Ухвала

від 10.04.2022 по справі 280/7795/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 280/7795/20

адміністративне провадження № К/990/7323/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Білоуса О. В., Дашутіна І. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 280/7795/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвайз Пром» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвайз Пром» (далі - позивач або ТОВ «Інвайз Пром») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1 або ГУ ДПС у Запорізькій області або скаржник), до Державної податкової служби України (далі - відповідач 2 або ДПС України), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення комісії відповідач 1 та зобов`язати відповідач 2 вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, 14 січня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків, оскільки при перевірці апеляційної скарги суддею встановлено, що скаргу подано з порушенням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). а саме надати суду належні докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

15 березня 2021 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги по справі № 280/7795/20, проте ухвалою апеляційного суду від 16 березня 2021 року у її задоволенні відмовлено, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року по справі №280/7795/20 повернуто скаржнику.

26 березня 2021 року відповідачем-1 повторно подано апеляційну скаргу. При цьому, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що вперше апеляційна скаргу була подана в межах процесуального строку встановленого КАС України, проте ухвалою суду апеляційної інстанції повернута у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 280/7795/20 залишено без руху. Скаржнику надано строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання:

- клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати підстави для поновлення строку, з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання;

- належним чином оформлений документ про сплату судового збору в розмірі 3153 грн.

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 19 березня 2021 року, скаржником не виконано, подано клопотання про відстрочення сплати судового збору в обґрунтування якого зазначено про відсутню можливість усунути недоліки апеляційної скарги в строк, оскільки відсутнє належне фінансування.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі № 280/7795/20 повернуто заявнику.

Згодом, 07 жовтня 2021 року Головне управління ДПС у Запорізькій області втретє звертається до суду з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційна скарга подана скаржником після закінчення строку апеляційного оскарження, встановленого статтею 295 КАС України, а підставі, наведені скаржником у клопотанні про поновлення такого строку, не є поважними.

На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання, в якому скаржник наводить пояснення стосовно причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про його поновлення.

Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначає, що податковим органом відповідно до платіжного доручення від 29 вересня 2021 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі. Даний факт, на думку заявника, свідчить про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку. Скаржник також акцентує увагу на існуючих складнощах в здійсненні зарахування платежів по сплаті судового збору на адресу судових органів. Вказує, що повернення первинної апеляційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до суду, а нормами Кодекс адміністративного судочинства України не визначено строк на повторне звернення з апеляційною скаргою. Наголошує, що повторна апеляційна скарга подана ним у межах річного строку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, внаслідок чого, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року по справі № 280/7795/20. Повернуто Головному управлінню ДПС у Запорізькій області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3153 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 1653 від 29 вересня 2021 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що в даному випадку апеляційна скарга подана відповідачем втретє після спливу більше дев`яти місяців з дня ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення та після спливу майже трьох місяців після повернення вдруге поданої апеляційної скарги, що, свою чергу, не може вважатися добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги те, що в даному випадку сплата судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем здійснена лише в вересні 2021 року під час звернення з апеляційною скаргою втретє. У той час, коли право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у відповідача виникло в грудні 2020 року.

Разом з тим, жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження в найкоротші строки, відповідач до суду не надав.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 280/7795/20, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Також, слід зазначити, що повернення первинної апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Разом з тим, податковий орган, як при поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 280/7795/20.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді О. В. Білоус

І. В. Дашутін