Постанова

від 10.04.2022 по справі 160/3852/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 160/3852/19

адміністративне провадження № К/9901/29588/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., Юрко І.В. у справі № 160/3852/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс великих платників податків, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2019 року № 0000484615.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2019 № 0000484615 в частині суми 814 293 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення на загальну суму 814 293 грн з огляду на наявність доказів на підтвердження дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків за період з 01.10.2018 по 31.12.2018. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності господарських операцій позивача з контрагентами в період із 01.10.2018 по 31.12.2018.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено частково адміністративний позов ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2019 № 0000484615 на загальну суму 2 346 585 грн, у тому числі в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 564 390 грн та штрафних санкцій у розмірі 782 195 грн.

Стягнуто на користь ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків судові витрати у розмірі 47 719,22 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «ПРОМХІМТЕХ ЛТД» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕЛЕКТРОЕКСПОРТ», ТОВ «НВО «КОРУНД», ТОВ «РЕМКРАН», ТОВ «АГРОСОЮЗ», ТОВ «ЕНЕРГОЕКСПОРТ», ПП «КОРТЕЖ» мали реальний характер, оскільки позивачем надано докази на підтвердження дотримання ним приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

На підставі наказу Офісу великих платників податків від 19.12.2018 № 2431 відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у період з 21.12.2018 по 10.01.2019 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2019 № 7/28-10-46-15/24432974.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено обсяг операцій, які звільнені від оподаткування за період з 01.10.2018 по 31.10.2018, на 17 612 452 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 на загальну суму ПДВ 1 584 375 грн;

- пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 у розмірі 1 584 375,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Офіс великих платників податків прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000484615 від 31.01.2019, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 584 375 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 792 187,50 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, Офіс великих платників податків звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме застосування судом апеляційної інстанції пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21.02.2018 № К/9901/4693/17, від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 16.01.2018 № К/9901/2558/18, від 06.03.2018 № К/9901/133/17, від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 04.02.2020 у справі № 160/1283/19, від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, від 22.10.2019 у справі № 804/4643/16, від 02.10.2018 у справі № 816/2328/17, від 14.05.2019 у справі № 816/2004/17. На думку контролюючого органу, суд апеляційної інстанції не всебічно, не повно та не об`єктивно надав оцінку зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу окремо, що призвело до помилкових висновків щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи Офісу великих платників податків є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) викладена правова позиція, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, фактичне постачання товарів/послуг в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Надаючи оцінку господарським операціям ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» із контрагентами: ТОВ «ПРОМХІМТЕХ ЛТД» ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕЛЕКТРОЕКСПОРТ», ТОВ «НВО «КОРУНД», ТОВ «АГРОСОЮЗ», ТОВ «ЕНЕРГОЕКСПОРТ» щодо придбання товарів, а також ТОВ «РЕМКРАН», ПП «КОРТЕЖ» - щодо отримання робіт з ремонту, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо фактичного здійснення зазначених операцій. Так, доводи контролюючого органу, зокрема, щодо відсутності усіх первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, відсутності необхідної кількості трудових ресурсів у контрагентів позивача, суд першої інстанції врахував як підставу для відмови в задоволенні позову в цій частині, а суд апеляційної інстанції - відхилив, обґрунтувавши тим, що позивачем надано достатні докази на підтвердження взаємовідносин із контрагентами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій з реалізації позивачу вказаними вище контрагентами-постачальниками товарів та робіт, а саме: не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не перевірено фактичне виконання договірних зобов`язань, їх зміст та порядок виконання; не перевірено, які транспорті засоби та особи були залучені задля перевезення товару та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, як оформлювалося перевезення вантажу; не досліджено питання наявності сертифікатів якості та походження товару, їх обов`язковості при проведенні такого роду операцій, а також документів на підтвердження його якісних характеристик; не досліджено питання відповідності видів економічної діяльності вказаних суб`єктів господарювання характеру проведених взаємовідносин з позивачем; не досліджено питання цільового використання придбаних товарів, робіт та послуг в межах господарської діяльності позивача та не перевірено їх зв`язок з такою господарською діяльністю; не досліджено чи наявні у контрагентів необхідні трудові ресурси, технічні та технологічні можливості; не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, заподіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

З огляду на вищевикладені обставини, суди попередніх інстанцій не використали всіх наданих їм процесуальним законодавством інструментів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2019 року № 0000484615 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 021 528,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 764,00 грн, тому справа у цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2019 року № 0000484615 в частині визначення позивачу податкового зобов`язання в розмірі 562 847,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у ході перевірки Офіс великих платників податків виявив, що позивачем при формуванні податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 № 9256656848 з урахуванням уточнюючих розрахунків за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ УКРСПЕЦФЛЮСИ» (код ЄДРПОУ 41098702), ТОВ «ГУДЙЕР ДАНЛОП ТАЄРС Україна» (код ЄДРПОУ 36017752), ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 36983198), ТОВ «РІН ЛТД» (код ЄДРПОУ 13625948), ПрАТ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КАР`ЄР» (код ЄДРПОУ 292623), ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «МАШРЕСУРСИ» (код ЄДРПОУ 34558157), ТОВ «ФУКС МАСТИЛА Україна» (код ЄДРПОУ 20843516), ТОВ «РУДПРОМГЕОФІЗИКА» (код ЄДРПОУ 32098225), ТОВ «РИМ2000» (код ЄДРПОУ 23646710), ТОВ «ІНТЕРДІН ІНТЕРНЕШИНАЛ РІЛОКЕЙШН Україна» (код ЄДРПОУ 36196112), ТОВ «ЗЕНІТ-ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 32693804), АТ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ім. А.С. БЕРЕЖНОГО» (код ЄДРПОУ 190503), ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ФАСІЛІКОМ» (код ЄДРПОУ 38443844), АТ «УКРТРАНСГАЗ» (код ЄДРПОУ 30019801), ТОВ «СТРОЙБЕТОН» (код ЄДРПОУ 31735675), ТОВ «РЕМТО» (код ЄДРПОУ 32264268), ТОВ «ФУЛЛ СЕРВІС ЛОГІСТІК» (код ЄДРПОУ 40840216), ТОВ «УТІЛЬВТОРПРОМ» (код ЄДРПОУ 39447017), ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), ТОВ «БІТІЄС ГРУП» (код ЄДРПОУ 36343856), ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЮВІКС» (код ЄДРПОУ 39614289), ТОВ «СПЕЦСТАЛЬ-ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 38771306), ТОВ «РОНДО ГРУП» (код ЄДРПОУ 37271730), ТОВ «КРИВБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС СП» (код ЄДРПОУ 32410991), ПП «ТЕПЛОЕНЕРГОЕФЕКТ» (код ЄДРПОУ 34895058), ДЕПАРТАМЕНТ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ (код ЄДРПОУ 40108646) на загальну суму ПДВ 562 847,00 грн.

Відповідно до заяви представника позивача від 21.08.2019, останній відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2019 № 0000484615 в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 19 985,00 грн відносно наступних контрагентів: ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «МАШРЕСУРСИ» на суму ПДВ 3676 грн, ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ФАСІЛІКОМ» на суму ПДВ 4881 грн, ТОВ «СТРОЙБЕТОН» на суму ПДВ 4560 грн, ТОВ «РЕМТО» на суму ПДВ 3760 грн, ТОВ «БІТІЄС ГРУП» на суму ПДВ 1202 грн, ТОВ «СПЕЦСТАЛЬ-ІНЖИНІРИНГ» на суму ПДВ 1090 грн, ТОВ «РОНДО ГРУП» на суму ПДВ 633 грн, ТОВ «КРИВБАС-БЕЛАЗ-СЕРВІС СП» на суму ПДВ 492 грн, ПП «ТЕПЛОЕНЕРГОЕФЕКТ» на суму ПДВ 294 грн, ДЕПАРТАМЕНТ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ на суму ПДВ 30 грн.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Керуючись зазначеною нормою, позивач включив до складу податкового кредиту податкового (звітного) періоду з 01.10.2018 по 31.10.2018 суми податку на додану вартість виключно по податковим накладним, складеним та зареєстрованим у встановленому законодавством порядку його контрагентами, що у свою чергу виключає будь-які відхилення між сумами податкового кредиту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та податковими зобов`язаннями його контрагентів.

При цьому, відповідачем не спростовано, що податкові накладні, виписані на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», містять усі передбачені законом реквізити, тобто відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що в цій частині висновки акта перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на вищевикладене, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко