Рішення

від 11.04.2022 по справі 420/25164/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25164/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2021 року №0016065-2407-1518 та №0016071-2407-1518, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 10 грудня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області:

- №0016065-2407-1518 від 22.03.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (будівля «Ангар» площею 500 кв.м.), податковий період - 2020 рік, - у розмірі 2164 грн. 71 коп.;

- №0016071-2407-1518 від 22.03.2021 року, яким мені визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (будівля «Склад» площею 234.5 кв.м.), податковий період - 2020 рік, - у розмірі 996 грн. 63 коп.;

2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Одеській області на мою користь витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що належні йому складські приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 500 кв.м. та «Склад» площею 234.5 кв.м. (код 127.3 згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у 2020 році використовувались позивачем як сільськогосподарським товаровиробником під час сільськогосподарського виробництва, не здаються в оренду, а тому, на переконання позивача, в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України це нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

ГУ ДПС в Одеській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та зазначає, що відповідно до фактичних обставин справи Головним Управлінням ДПС в Одеській області було складено та направлено позивачу спірні податкові податкові повідомлення-рішення від 22.03.2021 року №0016065-2407-1518 на суму 2164 грн. 71 коп. (будівля «ангар» площею 500 кв.м.), та №0016071-2407-1518 на суму 996 грн. 63 коп. (будівля «склад» площею 234.5 кв.м.).

Відповідач вказує на те, що нарахування було здійснено відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача ОСОБА_1 (код РНКОПП НОМЕР_1 ) та відповідно до даних вищезазначеного витягу на сторінках 12-14 зазначено що реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №954238751225, загальна площа 500 кв.м., адреса знаходження об`єкту нерухомого майна - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №902053551225, загальна площа 234,5 кв.м., адреса знаходження об`єкту нерухомого майна - АДРЕСА_1 (розмір частки власності в обох об`єктах нерухомого майна 1/1).

Таким чином, відповідач наголошує, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік проведено в автоматичному режимі за об`єкти нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . тип об`єкта - будівлі промисловості та склади, площа якого складає 500 кв.м. сума нарахування по об`єкту - 2164, 71 грн.; - АДРЕСА_1 . тип об`єкта - будівлі промисловості та склади, площа якого складає 234,5 кв.м. сума нарахування по об`єкту - 996, 63 грн.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

29 грудня 2021 року від ГУДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №74655/21). Вказаний відзив було направлено позивачу в порядку передбаченому ч.3 ст.162 КАС України (а.с.63).

Станом на 12 квітня 2022 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1 ), видами діяльності якого є: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, у т.ч.: передпосівна підготовка полів, сівба та садіння сільськогосподарських культур, оброблення сільськогосподарських культур, боротьба зі шкідниками на полях, збирання врожаю, підтримка угідь у належному сільськогосподарському стані; 01.24 вирощування фруктів; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

При здійсненні зазначених видів сільськогосподарської діяльності ОСОБА_1 використовує належні на праві приватної власності земельні ділянки, а саме:

-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5122585600:01:002:0167 площею 2.51 га., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №47583391 від 13.11.2015 року;

-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5122581600:01:001:0182 площею 2.1579 га., що підтверджується інформаційною довідкою №69621136 від 04.10.2016 року;

-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5122581600:01:001:0331 площею 2.0837 га., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №155805851 від 11.02.2019 року;

-для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5122581600:01:002:0721 площею 2.0 га., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №226647901 від 02.10.2020 року.

ОСОБА_1 на праві власності належать транспортні засоби, які ним використовуються у власній господарській діяльності, зокрема: трактор колісний марки ХТЗ-17221-21, державний номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 23.10.2014 року), трактор колісний марки МТЗ-892, державний номерний знак НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 24.10.2013 року), причіп тракторний марки 2ПТС-4 державний номерний знак НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 від 19.03.2007 року), комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 480 державний номерний знак НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_9 від 15.09.2016 року), комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 460 державний номерний знак НОМЕР_10 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_11 від 24.06.2014 року).

Також, позивачу, як фізичній особі, на праві приватної власності належать об`єкти нежитлового нерухомого майна, зокрема:

-складське приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 500 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою №61970702 від 22.06.2016 року, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 954238751225, номер запису про право власності 15081658 від 16.06.2016 року;

-складське приміщення «Склад», загальною площею 234,5 кв.м. (у 2020 році площа становила 230,2 кв.м. та була збільшена до 234,5 кв.м. внаслідок демонтажу внутрішніх перегородок), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258869098 від 28.05.2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №902053551225, номер запису про право власності №19533324 від 20.03.2017 року.

10 липня 2021 року, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області, а саме:

-№0016065-2407-1518 від 22.03.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (будівля « ОСОБА_2 »), податковий період - 2020 рік, - у розмірі 2164 грн 71 коп.;

-№0016071-2407-1518 від 22.03.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (будівля «Склад»), податковий період - 2020 рік, - у розмірі 996 грн 63 коп.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України.

Листом за №8181/4/99-00-06-02-02-09 від 17.09.2021 року ДПС України повідомила позивача про продовження строку розгляду поданої скарги.

Рішенням за №10832/4/99-00-06-01-04-09 від 30.11.2021 року ДПС України відмовила у задоволенні скарги на податкові повідомлення-рішення від 22.03.2021 року №0016065-2407-1518 та №0016071-2407-1518, вказавши про відсутність доказів віднесення належних позивачем складських приміщень «Ангар» і «Склад» до будівель сільськогосподарського призначення, а відтак і підстав для застосування п/п «ж» п/п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

У п. п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Положеннями п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 26.11.2020 року у справі №560/168/19, від 04.03.2021 року у справі №500/2782/18).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу, як фізичній особі, на праві приватної власності належать об`єкти нежитлового нерухомого майна, зокрема:

-складське приміщення «Ангар», загальною площею 500 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Кодимський район, с. Грабове, вул. Громазюка, 66, що підтверджується Інформаційною довідкою №61970702 від 22.06.2016 року, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 954238751225, номер запису про право власності 15081658 від 16.06.2016 року;

-складське приміщення «Склад», загальною площею 234,5 кв.м. (у 2020 році площа становила 230,2 кв.м. та була збільшена до 234,5 кв.м. внаслідок демонтажу внутрішніх перегородок), розташоване за адресою: Одеська область, Кодимський район (нині Подільский район), с. Грабове, вул. Громазюка, буд.61, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258869098 від 28.05.2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №902053551225, номер запису про право власності №19533324 від 20.03.2017 року.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що спірні об`єкти відносяться до класу будівель сільськогосподарського призначення.

При цьому, загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 року у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 року у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 року у справі №823/1751/17.

За визначенням п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно з ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Зазначений висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 року у справі №140/2700/19.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1 ), видами діяльності якого є: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, у т.ч.: передпосівна підготовка полів, сівба та садіння сільськогосподарських культур, оброблення сільськогосподарських культур, боротьба зі шкідниками на полях, збирання врожаю, підтримка угідь у належному сільськогосподарському стані; 01.24 вирощування фруктів; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Суд відзначає, що види діяльності (КВЕД) позивача, безпосередньо пов`язані із виробництвом сільськогосподарської продукції.

При цьому судом не встановлено, що спірні об`єкти нерухомості здавалися позивачем у 2020 році в оренду, лізинг, позичку, а відповідачем доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що належні позивачу складські приміщення «Ангар» та «Склад», які він використовує для зберігання вирощеного врожаю і щодо яких відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення не є об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставне визначення позивачу податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 22.03.2021 року №0016065-2407-1518 та №0016071-2407-1518, що свідчить про невідповідність таких критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачі як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів на підтвердження правомірності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в загальній сумі 908,00 грн., що сплачені згідно квитанції №7 від 09.12.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2021 року №0016065-2407-1518 та №0016071-2407-1518 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0016065-2407-1518 від 22.03.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (будівля «Ангар» площею 500 кв.м.), податковий період - 2020 рік, - у розмірі 2164 грн. 71 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0016071-2407-1518 від 22.03.2021 року, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (будівля «Склад» площею 234.5 кв.м.), податковий період - 2020 рік, - у розмірі 996 грн. 63 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя С.О. Cтефанов