Рішення

від 11.04.2022 по справі 914/4075/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 Справа № 914/4075/21

За позовом: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького, м.Львів,

до відповідача: Приватного малого підприємства Рекламно-видавниче агенство «GMM-Прес», м.Одеса,

про стягнення 5'893,51 грн заборгованості,

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Суть спору. На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького до Приватного малого підприємства Рекламно-видавниче агенство «GMM-Прес» про стягнення 5'893,51 грн. заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна №174/09ДМ/2017/12/19/1 від 19.12.2017, з яких: 4'215,94 грн. основний борг, 486,41 грн. пеня, 579,30 грн. інфляційні нарахування, 190,27 грн. 3% річних та 421,59 грн штраф.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29 грудня 2021 року справу № 914/4075/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак така повернулася на адресу суду із відміткою органу зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).

25.03.2022 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи на час введення воєнного стану в Україні (вх.№6708/22).

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Як уже відзначалося, ухвалою від 04.01.2022 суд постановив здійснювати розгляд даної справи у письмовому провадженні без участі в судовому засіданні представників сторін, тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Також суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні через збройну агресію російської федерації проти суверенітету України.

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться. З огляду на викладене, подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

19 грудня 2017 року Регіональним відділенням фонду державного майна по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, (орендодавець) та Приватного малого підприємства Рекламно-видавниче агенство «GMM-Прес» (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна № 174/09ДМ/2017/12/19/1, за змістом п.п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення загальною площею 23,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будівлі під літерою «Б-3» - новий аеровокзал ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» за адресою: м.Львів, вул. Любінська, 168, та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім.Данила Галицького (далі - балансоутримувач).

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.06.2017 і становить за незалежною оцінкою 656'898,00 грн. (шістсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень 00 коп.) без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкта (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передавання майна.

Позивач стверджує, що 19.12.2017, на виконання умов укладеного договору, передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого державного майна.

Сторони у пунктах 3.1 - 3.3, 3.6 договору погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2017 року 6'137,66 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди грудень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць жовтень 2017 року на індекси інфляції за листопад та грудень 2017 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, №рахунку 31114092702002 (код 22080300); - 30% на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.3.7 та п.3.8 договору).

Відповідно до п.3.10 та п.5.2 договору орендар зобов`язаний внести гарантійний платіж (завдаток) в рахунок орендної плати за останній місяць оренди, який стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному п.3.6 договору.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11 договору).

Згідно п. 5.3 договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 19.12.2017 по 18.12.2018 включно. Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії цього договору (п.10.1). Умови пролонгації договору наведено у п.10.4 договору. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (п.10.9 договору).

Згідно п.10.10 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання, один один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта прийому-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

15.01.2018 орендарем внесено гарантійний платіж у розмірі 3'068,83 грн (платіжне доручення №123).

Договорами про внесення змін до договору оренди від 22.01.2019 та від 24.12.2019 продовжено дію договору оренди до 18.12.2020.

Актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власност, і від 26.01.2021 з додатком (анкета про стан майна і розрахунків за договором) орендоване майно повернуто балансоутримувачу. В Акті про стан майна то розрахунків за договором, підписаному двома сторонами без зауважень, відзначено, що частина орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу, становить 7'284,77 грн., а забезпечувальний депозит, сплачений орендарем, становить 3'068,83 грн.

Позивач стверджує, що балансоутримувачем на адресу відповідача скеровано претензію №635/01.01-16 від 22.04.2021 про оплату існуючої заборгованості, яка залишена ним без задоволення.

Відповідно до відкоригованого розрахунку заборгованості з орендної плати, пені та інших нарахувань за період дії договору оренди під час карантину, заборгованість підприємства станом складає 5'893,51 грн, з яких: 4'215,94 грн. основний борг, 486,41 грн пеня, 579,30 грн інфляційні нарахування, 190,27 грн 3% річних та 421,59 грн штраф. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні, вимоги позивача не спростовані.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди державного нерухомого майна № 174/09ДМ/2017/12/19/1 від 19.12.2017 з відповідними додатками. Вказані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на період 19.12.2017-26.01.2021 частину нежитлового приміщення загальною площею 23,5 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі під літерою «Б-3» - новий аеровокзал ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168.

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинного на момент укладення договору) визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.

Згідно ч.ч.1, 3 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України). В матеріалах справи відсутні докази внесення змін у договір оренди щодо розміру орендної плати.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Наведене також було узгоджено сторонами у п.5.3 договору.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями п.3.1 та п.3.6 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики орендної плати і перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обов`язок сплати орендних платежів у орендаря наставав щомісяця 15 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем до матеріалів справи долучено відкорегований розрахунок заборгованості за період дії договору оренди під час карантину, згідно з яким у відповідача за період 30.04.2020 - 31.01.2021 (з урахуванням зарахування 01.04.2021 гарантійного платежу на суму 3'068,83 грн) обліковується заборгованість з орендної плати в розмірі 4'215,94 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 4'215,94 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, проти наявності заборгованості не заперечив.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

За умовами п.3.7 та 3.8 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено 421,59 грн штрафу. Щодо нарахованої пені, суд відзначає, що позивачем при визначенні початку періоду прострочення заборгованості за оренду у липні та жовтні 2020 року, та у січні 2021 року- не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, а також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9 ПП ВГСУ №14 від 17.12.2013). Здійснивши власний перерахунок пені за несвоєчасну оплату орендної плати, з урахуванням початку виникнення заборгованості (18.08.2021, 17.11.2021) та її закінчення, суд дійшов висновку, що правомірною до стягнення з відповідача є пеня у розмірі 318,57 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України та п.9.1 договору).

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, із врахуванням дат прострочених оплат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 78,97 грн 3% річних та 219,96 грн інфляційних втрат. У задоволення решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 0100025045 від 21.12.2021 на суму 2'270,00 грн.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тому суд вбачає за можливе застосувати ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 2'270,00 грн. покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства рекламно-видавниче агентство GMM-Пресс (65000, м. Одеса, пл. 10-го Квітня, 1; код ЄДРПОУ 20984518) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького (79000, м. Львів, Аеропорт ЦА; код ЄДРПОУ 33073442) 4'215,94 грн заборгованості з орендної плати, 318,57 грн пені, 219,96 грн інфляційних нарахувань, 78,97 грн 3% річних, 421,59 грн штрафу та 2'270,00 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.