Рішення

від 10.04.2022 по справі 460/18300/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2022 року м. Рівне №460/18300/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "ЛІАРТ"

доЛьвівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "ЛІАРТ" (далі по тексту - позивач) до Львівської митниці Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №КТ-UA209000-0255-2021 від 11.11.2021 про визначення коду товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.11.2021 декларантом позивача подано до митного поста "Дубно" Рівненської митниці митну декларацію типу ЕК10АА №UA204080/2021/900182, згідно з якою позивачем задекларовано в митному режимі експорту товар, а саме: "збірні панелі для підлоги, дубові, розміром: 480 мм х 300 мм х 18 мм, сорт 3, об`єм 725,76 мІ". У графі 33 "Код товару" вказаної МД зазначено коди товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) - 4418790000. При цьому, в ході митного контролю товарів відповідачем прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA209000-0255-2021 від 11.11.2021, яким змінено код товару на код 4407919000. Позивач вважає, що зміна коду товару відбулася за відсутності належного митного контролю, а також рішення компетентного органу про зміну класифікації товару, тобто всупереч вимог статті 69 МК України, а тому рішення прийняте митницею підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що 05.11.2021 митним постом "Дубно" Рівненської митниці за митною декларацією типу ЕК10АА №UA204080/2021/900182 здійснено митне оформлення товару "збірні панелі для підлоги, дубові, розміром: 480 мм*300 мм*18 мм, сорт 3- об`єм - 725,76 м2. Об`єм загальний 725,76 м2. Допуски: довжина -0/+2 мм, ширина -0/+2 мм, товщина - 0/+2 мм.". Рішення про визначення коду товару не приймалося оскільки, відповідно до пункту 4 розділу І "Загальні положення" наказу Міністерства фінансів України від 30.08.12 №650 "Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що перемішуються через митний кордон України" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2021 за №1085/21397), таке рішення приймається у складних випадках, визначених статтею 69 Кодексу, за запитами підрозділів митного оформлення. Товар "збірні панелі для підлоги, дубові" за митною декларацією типу ЕК10АА від 05.11.2021 №UA204080/2021/900182, не є зібраними панелями для підлоги, не мають з`єднань для складання, не зібрані на підкладці з одного або більше шарів деревини. Отже, товар за митною декларацією типу ЕК10АА від 05.11.2021 №UA204080/2021/900182 повинен класифікуватися згідно з УКТ ЗЕД за кодом 4407919000 "Лісоматеріали розпиляні, завтовшки більш як 6 мм.: планки з деревини дубу, розмірами 300мм* 18мм* 8-12мм.". У зв`язку із встановленням порушення митного законодавства, посадовою особою Львівської митниці 19.11.2021 стосовно керівника ПП "ЛІАРТ" складено протокол про порушення митних правил №2331/209000/21 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України. Відповідач зазначає, що рішення про визначення коду товару від 11.11.2021 №КТ-UA209000-0255-2021 було винесено щодо товару №2 митної декларації від 05.11.2021 №UA209120/2021/038146, де відправником виступав ТзОВ "СТРИЙАГРОМАШ" (ЄДРПОУ - 00443045) і жодним чином не стосується ПП "ЛІАРТ". Позивач намагається обґрунтувати протиправність протоколу про порушення митних правил виключно відсутністю факту вчинення адміністративного правопорушення. Проте, зазначені обставини не підлягають встановленню в порядку КАС України. Тобто, спростовувати висновки митного органу (викладені в протоколі про порушення митних правил №2331/20900/21 від 19.11.2021) слід у Галицькому районному суді міста Львова при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.І ст.483 МК України. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "ЛІАРТ" (далі по тексту - ПП "ЛІАРТ") зареєстроване як юридична особа 30.01.2006, види діяльності за КВЕД: лісопильне та стругальне виробництво (основний); виробництво дерев`яної тари; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; взяте на облік як платник податків 30.01.2006 (а.с.13).

Судом встановлено, що митним постом "Дубно" Рівненської митниці 05.11.2021 за митною декларацією типу ЕК10АА №UA204080/2021/900182 здійснено митне оформлення товару "збірні панелі для підлоги, дубові, розміром: 480 мм*300 мм*18 мм, сорт 3 - об`єм - 725,76 м2. Об`єм загальний 725,76 м2. Допуски: довжина -0/+2 мм, ширина -0/+2." (а.с.21).

До митного оформлення були подані наступні документи: рахунок-фактура №10 від 28.10.2021; міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR) без номера від 05.11.2021; специфікація № 1; сертифікат про походження товару №PL15600G2643/1 від 04.11.2021; контракт №27/07/2020 від 27.07.2020; додаток №5 від 25.10.2021 до контракту №27/07/2020 від 27.07.2020 (а.с.14-20, 22, 23).

Відповідно до поданих документів продавцем товару та особою, відповідальною особою за фінансове врегулювання, є ПП "ЛІАРТ", покупцем зазначена компанія "POL WOOD PRODUCTS QZINI INWEST SP. Z O. O. SP.K." (Grzybno, 87-327 Bobrowo Poland), у свою чергу вантажоодержувачем зазначена компанія "Fabryka Parkietow "КОМО" (s.j. Grzybno, 87-327 Bobrowo Poland). Вага товару брутто - 8860 кг., вага нетто -8700 кг. Фактурна вартість товару - 6531,84 євро (згідно з курсом НБУ станом на 05.11.2021 відповідає сумі 197 815,47 гривень). Код товару УКТ ЗЕД - 4418790000, що зазначено у рахунку-фактурі №10 від 28.10.2021, міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) без номера від 05.11.2021 і, відповідно, у графі 33 митної декларації типу ЕК10АА №UA204080/2021/900182 від 05.11.2021.

Згідно з класифікацією декларанта позивача до митного оформлення пред`явлено товар із кодом 4418790000 як збірні панелі для підлоги.

З матеріалів справи встановлено, що 11.11.2021 Львівською митницею прийнято рішення №КТ-UA209000-0255-2021 про визначення коду товару від 11.11.2021, відповідно до якого товар "№2 - 1. Панелі збірні для підлоги, породи дуб прямокутної форми, розміром 335*160-300*8мм. - 4350 шт. (325.968м2), являють собою збірні панелі, що складаються з певної кількості окремих елементів з деревини породи дуб, квадратної або прямокутної форми, які укладаються відповідно до визначеного візерунку. Планки складаються в панелі для підлоги та наклеюються на лицьовій стороні на полімерну основу, яка знімається разом з клейовим шаром після настилу на основу підлоги. В пакетах, перев`язаних пакувальною стрічкою.", для якого визначено код УКТ ЗЕД 4418790000, вирішено класифікувати за кодом згідно УКТ ЗЕД 4407919000 як "лісоматеріали розпиляні, завтовшки більш як 6 мм: планки з деревини дуба" (а.с.135).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У контексті завдання адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести, а суд - встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Пунктом 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів.

Суд зазначає, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 вказав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18 зазначила, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їх адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

Аналогічна правова позиція також висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 9901/256/21.

З матеріалів справи встановлено, що 05.11.2021 до митного контролю та оформлення у відділ митного оформлення "Стрий" митного поста "Львів-південний" Львівської митниці було подано електронну митну декларацію типу ЕК10АА №UA209120/2021/038146. Згідно з якою експортуються наступні товари: №1 - паркет дубовий, код товару згідно УКТ ЗЕД 4409299100; №2 - панелі збірні для підлоги, породи дуб прямокутної форми, розміром 335*160 - 300*8 мм. - 435,0 шт. (325,968 м2), код товару згідно УКТ ЗЕД 4418790000 (а.с.133-134).

Під час митного контролю встановлено, що заявлений код товару не відповідає фактично переміщуваному товару. А саме, відповідно до класифікаційного рішення відділу кодування та класифікації товарів №КТ-UA209000-0255-2021 від 11.11.2021 вказаний товар слід класифікувати за кодом згідно УКТ ЗЕД 4407919000 як "лісоматеріали розпиляні, завтовшки більш як 6 мм: планки з деревини дуба". За вказаним фактом посадовою особою Львівської митниці складено протокол про порушення митних правил №2303/20900/21 від 17.11.2021.

Виходячи зі змісту рішення про визначення коду товару №КТ-UA209000-0255-2021 від 11.11.2021 (а.с.135), суд встановив, що це рішення не стосується позивача, а є актом індивідуальної дії, тобто породжує права й обов`язки тільки тих суб`єктів, яких стосується, зокрема Товариства з додатковою відповідальністю "СТРИЙАГРОМАШ", яке є відправником по декларації ЕК10АА №UA209120/2021/038146.

У свою чергу, дослідивши зміст позовної заяви та наявні у справі докази, суд встановив, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній та індивідуальний інтерес.

Таким чином, оскаржуване рішення не породжує для позивача права на захист, а його скасування не призведе до будь-яких юридичних наслідків.

Разом з тим, судом встановлено, що товари за деклараціями типу ЕК10АА №UA209120/2021/038146 та ЕК10АА №UA204080/2021/900182 переміщувались транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

У зв`язку з наявністю підозр щодо законності переміщення товару за митною декларацією типу ЕК10АА №UA204080/2021/900182 від 05.11.2021, було проведено його перегляд, під час якого встановлено, що за вказаною митною декларацією переміщується товар "планки з деревини, розмірами 300мм.* 18мм.*8-12 мм., що згруповані по 46 штук та наклеєні на сітку. Між собою вищевказані планки не з`єднані, на торцях окремих планок наявні нерівності (зазубрини). Вантаж переміщується на піддонах блоками, обтягнутими поліетиленовою плівкою та перев`язані пакувальною стрічкою.". Рішення про визначення коду товару не приймалося.

За результатами перегляду декларації ЕК10АА №UA204080/2021/900182 від 05.11.2021 встановлено, що керівником ПП "ЛІАРТ" громадянином України ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом надання одним товарам вигляду інших та з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів, коду згідно УКТ ЗЕД та його вартості.

Також керівником приватного підприємства "ЛІАРТ" громадянином України ОСОБА_1 порушено умови щодо поміщення товарів у митний режим експорту відповідно до вимог статті 83 Митного кодексу України. Зокрема, не виконані вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що відповідно до частини 4 статті 83 МК України повинні бути дотримані на момент поміщення товару "лісоматеріали" (код УКТ ЗЕД 4407919000) у митний режим експорту.

Враховуючи викладене, посадовою особою Львівської митниці 19.11.2021 стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №2331/209000/21 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України (а.с.40-44).

Тобто під час розгляду даної адміністративної справи позивач фактично просить спростовувати висновки митного органу, викладені в протоколі про порушення митних правил №2331/20900/21 від 19.11.2021, правову оцінку яким, в свою чергу, належить давати суду при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "ЛІАРТ" не належить до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог Приватного підприємства "ЛІАРТ" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №КТ-UA209000-0255-2021 від 11.11.2021 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "ЛІАРТ" (вул. Б.Хмельницького, 29,смт.Смига,Дубнівський район, Рівненська область,35680. ЄДРПОУ/РНОКПП 33582283)

Відповідач - Львівська митниця Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1,м. Львів,79000. ЄДРПОУ/РНОКПП 43971343)

Повний текст рішення складений 11.04.2022.

Суддя Олег ГРЕСЬКО