Рішення

від 10.04.2022 по справі 420/24515/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24515/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» до Одеської митниці про визнаття протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2021/200009/2 від 05.11.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2021/000179 від 05.11.2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 06 грудня 2021 надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2021/200009/2 від 05.11.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2021/000179 від 05.11.2021 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте відповідачем, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що відповідачем в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.160, 161 КАС України. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

20 січня 2022 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №4479/22).

21 січня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №4986/22).

02 лютого 2022 року від Одеської митниці надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вхід. №ЕС/308/22).

04 лютого 2022 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вхід. №7546/22).

Станом на 11 квітня 2022 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

02.06.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» та компанією HEBEI WEINUO IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY (Китай) був укладений зовнішньоекономічний контракт №VIN 020621 про поставку товару в порядку та на умовах контракту згідно специфікацій.

На виконання зазначеного контракту компанією HEBEI WEINUO IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY (Китай) на умовах поставки FOB Tianjin поставлено на адресу позивача товар:

1.Вироби з чорних металів, штамповані, з подальшим механічним обробленням, до вантажопідйомного обладнання - Гак чалочний SL-130 320А (жовтого кольору, запас міцності 4:1) - 0,75t - 300 шт.; ланка овальна SLR-454 NORY (жовтого кольору, запас міцності 4:1): 6,4t (300*215*25) - 50 шт.; 11t (300*210*31) 50 шт.; 19t (420*220*39) - 10 шт.; Гак обмежувач SL-86 (жовтого кольору, запас міцності 4:1) - №8(2t) - 100 шт.; ланка овальна SL-33 (жовтого кольору, запас міцності 4:1), А343: 140*80*14 (1,6Т) - 200 шт., 140*80*16 (2,12Т) - 100 шт., 180*120*22 (5,ЗТ) - 200 шт., 200*110*31(11,2Т) - 50 шт., 310*165*39 (17Т) - 30 шт., 260*140*35 (14Т) - 50 шт.

Торгівельна марка - нема даних.

Виробник - HEBEI WEINUO IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY.

Країна виробництва - CN.

2.Вузька тканина з тканим пругом, яка виготовлена з синтетичних волокон - Стрічка з поліестеру, різного кольору для виробництва текстильних стропів для закріплення вантажів - стрічка запас міцності 6:1, розміри: 240 мм. (блакитного кольору, 8 ліній) - 4700 м., 300 мм. (помаранчевого кольору, 10 ліній) - 1000 м., 60 мм. 2Т зелена 3800 м., 150 мм. 5Т червона 4300 м., 180 мм. 6 Т помаранчева 2000 м.; Стрічка запас міцності 5:1, розміри: 30 мм. (фіолетового кольору, 1 лінія) 3400 м., 60 мм. (зеленого, кольору, 2 лінії) 3100 м., 90 мм. (жовтого кольору, 3 лінії) - 3100 м., 120 мм. (сірого кольору, 4 лінії) - 2100 м., 150 мм. (червоного кольору, 5 ліній) 3100 м., 180 мм. (коричнева, 6 ліній) 1200 м.

Торгівельна марка - нема даних.

Виробник - HEBEI WEINUO IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY.

Країна виробництва - CN.

3.Ланцюги вантажопідйомні G80 (у бочках, коефіцієнт запасу міцності 4:1), зі зварними кільцями, розміри: 13*39 1200 м., 10*30 - 1800 м., 8*24 800 м. Використовуються при виробництві ланцюгових стропів. Виготовляється з високолегованої сталі, коефіцієнт запасу міцності при використанні в ланцюгових стропах 4:1.

Торгівельна марка - нема даних.

Виробник - HEBEI WEINUO IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY.

Країна виробництва - CN.

На підставі договору про митне-брокерське обслуговування №0054 від 22.08.2019 року, укладеного між ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» та ТОВ «АФ-ГРУП», брокером з метою митного оформлення товару позивача для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці була подана електронна митна декларація №UA500490/2021/206284 від 04.11.2021 року, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом за ціною зовнішньоекономічного контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт №VIN 020621 від 02.06.2021 року, разом із специфікацією, комерційна пропозиція №010621 від 01.06.2021 рок, прайс лист №35156 від 01.06.2021 року, інвойс №WN20210602-2 від 02.06.2021 року, пакувальний лист №010921 від 26.08.2021 року, коносамент №WMS21091458; сертифікат якості від 10.09.2021 року, сертифікат про походження товару №21С1324М0599/00002 від 22.10.2021 року, експортна декларація від 15.09.2021 року, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №18368, договір про митне-брокерське обслуговування №0054 від 22.08.2019 року, договір транспортного експедирування №0032 від 01.08.2019 року, довідка про транспортні витрати від 27.09.2021 року, платіжне доручення в іноземній валюті №59 від 02.11.2021 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року у справі №420/9261/20 та інші документі, які підтверджують митну вартість товару.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією № UA500490/2021/206284 від 04.11.2021 року митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення, де було вказано, що подані документи містять розбіжності та було запропоновано надати протягом 10 календарних днів пояснення щодо розбіжностей та надати додаткові документи на підтвердження вартості товару.

У відповідь на вищевказане повідомлення щодо розбіжностей декларант надіслав до митниці лист від 05.11.2021 року, де надав пояснення щодо відсутності у наданих документах розбіжностей, відсутності додаткових документів та проханням провести митне оформлення на підставі наданих документів.

05.11.2021 року митним органом було ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2021/200009/2, де вказано, що подані декларантом документи містять розбіжності; наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1)відповідно до п.п. в) п.2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невиключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає, сплаті за оцінювані товари внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) за умовами контракту від 02.06.2021 року №VIN 020621 п. 4.1.1 передплата у розмірі 25% до навантаження (дата коносамента WMS21091458 від 18.09.2021 року) а платіжка №59 від 02.11.2021 року;

3) відповідно до умов вказаних у коносаменті Freight Collect надано довідку про транспортні витрати суб`єктом, який не значиться в жодному іншому документі.

У зв`язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України за митною вартістю подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час та становив:

-для товару 2 - 4,04 дол. США/кг (МД від 12.08.2020 року №UA500500/2020/501539, МД від 25.09.2021 року №UA500110/2021/207627, МД від 19.08.2021 року №UA807180/2021/6035), ніж заявлено декларантом (2,696948 дол. США/кг);

-для товару 3 - 2,34 дол. США/кг. (МД від 24.09.2021 року №UA500110/2021/207517, МД від 07.10.2021 року №UA500020/2021/215094), ніж заявлено декларантом (1,866579 дол. США/кг).

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2021/000179 від 05.11.2021 року.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року (надалі по тексту МК України) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, містять невідповідності чи є такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17, яким колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариство надало усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу, а саме - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Щодо посилання відповідача на відсутність даних щодо складової митної вартості товару, а саме вартості пакування та маркування у наданих до митного оформлення документах, суд зазначає, що до митного оформлення товару були надані усі документи, які підтверджують фактурну (інвойсну) вартість товару, а саме: Контракт з додатками, Інвойс, Специфікація, прайс-лист, комерційна пропозиція на товар, тощо.

Згідно до умов Контракту, а саме п.2.2. вартість Контракту визначена за базисом поставки FOB Tianjin, згідно «Інкотермс 2010». Вантажоотримувач ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ». В ціні Контракту враховані: вартість Товару, вартість упаковки, навантаження Товару на транспортний засіб, витрати по митному оформленню, необхідні для експорту Товару.

Пунктами 6.1 та 6.2 Контракту передбачено, що при постачанні товар накується у ящики, бочки або картоні короби на піддонах. Тара та упаковка є такими, що не підлягають поверненню, а їх вартість включена у вартість Контракту. На підтвердження вищезазначеного до митного оформлення були надані прайс-лист від 01.06.2021 року, та комерційна пропозиція від 01.06.2021 року, де вартість тари та упаковки включено у ціну Товару.

В підтвердження вищенаведеного, ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» у митній декларації №UA500490/2021/206284 у графі 37 «Процедура» проставлено літерний та цифровий коди особливості та/або додаткової особливості переміщення товарів згідно з класифікатором особливостей переміщення товарів через митний кордон України, що відповідають позиціям «Інше»: ZZ00, тобто переміщення у тарі/упаковці, яка поверненню не підлягає.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідно до договору вартість упаковки включена у вартість товару, який поставлений в Україну, а тому вимога надати будь-які додаткові документи щодо вартості упаковки, яка включена у вартість товару є неправомірною.

В оскаржуваному рішенні відповідачем також зазначено, що за умовами контракту від 02.06.2021 року №VIN 020621 п.4.1.1 передплата у розмірі 25% до навантаження (дата коносамента WMS21091458 від 18.09.2021 року), а платіжка №59 від 02.11.2021 року.

Відповідно до п. 2.1 Контракту №VIN 020621 від 02.06.2021 року загальна вартість контракту становить 37 523,33 доларів США. А за умовами п.4.1. Контракту та інвойсу №WN20210602-2 від 02.06.2021 року оплата здійснюється за умови передоплати у розмірі 25% перед відгрузкою товару.

Проте, як вказує позивач, враховуючи тривалі взаємовідносини між сторонами, в підтвердження слугує рішення суду від 30.04.2021 року, ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» 10.09.2021 року на адресу постачальника - HEBEI WEINUO IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY було направлено лист-прохання про можливість відправлення товару за договором без здійснення передоплати, та гарантією, що сума передоплати буде сплачена до 10.11.2021 року.

У зв`язку з чим та з погодження постачальника оплату було здійснено 02.11.2021 року.

Умови здійснення оплати та можливі їх порушення відносяться до господарських взаємовідносин сторін та можливі випадки порушення оплати можуть лише зазначати про порушення господарських взаємовідносин між сторонами зовнішньоекономічного контракту та жодним чином не стверджувати про можливі митні порушення.

За положеннями ст.53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №803/46/16.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №815/329/17 від 17.04.2018 року зазначив: «...Довід позивача, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару є обґрунтованим з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені)...».

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30.01.2014 року по справі №К/800/66188/13 вказав: «Так, за змістом статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинне бути здійснене, як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків, або не сплачена взагалі. При цьому несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що умови оплати за партію товару - одним чином не впливають на можливість визначення ціни товару відповідачем, а тому така підстава коригування є незаконною.

В оскаржуваному рішенні відповідач також вказав, що відповідно до умов вказаних у коносаменті Freight Collect надано довідку про транспортні витрати суб`єктом, який не значиться в жодному іншому документі.

Так, за умовами контракту від 02.06.2021 року доставка здійснюється за умовами FOB Tianjin. Відповідно до Інкотермс 2010, ціна FOB означає, що фактурна (контрактна) ціна за товар включає в себе: вартість товару, включаючи тару, пакування/маркування товару (зазначена у інвойсі) + суму експортно-митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів + вартість доставки на борт судна в названому порту відвантаження. Отже, перевезення товару за умовами FOB покладається на Покупця.

На підставі викладеного, позивачем підрозділах графи 20 «Умови поставки» митної декларації № UA500490/2021/206284 проставлено: FOB UA Tianjin. В інвойсі від 02.06.2021 року також зазначені умови відповідної партії товару: FOB UA Tianjin.

До митного оформлення було надано договір транспортного експедирування №0032 від 01.08.2019 року, укладеного між ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ», як Замовника, та ТОВ «АФ-ГРУПП», як Експедитора, за яким останній зобов`язувався організувати за винагороду та рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно- імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України.

Тобто, ТОВ «АФ-ГРУПП» не здійснює перевезення, як перевізник, а організовує транспортно-експедиторське обслуговування, в т.ч. перевезення третіми особами. Крім того, п. 2.2.4 Договору транспортного експедирування №0032 від 01.08.2019 року, визначено про можливість експедитора доручити виконання договору третій особі.

На підтвердження надання вказаних послуг до митного органу була надана довідка про транспортні витрати, за якою транспортні витрати по перевезенню вантажу по коносаменту 213219132 (WWS21091458), який слідував по маршруту Xingang/Tianjin (China) Южний (України) склали 225664,00 грн.

Також коносамент WWS21091458, в якому містились умови поставки порт відправлення - Xingang/Tianjin (China), порт отримання - Южний (України). Та міжнародна товарно-транспортна накладна №18368.

Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов`язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

-калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи невиключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи. Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний Суд України у своїх рішеннях від 11.11.2014 року по справі №826/18223/13-а та від 16.12.2014 року по справі №826/8398/14.

Згідно п.43 Договору транспортного експедирування №0032 від 01.08.2019 року, розрахунок за виконане перевезення здійснюється Замовником протягом 3 банківських днів з моменту виставлення/видання Експедитором рахунку.

Так, відповідно до рахунку на оплату №2158 від 06.11.2021 року та акту надання послуг №2178 від 06.11.2021 року ТОВ «АФ-ГРУПП» було надано наступні послуги:

- брокерські послуги у розмірі 4141,65 грн., без урахування ПДВ, ставка ПДВ 20%;

- транспортно-експедиторське обслуговування у розмірі 10298,16 грн., без урахування ПДВ, ставка ПДВ 20%;

- морський фрахт за межами України у розмірі 225 664,00 грн. без ПДВ;

- автотранспортні послуги у розмірі 19924,70 грн., без урахування ПДВ, ставка ПДВ 20%, що загалом становить 266901,41 грн., у т.ч. з ПДВ 6 872,90 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1597 від 10.11.2021 року вказані послуги були сплачені в повному обсязі.

Вартість послуг, яка зазначена без ПДВ, що свідчить про їх надання поза митною територією України. Так, вартість морського фрахту (перевозки) товару до України: 225 664,00 грн. Зазначення вартості без ПДВ підтверджує надання послуг поза митним кордоном України.

Документи по оплаті не були надані позивачем у зв`язку із їх фактичною несплатою на час митного оформлення, відповідно до умов п.4.3 Договору транспортного експедирування №0032 від 01.08.2019 року.

Суд зазначає, що надана митному органу довідка від 27.09.2021 року є документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та разом із договором транспортного експедирування №0032 від 01.08.2019 року враховувалася Одеською митницею при прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак не заслуговують на увагу твердження відповідача, про відсутність експедитора - ТОВ «АФ-ГРУПП» в жодному іншому документі.

Отже, з оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування неврахування ним наданих позивачем документів щодо транспортування документів.

Крім цього, посилання відповідача на обставини щодо проведення аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби не є правовою підставою, визначеною ч.1 ст.55 МК України, для коригування митної вартості.

Відповідно до наданих роз`яснень Міністерством доходів і зборів України у листі від 07.05.2014 року №10441/7/99-99-10-03-01-17 відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд чітко вказав, що така інформація має лише допоміжний інформаційний характер. Крім того, такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується аналогічного товару, а тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. При цьому було зауважено, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару (Постанова ВС від 23.10.2020 року по справі №820/3231/16).

Відтак, приведені в оскаржуваних рішеннях відповідачем відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарам із посиланням на відомості із бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару, оскільки відповідач не довів належним чином, що імпортовані позивачем товари та товари про які йдеться у базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, датою ввезення та іншими характеристиками.

Отож, визначаючи вартість товару за другорядним методом, відповідач не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав Верховний суд у постановах від 23.04.2019 року у справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.

Таким чином, приймаючи рішення про коригування митної вартості відповідач повинен був зазначити про наявність підстав, перелічених у ч.1 ст.55 МК України та конкретно обґрунтувати і навести причини, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано за документами наданими позивачем до митного оформлення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

У ході розгляду справи відповідач не надав жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» до Одеської митниці про визнаття протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2021/200009/2 від 05.11.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2021/000179 від 05.11.2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

17 січня 2022 року від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. (вхід. №3298/22).

02 лютого 2022 року від Одеської митниці надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вхід. №ЕС/308/22), в якому зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 12 000 грн. становить 5,28 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2021 року, або 2 мінімальні заробітні плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 332 годин роботи. Отже, на переконання відповідача, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 12 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

04 лютого 2022 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вхід. №7546/22), в якому просить залишити клопотання Одеської митниці у справі №420/24515/21 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката поза увагою та задовольнити вимоги ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 08.09.2020 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «ПРАКТИКА» укладено договір про надання правової допомоги №1 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, 1.1. Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за надання правової допомоги, розмір якого передбачений Додатковою угодою, яка являється невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п.4 додаткової угоди №1 від 29.11.2022 року до Договору про надання правової допомоги №1 від 08.09.2020 року, вартість надання юридичних послуг Клієнту встановлюється у фіксованому розмірі та становить 12 000,00 грн.. незалежно від витраченого часу адвокатів об`єднання.

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2022 року, виконавець надав наступні послуги: надав правову допомогу, відповідно до договору №1 від 08.09.2020 року та додаткової угоди №1 від 29.11.2021 року по представництву інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді у справі №420/24515/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА500490/2021/200009/2 від 05.11.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2021/000179.

Адвокатським об`єднанням «ПРАКТИКА» виставлено позивачу рахунок №1 від 13.01.2022 року за надання послуг з професійної правничої допомоги у справі №420/24515/21 на суму 12 000,00 грн.

Однак, слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.

Як встановлено судом представник позивача зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 12 000,00 грн., а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 5000,00 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №200/14113/18-а.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» у загальній сумі 4 540 грн. 00 коп., сплачені згідно платіжних доручень від 03 грудня 2021 року на суму 2 270,00 грн. та №2206 від 09 грудня 2021 року на суму 2 270,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» до Одеської митниці про визнаття протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2021/200009/2 від 05.11.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2021/000179 від 05.11.2021 року задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2021/200009/2 від 05.11.2021 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500490/2021/000179 від 05.11.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 4 540 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» (вул. Сергія Зулінського, буд.21А, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 31190143).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов