Рішення

від 11.04.2022 по справі 529/76/22

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/76/22

Провадження № 2/529/99/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Диканської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Диканської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її свекруха ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Вказане будинковолодіння відносилося до колгоспного двору, власником якого відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 21.07.1989 виконкомом Балясненської сільської Ради народних депутатів, є голова колгоспного двору ОСОБА_6 . Станом на 01.07.1990 головою спірного будинковолодіння, як колгоспного двору, була ОСОБА_6 , а членами цього колгоспного двору значилися ОСОБА_7 , син голови двору, ОСОБА_1 , невістка голови двору - позивач по справі, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , онуки голови двору та відповідачі по справі. Всі вказані члени колгоспного двору мали право, згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме кожному по 1/7 частині зазначеного нерухомого майна. За життя, ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого усе своє майно заповіла своєму синові ОСОБА_7 . Останній спадщину прийняв, але за життя її не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , чоловік позивача по справі. Позивачем по справі ОСОБА_1 було подано заяву до нотаріуса про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 . Відповідач по справі ОСОБА_2 , син спадкодавця, подав заяву до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини. Позивач вказує, що таким чином вона являється єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 на спадкове майно, до складу якого входить 1/7 частина спірного будинковолодіння, яку її чоловік прийняв як спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , але не оформив, та 1/7 частина цього нерухомого майна, належна ОСОБА_7 як члену колишнього колгоспного двору. Нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді вказаного вище будинковолодіння через те, що воно є колгоспним двором та не можливо визначити дійсний склад спадкового майна. Позивач зазначає, що відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з метою оптимізації витрачення коштів подали заяви про відмову на її користь від належної кожному з них 1/7 частини спірного будинковолодіння як членам колишнього колгоспного двору, а отже вона відповідно до положень ч. 3 ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 346, ч. 1 ст. 347 ЦК України має право на ці частки відповідачів. Крім цього, їй належить 1/7 частина цього будинковолодіння як члену колишнього колгоспного двору.

Посилаючись на вказані обставини та на неможливість у позасудовому порядку реалізувати своє право на спірне будинковолодіння у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_7 , та своє право як члена колгоспного двору, оскільки чинне законодавство не містить визначення такого виду майна, позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на спірне будинковолодіння, що включає в себе 1/7 частину цього майна в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 та 1/7 частину успадковану останнім за заповітом після смерті його матері ОСОБА_6 , та 5/7 частини як за членом колишнього колгоспного двору. Крім цього, позивач просить визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,0212 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321081300:00:003:0236, розташованої на території колишньої Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області), яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 503623 від 15.10.2001, однак у якому відсутня гербова печатка, у зв`язку із чим їй було відмовлено нотаріусом в оформленні спадкових прав на вказане нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилася, надала суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Диканської селищної ради в підготовче засідання не з`явився, на адресу суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач визнав позов в повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в підготовче засідання не з`явилися, кожен з цих відповідачів надав суду заяву, в якій вказав, що визнає позов в повному обсязі, відмовляється від належної йому 1/7 частини в майні колишнього колгоспного двору у вигляді спірного будинковолодіння на користь матері - позивача по справі ОСОБА_1 та просить розглянути справу за його відсутності.

Представник третьої особи Диканської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в підготовче засідання не з`явився, пояснень щодо позову чи інших клопотань до суду не подав.

Враховуючи те, що позивач позов підтримала, відповідачами було визнано позов в повному обсязі, визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, керуючись ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення у підготовчому засіданні.

З огляду на подані учасниками справи письмові заяви, суд провів розгляд справи у підготовчому засіданні за відсутності сторін та третьої особи, на підставі наявних матеріалів у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Балясненською сільською радою Диканського району Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 12/.

За життя, ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого заповіла усе належне їй майно своєму синові ОСОБА_7 /а.с. 14/.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , яке належало спадкодавцю як голові колгоспного двору відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 21.07.1989 виконавчим комітетом Балясненської сільської Ради народних депутатів, зареєстрованого 23.07.1989 в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 125 /а.с. 32/.

З наявної у матеріалах справи копії довідки (виписки) з погосподарської книги від 12.11.2021 за вих. № 09.1- 13/381, виданої ЦНАП Диканської селищної ради, вбачається, що вказане вище будинковолодіння згідно погосподарської книги № 5, особовий рахунок № НОМЕР_2 станом на 01 липня 1990 року відносилося до колгоспного двору. Членами колгоспного двору станом на 01 липня 1990 року були: ОСОБА_6 , голова двору, ОСОБА_7 , син голови двору, ОСОБА_1 , невістка голови двору, нині позивач по справі, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , онуки голови двору, нині відповідачі по справі /а.с. 33/.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ст. 121 ЦК Української РСР 1963 року володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Отже, згідно діючого на той час законодавства, всі члени вказаного вище колгоспного двору мали право на спільну власність у колгоспному дворі, а саме кожному по 1/7 частині зазначеного нерухомого майна.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну їй 1/7 частину спірного будинковолодіння як члену колишнього колгоспного двору, яку її син ОСОБА_7 прийняв, але за життя не оформив.

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Диканським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 15/.

Відповідно до матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_7 , а відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - дітьми померлого /а.с. 11, 19, 20, 23, 24, 27, 30, 31/.

Судом встановлено, що дружиною померлого ОСОБА_7 - позивачем ОСОБА_1 було подано заяву до нотаріуса про прийняття спадщини за законом. Сином померлого - відповідачем по справі ОСОБА_2 подано заяву до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини. Інші діти померлого ОСОБА_7 - відповідачі по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не зверталися, а тому вважаються такими, що не прийняли спадщину /а.с. 42, 43, 44/.

21 січня 2022 року державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Диканської державної нотаріальної контори Косик В.О. було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 на спадкове майно у вигляді будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , через те, що воно є колгоспним двором та не можливо визначити дійсний склад спадкового майна /а.с. 43/.

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу, виданого 22.10.2021 Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , в цілому складається з житлового будинку (літ. А-1), сараю (літ. Г), гаража (літ. г), сараю (літ. Д), сараю (літ. д), огорожі (літ. № 3) /а.с. 36-37/.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що померлій ОСОБА_6 як члену колгоспного двору належала 1/7 частина спірного будинковолодіння. Після смерті останньої, її син ОСОБА_7 прийняв вказану спадщину за заповітом, однак за життя її не оформив. Нині покійному ОСОБА_7 також належала як члену колгоспного двору 1/7 частина спірного будинковолодіння. Враховуючи те, що за життя нині покійні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 хоч і не зареєстрували у встановленому законом порядку своє право власності на належну кожному із них 1/7 частину спірного будинковолодіння, яке має статус колгоспного двору, членами якого вони були, однак правомірно набули майнових прав на вказані частки, не втратили право на свою частку у майні колгоспного двору, суд дійшов висновку, що вказане майно є спадковим.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 нині є єдиним спадкоємцем вказаних вище 2/7 частини спірного будинковолодіння після смерті чоловіка ОСОБА_7 , подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за законом у передбачений законом строк, інших спадкоємців на вказану частку будинковолодіння за заповітом чи за законом немає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як членам колгоспного двору, кожному належить по 1/7 частині спірного будинковолодіння, які хоч і не витребували та не зареєстрували у встановленому законом порядку своє право власності, однак правомірно набули майнових прав на вказані частки і не втратили право на свою частку у майні колгоспного двору.

В той же час, позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позбавлені можливості в позасудовому порядку зареєструвати своє право власності на фактично належні їм частки у майні колишнього колгоспного двору, оскільки чинним законодавством право власності на такий об`єкт нерухомого майна, як колгоспний двір не передбачене.

При цьому, як вбачається із письмових заяв відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожен із відповідачів визнає позов в повному обсязі та відмовляється на користь своєї матері - позивача ОСОБА_1 від належної йому як члену колгоспного двору 1/7 частини будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 /а.с. 46-49/.

Відповідно до частин 1, 3 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Виходячи з вказаних обставин, враховуючи, що хоч позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не отримали правовстановлюючих документів на належну кожному з них 1/7 частину спірного будинковолодіння, яке є колишнім колгоспним двором, однак правомірно набули майнових прав на вказані частки і не втратили право на свою частку у майні колгоспного двору, беручи до уваги визнання кожним із цих відповідачів позову та їхні письмові відмови на користь позивача ОСОБА_1 від належної кожному з них як членам колгоспного двору по 1/7 частини будинковолодіння, враховуючи, що відповідно до чинного законодавства особа вільно, на власний розсуд здійснює свої цивільні права, має право відмовитися від свого майнового права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 5/7 частини спірного будинковолодіння, як за членом колишнього колгоспного двору.

Враховуючи те, що хоч за життя спадкодавець ОСОБА_7 не отримав правовстановлюючого документа на належну йому 1/7 частину спірного будинковолодіння, яке є колишнім колгоспним двором, однак правомірно набув майнових прав на вказану частку і не втратив право на свою частку у майні колгоспного двору, а також прийняв у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 належну їй 1/7 частини спірного нерухомого майна, однак не оформив у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим позивач ОСОБА_1 не може вирішити питання прийняття спадщини в позасудовому порядку, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на 2/7 частини спірного будинковолодіння у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 .

Судом встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 також входить земельна ділянка площею 4,0212 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321081300:00:003:0236, розташована на території колишньої Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області), яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 503623 від 15.10.2001 /а.с. 40/.

Право власності нині покійного ОСОБА_7 на вказану вище земельну ділянку також підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 38/.

21 січня 2022 року державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Диканської державної нотаріальної контори Косик В.О. було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 на спадкове майно у вигляді зазначеної вище земельної ділянки через те, що державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 503623 від 15.10.2001, який засвідчує право приватної власності спадкодавця на спірну земельну ділянку, не містить обов`язкового реквізиту, а саме підпис голови Балясненської сільської ради не скріплений відповідною гербовою печаткою /а.с. 44/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Враховуючи те, що наявні у справі докази у їх сукупності підтверджують те, що спірна земельна ділянка дійсно належала на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_7 , однак відсутність у державному акті на право приватної власності на землю серії Р1 № 503623 від 15.10.2001, який засвідчує право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку, обов`язкового реквізиту, а саме не засвідчення відповідною гербовою печаткою, унеможливлює вирішення позивачем ОСОБА_1 питання прийняття спадщини в позасудовому порядку, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, 3 ст. 12, ст. 328, п. 2 ч. 1 ст. 346, ч. 1 ст. 347, 1216-1218, 1220, 1221, ч. 1 ст. 1225, ст. ст. 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України, ч. 1 ст. 120, ст. 121, ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Диканської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Диканської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , яке відповідно до технічного паспорта складається з житлового будинку (літ. А-1), сараю (літ. Г), гаража (літ. г), сараю (літ. Д), сараю (літ. д), огорожі (літ. № 3), що включає в себе 1/7 частину цього будинковолодіння у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_7 та 1/7 частину будинковолодіння, успадковану ОСОБА_7 за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_6 , та 5/7 частини як за членом колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 4,0212 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321081300:00:003:0236, розташовану на території колишньої Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області), яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 503623 від 15 жовтня 2001 року.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідачі: Диканська селищна рада, юридична адреса: Полтавська область, смт Диканька, вул. Незалежності, 133, код ЄДРПОУ 21046503.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Диканська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: Полтавська область, смт Диканька, вул. Пушкіна, 6, код ЄДРПОУ 028999.

Головуючий О.С. Кириченко