Постанова

від 11.04.2022 по справі 522/11125/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5559/22

Номер справи місцевого суду: 522/11125/21

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/11125/21

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5559/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ»,

- відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Шенцевої О.П. 15 листопада 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ » (далі - ОССБ «ПАРК ПЕРЕМОГИ») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки суму заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, житлово-комунальні послуги в розмірі - 22 796,30 грн..

ОССБ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , управління яким здійснюється ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ». Бездіяльність відповідачки з оплати житлово-комунальних послуг призвела до утворення заборгованості з оплати утримання будинку та прибудинкової території, комунальних послуг у сумі - 22 796,30 грн., що призвело до порушення прав та законних інтересів ОСББ. Законодавством України передбачено, що ОСББ має право звернутися до суду для примусового стягнення вказаної заборгованості (а. с. 2 - 4).

2.2. Позиція відповідачки на позовну заяву

ОСОБА_1 не скористалась правом на подачу відзиву на позовну заяву. Відзив на позов не надходив. Разом з тим, адвокат Гаврилін Антон Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , надав до суду заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 65 - 66).

2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2021 року вищевказані позовні вимоги ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ» заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 22 796,30 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 270 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою обов`язку щодо сплати коштів за користування житлово-комунальними станом на 01.01.2018 року остання має заборгованість перед ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» у розмірі - 15 092,17 грн.. З січня 2018 року до 01.06.2021 року заборгованість відповідачки становить - 7 704,13 грн.. Суд першої інстанції не прийняв до уваги заяву відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки на протязі 2018 - 2021 років відповідачкою була здійснена оплата заборгованості за спожиті комунальні послуги, що у відповідності до вимог ст. 264 Цивільного кодексу України свідчить про переривання перебігу позовної давності та початок перебігу строку позовної давності заново (а. с. 82 - 86).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Гаврилін Антон Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду щодо переривання строку позовної давності. Строк позовної давності за періодичними платежами у цілому не переривався, відповідні докази у справі відсутні; 2) докази, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції, були подані з порушенням вимог ЦПК України. Тим самим, суд першої інстанції порушив право відповідачки подати свої заперечення на спростування зазначених доказів, частина яких була направлена відповідачці у день ухвалення рішення, а інша частина доказів взагалі не надсилалась відповідачці (а. с. 90 - 97).

2.6 Позиція позивача в апеляційному суді

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ» не скористалось правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишено без руху (а. с. 107).

На виконання вимог ухвали апелянтом було подано до суду заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2021 року (а. с.113).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» повернулося до суду з приміткою пошти - «отримано 18.02.2022 року».

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «отримано 18.02.2022 року».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.04.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (22 796,30 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ» (далі - ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ») утворене та зареєстроване як юридична особа (запис в ЄДР від 22.12.2008р.номер запису 1556120 00000 34416), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» здійснює управління багатоквартирним будинком за адресою - АДРЕСА_2 , відповідно до Акту приймання-передачі від 17.08.2010 року та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №203 від 19.03.2009 року.

Відповідач - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.01.2008 року та інформаційною довідкою від 13.02.2021 р. з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна № 244294297.

Протоколом ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» № 27/09/2016 від 27.09.2016 року встановлено внески на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_2 у період з 2016 року до 22.04.2020 року в розмірі - 3,00 грн. за 1 кв. м..

Протоколом ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» № 02/04/20 від 22.04.2020 року встановлено внески на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_2 у розмірі - 6,00 грн. за 1 кв. м..

Тариф щодо вивезення сміття становив у січні 2015 року - 11,5 грн., з вересня 2018 року - 17,11 грн. за одну людину (інформація щодо тарифу Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 316 від 26.07.2018 р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 травня 2015 року № 143 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення міста Одеси»).

Пунктом 4.2. Протоколу № 02/04/20 від 22.04.2020 року вирішено встановити відрахування до резервного фонду ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ», тимчасовий внесок на протязі 12 місяців, у розмірі - 0,70 грн. за 1 кв. м..

Пунктом 4.3. Протоколу № 02/04/20 від 22.04.2020 року визначено, що власники приміщень у будинку по АДРЕСА_2 сплачують за послуги Охорони міст загального користування ОСББ у розмірі - 290 грн. за кожне приміщення (квартиру), щомісячно.

В матеріалах справи міститься довідка від 01.06.2021 року та довідка від 15.11.2021року щодо вартості наданих житлово-комунальних послуг власнику квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 ..

Встановлено, що заборгованість відповідачки з оплати комунальних послуг ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» виникла з наступних виплат: - СДПТ; - вивіз сміття; - охорона міст загального користування; - відрахування до резервного фонду.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.06.2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі - 22 139,95 грн, з яких: - за 2018 рік - 2 495,23 грн.; - за 2019 рік - 4 043,28 грн.; - за 2020 рік - 0 грн. (наявна переплата 3 624,83 грн.); - за 2021 рік - 4 790,45 грн. (а. с. 23 - 24).

Між сторонами виникли правовідносини щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції порушив право відповідачки подати свої заперечення на спростування наданих позивачем нових доказів, частина яких була направлена у день ухвалення рішення, а інша частина доказів взагалі не надсилалась відповідачці, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилами, передбаченими ст. ст. 5, 11, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з подання відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлених законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

15 листопада 2021 року представник ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» надав до суду копію судового наказу від 04.09.2015 року та копії меморіальних ордерів, але не обґрунтував поважність причин неподання вказаних доказів разом із позовною заявою, а також не надав відповідної заяви про поновлення строку. У зв`язку з вказаним, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані докази не можуть бути прийняті до уваги.

Статтею 1 Закону від 14 травня 2015 року «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону від 14 травня 2015 року «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Це означає, що правовий режим такого майна встановлено відповідними положеннями ЦК України щодо здійснення спільної сумісної власності, з урахуванням спеціальних норм Закону № 417-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду, зокрема, правам, свободам та гідності громадян. Проте, власник квартири у Будинку належним чином відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, утримання спільного майна будинку не здійснює, у зв`язку із чим утворилась заборгованість (розрахунок додається).

Відповідно до вимог ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, власники, а також повнолітні члени сім`ї власника квартир багатоповерхових будинків, які є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, зобов`язані за рахунок власних коштів брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території згідно своєї частки в майні будинку і вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Статтями 66, 67 ЖК України передбачено внесення плати за користування житлом та за комунальні послуги.

Статтею 68 ЖК України передбачено щомісячне внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги.

У положенні статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як випливає з положень ст. ст. 322, 360 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на власника покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі за утримання будинку та прибудинкової території, інші обов`язкові внески та платежі, а також оплачувати спожиті комунальні послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ», звертаючись із вказаним позовом до суду визначило, що у період з 01.01.2018 року по 01.06.2021 року ОСОБА_1 не сплачувала житлово-комунальні послуги, що стало підставою для звернення суду.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.01.2018 року відповідачка має заборгованість перед ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» у розмірі - 15 092,17 грн.., тобто вказана заборгованість нарахована за попередні періоди, що передували 2018 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за період з 01.01.2018 р. по 01.06.2021 р. заборгованість не повинна бути визначатися. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.06.2021 року у ОСОБА_1 наявна загальна заборгованість у розмірі - 22 139,95 грн, з яких: - за 2018 рік - 2 495,23 грн.; - за 2019 рік - 4 043,28 грн.; - за 2020 рік - 0 грн. (наявна переплата - 3 624,83 грн.); - за 2021 рік - 4 790,45 грн. (а. с. 23 - 24).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно висуваються. При цьому однобічне відмовлення або однобічна зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Бездіяльність відповідача є порушенням прав та законних інтересів інших власників, та як передбачено ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Як передбачено ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Як передбачено ст. 12, 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності не господарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Щодо доводів апелянта про те, що строк позовної давності за періодичними платежами у цілому не переривався та відповідні докази у справі відсутні, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 256 Цивільного Кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

У даному випадку, перебіг позовної давності розпочинається з дня, що настає за граничним строком оплати ЖК-послуг, тобто з наступного дня після зазначеної дати й потрібно розпочинати відраховувати 3 роки.

Оскільки позичаєм ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» не надано документів, які регулюють терміни та сплату внесків (платежів) до ОСББ, а саме - визначення термінів їх сплати, колегія суддів приходить до висновку, що сплата внесків (платежів) повинна відбуватись до 31 числа кожного місяця за попередній місяць.

16 червня 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ » звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, охорони міст загального користування, вивіз сміття, внесків до резервного фонду в розмірі - 22 796,30 гривень за період з 01.01.2018 року по 01.06.2021 року.

Враховуючи те, що оплата послуг з утримання будинку та прибудинкової території, охорони міст загального користування, вивіз сміття, внесків до резервного фонду повинна відбуватись до 31 числа кожного місяця за попередній місяць, колегія суддів приходить до висновку, що до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2018 року - 01.07.2018 року необхідно застосувати строк позовної давності, з огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 51).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки.

Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити в їх задоволенні в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У випадку недоведеності позову суд відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.06.2021 року у ОСОБА_1 наявна загальна заборгованість у розмірі - 22 139,95 грн, з яких: - за 2018 рік - 2 495,23 грн.; - за 2019 рік - 4 043,28 грн.; - за 2020 рік - 0 грн. (наявна переплата - 3 624,83 грн.); - за 2021 рік - 4 790,45 грн. (а. с. 23 - 24).

Однак, з урахуванням того, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 на протязі 2020 року були здійснені платежі у лютому у розмірі - 7 347 грн. 31 коп., - у вересні у розмірі - 2 000 грн., - у листопаді у розмірі - 3 000 грн. (загальна сума - 12 347,31 грн.), а також те, що ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» щомісячно нараховував відповідачці суми до сплати, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.07.2018 року по 01.06.2021 року в загальному розмірі - 17 217,14 грн. = (3 982,48 грн. + 4 043,28 грн. + 8 722,48 грн. + 4 790,45 грн.) - 12 347,31 грн.).

За вказаних обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився у повній мірі з характером спірних правовідносин, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2021 року підлягає зміні в частині визначення розміру коштів,які підлягають стягненню з відповідачки.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 ,є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції в частині визначення розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідачки, не відповідають обставинам справи, в цій частині судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у вказаній частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.

3.6 Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2021 року підлягає скасуванню, то у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» за звернення з позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі - 2 270,00 грн. (а. с. 1).

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (75,53%) у розмірі - 1 714,53 грн. = 2 270 грн. х 75,53%.

При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі - 3 153,00 грн. (а. с. 112).

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру відмовленим у задоволені вимогам (24,47%) у розмірі - 771,53 грн. = 3 153 грн. х 24,47%.

Відповідно до ч. 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Виходячи з вищевказаного, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ПАРК ПЕРЕМОГИ» судовий збір у розмірі - 943 грн. = 1 714,53 грн. - 771,53 грн..

3.7 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження

За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2021 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ» (код ЄДРПОУ 36290239) заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі - 17 217 (сімнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн. 14 коп..

Здійснити перерозподіл судових витрат

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРК ПЕРЕМОГИ» (код ЄДРПОУ 36290239) судовий збір у розмірі - 943 (дев`ятсот сорок три) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе