Рішення

від 05.04.2022 по справі 902/1261/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2022 р. Cправа № 902/1261/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

за участю представників

позивача: Мазай В.М., ордер АВ №1032382 від 16.03.2022;

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об`єднання-1" (вул. Генерала Арабея, 2А, м. Вінниця, 21020)

до: Фізичної особи-підприємця Мрочко Наталії Тимофіївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 6709,15 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об`єднання-1" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мрочко Наталії Тимофіївни про стягнення 6 709,15 грн. заборгованості, з яких: за договором про надання послуг з прибирання №5 від 01.10.2018: 1 408,44 грн. - основного боргу, 194,36 грн. - інфляційних втрат, 1 639,08 грн. - 3% річних; за договором про надання послуг з прибирання №6 від 01.10.2018: 1 506,36 грн. - основного боргу, 207,88 грн. - інфляційних втрат, 1 753,03 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договорів №5 від 01.10.2018 про надання послуг з прибирання та №6 від 01.10.2018 про надання послуг з прибирання в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 22.12.2021 відкрито провадження у справі № 902/1261/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Ухвалою від 21.01.2022 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та підготовче засідання у справі призначити на 16.03.2022 о 10:30 год.

На визначену судом дату (14.03.2022) у судове засідання з`явився представник позивача, який повідомив суд про те, що відповідачем після подання позову частково сплачено суму основного боргу та подав у судовому засіданні супровідний лист із відповідними доказами. Суд долучає відповідні докази до матеріалів справи. Крім того, представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті.

Ухвалою від 16.03.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу №902/1261/21 для судового розгляду по суті на 06 квітня 2022 р.

На визначену судом дату 06.04.2022 з`явився представник позивача.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Князів Коріатовичів, 28/14, м. Вінниця, 21050. Конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Крім того, частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.04.2022, в зв`язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об`єднання-1" (надалі позивач, в договорах Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мрочко Наталією Тимофіївною (надалі відповідач, в договорі Замовник) укладено Договори про надання послуг з прибирання №5 та №6, дані договори є ідентичними, відповідно до п. 1.1. яких в порядку та на умовах визначених цим договором Виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з прибирання об`єктів Замовника (надалі - «Послуги»). Замовник зобов`язується приймати надані послуги і оплачувати їх в порядку, за цінами та у строки встановлені цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договорів місце надання послуг: багатоквартирний будинок №16, по вул. Кропивницького у м. Вінниця (Договір №5) та багатоквартирний будинок №18, по вул. Кропивницького у м. Вінниця (Договір №6).

Перелік об`єктів, які підлягають прибиранню, види прибирань, періодичність та вартість прибирань визначено в додатку № 1 до Даного договору, що є невід`ємною його частиною. Виконавець на прохання Замовника може виконувати інші додаткові послуги, не передбачені Додатком №1 до Договору (п. 1.3. та п. 1.4. Договорів).

Загальна вартість Послуг за цим Договором складається з суми усіх підписаних Сторонами Актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) протягом його дії і є динамічною. Вартість послуг визначається Сторонами по факту їх надання за наслідками кожного календарного місяця в якому надавалися послуги і фіксується в Актах здачі-приймання наданих послуг виконаних робіт (Додаток №3). До десятого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги, Виконавець передає Замовнику два примірника Акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт). Протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акту, Замовник зобов`язаний підписати його та повернути один примірник Виконавцю, або направити мотивовану відмову від його підписання. У випадку якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) Замовник його не підписує та не повертає один примірник Виконавцю або не направляє Виконавцю мотивованої відмови від підписання Акту, послуги вважаються прийнятими Замовником та підлягають оплаті (п. 3.1 - 3.3 Договорів).

Не пізніше п`ятнадцятого числа, місяця наступного за місяцем надання послуг, Замовник здійснює оплату за надані послуги у сумі вказаній в Акті здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) наданому Виконавцем (п. 3.4. Договорів).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу про його розірвання, договір вважатиметься пролонгованим на один календарний рік (п. 8.1. та п. 8.2. Договорів).

22.05.2019 між сторонами підписано Додаткові угоди №1 до Договорів №5 та №6 про надання послуг з прибирання від 01.10.2018.

Даними Додатковими угодами сторони дійшли згоди про внесення змін до п. 8.1 Договорів, а саме викласти його в наступній редакції: « 8.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 травня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором», інші умови договорів залишаються не змінними.

Між сторонами підписано Акти надання послуг по договору №5, а саме №6 від 30.11.2018 на суму 1382,92 грн, № 8 від 29.12.2018 на суму 1382,90 грн, №4 від 31.01.2019 на суму 1382,90 грн, №8 від 28.02.2019 на суму 1382,90 грн, №11 від 28.02.2019 на суму 76,53 грн, №9 від 28.02.2019 на суму 141,06 грн, №19 від 29.03.2019 на суму 1382,90 грн, №22 від 29.03.2019 на суму 25,54 грн, №94 від 26.04.2019 на суму 1382,90 грн та не підписані зі сторони відповідача 2 акти за травень 2019, а саме №100 від 30.05.2019 на суму 1382,90 грн та №196 від 31.05.2019 на суму 25,54 грн.

Таким чином позивачем надано позивачу послуги по Договору №5 на загальну суму 9948,99 грн.

Відповідач на виконання вимог Договору№5 здійснив частковий розрахунок за надані послуги в сумі 8540,55 грн, а саме: 29.03.2019 на суми 1382,92 грн та 1382,90 грн, 10.05.2019 на суму 1382,90 грн, 22.05.2019 на суми 1382,90 грн та 25,54 грн, 18.11.2019 на суми 1382,90 грн, 76,53 грн та 141,06 грн, а також 23.03.2020 на суму 1382,90 грн.

Неоплаченими залишились Акти надання послуг по договору №5 на загальну суму 1408,44 грн, а саме №100 від 30.05.2019 на суму 1382,90 грн та №196 від 31.05.2019 на суму 25,54 грн.

Між сторонами підписано Акти надання послуг по договору №6, а саме №5 від 30.11.2018 на суму 1275,40 грн, № 7 від 29.12.2018 на суму 1275,39 грн, №3 від 31.01.2019 на суму 1275,39 грн, №7 від 28.02.2019 на суму 1275,39 грн, №12 від 28.02.2019 на суму 73,59 грн, №10 від 28.02.2019 на суму 132,51 грн, №18 від 29.03.2019 на суму 1275,39 грн, №23 від 29.03.2019 на суму 24,87 грн, №95 від 26.04.2019 на суму 1275,39 грн та не підписані зі сторони відповідача 2 акти за травень 2019, а саме №101 від 30.05.2019 на суму 1275,39 грн та №197 від 31.05.2019 на суму 24,87 грн.

Таким чином позивачем надано позивачу послуги по Договору №6 на загальну суму 9183,58 грн.

Відповідач на виконання вимог Договору№6 здійснив частковий розрахунок за надані послуги в сумі 7677,22 грн, а саме: 29.03.2019 на суми 1275,40 грн та 1275,39 грн, 10.05.2019 на суму 1275,39 грн, 22.05.2019 на суми 1275,39 грн та 24,87 грн, 18.11.2019 на суму 1275,39 грн, а також 17.01.2020 на суму 1275,39 грн.

Неоплаченими залишились Акти надання послуг по договору №6 на загальну суму 1506,36 грн, а саме №12 від 28.02.2019 на суму 73,59 грн, №10 від 28.02.2019 на суму 132,51 грн, №101 від 30.05.2019 на суму 1275,39 грн та №197 від 31.05.2019 на суму 24,87 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, останнім вживалися заходи для досудового врегулювання спору шляхом ведення переговорів у формі особистих зустрічей, телефонних дзвінків та надсилання претензій ( Вих. №247 від 16.09.2020, Вих. №409 від 14.05.2021 та Вих № 491 від 25.11.2021) відповідачу з проханням оплатити заборгованість за вище зазначеними договорами та підписати акти звірки взаємних розрахунків, а також відповідача було попереджено, про те, що в разі невиконання свого обов`язку в частині оплати, ТОВ «ЖЕО-1» змушене буде звернутися до суду.

Відповідачем претензії залишено без відповіді та реагування. Акти звірки та акти надання послуг за травень не підписано та не повернуто. Заборгованість не погашено.

Станом на день пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 1408,44 грн по договору №5 та 1506,36 грн по договору №6, що в загальному розмірі складає 2914,80 грн.

Крім суми основного боргу позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 194,36 грн. - інфляційних втрат, 1 639,08 грн. - 3% річних, за договором про надання послуг з прибирання №5 від 01.10.2018 та 207,88 грн. - інфляційних втрат, 1753,03 грн. - 3% річних, за договором про надання послуг з прибирання №6 від 01.10.2018.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договорами про надання послуг з прибирання №5 та №6 від 01.10.2018р., не було здійснено остаточної оплати вартості наданих позивачем послуг, за таких обставин, на день подачі позовної заяви до суду у відповідача рахувалась заборгованість в загальній сумі 2914,80 грн.

Разом з тим, як зазначалось вище, відповідачем після подання позову частково сплачено суму основного боргу на суму 2000,00 грн що вбачається з виписки по рахунку позивача від 21.01.2022, в призначенні платежу відповідачем зазначено згідно договорів по прибиранню (борг, частина), яку додано позивачем до клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 18.03.2022.

Тобто, відповідач повністю розрахувався з позивачем за послуги надані по договору №5 від 01.10.2018 та частково по договору №6 від 01.10.2018 після відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих позивачем доказів сплати грошових коштів у розмірі, що заявлені позивачем як частина основного боргу за договорами, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення частини основного боргу у розмірі 2000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором №5 від 01.10.2018 у розмірі 1408,44 грн. та в частині стягнення основного боргу за договором №6 від 01.10.2018 у розмірі 591,56 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 914,80 грн, як обґрунтовані та підтвердженні доказами.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договорами позивачем заявлено до стягнення з відповідача 194,36 грн. - інфляційних втрат, 1 639,08 грн. - 3% річних, за договором про надання послуг з прибирання №5 від 01.10.2018 за період з 16.06.2019 по 14.12.2021 та 207,88 грн. - інфляційних втрат, 1753,03 грн. - 3% річних, за договором про надання послуг з прибирання №6 від 01.10.2018 за період з 16.06.2019 по 14.12.2021.

Відповідно до п. 3.4 Договорів не пізніше п`ятнадцятого числа, місяця наступного за місяцем надання послуг, Замовник здійснює оплату за надані послуги у сумі вказаній в Акті здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) наданому Виконавцем.

Отже, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг за лютий 2019 за договором №6 мало місце починаючи з 16.03.2019 року; за травень 2019 року за обома договорами - з 16.06.2019 року.

Тому позивач, самостійно визначивши межі позовних вимог на підставі ст. 2, 13 ГПК України, правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг за договорами №5 та №6 за лютий та травень 2019 року з 16.06.2019 року.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Здійснивши обрахунок 3% річних, в межах сум та періодів, визначених позивачем, судом виявлено помилку в способі їх нарахування позивачем, відтак позов у зазначеній частині підлягає задоволенню в сумі встановленій судом, а саме 105,54 грн. - 3% річних, за договором про надання послуг з прибирання №5 від 01.10.2018 та 112,89 грн. - 3% річних, за договором про надання послуг з прибирання №6 від 01.10.2018 за період з 16.06.2019 по 14.12.2021.

Разом з тим, заявлені позивачем, 194,36 грн. - інфляційних втрат, за договором про надання послуг з прибирання №5 від 01.10.2018 та 207,88 грн. - інфляційних втрат, за договором про надання послуг з прибирання №6 від 01.10.2018, в межах сум та періодів, визначених позивачем, судом помилок не виявлено, відтак позов у зазначеній частині підлягає задоволенню в сумі, заявленій позивачем.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому в частині закриття провадження витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи закриття.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Провадження у частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мрочко Наталії Тимофіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об`єднання-1" (вул. Генерала Арабея, 2А, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 42077607) 914,80 грн - основного боргу, 218,43 грн. - 3% річних, 402,24 грн. - інфляційних втрат та 1196,20 грн - витрат на сплату судового збору.

4. У частині стягнення 3173,68 грн. - 3% річних відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 11 квітня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Генерала Арабея, 2А, м. Вінниця, 21020)

3 - відповідачу АДРЕСА_1