Ухвала

від 10.04.2022 по справі 320/696/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 320/696/21

адміністративне провадження № К/990/5646/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 320/696/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дима-Транс» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

установив:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дима-Транс» (далі - ТОВ «Дима-Транс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

- скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Київській обласні (Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН) № 2145501/42360669 від 17 листопада 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 05 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Дима-Транс» (ЄДРПОУ 42360669) № 10 від 05 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання;

- скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Київській обласні (Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН) №2145498/42360669 від 17 листопада 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №40 від 12 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Дима-Транс» (ЄДРПОУ 42360669) № 40 від 12 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання;

- скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Київській обласні (Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН) №2145500/42360669 від 17 листопада 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 05 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Дима-Транс» (ЄДРПОУ 42360669) № 9 від 05 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного отримання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:

- скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Київській обласні (Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН) № 2145501/42360669 від 17 листопада 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 05 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Київській обласні (Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН) №2145498/42360669 від 17 листопада 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №40 від 12 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Київській обласні (Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН) №2145500/42360669 від 17 листопада 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 05 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пункти 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що формальне посилання на витяги з постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано, які саме обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, були встановлені судами на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд звертає увагу скаржників, що поняття допустимості доказів розкрито у статті 74 КАС України.

Відповідно до зазначеної статті суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, скаржник має належним чином обґрунтувати, що обставини, які мають істотне значення, були встановлені судами на підставі доказів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом із вказівкою на конкретні норми права, у яких такий порядок передбачений.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 320/696/21 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов