Вирок

від 12.04.2022 по справі 534/1506/21

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 534/1506/21 Провадження № 1-кп/534/61/22 В И Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2022 року м. Горішні Плавні Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представників потерпілої юридичної особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021170520000392 від 17.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ (Горішні Плавні), Полтавської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-11.04.2011 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186, ч.3

ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

-18.07.2011 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 190 КК

України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст.70 КК України приєднано 4 роки 1 місяць позбавлення волі за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 11.04.2011. Остаточно засуджений до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 11.06.2014 відповідно до ЗУ «Про Амністію» від 08.04.2014;

- 20.12.2016, Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 190, ст. 76 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15 ч. 2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

16 серпня 2021 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні підвалу загального користування будинку АДРЕСА_2 , виявив прокладену по відвалу кабельно-провідникову продукцію, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , діючи таємно, повторно, з корисливих мотивів та мети, з використанням кусачок, вирізав прокладений по вищевказаному підвалу кабель UTP КПВ-ВП-4х2х0,51 cat.5Е, загальною довжиною 474,6 м., вартістю 4268 грн 08 коп., що належить ТОВ «Телерадіокомпанія «ГОК».

Однак, ОСОБА_7 не виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки він був помічений та зупинений працівниками ТОВ «Телерадіокомпанія «ГОК».

Таким чином ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.15 ч. 2 ст.185 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорював фактичних обставин та доказів по справі за фактом незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, об`єм викраденого не заперечував. Просив суворо не карати, щодо покарання погодився з думкою прокурора.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити йому покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі та звільнити від відбування покарання, якщо він протягом дворічного строку випробування не вчинить нового злочину.

Представники потерпілої юридичної особи в судовому засіданні зазначили про відсутність майнових претензій до обвинуваченого, у вирішенні питання про призначення покарання погодився з думкою прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , думку прокурора, обвинуваченого, який пояснив, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що маються в матеріалах справи в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів.

З урахуванням викладеного та наданих в суді обвинуваченим показань, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна. Його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначенихст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності, не одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, не працює, суспільно корисною діяльністю не займається, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, має постійне місце проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд враховує активне сприяння розкриттю злочину. Інших обставин, які б обтяжували або пом`якшували покарання, судом не встановлено.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Судом враховано, що визначені уст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченого, думку представників потерпілої юридичної особи, які на суворому покаранні не наполягали, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ч. 2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням правил призначення покарання за незакінчений злочин, передбачених ст.68 КК України.

Підстав для застосування положеньстатей 69, 69-1 КК Українисуд не знаходить.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків.

Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутність у нього негативних характеристик та негативних наслідків вчиненого кримінального правопорушення, його молодий вік, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.

Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільні позови до обвинуваченого пред`явлено не було. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15 ч. 2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від цього покарання, якщо він протягом дворічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,

роботи або навчання;

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази по справі:

-ліхтарик чорного кольору, пасатижі чорно-помаранчевого кольору, сумку, у якій вони знаходилися, знищити після набрання вироком законної сили;

-відрізки кабелів марки «UTP», відрізок 1 8.5 м, відрізок 2 54,5 м, відрізок 3 9 м, відрізок 4 4,4 м, відрізок 5 47,5 м, відрізок 6 33,9 м, відрізок 7 21,5 м, відрізок 8 - 12,3 м, загальною довжиною 191,6 м, відрізок 1 18 м, відрізок 2 18 м, відрізок 3 - 11м, відрізок 4 11 м, відрізок 5 18 м, відрізок 6 - 19,2 м, відрізок 7 11,7м, відрізок 8 11,7м, відрізок 9 11,3м, відрізок 10 10,4м, відрізок 11 7,1м, відрізок 12 23м, відрізок 13 31,6м, відрізок 14 19м, відрізок 15 19м, відрізок 16 21м, відрізок 17 22м, загальною довжиною 283 м після набрання вироком законної сили повернути власнику, як йому належне.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому, представникам потерпілої юридичної особи роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження, обвинуваченому, роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1