Рішення

від 07.04.2022 по справі 711/7498/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7498/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2022 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі Діхтяренко І.Г.,

за участю представника

позивача за довіреністю - Сліпченко І.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач Головне управління Національної поліції в Черкаській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач була прийнята на роботу до ГУНП з 07.11.2015 відповідно до наказу ГУНП від 11.01.2019 № 7 о/с «По особовому складу» на посаду комірника автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Черкаській області, на якій перебуває і на даний час.

Між ГУНП в Черкаській області та відповідачем, відповідно до п.1 ч.1 ст. 1351 КЗпП України, 20.09.2017 укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

Також, відповідно до п.п. 1.42 ч.1 наказу ГУНП в Черкаській області від 15.01.2020 №117 «Про призначення матеріально-відповідальних осіб», матеріально-відповідальною особою по складу запасних частин та паливно-мастильних матеріалів автотранспортного відділення ЦЗ ГУНП в Черкаській області призначено комірника автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що відповідно до довідки, виданої т.в.о. заступника начальника ЦЗ - начальника АТВ ГУНП в Черкаській області Ярослава Демиденко від 12.11.2021р. №820/31/01/3 - 2021, - вікна складу АТВ ЦЗ ГУНП обладнані металевою решіткою, ключі від складу знаходяться лише у комірника АТВ ЦЗ ГУНП ОСОБА_1 . Вхід та заїзд на територію АТВ ЦЗ ГУНП здійснюється через КІШ, де цілодобово несе службу озброєний працівник поліції та ведеться цілодобовий відеонагляд. Зауважує, що дана довідка підтверджує факт виконання позивачем своїх обов`язків, згідно з ч. 1 ст. 131 КЗпП України, щодо створення умов до повного збереження дорученого матеріально - відповідальній особі майна. Натомість, самим відповідачем вимоги, передбачені ч.2 ст.131 КЗпП України, в частині покладення на працівників обов`язку бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів щодо запобігання шкоді, не виконано.

Разом з тим, звертає увагу суду, що згідно наказу ГУНП від 02.11.2020 №2812 «Про вибіркові інвентаризації активів і зобов`язань, матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу в органах і підрозділах ГУНП в Черкаській області», в підрозділах ГУНП в період з 03.11.2020 по 25.11.2020 проведено вибіркові інвентаризації та складені звіряльні відомості від 18.11.2020 та затверджено протоколи інвентаризаційної комісії, складених 18.11.2020 та затверджених 25.11.2020. Таким чином, відповідно до вказаних документів у відповідача було виявлено нестачу на загальну суму 22668 грн. 18 коп., а саме (відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії, складеного 18.11.2020):

1.Бензину А - 92 в талонах номіналом 20 л, загальною кількістю 70 л - загальною вартістю 1911 грн;

2.Тосол G11 синій Standart - 40, загальною кількістю 29 л - загальною вартістю 887 грн. 40 коп;

3.Рідина охолоджуюча Antifreeze G-12 (каністра 10дм3) загальною кількістю 20 л - загальною вартістю 920 грн;

4.Олива Guardtech 15W40 205л мін.WOLF OIL - 66,606 загальною кількістю 180 л - загальною вартістю 14386 грн. 89 коп;

5.Олива Extendtech 80W90 GL 5 5л мін. WOLF OIL загальною кількістю 11,5 л - загальною вартістю 1215 грн. 09 коп;

6.Олива 80W90 ТМ - 4 Extra API GL - 4 TEMOL загальною кількістю 14л-загальною вартістю 494 грн. 20 коп;

7.Олива 15W40 МD+ АРІ СI-4/SL, АСЕА Е7 PROTEC загальною кількістю 2л- загальною вартістю 99 грн. 80 коп;

8.Олива 10*40 загальною кількістю 32 л - загальною вартістю 2756 грн. 80 коп.

Тож, доводить до відома суду, що в подальшому, за виявленими нестачами в ході вибіркової інвентаризації було проведено службове розслідування, де факт вище вказаних нестач встановлено за ОСОБА_1 (відповідачем), а також встановлено, що остання отримувала відповідно до накладної № 2017684/1 від 03.11.2017 - 130 літрів дизельного палива (талони) номіналом 20 літрів на загальну суму 2457 грн.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що відповідно до п.п. 1.42 ч. 1 наказу ГУНП від 15.01.2020 № 117, відповідач призначена відповідальною особою по складу запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, нестачу 130 л дизельного палива, загальною вартістю 2457 грн. було покладено на відповідача.

За довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди ОСОБА_1 від 29.10.2021р. вих.№1529/29/01-2021, складеною та виданою керівництвом УЛМТЗ та УФЗБО ГУНП, відповідно до ч. 2 ст. 1353 КЗпП України, визначена шкода, завдана відповідачем в розмірі 25125 грн. 18 коп., тобто за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Крім того, позивач вказує, що згідно листа ГУНП в Черкаській області від 01.11.2021 №338/04/48-2021, відповідно до ч. 5 статті 130 КЗпП України, відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати завдані ГУНП збитки в сумі 25125 грн. 18 коп. в термін до 10.11.2021. Остання даний лист отримала особисто 03.11.2021 під підпис, але збитки відшкодовані нею так і не були, в т.ч. і на даний час.

Позивач підсумовує, що внаслідок прямої дійсної шкоди, яка виразилась у недостачі матеріальних цінностей, що виявлені у матеріально відповідальної особи (відповідача), у зв`язку з неналежним виконанням покладених на неї посадових обов`язків, з вини ОСОБА_1 , що підтверджується поясненнями останньої, позивач зазнав матеріальних збитків на загальну суму 25125 грн. 18 коп.

Також позивач додає, що відповідно до посадової інструкції комірника АТВ ЦЗ ГУНП в Черкаській області, на відповідача покладено обов`язок щодо збереження ТМЦ. Так, відповідач прийняла під звіт ТМЦ, нестачу яких виявлено під час інвентаризації, що була проведена в період з 03.11.2020 по 25.11.2020, згідно наказу ГУНП в Черкаській області від 02.11.2020 № 2812. Між тим, відповідач була присутня під час інвентаризації. Крім того, продовжив позивач, згідно з висновком службового розслідування від 29.10.2021, наявних звіряльних відомостей результатів інвентаризації запасів від 04.11.2020, 18.11.2020, протоколу інвентаризаційної комісії від 18.11.2020, довідки про вартісну оцінку завданої шкоди від 29.10.2021, та накладними, які підтверджують факт отримання ТМЦ відповідачем, остання визнала факт нестачі ТМЦ, установленої під час інвентаризації, але суму завданої матеріальної шкоди в установлений строк так і не сплатила.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, посилаючись на ст.ст.130, 134, 1351 КЗпП України, позивач просить суд, - стягнути з ОСОБА_1 користь Головного управління Національної поліції в Черкаській області 25125 грн. 18 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в розмірі 2270 грн.00коп., а всього - 27395 грн. 18 коп.

Ухвалою суду від 23.12.2021р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Сліпченко І.С. позовні вимоги підтримала, обґрунтувавши їх доводами викладеними у позовній заяві, які просила задовольнити у повному обсязі. На даний час грошові кошти відповідачем не сплачені.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала у повному обсязі. Зазначила, що матеріальну шкоду вона погоджується відшкодувати, але одразу суму належну до сплати повністю вона сплатити не може. Також додала, що дійсно вона була матеріально- відповідальною особою, працюючи у позивача. Погоджується з переліком майна, недостачу якого виявлено при проведенні інвентаризації запасів. Зауважила також, що вона є особою з інвалідністю 3-ої групи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.01.2019р. №7/ос, ОСОБА_1 призначено комірником автотранспортного відділення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Черкаській області (а.с.61), у трудових відносинах з позивачем вона перебуває і на даний час.

Окрім того, ОСОБА_1 з 06.12.2016р. по 11.01.2019р. перебувала на посаді старшого комірника відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів ГУНП в Черкаській області, відповідно до наказу №223 о/с.

На підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 11.01.2019р. №7о/с і по даний час, ОСОБА_1 перебуває на посаді комірника автотранспортного відділення Центру забезпечення ГУНП в Черкаській області. Вказані дані підтверджуються відомостями з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.65-69).

20.09.2017р. між ГУНП в Черкаській області та ОСОБА_1 (старшим комірником) укладено Договір про повну матеріальну відповідальність працівника (а.с.81-82), відповідно до якого вона прийняла на себе повну матеріальну відповідальність як за всі передані їй на збереження ГУНП в Черкаській області під звіт товарно-матеріальні цінності та кошти згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і за всі ті, що будуть надходити їй під звіт протягом всього терміну дії договору (п.1 договору).

Разом з тим, як вбачається із п.3 договору, у випадку виявлення недостачі переданих ОСОБА_1 під звіт товарно-матеріальних цінностей або коштів, більш ніж встановлено нормами, зниження якості або псування з її вини товарів, вона зобов`язується відшкодувати недостачу коштів та вартість відсутніх або зіпсованих з її вини товарів/матеріалів. Вартість товарів, яких не вистачає, стягується за цінами, що склалися на день виявлення недостачі або псування цінностей. Цей договір має силу на весь час роботи ОСОБА_1 на посаді старшого комірника ВЗА ЦОП ГУНП в Черкаській області.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.1.42 наказу ГУНП в Черкаській області від 15.01.2020р. №117, комірника ОСОБА_1 призначено матеріально відповідальною особою по складу запасних частин та паливно-мастильних матеріалів автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП в Черкаській області (а.с.59).

21.01.2021р. між ГУНП в Черкаській області та ОСОБА_1 (комірником) було укладено Договір про повну матеріальну відповідальність працівника, відповідно до якого вона прийняла на себе повну матеріальну відповідальність як за всі передані їй на збереження ГУНП в Черкаській області під звіт товарно-матеріальні цінності та кошти згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і за всі ті, що будуть надходити їй під звіт протягом всього терміну дії договору (п.1 договору).

Як вбачається із п.3 договору, у випадку виявлення недостачі переданих ОСОБА_1 під звіт товарно-матеріальних цінностей або коштів, більш ніж встановлено нормами, зниження якості або псування з її вини товарів, вона зобов`язується відшкодувати недостачу коштів та вартість відсутніх або зіпсованих з її вини товарів/матеріалів. Вартість товарів, яких не вистачає, стягується за цінами, що склалися на день виявлення недостачі або псування цінностей. Цей договір має силу на весь час роботи ОСОБА_1 на посаді комірника АТВ ЦЗ ГУНП в Черкаській області (а.с.80).

Між тим, на підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 02.11.2020р. «Про вибіркові інвентаризації активів і зобов`язань матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу в органах і підрозділах ГУНП в Черкаській області» вирішено створити центральну інвентаризаційну комісію, робочі інвентаризаційні комісії, а також доручено провести в період з 03.11.2020р. по 25.11.202р. вибіркові інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків в установах Державного казначейства України і установах банків, розрахунків з бюджетом, підзвітними особами, військовослужбовцями і працівниками, депонентами та іншими дебіторами і кредиторами станом на 01 листопада 2020 року, за місцями зберігання товарно - матеріальних цінностей станом на момент проведення інвентаризацій (а.с.7-8).

За результатами проведення інвентаризацій та документального оформлення їх результатів, в т.ч. було складено довідку про вартісну оцінку завданої шкоди ОСОБА_1 (Договір про повну матеріальну відповідальність працівника від 20.09.2017р.). Зі змісту довідки, про яку йдеться вище, вбачається наявність заподіяної шкоди відповідачем в сумі 25125,18грн. (а.с.25). Так, у ОСОБА_1 було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, отриманих нею під звіт у встановленому законом порядку, на загальну суму 25125 грн. 18 коп., а саме:

1.Бензину А - 92 загальною кількістю 70 л - загальною вартістю 1911 грн. 00коп.;

2.Тосол G11 синій Standart - 40, загальною кількістю 29 л - загальною вартістю 887 грн. 40 коп;

3.Рідина охолоджуюча Antifreeze G-12 (каністра 10дм3) загальною кількістю 20 л - загальною вартістю 920 грн. 00коп.;

4.Олива Guardtech 15W40 205л мін.WOLF OIL - 66,606 загальною кількістю 180 л - загальною вартістю 14386 грн. 89 коп;

5.Олива Extendtech 80W90 GL 5 5л мін. WOLF OIL загальною кількістю 11,5 л - загальною вартістю 1212 грн. 09 коп;

6.Олива 80W90 ТМ - 4 Extra API GL - 4 TEMOL загальною кількістю 14л-загальною вартістю 494 грн. 20 коп;

7.Олива 15W40 МD+ АРІ СI-4/SL, АСЕА Е7 PROTEC загальною кількістю 2л- загальною вартістю 99 грн. 80 коп;

8.Олива 10*40 загальною кількістю 32 л - загальною вартістю 2756 грн. 80 коп.;

9.Дизельне паливо в загальній кількості 130л, загальною вартістю - 2457 грн. 00коп.

Згідно з п.2 Висновку за результатами службового розслідування щодо порушення службової дисципліни поліцейськими ГУНП, затвердженого 29.10.2021р. начальником ГУНП в Черкаській області Михайлом Куратченком, відповідно до вимог ч.5 ст.130 КЗпП України, вирішено запропонувати матеріально-відповідальній особі ОСОБА_1 - комірнику автотранспортного відділення ЦЗ ГУНП, добровільно відшкодувати завдані нею збитки ГУНП в сумі 25125,18грн. в термін до 10.11.2021р. (а.с.34-43), про що на її адресу направлено 01.11.2021р. відповідне повідомлення за №338/04/48-2021, яке нею особисто отримано під підпис 03.11.2021р. (а.с.47).

Між тим, ОСОБА_1 не заперечувала проти факту наявності нестачі товарно-матеріальних цінностей, про які йдеться, а також не заперечувала проти розміру завданих збитків в сумі 25125,18грн. спричинених внаслідок неналежного виконання нею своїх обов`язків за посадою, що потягли за собою нестачу ТМЦ, що підтверджується її письмовими поясненнями від 20.02.2021р. (а.с.45-46).

Варто зазначити, що в ході судового розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 також не заперечувала проти факту наявності нестачі товарно-матеріальних цінностей, про які йдеться, а також не заперечувала проти розміру збитків в сумі 25125,18грн., спричинених внаслідок неналежного виконання нею своїх обов`язків за посадою, що потягли за собою нестачу ТМЦ. Таким чином, на думку суду, ОСОБА_1 визнала факт нестачі товару у кількості та його вартості як за обліковими даними, так і за фактичною наявністю, що підтвердила своєю особистою участю у проведенні інвентаризації та своїм підписом у інвентаризаційному описі запасів від 04.11.2020р. (а.с.13-15). Даний інвентаризаційний опис затверджений наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2015р. за №572 «Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації», який діє і на час розгляду справи.

Крім того, факт встановленої нестачі ТМЦ підтверджується даними протоколу інвентаризаційної комісії від 18.11.2020р.(а.с.9-11).

Варто зазначити, що Висновок за результатами службового розслідування щодо порушення службової дисципліни поліцейськими ГУНП, ОСОБА_1 оскаржений у встановленому законом порядку не був. Результати інвентаризації нею не заперечуються, що визнано нею і в судовому засіданні.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України); відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків (п.6 ч.1 ст.134 КЗпП України).

Варто зазначити, що трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. Підставою для матеріальної відповідальності може бути вина у формі або прямого умислу або необережності (халатність, недбалість); дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодуванню; між діями та наслідками дій працівника наявний причинний зв`язок.

Тобто, до категорії прямої дійсної шкоди відноситься, в т.ч. недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків. При цьому, недостача має місце, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість. Матеріальна відповідальність за трудовим законодавством настає незалежно від форми вини працівника: умислу чи необережності. Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємства. Формами протиправної поведінки є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Причинний зв`язок між протиправною і винною дією (бездіяльністю) працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім).

Як передбачено статтею 135-1 КЗпП України, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.1 ч.1 ст. 135-1 КЗпП України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір (ч.4 ст.135-3 КЗпП України).

Покриття шкоди (в даному випадку) провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, згідно вимог ч.4 ст.136 КЗпП України.

Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений (ч.1 ст.137 КЗпП України). Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу (ст.137 КЗпП України).

Абзацом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», передбачено, що за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

Окрім того, за правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати а відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню. (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»).

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений (п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»).

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджено постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24 (далі - Перелік № 447). Згідно з цим Переліком, зокрема абз.3 п.2, до робіт, що мають виконуватися працівниками, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відносяться роботи з приймання, обробки, зберігання, відпуску матеріальних цінностей на складах.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач є суб`єктом матеріальної відповідальності, як працівник, що перебував у трудових відносинах із підприємством і заподіяв матеріальну шкоду підприємству внаслідок неналежного виконання ним трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника.

Обставин, які б свідчили про те, що позивачем не були створені умови для нормальної роботи відповідача та умови для забезпечення повного збереження ввіреного йому майна, не встановлено.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Суд прийняв визнання відповідачем позову. В даному випадку, відповідачем позовні вимоги визнані повністю і заява про визнання позову прийнята судом.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме: необхідно стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Головного управління Національної поліції у Черкаській області (код ЄДРПОУ 40100867, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) матеріальну шкоду у розмірі 25125грн. 18коп.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2270грн. 00коп., сплачений за подачу позову згідно платіжного доручення №5482 від 15.11.2021р.

Зважаючи на викладене вище, керуючись ст.ст.130,134,135-1,135-3,136,137,138 КЗпП України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 77-84, 259, 268, 353, 354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Головного управління Національної поліції у Черкаській області (код ЄДРПОУ 40100867, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) матеріальну шкоду у розмірі 25125грн. 18коп., а також судовий збір у розмірі 2270грн. 00коп., а всього - 27395грн. 18коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 11 квітня 2022 року.

Головуючий: С. М. Позарецька