Рішення

від 16.12.2021 по справі 160/18875/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Справа № 160/18875/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Жулей» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Жулей» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати припис Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) від 25.05.2021р. №175/2.5-7/21.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесений відповідачем припис є протиправним, оскільки підприємством не було допущено порушення вимог природоохоронного законодавства.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі, про що подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складений з дотриманням вимог чинного законодавства. Ураховуючи викладене, вважає, що правомірність встановлених порушень вимог природоохоронного законодавства відповідачем обґрунтовано, а твердження позивача не відповідають дійсності та не підлягають задоволенню, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, складеним Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) відносно Фермерського господарства «Жулей» від 25.05.2021 року № 175/2.5-7/21 встановлені порушення вимог законодавства у сфері природоохоронного законодавства. Виявлені порушення, на думку відповідача, можуть створити загрозу життю та/або здоров`ю людей.

В ході перевірки було встановлено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел на підприємстві не проведена, дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства відсутній, що є порушенням ст, 10, ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Під час візуального обстеження підприємства по вул. Виноградна, 1, с. Іванівка. Синельниківський район. Дніпропетровська область встановлено обладнання, яке є джерелами утворення викидів, а саме:

в приміщенні сторожки котел твердопаливний індивідуального виготовлення (буржуйка);

гараж - бокси для зберігання автотранспорту, ангар для зберігання сільгосптехніки, криті майданчик для зберігання сільгосптехніки - 2 од., відкритий майданчик для зберігання сільгосптехніки - 2 од., зерносклади - 4 од. (в одному з яких зберігаються добрива), навантажувачі зерна шнекові; склад мастил;

в приміщенні адмінбудівлі: котельня обладнана котлом твердопаливним «Мотор - Січ», акумуляторна, столова - обладнана електропечами та витягувальною вентиляцією;

мехтік зерноочисна машина ЗАВ - 50, обладнана Ш ОУ - 2 од., приймальна яма, норії,

бункери для очищеного зерна та зернових відходів - 3 од.; металеві ємності для зберігання карбамідно-аміачної суміші - 2 од.;

мехмайстерня - котел твердопаливний, верстат: свердлильний, заточувальний, токарний - 2 од.;

заправка: ємності для зберігання пального - 8 од., паливо-роздавальні колонки -2 од. з заправними пістолетами;

майстерня: зварювальний пост, заточувальний та свердлильний верстати, кузня, циркулярна пила, котел твердопаливний (Булерьян);

що є порушенням ст. 10, ст. 11, ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Під час перевірки встановлено порушення правил технічної експлуатації установок очистки газу, а саме; не призначено осіб, відповідальних за технічний стан, обслуговування і безпечну експлуатацію установок очистки газу; не ведуться журнали обліку робочого часу установок очистки газу; не розроблено паспорти пилогазоочисних установок; не розроблено інструкції з експлуатації ГОУ відповідно до умов її роботи; не проводиться технічне навчання і перевірка знань інженерно-технічного та обслуговуючого персоналу з правил технічної експлуатації установок очистки газу; не проводиться перевірка на відповідність фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам (ефективність роботи ГОУ); не проводиться огляд ГОУ для оцінки технічного стану з оформленням актів перевірки технічного стану установок очистки газу, що є порушенням пункту 2.2 розділу II Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Мінприроди № 52, ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів та концентрацій забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємством не проводиться, що є порушенням вимог ст. 10, ст. 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

В ході обстеження підприємства встановлено, що відсутні майданчики та вимірювальні порти для відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку у відповідності до п.п. 7.4 та 7.5 ДСТУ 8725:2017 «Якість повітря. Викиди стаціонарних джерел. Методи визначення швидкості та об`ємної витрати газопилових потоків» від стаціонарних організованих джерел, що є порушенням ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та вимог нормативної документації.

В подальшому, відповідачем винесено припис від 25.05.2021р. №175/2.5-7/21, яким позивачу було приписано усунути порушення.

Щодо пунктів 1, 3, 5 припису суд зазначає наступне.

За змістом оскаржуваного припису, пунктом 1 припису позивачу приписано забезпечити складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища в повному обсязі відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 3 припису позивачу приписано поводження з небезпечними хімічними речовинами (пестицидами та агрохімікатами) на підприємстві здійснювати з дотриманням вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі.

Пунктом 5 припису позивачу приписано забезпечувати додержання правил транспортування, зберігання пестицидів і агрохімікатів.

Наведені вимоги припису не містять конкретної вказівки на допущені порушення та дії, які приписані до виконання, є загальними, отже не відповідають меті такого розпорядчого документу, як припис.

Згідно висновку, викладеному в постанові КАС ВС від 23.12.2020 у справі №815/132/17 включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять загальний характер суперечить суті та меті припису як розпорядчого документа, що складається за результатами заходу державного нагляду (контролю).

Щодо пункту 2 припису, яким позивачу приписано забезпечити розробку звіту та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля згідно вимог чинного законодавства щодо облаштування та експлуатації: пункту заправки техніки та витратного складу для зберігання пестицидів та агрохімікатів, то суд зазначає.

Як зазначено у постанові КАС ВС від 28.04.2021 у справі № 480/1752/19, відповідно до частин першої, четвертої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті.

Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 зазначеного Закону, планована діяльність - це планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, наведений Закон, передбачає оцінку впливу на довкілля до початку планової діяльності. Закон не передбачає обов`язку проведення оцінки впливу для діючих підприємств.

На користь зазначеної позиції, як доречно зазначили суди, можуть також свідчити норми частини першої статті 5 та частини першої статті 11 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», відповідно до яких суб`єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

З наведених норм вбачається, що оцінка впливу передує початку планової діяльності.

У свою чергу, доказів планування або проведення позивачем робіт, які відповідають змісту поняття планової діяльності, що вживається у Законі України «Про оцінку впливу на довкілля», відповідачем на надано.

Також, відповідач у відзиві зазначає про те, що у позивача на момент перевірки відсутній санітарний паспорт місць тимчасового зберігання пестицидів та агрохімікатів.

Проте, суд звертає увагу, що в п.2 припису про таке взагалі не зазначено.

Щодо пункту 4 припису, яким зобов`язано позивача укласти договір страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про страхування» визначено обов`язковим страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів. Для здійснення обов`язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов`язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва у відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» розглянуто проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів».

12.11.2012 за результатами розгляду проекту Державної службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва було прийнято рішення № 732 «Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта». На час розгляду справи «Порядок і правила проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів» не затверджений. Таким чином, не може бути реалізована норма статті 11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» щодо обов`язкового страхування господарської діяльності у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, оскільки умови та порядок цього страхування не визначені законодавством.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 в справі № 820/12120/15.

За змістом оскаржуваного припису, пунктом 6 відповідач приписав позивачу розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідності до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Пунктом 7 припису відповідач приписав позивачу отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням обсягів викидів від всіх джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідності до фактичного стану підприємства на підставі ct.ct.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Пунктом 8 припису відповідач приписав позивачу не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин без дозволу на викиди на підставі ct.ct.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Суд зазначає, що ФГ «Жулей» займається безпосередньо вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, їх переробкою підприємство не займається. Зібраний врожай ФГ «Жулей» відразу з поля здає на елеватор або передає на зберігання за відповідними договорами зберігання підприємствам, які займаються зберіганням зернових культур. Переробкою пшениці в муку чи насіння соняшнику в олію підприємство не займається та не має відповідного обладнання (установок).

Згідно статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки після отримання дозволу, який видається обласними (та Київською міською) державними адміністраціями (щодо об`єктів 2-ї або 3-ї групи), та Мінприроди України (щодо об`єктів 1-ї групи), за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (Держсанепідслужба України та її територіальні органи).

Процедура отримання дозволу встановлена «Порядком проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. №302.

Необхідним документом для одержання дозволу на викиди, є «Звіт проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві».

Процедура проведення інвентаризації викидів та оформлення відповідного звіту встановлена «Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві»; затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995р. №7.

Інвентаризація джерел викидів може проводитись з наступною метою:

для розробки нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об`єктів;

для розробки нормативів граничнодопустимих викидів;

для регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

для здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря;

для розробки короткострокових і довгострокових планів заходів підприємств;

для розробки екологічних програм по зниженню викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Відповідно до п.1.6 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09.03.2006 р. №108, склад Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, залежить від ступеня впливу об`єкта на забруднення атмосферного повітря. Об`єкти, для яких розробляються Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розподіляються на три групи. Для кожної групи об`єктів склад документів повинен бути таким:

а) перша група - об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування, - документи, передбачені розділом 2 цієї Інструкції;

б) друга група - об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування, - документи, передбачені розділом 2, за винятком пунктів 2.11,2.15 цієї Інструкції;

в) третя група - об`єкти, які не входять до першої і другої груп, - документи, передбачені розділом 2, за винятком підпунктів 2.3.1 - 2.3.5, 2.7.2, пунктів 2.8, 2.10, 2.11, 2.14 - 2.16 цієї інструкції.

Суд зазначає, що позивач відноситься до третьої групи.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-ХІІ (далі - Закон № 2707) державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають:

об`єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей та на стан атмосферного повітря;

види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» від 13.12.2001 року №1655 наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 травня 2002 року №177 затверджено Інструкцію про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Відповідно до п.2 Інструкції узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:

об`єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік;

видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до Інструкції.

Оскільки ФГ «Жулей» відноситься до третьої групи, то за зазначеними вище критеріями не потребує постановки на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря.

У додатку №1 інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002р. №177 міститься Перелік забруднюючих речовин та порогові значення потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік. Тобто державному контролю у тому числі отриманню дозволів на викиди підлягають джерела викидів, які здатні викидати конкретні хімічні речовини (що забруднюють атмосферне повітря) та у конкретних обсягах (граничні обсяги визначені у тонах на рік).

Разом із тим, згідно із Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 р. №317 усе обладнання зазначене відповідачем в акті не значиться серед обладнання, для якого розробляються нормативи граничнодопустимих викидів.

Щодо пунктів 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 припису суд зазначає наступне.

Пунктами 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 припису зобов`язано позивача організувати ведення первинного обліку у сфері охорони атмосферного повітря; розробити паспорти установок очистки газу від джерел викидів підприємства; розробити та затвердити інструкцію з експлуатації установок очистки газу від джерел викидів підприємства відповідно до умов роботи; забезпечити ведення журналу обліку робочого часу ПГОУ; забезпечити проведення технічного навчання і перевірку знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу інженерно-технічного персоналу та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу; забезпечити проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, перевірку ефективність роботи ПГОУ та перевірку технічного стану ПГОУ; забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел викидів з оформленням протоколів результатів вимірів у відповідності до вимог нормативної документації; обладнати точки для відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку, майданчики для відбору проб від стаціонарних джерел у відповідності до діючих вимог нормативної документації.

Правила технічної експлуатації установок очистки газу затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009 № 52 (далі Правила № 52).

Пунктом 1.2 Правила № 52 надано визначення термінів, які застосовуються, зокрема:

газопиловий потік - газ, що містить забруднюючу речовину або забруднюючі речовини в будь-якому агрегатному стані і організовано відводиться від джерела утворення забруднюючих речовин та (або) стаціонарного джерела забруднення атмосфери;

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;

технологічна установка очистки газу - обладнання, призначене для очищення газопилового потоку при проведенні певної стадії технологічного процесу та розміщене між відповідними технологічними агрегатами або включене в замкнений цикл технологічного процесу, яке не здійснює безпосередньо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

точки контролю - точка-отвір на уявному перерізі газоходу, де виконуються вимірювання параметрів газопилового потоку та концентрацій забруднюючих речовин;

установка очистки газу (далі - ГОУ) - комплекс споруд, призначений для відведення, транспортування та вловлювання з газопилового потоку, що відводиться від технологічного обладнання, наявних у ньому забруднюючих речовин. ГОУ складається з газоочисних апаратів, допоміжного обладнання, контролюючих приладів і комунікацій. За методами очистки ГОУ поділяються на сім груп. Класифікація установок очистки газу за групами та методами очистки наведена в додатку 1 до Правил № 52.

Згідно пункту 1.3 Правил №52 вимоги цих Правил є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, експлуатують ГОУ.

Пунктом 1.4 Правил № 52 передбачено, що ці Правила не поширюються на установки очищення викидів пересувних джерел, джерел біологічного та радіоактивного забруднення, джерел викидів іонізуючих випромінювань та на технологічні ГОУ.

Додатком 1 до Правил № 52 визначено Класифікацію установок очистки газу за групами та методами очистки;

І - сухі механічні пиловловлювачі (гравітаційні), сухі інерційні та ротаційні;

ІІ - мокрі пиловловлювачі (інерційні, пінні, конденсаційні), скрубери (механічні, ударно- інерційні порожні, насадкові, відцентрові), скрубери центрові;

ІІІ - промислові фільтри (рукавні, волокнисті, зернисті) з регенерацією імпульсною, зворотною продувкою, ультразвуком, механічним і віброструшуванням;

ІV - електричні пиловловлювачі (сухі і мокрі електрофільтри);

V - установки сорбційної хімічної очистки газу від газоподібних домішок (адсорбери, абсорбери);

VI - установки термічної та термо каталітичної очистки газу від газоподібних домішок;

VII - установки інших методів очищення (комбіновані).

Здійснення заходів щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо покладено статтею 10 Законом № 2707-ХІІ на осіб що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан.

Об`єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку згідно статті 24 Закону № 1264-ХІІ,

Суд зазначає, що актом планового заходу державного нагляду (контролю) не встановлено факти викидів види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього. Проведення обліку пов`язано з статистичною звітністю, що подає за результатами обліку суб`єкт господарювання. В приписі не визначено види та характеристики викидів, щодо яких не здійснюється облік, та щодо яких приписано його ведення.

Вимоги припису стосуються установок очистки газу. Відповідачем не встановлено, що на обладнанні зерноочисного комплексу встановлені окремі і самостійні газово-очисні установки (ГОУ), як окреме обладнання.

Актом перевірки не визначено, чи є виявлене обладнання установкою очистки газу в розумінні пункту 1.2 Правил №52, тобто чи наявний комплекс споруд, призначений для відведення, транспортування та вловлювання з газопилового потоку, що відводиться від технологічного обладнання, наявних у ньому забруднюючих речовин.

Актом не визначено, яке саме обладнання є установкою очистки газу (ГОУ), чи є воно технологічним, що виключає застосування Правил № 52, які саме речовини присутні або надходять атмосферне повітря, чи є вони забруднюючими. Актом не визначено класифікаційну групу ГОУ.

При цьому, ФГ «Жулей» використовує у своїй діяльності пиловіддвідник «Циклон ЦОЛ», який згідно паспорту має у своїй комплектації центробіжний очисник - ЦОЛ.

Приписуючи позивачу обов`язок забезпечити проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел викидів з оформленням протоколів результатів вимірів у відповідності до вимог нормативної документації, відповідач не визначає перелік таких пересувних джерел, зазначаючи в акті «автомобілі». Позивач зазначив, що володіє лише тракторами та сільськогосподарською технікою, яка проходить відповідні технічні огляди.

Керівний нормативний документ 211.2.3.063-98 «Інструкція. Відбір проб промислових викидів» є рекомендованими.

Таким чином, не можна визнати правомірність припису відповідача щодо необхідності здійснення позивачем контролю димності згідно ДСТУ 4276-2004, який розроблено з метою створення нормативної бази для контролювання в умовах експлуатації димності автомобілів з дизелями і газодизелями.

Щодо пунктів 16, 17, 18 припису, слід зазначити, що вказаними пунктами приписано позивачу розробити технологічні нормативи водоспоживання та водовідведення відповідно до фактичного стану підприємства. Організувати ведення первинного обліку у сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі. Забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з територій підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства

Вказані пункти припису відносяться до водоспоживання та водовідведення і організації відповідного первинного обліку.

При цьому, суд зазначає, що вказані пункти припису носять загальний характер та направлені на впорядкування діяльності товариства.

Так, норми ст.40, ст.44 Водного кодексу України не передбачають обов`язок підприємства розробляти будь-які балансові норми.

Також, статтею 1 ВК України визначено, що вода стічна - це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Згідно пункту 2 Розділу II «Методичних рекомендацій із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод», затверджених наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 23.12.2010 № 470 застосування відкритих пристроїв водовідведення допускається в районах одно-, двоповерхової забудови, в сільських населених пунктах і на території паркових масивів.

Пунктами 2.24 та 2.25 «Державних санітарних норм та правил утримання територій населених пунктів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145, передбачено:

відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення;

у разі відсутності інженерних мереж міської (селищної, сільської) каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше ніж 500 м від найближчого колектора стічних вод необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди, при цьому перевагу слід віддавати ґрунтовим методам біологічного очищення стічних вод;

відведення стічних вод, що утворилися на забудованій території внаслідок випадання атмосферних опадів, повинно здійснюватися з усього басейну стоку системою зливової (дощової) каналізації, яка є обов`язковим елементом благоустрою населених пунктів. У містах і селищах міського типу необхідно передбачати зливову (дощову) каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку;

застосування відкритого водовідвідного устаткування (канав, кюветів, лотків тощо) допускається в сільських населених пунктах, а також на території парків.

Позивач зазначає, що скидання стічних вод у водні об`єкти не встановлено актом. Також, суду надано договір №3/09 від 31.07.2021р. про надання послуг з викачки вигрібної ями та нечистот.

Щодо пунктів 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 припису, суд зазначає, що вказаними пунктами припису зобов`язано позивача розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при здійсненні діяльності підприємства; визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини; розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються; розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства; місця тимчасового зберігання відходів, що утворюються на підприємстві, обладнати у відповідності до вимог законодавства; забезпечити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів на території підприємства; забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються па підприємстві, за формою 1-ВТ в повному обсязі; забезпечувати роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу; укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства.

Зобов`язання суб`єкта господарювання у сфері поводження з відходами обумовлюються показником загального утворення відходів (Пзув). У разі, якщо такий показних знаходиться у межах від 50 до 1000, то зобов`язання субєкта господарювання у відповідній сфері обмежується щорічним поданням декларації про відходи.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" внесено зміни, зокрема, до статті 17 Закону № 187/98-ВР. Зокрема, доповнено частиною другою, що зменшила зобов`язання для суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, обов`язком щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Пунктом «г» частини першої статті 17 Закону № 187/98-ВР передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально- сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Крім того, актом перевірки не визначено показник загального утворення відходів.

Безпосередньо акт перевірки на 13-14 аркуші встановлює факти, що на підприємстві утворюються відпрацьовані мастила.

Щодо наявності відпрацьованого мастила на території підприємства, позивачем зазначено, що частина відпрацьованого мастила після відстоювання повторно заливається до двигунів техніки, а густий осад використовується для змащування деталей та механізмів.

Також, суду надано договори про надання послуг по збиранню, транспортуванню, зберіганню для подальшої утилізації тари забрудненої.

Суд зазначає, що визначення визначених у акті предметів як відходів має здійснюватись із урахуванням втрати їх можливості бути використаними в подальшому та наміру їх власника від них позбутися, що відповідає визначенню терміну відходи, наведеному у статті 1 Закону № 187/98-ВР.

Відповідно до пункту 10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Органи Мінекоресурсів на місцях відповідно до пункту 11 цього Порядку до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

З огляду на наведені положення Порядку, суд зазначає, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обов`язковим для всіх без виключення суб`єктів господарювання, цьому передує обов`язок Мінекоресурсів вчинити певні дії, а саме визначити перелік суб`єктів, які мають отримати ліміти, визначити спеціальні місця для розміщення відходів, надіслати повідомлення таким суб`єктам.

Таким чином, оскільки підприємству відповідне повідомлення про подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів не надсилалось, то у нього відсутній вказаний обов`язок.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01,11.1999 № 2034, номенклатура відходів, за якою ведеться державний статистичний облік відходів, розроблюється Мінекобезпеки відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» і затверджується Держкомстатом.

Припис не містить відомостей щодо віднесенні предметів, які виявлені та які є відходами, до Класифікатору.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342 затверджена Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», яку заповнюють підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи-підприємці, у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари.

Оскільки позивач не займається виробництвом, у нього відсутнє виробниче та технологічне устаткування, останнє не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, облік яких передбачений відповідною Інструкцією, отже вимога відповідача про зобов`язання підприємства вести облік відходів є протиправною.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 в справі № 813/1350/13-а, від 14.03.2018 в справі №820/12120/15.

Пунктами 26, 27 припису зобов`язано позивача операції у сфері поводження з відходами здійснювати відповідно з вимогами чинного законодавства. Забезпечувати щоквартальне подання інформації до Держекоінспекції Придніпровського округу щодо поводження з відпрацьованими мастилами.

Наведені вимоги припису не містять конкретної вказівки на допущені порушення та дії, які приписані до виконання, є загальними, отже не відповідають меті такого розпорядчого документу, як припис.

За наведених обставин та правових норм, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності правових підстав для винесення припису від 25.05.2021р. №175/2.5-7/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені, судові витрати понесені позивачем та підтверджені матеріалами справи, в розмірі 2270 грн. підлягають стягненню з з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) від 25.05.2021р. №175/2.5-7/21.

Стягнути на користь Фермерського господарства «Жулей» (ЄДРПОУ 30897376) судові витрати в розмірі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова