Рішення
від 10.04.2022 по справі 907/48/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/48/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна, м. Дніпро

до відповідача Комунального підприємства Аптека №164 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація, м. Іршава Хустського району Закарпатської області

про стягнення 7633,77 грн

секретар судового засідання - Яскорська А.О.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Долфі Україна звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Комунального підприємства Аптека №164 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація про стягнення 6204,99 грн боргу та 1428,78 грн 30% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки №31/УГ від 16.11.2020.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2270,00 грн сплаченого судового збору, 6000,00 грн витрат професійну правничу допомогу та 1000,00 грн. в якості відшкодування гонорару успіху.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/48/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Ухвалою суду від 20 січня 2022 року, з огляду на усунення позивачем недоліків виявлених судом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, надіслана на офіційну юридичну адресу Відповідача вручена Комунального підприємства Аптека №164 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація 18.02.2022, що вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 8850101574540. За таких обставин, суд дійшов висновку, що Відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості за поставлений товар за Договором поставки №31/УГ від 16.11.2020 у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 6204,99 грн, на яку позивачем нараховано 1428,78 грн 30% річних.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

16 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Долфі Україна (надалі Позивач) та Комунальним підприємством Аптека №164 (надалі Відповідач) було укладено договір поставки № 31/УГ (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передавати (постачати) Покупцеві непродовольчі товари (надалі Товар), а Покупець зобов`язується приймати такий Товар і оплачувати його вартість.

Кількість, ціна і асортимент Товару узгоджуються сторонами в видатковій та/або товарно - транспортній накладній (надалі накладна), яка складається Постачальником на підставі замовлення Покупця (п. 1.2. Договору).

Загальна ціна цього Договору складає суму всіх поставок здійснених Сторонами в межах даного Договору (п. 1.3. Договору).

Загальна кількість Товару, що постачається за даним Договором, визначається як наростаюча кількість, по всіх поставках, проведених згідно підписаних Сторонами накладних (п. 1.4. Договору).

Умови поставки товару обумовлені сторонами в п.п. 2.3., 2.4. Договору згідно з якими поставка Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної. Оформлення специфікації є необов`язковим. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010) за адресою, вказаною в заявці Покупця, якщо інші умови поставки не визначені Сторонами.

У зв`язку з тим, що поставка Товару за цим Договором може здійснюватися централізовано-кільцевими перевезеннями, то відповідно передача Товару Покупцю може здійснюватися без довіреності (п. 2.6. Договору).

Згідно з п.4.3. Договору, Покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії Товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов укладеного Договору Постачальником згідно з видатковими накладними №ДУЦ608282 від 05.11.2020 на суму 864,00 грн, №ДУЦ608283 від 05.11.2020 на суму240,11 грн, №ДУЦ90348 від 09.02.2021 на суму 312,44 грн, №ДУЦ91545 від 10.02.2021 на суму 2788,42 грн, №ДУЦ141051 від 26.02.2021 на суму 2000,02 грн. передано, а представниками Покупця прийнято зазначений у накладних Товар фармацевтичні засоби, на загальну суму 6204,99 грн (З ПДВ), що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних та не заперечено відповідачем у справі.

За твердженням Позивача, Відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договором згідно з видатковими накладними №ДУЦ608282 від 05.11.2020, №ДУЦ608283 від 05.11.2020, №ДУЦ90348 від 09.02.2021, №ДУЦ91545 від 10.02.2021, №ДУЦ141051 від 26.02.2021 товару в розмірі 6204,99 грн у визначений п. 4.3. Договору строк, у зв`язку з чим у Комунального підприємства Аптека №164 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація виникла заборгованість в заявленій сумі, стягнення якої разом із нарахованими відсотками річних і є предметом судового розгляду у даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення п. 4.3. Договору взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати вартості отриманого ним Товару у визначений Договором строк не виконав, у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість за поставлений йому за Договором та відповідно до видаткових накладних №ДУЦ608282 від 05.11.2020, №ДУЦ608283 від 05.11.2020, №ДУЦ90348 від 09.02.2021, №ДУЦ91545 від 10.02.2021, №ДУЦ141051 від 26.02.2021 товар в розмірі 6204,99 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 6204,99 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо відсотків річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. Договору обумовлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо оплати Товарів, Покупець сплачує Постачальнику 30% (тридцять) річних від простроченої суми заборгованості.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку відсотків річних та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування Покупцю 30% річних за період з дати виникнення зобов`язання по оплаті вартості Товару по кожній видатковій накладній окремо по 04.01.2022 в сумі 1428,78 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в справі.

Крім того, у позовній заяві, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 7000,00 грн витрат на правничу допомогу. Вказана сума витрат за доводами Позивача складається з 6000,00 грн витрат за фактично виконані адвокатом роботи та 1000,00 грн додаткового гонорару відповідно до укладеного між Позивачем та адвокатом Горець О.А. Договору про надання правової допомоги та Додаткової угоди №1 від 30.12.2021.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За приписами частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Звертаючись до суду із заявою про стягнення з відповідача 7000,00 грн витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що відповідно до Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021 адвокат Горець О.А. взяв на себе такі зобов`язання: надавати Клієнту консультації з правових питань; організовувати ведення претензійно-правової роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства. Порядок та умови оплати послуг адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з КП Аптека №164 ЗОВО Фармація на користь ТОВ Долфі-Україна заборгованості за договором поставки №31УГ від 16.11.2020 визначені у Додатковій угоді від 30.12.2021.

Згідно з ч. 3 Додаткової угоди гонорар Адвоката визначається з розрахунку 1500,00 грн за годину роботи. Крім того, у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до акту прийому передачі послуг від 04.01.2022 за договором про надання правової допомоги від 30.12.2021 адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

-Аналіз матеріалів справи (1 година) 1500,00 грн.;

-Підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області про стягнення заборгованості (3 години) 4500,00 грн.

Всього, за даним актом прийому передачі послуг загальна вартість наданої правової допомоги склала 6000,00 грн.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Оцінюючи подані, на підтвердження наданої позивачу адвокатом Горець О.А. правової допомоги в розмірі 6000,00 грн за 4 години роботи, докази, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості, співмірності судових витрат, їх необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такий вид наданої ТОВ Долфі - Україна правової допомоги як аналіз матеріалів справи, на який, за твердженням позивача, адвокатом витрачено 1 годину фактично охоплюється та включається в роботу як Підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області про стягнення заборгованості, позаяк очевидною є неможливість здійснити підготовку позовної заяви без аналізу змісту спірних правовідносин, що склалися між сторонами у справі.

Крім того, беручи до уваги також і ту обставину, що окрім позовної заяви в справі, інших процесуальних документів позивачем суду не подавалося, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт стягнення з відповідача 4500,00 грн судових витрат на правничу допомогу відповідно до акту прийому передачі від 04.01.2022 в якості компенсації за надані адвокатом Горець О.А. послуги з підготовки та подачі позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області про стягнення заборгованості (3 год) з розрахунку вартості години роботи адвоката, яка вказана в ч. 3 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021.

Надаючи оцінку вимогам про стягнення з відповідача додаткового гонорару в сумі 1000,00 грн відповідно до п. 4.2. Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021 року, суд вказує на таке.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонорару успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Господарський суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Як вже зазначалось вище, відповідно до зазначеного в п. 4.2. Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 30.12.2021 випадку у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 1000,00 грн.

Аналізуючи зазначені положення Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги, суд доходить висновку, що зазначення в ній в якості мети представництва прийняття судового рішення про стягнення заборгованості у повній сумі, очевидно не відповідає визначенню представництва, яке надано в ст. 1 Закону № 5076-VI, метою якого є забезпечити Адвокатом реалізацію прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві в межах видів здійснення адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI, а відтак, оцінюючи вимогу позивача про стягнення "гонорару успіху" в розмірі 1000,00 грн. саме в якості досягнення мети представництва, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних саме в межах надання позивачу правничої допомоги в даній справі, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на конкретні обставини даної справи матиме надмірний характер.

Крім того, суд вважає стягнення даних витрат з відповідача неспівмірним також і з ціною позову та, враховуючи відсутність доказів фактичного понесення зазначених витрат позивачем, ту обставину, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю Клієна і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником, а відтак, відмовляє у стягненні з відповідача зазначеної суми гонорару успіху.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Аптека №164 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація (90100, м. Іршава Хустського району Закарпатської області, пров. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ: 22115181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Долфі-Україна (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24А, код ЄДРПОУ 37068787) 6204,99 грн (шість тисяч двісті чотири гривні 99 копійок) боргу, 1428,78 (одну тисячу чотириста двадцять вісім гривень 78 копійок) 30% річних, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору та 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 12 квітня 2022 року.

СуддяЛучко Р.М.

СудГосподарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення10.04.2022
Оприлюднено22.06.2022
Номер документу103921585
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —907/48/22

Судовий наказ від 08.05.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Лучко Р.М.

Рішення від 10.04.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Лучко Р.М.

Ухвала від 10.02.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Лучко Р.М.

Ухвала від 25.01.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Лучко Р.М

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні