Рішення

від 11.04.2022 по справі 910/19933/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2022Справа № 910/19933/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Красножон Олександра Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайхона Базар»

про стягнення 239.000,00 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

03.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Красножон Олександра Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайхона Базар» про стягнення 239.000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди нежитлового приміщення № 1/3 від 27.09.2019 відповідач на підставі акту приймання-передачі від 27.09.2019 отримав в користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 32/2, загальною площею 220 кв. м. Строк оренди сторонами у п. 5.1 договору встановлено 2 (два) роки 1 (один) місяць 4 (чотири) дні. Рішенням у справі № 910/7687/21 від 11.10.2021 встановлено, що у зв`язку з відмовою відповідача від договору договір є розірваним з 17.02.2020. Пунктом 7.1.2 договору передбачено, що орендар повинен повернути приміщення в день розірвання договору за актом прийому-передачі. Позивачем фактично прийнято приміщення з оренди 16.10.2020. У зв`язку з несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого приміщення позивачем на підставі п. 8.2 договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 18.02.2020 по 16.10.2020 нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати в загальному розмірі 239.000,00 грн. Враховуючи викладене та неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 239.000,00 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19933/21 від 08.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

04.01.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/19933/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи № 910/19933/21 судом встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки адреса місцезнаходження відповідача (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 13) є відмінною від адреси зазначеної позивачем у позовній заяві (01103, м. Київ, вул. Миколи Бойчука, 13) та відповідно на яку позивачем було надіслано позовну заяву і додані до неї документи та заяву про усунення недоліків позовної заяви.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13418/21 від 11.11.2021 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу триденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів та заяви про усунення недоліків позовної заяви на адресу: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 13.

26.01.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19933/21 від 27.01.2022 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 між Фізичною особою - підприємцем Красножон Олександром Анатолійовичем (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чайхона Базар» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1/3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендареві в тимчасове платне користування (далі - оренда) нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 32/2 (далі - приміщення), що дозволяє орендареві використовувати приміщення й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до цілей та умов цього договору, а орендар зобов`язується прийняти приміщення й оплачувати щомісячну орендну плату.

Згідно з п.2.3 договору площа переданого орендареві приміщення становить 220 кв. м.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем в порушення умов договору своєчасно не повернуто приміщення з оренди, у зв`язку з чим позивачем за період з 18.02.2020 по 16.10.2020 нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати в загальному розмірі 239.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1 договору приміщення передається орендареві в оренду згідно з актом приймання-передачі, який повинен бути підписаний після підписання договору та після зарахування орендних коштів за перший місяць оренди на рахунок орендодавця у розмірі, визначеному пп. 6.1.1 та з урахуванням умов пп. 6.1.2. і 6.7 цього договору, сторони домовились, що передача приміщень можлива після 27.09.2019 з урахуванням вимог цього пункту.

Згідно з п. 7.3.1 договору орендодавець зобов`язаний у строк не раніше зарахування коштів за перший місяць оренди на рахунок орендодавця, передати орендарю приміщення за актом приймання-передачі, в якому відображається технічний стан приміщень на момент їх передачі.

За актом приймання-передачі приміщення в оренду від 27.09.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення на першому поверсі, загальною площею 220 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 32/2.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 5.1 договору строк оренди за даним договором становить 2 (два) роки 1 (один) місяць 4 (чотири) дні. Строк оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення й може бути змінений у зв`язку з достроковим розі раням або припиненням відповідно до умов цього договору.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.1 договору розмір орендної плати за цим договором на день підписання договору за один місць оренди складає у період з 27.09.2019 та до кінця строку оренди 15.000,00 грн за один місяць відповідно до офіційного курсу Національного банку на день укладення договору складає 600 доларів США.

Відповідно до п. 10.4 договору орендар має право розірвати даний договір зі своєї ініціативи до закінчення строку оренди, повідомивши про це орендодавця не пізніше, ніж за 1 календарний місяць до дати передбачуваного розірвання, при цьому авансовий платіж, зараховується за останній місяць оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7687/21 від 11.10.2021 встановлено, що оскільки відповідач на підставі п. 10.4 договору відмовився від договору, надіславши позивачу відповідне повідомлення, і позивачем отримано таке повідомлення 17.01.2020, то договір є відповідно розірваним з 17.02.2020. Відтак, в силу приписів ст. 291 Господарського кодексу України, договір є таким, що припинив свою дію 17.02.2020.

Правовідносини щодо подальшого користування майном після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.1.2 договору узгоджено, що в день закінчення строку оренди, а також після припинення договору з будь-яких інших підстав, повернути орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі у стані, в якому їх було передано в оренду з урахуванням невід`ємних поліпшень та нормального зносу, чистим та вільним від майна орендаря.

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення умов договору після припинення договору оренди приміщення у визначений термін позивачу не повернув.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/7687/21 встановлено, що 16.10.2020 позивачем, за участю представника відповідача складено акт технічного огляду приміщення, розташованого за адресою вул. Будівельників, 32/2, м. Київ, відповідно до якого, встановлено ряд недоліків орендованого приміщення. Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем було фактично прийнято приміщення з оренди 16.10.2020.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений спосіб та строк приміщення не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.2 договору за користування приміщенням без укладення нового договору оренди або додаткової угоди до цього договору, орендар сплачує орендодавцю за увесь час такого користування подвійний розмір орендної плати. така сплата є штрафною санкцією та не свідчить про продовження строку дії договору.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення строку повернення приміщень з оренди, орендар за письмовою вимогою орендодавця, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі подвійної орендної плати за кожен такий день оренди за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України неустойка обчислюються за час прострочення.

Окрім того, за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, в даному випадку, день фактичного повернення приміщення (16.10.2020) не має включатися до розрахунку неустойки.

Позивач зазначає, що ним здійснено нарахування неустойки в розмірі 239.000,00 грн за період прострочення повернення приміщення з 18.02.2020 по 16.10.2020, проте фактично позивачем нараховано неустойку за період з 18.02.2020 по 15.10.2020. Слід відзначити, що останній період прострочення з 18.09.2020 по 15.10.2020 становить 29 днів, а тому вірним є нарахування неустойки за цей період в розмірі 29.000,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 239.000,00 грн неустойки.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Красножон Олександра Анатолійовича є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайхона Базар» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 13, код ЄДРПОУ 40243216) на користь Фізичної особи-підприємця Красножон Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 239.000 (двісті тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп. неустойки, 3.585 (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова