Постанова

від 27.07.2007 по справі а18/194-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/194-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" липня 2007 р.                                                             Справа №     А18/194-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі  Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Приватного підприємства фірми "Зовнішторгсервіс"

до  Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

про      скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників:

Позивач -  Кукса Г.А.

Відповідач -  Ткаченко Т.О.

Суть спору:

   До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства фірми «Зовнішторгсервіс»(далі - позивач) до  Білоцерківської   об'єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач) про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 06.09.2006 року № 2440/0000672330/0, від 31.10.2006 року № 52/0000672330/1, від 31.10.2006 року № 51/0000812330/0, від 31.10.2006 року № 3127/0000822330/0, від 29.12.2006 року № 56/0000672330/2, від 29.12.2006 року  № 55/0000812330/2, від 29.12.2006 року  № 3801/0000822330/2, від 26.03.2007 року  № 1109/0000672330/3, від 26.03.2007 року  № 1/0000812330/3, від 26.03.2007 року № 1108/0000822330/3.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 16.05.2007 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 27.07.2007 року  позивач  підтримав позовні вимоги, вважає спірні податкові повідомлення-рішення   протиправними, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушення, за яке  застосована відповідальність, крім того, спірними податковими повідомленнями-рішеннями  позивача необґрунтовано позбавлено права на податковий кредит в той час, як  відповідні суми податку на додану вартість  були сплачені  в ціні товарів, що підтверджується належним чином оформленими податковими  накладними.

 Відповідач надав заперечення на адміністративний позов,  стверджує, що за результатами проведеної податкової перевірки  не можливо підтвердити  заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування, оскільки  за даними зустрічних перевірок  по ланцюгу придбання  товарів, контрагенти позивача  не відображали в своїй податковій звітності   податкові зобов'язання з ПДВ та не сплачували  відповідні суми.  Відповідач вважає, що  обов'язковою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту має бути  сплата цих сум до бюджету, право  на бюджетне відшкодування виникає  лише при надмірній сплаті, а не з самого факту  існування  зобов'язання по сплаті  ПДВ в ціні товару.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,   ВСТАНОВИВ:

Білоцерківською об'єднаною державною податковою  інспекцією було проведено  виїзну позапланову  документальну перевірку  з питань дотримання  вимог податкового  законодавства  з податку на додану вартість Приватним підприємством фірмою «Зовнішторгсервіс»за період з 01.01.2006 року по 28.02.2006 року, за результатами якої було складено акт від 05.09.2006 року № 289/23-4/30420568.

На підставі Акту перевірки відповідачем   було винесене податкове повідомлення-рішення від 06.09.2006 року № 2440/0000672330/0 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн. у зв'язку з  порушенням п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначене  податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. В ході розгляду первинної скарги Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція прийняла рішення про проведення позапланової перевірки від 10.10.2006 року № 44786/10/25-008/209.

Згідно з вказаним рішенням відповідачем  було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість приватним підприємством фірмою «Зовнішторгсервіс»за період з 01.01.2006 року по 28.02.2006 року, за результатами якої було складено акт від 20.10.2006 року № 2442/23-4/30420568/347.

За результатами розгляду  первинної скарги відповідачем  було прийняте  рішення від 30.10.2006 року № 46592/10/25-008/230  про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та збільшення штрафних (фінансових) санкцій та  податкові повідомлення-рішення від 31.10.2006 року, а саме:

№ 52/0000672330/1 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн. у зв'язку з порушенням п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

№ 51/0000812330/0  про відмову  у наданні  бюджетного відшкодування  з ПДВ  в сумі  129098 грн.

№ 3127/0000822330/0 про зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 26617,00 грн.

Позивач подав до Державної податкової адміністрації в Київській області повторну скаргу від 09.11.2006 року №188 на вказані вище податкові повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ.

За результатами розгляду такої скарги  податкові повідомлення-рішення були залишені без змін та винесені наступні податкові повідомлення-рішення з новим терміном сплати узгодженого   податкового  зобов'язання від  29.12.2006 року:

№ 56/0000672330/2 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн. у зв'язку з порушенням п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

№ 55/0000812330/2 про відмову у наданні бюджетного відшкодування в сумі 129098,00 грн.;

№3801/0000822330/2 про зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції в  сумі 26617,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної податкової адміністрації України, за наслідками розгляду скарга залишена без задоволення,  нараховані податкові  зобов'язання та штрафні санкції без змін та  прийняті  нові податкові  повідомлення-рішення від 26.03.2007 року:

№ 1109/0000672330/3 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 130979,00 грн.;

№1/0000812330/3  про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 129098, 00 грн.;

№1108/0000822330/3  про   зобов'язання   сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 26617, 00 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями і вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом  своїх прав з вимогою про визнання не чинними  податкові повідомлення-рішення від 06.09.2006 року № 2440/0000672330/0, від 31.10.2006 року № 52/0000672330/1, від 31.10.2006 рок. № 51/0000812330/0, від 31.10.2006 року № 3127/0000822330/0, від 29.12.2006 року № 56/0000672330/2, від 29.12.2006 року № 55/0000812330/2, від 29.12.2006 року № 3801/0000822330/2, від 26.03.2007 року № 1109/0000672330/3, від 26.03.2007 року № 1/0000812330/3, від 26.03.2007 року № 1108/0000822330/3.

Відповідач в обґрунтування своїх висновків зазначає, що відповідно до п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Відповідно до п.п.7.4.1, п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

В ході зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу постачання встановлено відсутність сплати податку на додану вартість в перевіряємому періоді.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку  фактично  сплаченій   отримувачем  товарів  (послуг)  у   попередньому   податковому   періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)   залишок від'ємного значення  після бюджетного відшкодування  включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, відповідач вважає що,  обов'язковою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту має бути  сплата цих сум до бюджету, право  на бюджетне відшкодування виникає  лише при надмірній сплаті, а не з самого факту  існування  зобов'язання по сплаті  ПДВ в ціні товару (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач  вважає, що позивачем порушено п.п. 1.8 ст. 1; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7; пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки  у періоді, який перевірявся, постачальник позивача ППФ «Промагроснаб»здійснювало закупівлю проданих позивачеві товарів у постачальників, серед яких було приватне підприємство «Ельта», що придбало товар у ТОВ «Торговий Дім Хіммаш»та МПП «Хелпа», які в свою чергу отримали товар від ПП «Магнетон». Останнє підприємство за юридичною адресою не знаходиться, в 2005 року та січні 2006 року ПП «Магнетон»звітувало про відсутність діяльності. За результатами перевірки не підтверджено включення ПП «Магнетон»(код ЄДРПОУ 32740602) за січень 2006 року до складу податкових зобов'язань 130979,52 грн. по  податку на додану вартість.

Зазначені обставини  стали для відповідача підставою для висновку  про порушення позивачем п. 1.8 ст.1; п.п.7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту за січень  2006 року в сумі 130979,52 грн. та відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року  на  101362 грн.

При цьому, в Акті перевірки від 20.10.2006 року № 2442/23-4/30420568/347 відповідачем встановлено, що приватним підприємством фірмою «Зовнішторгсервіс»сплачено постачальникам в січні 2006 року кошти в сумі 1590938,00 грн., в т.ч. ПДВ - 264525, 10 грн., в січні 2006 року оплачено кредиторську заборгованість в сумі 1569938,00 грн., в т.ч. ППФ «Промагроснаб»в сумі 1559500,00 грн. по договору купівлі-продажу від 29.11.2005 року № 29/11-2005, яка виникла на підприємстві перед постачальниками товарів та  послуг станом на 01.01.2006 року.

Як встановлено судом,  факт  здійснення господарських операцій позивачем, зокрема, придбання товару та його оплата, доведені наявним у справі матеріалами,  за даними проведеної  перевірки відповідачем не спростовується та не заперечується.

           У зв'язку зі здійсненням господарських операцій купівлі-продажу позивач отримав податкові накладні, оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  що також не заперечується відповідачем у справі.

  У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

           Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

 Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

 Підпунктом  7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим   документом  і одночасно розрахунковим документом.

   Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає повний і вичерпний перелік всіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна,  відповідачем же не вказано недоліків  податкових накладних та не заперечено їх дійсність, судом встановлено, що податкові накладні позивача оформлені  у відповідності до вимог  законодавства.

  Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит,  дату здійснення першої з наступних подій:

а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід враховувати, що  зазначена норма  визначає дату  виникнення права  платника податку на податковий кредит і  не встановлює кореляції між моментом  виникнення права  на податковий кредит та  моментом оплати в бюджет ПДВ.

Позивач  був  зареєстрований, як  платник податку на додану вартість   та перебуває  на податковому обліку. У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

  Судом встановлено, що  позивачем   кошти, віднесені до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, сплачені постачальнику ППФ «Промагрноснаб»в  сумі 331379,02 грн., а саме:

-  вказана сума податкового кредиту з ПДВ позивачем була відображена у зв'язку з придбанням товарів на загальну суму 1988274,13 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 29/11-2005 від 29.11.2005 року, укладеного між позивачем та ППФ «Промагроснаб». Товари були придбані для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача;

- факт здійснення операцій з придбання та оприбуткування позивачем товарів підтверджується накладними ППФ «Промагроснаб».

  Таким чином, податковий кредит у сумі 331379,02 грн., який відображений позивачем в зв'язку з придбанням товарів у ППФ «Промагроснаб»в січні 2006 року, повністю підтверджується належним чином оформленими податковими накладними які відповідають вимогам, встановленим пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону.

   Щодо визначеного податковими повідомленнями-рішеннями завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2006 року на суму 260077,00 грн., то відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам тятсих токяпів (послуг"!:

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідачем в Акті перевірки було зроблено висновок про неправомірність заявлення позивачем бюджетного відшкодування на тій підставі, що п'ятим контрагентом (приватним підприємством «Магнетон») у ланцюгу постачання товарів позивачу, який відповідні суми податку на додану вартість (130979, 52 грн.) не сплатив до бюджету.

Як встановлено судом, позивач відобразив відповідну суму податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, отриманих від постачальника ППФ «Промагроснаб», та заявив до відшкодування у рядку 25 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року частину від'ємного значення податку на додану вартість поточного періоду, яка була фактично сплачена постачальнику в попередньому податковому періоді.

У пункті 7.7.10 п.п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прямо зазначається, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного  боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином, висновок відповідача про те, що право на відшкодування платнику виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, позбавлений жодних правових підстав.

Дослідження податковим органом під час проведення перевірки підприємства  позивача  так званих «ланцюгів»та встановлення в зв'язку з цим обставин, викладених відповідачем у запереченнях на позовну заяву, про те, що контрагентом та іншими підприємствами, що співпрацюють з позивачем, не сплачуються до бюджету певні суми податків, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по ПДВ до податкового кредиту.

 Крім того, перевіряючими не прийнято до уваги, що   податкова накладна виписується в момент виникнення  відповідних податкових зобов'язань з ПДВ  у  продавця товарів,  і в тому разі, якщо в порушення  вимог закону, відповідні податкові зобов'язання не були відображені в податковій звітності останнього та не сплачені  до бюджету.

Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту  відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що  відповідачем необгрунтовано  позбавлено позивача права на бюджетне  відшодування сум  податку на додану вартість з посиланням на  факт несплати постачальниками та будь-якими іншими платниками податків до бюджету податку на додану вартість.

Позивачем надані до матеріалів справи  докази на підтвердження того, що у нього наявні належним чином оформлені податкові накладні,  накладні про приймання-передачу товару, докази, що підтверджують факт виконання своїх зобов'язань  щодо оплати  отриманого товару. Таким чином, порушення позивачем податкового законодавства, визначені в Акті перевірки,  необґрунтовані  і не відповідають дійсності, що виключає   підстави для нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату, тому відповідальність до позивача не застосовується і податкові повідомлення-рішення  мають  бути   визнані нечинними.

 Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач суду не навів.

 Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги    позивачем обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають  задоволенню в повному обсязі.

 Відповідно до  94 КАС України    відшкодування  витрат по сплаті судового збору  в сумі 3,40  грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.

 Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

1.       Позов   задовольнити  повністю.

2.  Визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області: від 06.09.2006 року № 2440/0000672330/0, від 31.10.2006 року № 52/0000672330/1, від 31.10.2006 року № 51/0000812330/0, від 31.10.2006 року № 3127/0000822330/0, від 29.12.2006 року № 56/0000672330/2, від 29.12.2006 року  № 55/0000812330/2, від 29.12.2006 року  № 3801/0000822330/2, від 26.03.2007 року  № 1109/0000672330/3, від 26.03.2007 року  № 1/0000812330/3, від 26.03.2007 року № 1108/0000822330/3.

          3.     Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми «Зовнішторгсервіс»(09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава мудрого, 17)  3,40 (три) грн. витрат по сплаті судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.