Постанова

від 07.06.2007 по справі а18/117-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/117-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" червня 2007 р.                                                             Справа №     А18/117-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі  Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

до  Іванківського районного відділу головного управління МВС України

про      стягнення 4504,59 грн.

За участю представників:

Позивач -  Касьянов О.І.

Відповідач -  Лишевська Г.М.

Суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції  (далі - позивач) до  Іванківського  районного відділу  головного управління  міністерства внутрішніх справ  України  в Київській області (далі –відповідач)  про стягнення  4504,59 грн. заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до ухвали від  23.03.2007 року   було відкрите провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), розгляд справи було призначено на  24.04.2007 року. Розгляд справи відкладався до  22.05.2007 року та до 07.06.2007 року.

В судовому засіданні  07.06.2007 року  позивач позовні вимоги підтримав. Як зазначив позивач, позовні  вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  оскільки  самостійно нараховані  податкові зобов'язання не сплачені  своєчасно та  в повному обсязі.

 Представник  відповідача  по суті позовних вимог надав  письмовий відзив, в якому заперечив проти стягнення  722,53 грн.  пені та  719,58 грн. штрафних санкцій, які входять в спірну суму позову, оскільки  санкції нараховані на  несплачені платежі   2000-2004 років, коли  фінансування з бюджету на відповідні  видатки (податкові платежі)  не здійснювалось. Крім того, про нарахування штрафних санкцій  стало відомо в 2006 році та проведено часткову сплату, решта опротестовано  Іванківською міжрайонною прокуратурою. Відповідач просить розглянути спір з врахуванням   його статусу бюджетної установи, яка не має  прибутку, тому  сплатити суми  понад заплановані  поточні видатки   можливо за рахунок зменшення інших  видатків, яких  затверджено   фактично  вдвічі менш від потреби.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін встановлено наступне.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990  № 509-XII, державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу,   районах  у  містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Відповідно до розрахунку  позивача,  станом на день розгляду  спору відповідачем не сплачено  4504,59 грн. податкових зобов'язань перед бюджетом,   що складаються з  заборгованості по сплаті  податку  з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин за період  з 2003 по 2006 роки  в сумі  4302,46 грн., та заборгованості по збору  за забруднення  навколишнього середовища  за 2006 рік  в сумі  112,13 грн.

Позивач в підтвердження заявлених вимог про стягнення податкового боргу  надав здійснені  відповідачем  розрахунки  податку  з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин за період  з 2003 по 2006 роки та  розрахунок відповідача  по збору  за забруднення  навколишнього середовища  за 2006 рік.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - це податкове  зобов'язання  (з урахуванням   штрафних   санкцій   за  їх  наявності),  самостійно узгоджене  платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але  не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.   

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно підпункту 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону є виключно податкові органи.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України  № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у  поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за  останнім днем  відповідного граничного строку. У разі   коли   відповідно   до   закону  контролюючий  орган самостійно визначає податкове зобов'язання  платника  податків  за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки,  визначені у законі з відповідного податку, а  за  їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання  податкового  повідомлення про таке нарахування.  Коли ж  податкове зобов'язання визначено контролюючим органом за підставами, зазначеними у п. п. “а”“в”п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити  нараховану суму податкового зобов`язання протягом десяти календарних днів від дня  отримання  податкового повідомлення.

 У разі, коли платник податків, як це передбачено підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання  в установлені строки,  податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів  позову,  позивач  вважає, що спірні суми  були самостійно нараховані  відповідачем у відповідних розрахунках, однак, своєчасно  не сплачені, тому вважаються податковим боргом, про що  свідчать  перша податкова вимога від 05.06.2002 року та друга податкова вимога від 20.09.2002 року.

Статтею 5 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки,  визначені цією  статтею,  визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1.).

Згідно підпункту 7.2.1. пункту 7.2. ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ джерелами   погашення   податкового   боргу   платника податків   за   рішенням   органу  стягнення,  які  є  виконавчими документами, є  будь-які  активи  платника  податків  (його  філій, відділень,   інших   відокремлених   підрозділів)   з  урахуванням обмежень,   визначених  цим  Законом,  а  також  іншими  законами.

          Як передбачено п. 1.7. ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ активи   платника   податків  - це  кошти,  матеріальні  та нематеріальні цінності,  що належать юридичній або фізичній  особі за правом власності або повного господарського відання.

          Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. ст. 3 Закону України № 2181-ІІІ активи  платника  податків   можуть   бути   примусово стягнені  в  рахунок  погашення його податкового боргу виключно за рішенням  суду.  

           Однак,  судом  були досліджені  обставини, на які  відповідач посилається  у своїх запереченнях, для чого зобов'язано сторони  провести звірку розрахунків та надати відповідний акт звірки  для огляду суду.

Як  виявилось   в результаті проведеної сторонами звірки розрахунків,  заборгованість по сплаті  податку  з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин  фактично складає  3725,92  грн., заборгованість по збору  за забруднення  навколишнього середовища  за 2006 рік  фактично складає  112,13 грн.,  що  всього  становить 3838,05 грн.,  таким чином  заявлена  сума  позовних вимог включає  крім  заборгованості по сплаті  податку  з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин в сумі  3725,92  грн. та заборгованості по збору  за забруднення  навколишнього середовища  за 2006 рік  в сумі  112,13 грн., ще суми пені та  штрафних санкцій, нарахованих на  суму  основного платежу, що   підтвердилось позивачем.

Як вбачається позовних матеріалів,   вимога про стягнення спірних сум пені та штрафних санкцій не  зазначалась у складі  позовних вимог, крім того,  не надано жодних документів в підтвердження їх нарахування та узгодження.  

Як стало відомо суду  з  відзиву відповідача,  штрафні санкції  були нараховані відповідно до податкових повідомлень-рішень,  які після проведено часткової сплати, в решті фактично не сплачених сум були опротестовані  Іванківською міжрайонною прокуратурою.  Зазначені  факти позивачем не спростовані та не заперечені, однак  обґрунтованих пояснень  щодо  підстав включення  штрафних санкцій  до суми позовних вимог, позивач не надав.

Крім того,  в складі  суми позовних вимог було виявлено  наявність сум пені, яка  відсутня в розрахунку позову  та не підтверджена  жодними доказами.

Підпунктом  16.1.1  п. 16.1 ст.  16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що після  закінчення встановлених строків  погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

З огляду на  п.п.16.3.3. ст. 16  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пеня нараховується  платником податків  під час фактичної сплати  шляхом  зазначення  в платіжному документі окремо сум  основного податкового платежу та пені на  таку суму платежу.  В разі   ненарахування пені  платником податків,   розподіл сум здійснюється  контролюючим органом, про  що надсилаються  податкові повідомлення.

Оскільки, нарахування пені   здійснене  податковою, на суми такої пені  має  надсилатись   відповідне повідомлення.

Враховуючи  встановлений судом склад позовних вимог,  позов обґрунтований  і доведений, відповідачем не заперечений  в частині сум основних платежів, щодо  сум пені та штрафних санкцій,  позовні вимоги  не обґрунтовані та не доведені, тому вважаються судом безпідставними  і задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню в сумі 3838,05 грн.

Відповідно до п. 4 ст.  94 КАС України   судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

          1.     Позов задовольнити частково.

          2.  Стягнути з Іванківського  районного відділу  головного управління  міністерства внутрішніх справ  України  в Київській області (07200,  Київська обл., смт. Іванків, вул. Київська, 25, код 08673106) в доход державного бюджету на рахунок Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції (07200, Київська обл., смт. Іванків,  вул. Івана Проскури, 24, код 20622270) 3838,05 (три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн.   податкового боргу.  

          3.      В решті позову відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.