`єднано справи №924/330/21 та №924/310/21 в одне провадження у справі №924/310/21.

16.04.2021 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Судом в підготовчому засіданні 27.04.2021 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 25.05.2021. Ухвалою суду від 27.04.2021 повідомлено відсутніх учасників процесу про дату наступного засідання у справі.

Ухвалою суду від 25.05.2021 зупинено провадження у даній справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20.

20.01.2022 до суду надійшло клопотання прокуратури про поновлення провадження у справі №924/310/21 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали її зупинення.

Ухвалою суду від 31.01.2022 провадження у справі №924/310/21 поновлено та призначеного підготовче засідання на 17.02.2022.

Ухвалою суду від 17.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/310/21 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 03.03.2022.

Ухвалою суду від 03.03.2022 відкладено судове засідання по справі на 05.04.2022.

Виклад позицій учасників судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності на користь третіх осіб та в подальшому були відчужені на користь ТзОВ "Землестандарт" поза волею держави в особі органу, уповноваженого на розпорядження земельними ділянками такої категорії, - Головного управління Держгеокадастру в області. Зокрема, зазначає, що накази від 17.10.2017, які згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначені підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області як розпорядником таких земельних ділянок не приймалися. Вказує, що в дійсності накази з такими реквізитами видавались іншим особам та відносно іншої земельної ділянки. При цьому посилається на положення ст. ст. 83, 116, 121 Земельного кодексу України, ст. ст. 321, 328, 330, 387, 388, 658 Цивільного кодексу України.

У поясненнях (від 16.04.2021) позивач також зазначив, що після виявлення обставин незаконного вибуття земельних ділянок з державної власності не звертався самостійно з позовом до суду, оскільки вважав, що не наділений повноваженнями самостійно пред`являти позови про витребування земельних ділянок. У той же час, позивачем у відповідь на повідомлення прокуратури Хмельницької області щодо здійснення представництва інтересів держави в суді не було надано заперечень чи повідомлень про бажання самостійно здійснювати представництво в суді. Повідомив, що спірні земельні ділянки були передані третім особам за наказами, які позивачем не приймалися (згідно листа позивача від 06.08.2018 №0-22-0.14-5239/2-18), тобто громадяни отримали у власність спірні земельні ділянки за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу.

Прокурор у справі в судовому засіданні 05.04.2022 позовні вимоги підтримав.

Відповідач представника у засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини неявки суду не повідомив. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуті на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку - "адресат відсутній за вказаною адресою".

З приводу зазначеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача представників у судове засідання не направили, пояснень не надали. Ухвали суду, направлені на адреси третіх осіб, зазначені в позовній заяві, повернуті до суду із відміткою відділення поштового зв`язку - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/310/21 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

16.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-12758-СГ, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення. Місце розташування об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822455800:04:002:0007), яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області; орієнтовний розмір земельної ділянки 2000 га. Цільове призначення земельної ділянки до його зміни для ведення фермерського господарства; після зміни для ведення особистого селянського господарства.

Також 16.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-1212995-СГ, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_4 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення. Місце розташування об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822455800:05:004:0037), яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області; орієнтовний розмір земельної ділянки 2000 га. Цільове призначення земельної ділянки до його зміни для ведення фермерського господарства; після зміни для ведення особистого селянського господарства.

17.10.2017 за номером 22-20626-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) та надано у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

17.10.2017 за номером 22-20590-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0042) та надано у власність гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0042) для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом №05/2-2вих-18 від 01.08.2018, у якому просив надати інформацію про те, чи приймались управлінням накази про надання дозволів на розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо відведення у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами, зокрема 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121, та надати завірені копії даних наказів.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідь листом №0-22-0.14-52/39/2-18 від 06.08.2018 повідомило, що в ході проведення перевірки документів, які подавалися громадянами про надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, виявлено, що:

земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0105 була зареєстрована КП „Бюро нерухомості „Поділля на ОСОБА_1 на підставі наказу від 17.10.2017 № 22-20626-СГ (неіснуючий наказ), а в дійсності справжній наказ про передачу у власність з відповідними реквізитами був виданий гр. ОСОБА_5 , зазначено номер, дату наказу, на підставі якого розроблена документація із землеустрою ТОВ "Терра-М" (неіснуючі накази від 16.06.2017) - №22-12758-СГ, громадянин, якому в дійсності був виданий наказ Головним управлінням при наданні дозволу з відповідними реквізитами, - ОСОБА_3 ;

земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0121 була зареєстрована КП „Бюро нерухомості „Поділля на ОСОБА_2 на підставі наказу від 17.10.2017 №22-20590-СГ (неіснуючий наказ), а в дійсності справжній наказ про передачу у власність з відповідними реквізитами був виданий гр. ОСОБА_6 , зазначено номер, дату наказу, на підставі якого розроблена документація із землеустрою ТОВ "Терра-М" (неіснуючі накази від 16.06.2017) - №22-12995-СГ, громадянин, якому в дійсності був виданий наказ Головним управлінням при наданні дозволу з відповідними реквізитами, - ОСОБА_4 ..

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.03.2021 на земельну ділянку кадастровий номер 6822455800:04:002:0105 площею 2 га розташованої за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада, 30.07.2018 зареєстровано право приватної власності ТОВ „Землестандарт на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2018 №628 із внесенням запису про припинення 30.07.2018 права приватної власності ОСОБА_1 , підставою для проведеної 13.07.2018 реєстрації якої зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2021 на земельну ділянку кадастровий номер 6822455800:04:002:0121 площею 2 га розташованої за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада, 30.07.2018 зареєстровано право приватної власності ТОВ „Землестандарт на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2018 №640 із внесенням запису про припинення 30.07.2018 права приватної власності ОСОБА_2 , підставою для проведеної 13.07.2018 реєстрації якої зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20590-СГ.

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом від 21.01.2021 №15/1-50 вих-21, в якому просив надати інформацію про те, чи вживалися та чи будуть вживатись останнім заходи щодо витребування із незаконного володіння ТОВ „Землестандарт земельних ділянок, в тому числі з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121.

У відповідь Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 09.02.2021 повідомлено, що заходи щодо витребування земельних ділянок на даний час не вживались та Головне управління не має об`єктивної можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

Прокурор листом від 22.02.2021 за № 15/1-131-вих-21, адресованим позивачу, повідомив про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення до суду позовів про витребування з незаконного володіння ТОВ „Земелестандарт земельних ділянок, в тому числі з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121.

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121 з незаконного володіння ТзОВ "Землестандарт" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з підстав незаконного, поза волею держави, вибуття спірних земельних ділянок з державної власності на користь третіх осіб та подальшого відчуження на користь ТзОВ "Землестандарт".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З матеріалів справи слідує, що першим заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури подано позов до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121, оскільки Головне управління Держгеокадастру в області не вживало заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України та захисту інтересів держави.

Так, листом від 21.01.2021 перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області як органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до повноважень якого входить реалізація державної політики у сфері земельних відносин, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Земельним кодексом (ст. ст. 15-1, 122 Земельного кодексу України) та з огляду на залишення без розгляду позовів прокурора про витребування із незаконного володіння спірних земельних ділянок і з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, просив надати до обласної прокуратури інформацію, чи вживались та чи будуть вживатись позивачем заходи щодо витребування з незаконного володіння відповідача земельних ділянок.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 09.02.2021 повідомило про невизначеність категорії позовів, що пред`являються Держгеокадастром, про витрати коштів, виділених на сплату судового збору, на справи, де управління є відповідачем, вказуючи при цьому на відсутність об`єктивної можливості звернення до суду із позовами для позовів про витребування земельних ділянок.

Відтак, невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів щодо захисту інтересів держави шляхом витребування спірних земельних ділянок в судовому порядку за умови обізнаності Управління про наявність відповідних порушень стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовами про витребування земельних ділянок на користь держави.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано лист від 22.02.2021 першого заступника прокурора Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду із відповідними позовними заявами.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

За приписами статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України, зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

З матеріалів справи слідує, що на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121 площами 2 га кожна, цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в Хмельницькій області, Кам`янець-Подільському районі, сщ/рада Староушицька, 30 липня 2018 року зареєстровано право приватної власності за ТОВ „Землестандарт на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки відповідно №628 від 30.07.2018 та №640 від 30.07.2018 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.03.2021 №248278201 та від 17.03.2021 №248631557, надалі - інформація). При цьому, згідно з інформацією, раніше, а саме: 13.07.2018 на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано право приватної власності відповідно за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Припинення права власності вищевказаних осіб зареєстровано 30 липня 2018 року (дати, коли право власності зареєстровано за відповідачем).

Підставами реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інформації зазначено накази ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 відповідно за №22-20626-СГ та №22-20590- СГ.

Натомість, відповідно до наявних матеріалів справи Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області 17.10.2017 видано накази:

за номером 22-20626-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) та надано у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:05:006:0085) для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

за номером 22-20590-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0042) та надано у власність гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0042) для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

Крім того, у листі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06.08.2018 №0-22-0.14-5239/2-18, наданому на запит прокуратури, повідомлено, що в ході проведення перевірки документів, які подавалися громадянами про надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, виявлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121, були зареєстровані за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі неіснуючих наказів. Проте, в дійсності справжні накази про передачу у власність з відповідними реквізитами були видані громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того, зазначено, що при розробленні документації із землеустрою на ці земельні ділянки були використані накази, які видавались відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Тобто наведені матеріали підтверджують те, що накази позивача від 17.10.2017 №22-20626-СГ та №22-20590-СГ в дійсності видані не громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спірних земельних ділянок, а видавались громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо надання їм у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121.

Враховуючи вищевикладене, судом зауважується, що інформація, зазначена в листі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06.08.2018 №0-22-0.14-5239/2-18 та в наявних у справі наказах Головного управління Держгеокадастру від 17.10.2017 №22-20626-СГ та №22-20590-СГ приймається судом як відомості, надані органом, який згідно чинного законодавства уповноважений та відповідальний за їх достовірність. При цьому, суд враховує відсутність заперечень та доказів на спростування з боку відповідача та третіх осіб відносно вказаних обставин, які вони мали можливість подати, однак, відповідним правом не скористалися.

Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки вибули з державної власності та перейшли у приватну власність громадян на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20626-СГ та №22-20590-СГ, які в дійсності видано іншим особам ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) та відносно інших земельних ділянок (кадастрові номери 6822455800:05:006:0085, 6822455800:04:002:0042), суд дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття (спірних земель) не було. Тобто, держава як власник не розпоряджалася спірними земельними ділянками шляхом їх надання третім особам.

При цьому, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. В силу ст. 315 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі №183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

Як убачається з наявної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.03.2021, 17.03.2021, кінцевим володільцем спірних земельних ділянок станом на час розгляду справи є товариство з обмеженою відповідальністю "Землестандарт", яке отримало їх відповідно до договорів купівлі-продажу №628 від 30.07.2018 та №640 від 30.07.2018.

Отже, зважаючи на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121, як встановлено вище, вибули з власності держави поза волею належного розпорядника землі, суд дійшов висновку, що існують правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Також суд бере до уваги те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16).

Відтак, вимога про витребування земельних ділянок є ефективним способом захисту.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

З огляду на наведені обставини справи та положення законодавства суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Окремо суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що держава реалізує право власності на землі державної власності через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (позиція Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі №487/688/18).

Таким чином, право держави як власника витребувати неправомірно відчужені земельні ділянки, які їй належали, визначене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності на землю. Незаконність вибуття спірних земельних ділянок із державної власності також позбавляє можливості інших осіб на отримання відповідних земельних ділянок у власність чи користування у законний спосіб за умови дотримання передбаченого законодавством порядку.

Одночасно суд вважає за необхідне зауважити, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків (правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц у постанові від 29.05.2019).

За таких обставин, результат розгляду судом позову не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 231, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" (04212, м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Малиновського, 12, код ЄДРПОУ 42314152) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0105, 6822455800:04:002:0121 передані для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" (04212, м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Малиновського, 12, код ЄДРПОУ 42314152) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 4540,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2022.

СуддяА.М. Яроцький

Віддрук. у 4 прим. (всі реком. листом з повідом. про вручення.):

1 - до справи;

2 - відповідачу - 04212, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Маршала Малиновського, 12;

3 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 );

4 - ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .

Направити на адреси електронної пошти:

2 - прокуратурі Хмельницької області - ел. адреса: sekretariat@khmel.gp.gov.ua

3 - позивачу - ел. адреса: khmelnytskyi@land.gov.ua