Постанова

від 07.07.2010 по справі 2а-5008/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 липня 2010 р.                                                                                    № 2а-5008/10/1370  

14 год. 25 хв.          

Львівський окружний  адміністративний суд в складі:

головуючого –судді                                         Коморного О.І.,

при секретарі -                                         Романчук Л.В.,  

з участю

представника позивача                              Гринкевич Н.В.

представник відповідача                              не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

 Львівська обласна державна інспекція з контролю якості лікарських засобів   

до

 ПП "Аніла"   

про

 відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи неякісних зразків лікарських засобів ,

в с т а н о в и в:

Позивач, Львівська обласна Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, приватного підприємства «Аніла», витрат, пов’язаних з проведенням експертизи неякісних зразків лікарських засобів у сумі 568 грн. 32 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що під час проведення лабораторного контролю (експертизи) встановлено факт порушення відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів, у зв’язку з чим відповідачу виставлено рахунок для оплати вартості проведення експертизи, який на час подання позовної заяви до суду не оплачений.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України, справа вирішується на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув матеріали справи, перевірив надані представником позивача докази та встановив наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

          Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Закон України «Про лікарські засоби»від 04.04.1996 №123/96-ВР (із змінами і доповненнями) регулює правовідносини, пов’язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, визначає права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів державної виконавчої влади і посадових осіб.

У період з 27 січня по 29 січня 2010 року Львівською обласною Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів проведено інспекційну перевірку додержання суб’єктом господарської діяльності законодавства стосовно забезпечення якості лікарських засобів, в результаті чого виявлено порушення відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів. За результатами перевірки відповідачем прийняті висновки про якість лікарських засобів №3, №4, №5 від 01.02.2010 року. Вищевказані висновки разом з рахунком №1 від 01.02.2010 року на суму 568 грн. 32 коп. направлені відповідачу для оплати витрат, пов’язаних з проведенням експертизи зразків препаратів, які за результатами аналізу лабораторії з контролю якості лікарських засобів та медичної продукції Львівської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів визнані неякісними.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату вимагалось провести не пізніше 11.02.2010 року, однак така вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

У подальшому, 02 лютого 2010 року позивачем винесено приписи №1/69, №2/69; №3/69, якими заборонено реалізацію та зберігання зазначених у приписах лікарських засобів:

Позивач є органом державного контролю якості лікарських засобів на території області, у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України,  Указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України, наказами Державної інспекції з якості лікарських засобів, відповідними наказами Міністерства охорони здоров'я і Положенням про Львівську обласну державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 14.11.2008 року №21. Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону «Про лікарські засоби»№123/96-ВР від 04.04.1996 року (далі Закон № 123) державний контроль якості лікарських засобів здійснюється органами державної влади  в  межах повноважень,  визначених законодавством  України. Згідно ст.14 Закону № 123 спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України з безпосередньо підпорядкованими їй державними інспекціями. Частиною 1 абзацу 15 статті 15  Закону №   123  передбачено,  що  посадові  особи державного контролю в  межах компетенції, визначеної законодавством, мають право відбирати зразки лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості. Вартість відібраних зразків та проведення контролю їх якості включається до витрат суб'єктів, у яких ці зразки відібрано.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності»(далі № 877) у разі підтвердження результатами експертизи (випробування) факту порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства суб'єкт господарювання відшкодовує витрати на проведення експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. № 1279 "Про затвердження Порядку відшкодування суб'єктом господарювання витрат, пов'язаних з проведенням експертизи (випробування) зразків продукції" (надалі - Порядок).

Відповідно до ч.2 п.2 Порядку, суб'єкт господарювання зобов'язаний відшкодувати органу державного нагляду (контролю) витрати, пов'язані з проведенням експертизи. Відповідно до п.4 Порядку кошти, отримані органом державного нагляду (контролю) в результаті відшкодування суб'єктом господарювання пов'язаних з проведенням експертизи витрат, перераховуються до державного бюджету. Згідно п.5 Порядку у разі відмови суб'єкта господарювання від відшкодування витрат органу державного нагляду (контролю), пов'язаних з проведенням експертизи, зазначені витрати стягуються у судовому порядку.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу –суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно пов‘язані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні –які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обов‘язків –відповідачу. Пасивні –факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те що вимогами заявленого позову є стягнення коштів за проведення експертизи лікарських засобів, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість стягнення таких витрат у у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Суд акцентує увагу те, що винесені Львівською обласною Державною інспекцією з контролю лікарських засобів 02.02.2010р. приписи №1/69; №2/69; №3/69 відповідачем у судовому порядку не оскаржувалися, доказів протилежного суду не надано. Станом на день розгляду справи витрати, пов’язані з проведенням експертизи відповідачем не відшкодовано, доказів сплати вартості проведеної експертизи суду відповідачем не надано.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до  частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб’єкта владних повноважень, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143,  158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Аніла» (юридична адреса: м. Львів, вул. Граб’янки буд.9 кв.10 код ЄДРПОУ 23885946) на користь Львівської обласної Державної інспекції з контролю лікарських засобів (юридична адреса: м. Львів, вул. Кульпарківська, 131, р/р 31257272210226 в ГУДКУ у Львівській області, код банку 825014, код ЄДРПОУ 36248936) заборгованість в розмірі 568 (п’ятсот шістдесят вісім) грн. 32 коп.

3.          Щодо судових витрат, то такі з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.07.10 року о 17:00 год.

                    Суддя                                                       Коморний О.І.