Ухвала

від 03.04.2022 по справі 222/679/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 222/679/21

провадження № 61-1653ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду від 26 жовтня 2021 року, додаткове рішення від 11 листопада 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» (далі - ТОВ «Агрофірма «Агротіс») про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 09 грудня 2008 року уклав договір оренди земельної ділянки площею 4,530 га, кадастровий номер 1421755100:04:000:0731 з ТОВ «Агрофірма «Агротіс». Згідно з умовами договору ОСОБА_1 передано в оренду відповідачу земельну ділянку площею 4,530 га на 12 років, сторонами погоджено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації. Договором на орендаря покладено обов`язок нести витрати з оформлення та реєстрації договору та орендодавець не був наділений правом контролювати дії орендодавця щодо реєстрації спірного договору оренди. З часу підписання угоди у 2008 році відповідач прийняв її та приступив до використання, проте державна реєстрація договору оренди відбулась 06 липня 2011 року. Договір оренди земельної ділянки повинен припинити свою дію після закінчення 12-річного строку у 2020 році, оскільки орендарем у 2008 році земельну ділянку було прийнято у використання. Порушення строку проведення державної реєстрації договору оренди, порушує права позивача як власника земельної ділянки тим, що строк дії договору повинен закінчитись у 2020 році, саме з моменту підписання договору.

Посилаючись на положення статей 15, 19, 31, 34 Закону України «Про оренду землі», статей 90, 211 ЗК України, а також правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Агротіс» у зв`язку з істотним порушенням договору оренди відповідачем, стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені при розгляду цивільної справи.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Агротіс» про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Додатковим рішенням Володарського районного суду Донецької від 11 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «Агротіс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року та додаткове рішення Володарського районного суду від 11 листопада 2021 року залишено без змін.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 22 січня 2022 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Володарського районного суду від 26 жовтня 2021 року, додаткове рішення від 11 листопада 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків. Зазначено, що оскільки із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити розмір платежів за користування земельною ділянкою, заявнику необхідно самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору та сплатити його за наступною формулою (розмір платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки ? 1 % ? 200 %).

У лютому 2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема: заява, в якій зазначає, що у позовній заяві ставилось питання про розірвання договору оренди земельної ділянки раніше на два роки, щорічний розмір орендної плати складає 5 883,70 грн, та квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 816,00 грн.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є вимога про розірвання договору оренди землі. Згідно з умовами договору оренди землі розмір орендної плати за рік становить 5 883,70 грн, а отже ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду від 26 жовтня 2021 року, додаткове рішення від 11 листопада 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний