Ухвала

від 10.04.2022 по справі 380/11197/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2022 року

Київ

справа № 380/11197/20

адміністративне провадження № К/990/7669/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу, подану від імені Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суд від 12.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі № 380/11197/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2022 через підсистему «Електронний Суд» до суду направлено касаційну скаргу від імені (як у ній зазначено) Державної податкової служби України (далі - ДПС України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2022 для розгляду цієї касаційної скарги визначено суддю-доповідача Гімона М.М.

Зазначаючи, що заявником касаційної скарги є Державна податкова служба України, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) та здійснювати її розгляд за участю ГУ ДПС у Львівській області.

Касаційна скарга підписана Павлішем О. Р., який на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу ДПС України. Відповідно до цієї виписки Павліш Орест Романович є в переліку осіб, які мають повноваження (в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень) вчиняти дії від імені як Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу ДПС, так і Державної податкової служби України.

Такі неузгодженості у касаційній скарзі викликають об`єктивні сумніви щодо сторони у справі, від якої вона подається, та у цілому свідчать про невизначеність представника щодо відповідача, від імені якого він діє: від ГУ ДПС, ДПС України чи одночасно від двох осіб - ДПС України і ГУ ДПС. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно визначати особу, від імені якої подано касаційну скаргу, у зв`язку з чим такий недолік касаційної скарги об`єктивно впливає на можливість її прийняття і вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

Натомість викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2019 № 1165 з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суд від 12.07.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу, подану від імені Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суд від 12.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі № 380/11197/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАРД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон