Рішення

від 05.04.2022 по справі 902/44/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/44/22

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Шейгець І.В.,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація", вул. Шолуденка, 18, м. Вишгород, Київська область, 07300, код - 30177378

до: Комунального підприємства "Шаргородська центральна аптека" Шаргородської міської ради, вул. В. Чорновола, буд. 9, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500, код - 33534067

про стягнення 24 565,33 грн

ВСТАНОВИВ:

13.01.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (вих. № 24/12-2021 від 24.12.2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" до Комунального підприємства "Шаргородська центральна аптека" Шаргородської міської ради про стягнення 24 565,33 грн заборгованості з яких 15 999,90 грн основного боргу, 814,24 грн пені, 4 799,97 грн штраф, 1 135,27 грн 10% річних, 815,95 грн інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 01-р від 11.10.2017 року.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" залишено без руху.

22.02.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви (вх.канц. № 01-34/1796/22 від 22.02.2022 року).

Ухвалою суду від 28.02.2022 року відкрито провадження у справі № 902/44/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 15.03.2022 року призначено розгляд справи № 902/44/22 по суті у судовому засіданні з викликом сторін на 06.04.2022 року.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалу суду щодо дати проведення судового засідання отримано відповідачем 18.03.2022 року, що підтверджено відомостями з веб-ресурсу АТ "Укрпошта".

За змістом ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" та Комунальним підприємством "Шаргородська центральна аптека" Шаргородської міської ради договору купівлі-продажу № 01-р від 11.10.2017 року.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 01-р від 11.10.2017 року в частині оплати поставленого товару, утворилась заборгованість в розмірі 24 565,33 грн.

Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 15 999,90 грн основного боргу, 814,24 грн пені, 4 799,97 грн штрафу, 1 135,27 грн 10% річних, 815,95 грн інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 01-р від 11.10.2017 року.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (Продавець) та Комунальним підприємством "Шаргородська центральна аптека" Шаргородської міської ради (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01-р (а.с. 13-15, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю визначені договором лікарські засоби для лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу та бронхіальної астми, відповідно до постанови КМУ від 9 листопада 2016 р. № 863 «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів», та включених до Реєстру лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, що затверджується МОЗ. Та лікарські засоби для лікування цукрового діабету відповідно до постанови КМУ від 05 березня 2014 року № 73 «Питання реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну» та включених до Реєстру референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну що затверджується МОЗ (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах передбачених даним Договором.

Згідно п. 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає передачі за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення визначаються в видаткових накладних на товар на кожну партію товару.

Покупець має право у будь-який робочий день здійснити замовлення товару. Робочими вважаються дні з понеділка по п`ятницю включно, виключаючи святкові дні, відповідно до чинного законодавства. В замовленні Покупець визначає необхідну кількість, вид, найменування товару. Замовлення повинно бути здійснено у письмовій формі та надсилатись в один із способів: поштою, факсом, електронною поштою або кур`єром (п. 2.1 Договору).

Продавець зобов`язується передати замовлений товар протягом 5 робочих днів з моменту отримання замовлення, при наявності одночасно наступних умов: наявності даного товару на складі; відсутності у Покупця заборгованості за неоплачений в строк товар; мінімальна вартість замовленого товару повинна бути не менше ніж 1 000 грн з ПДВ; не перевищенні межі Покупця за поставлений, але неоплачений Покупцем товар.

Межа Покупця за поставлений, але неоплачений товар, при досягненні якої Продавець має право припинити поставку товару, становить 80 000,00 грн. Межа Покупця змінюється в залежності від зміни асортименту товару, ціни товару та інших показників (п. 2.2 Договору).

За змістом п. 2.3 Договору моментом передачі товару є момент (дата) підписання видаткової накладної уповноваженою особою Покупця та проставляння відтиску печатки.

Ціна товару вказується у прайсі, що надається Продавцем Покупцю в електронному або друкованому вигляді. Узгодженні сторонами ціни на товра вказуються в видаткових накладних на товар (п. 4.1 Договору).

Загальна вартість та кількість товару за договором складається з вартості всіх видаткових накладних на товар (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору розрахунки за товар здійснюються протягом, 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця, який вказано у рахунку-фактурі. Обов`язок Покупця щодо оплати вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 5.2 Договору).

Перехід права власності, а також ризиків випадкового пошкодження або знищення товару від Продавця до Покупця відбувається в момент передачі товару визначеного в п. 2.3 Договору (п. 6.3 Договору).

Відповідно п. 6.4 Договору разом з товаром Продавець передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну у двох екземплярах, податкову накладну (у випадках передбачених чинним законодавством України), документи, що підтверджують належну якість. Покупець зобов`язаний повернути підписану накладну протягом 5 (п`яти) днів з моменту передачі Продавцем товару.

У випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару (п. 7.1 Договору).

Покупець сплачує Продавцю суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України (п. 7.2 Договору).

Строк позовної давності для стягнення штрафу встановлюється в три роки (п. 7.3 Договору).

Згідно п. 9.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання вимог укладеного договору позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 30 346,85 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2795-ТОВ від 01.04.2021 року на суму 18 998,86 грн та № 2796-ТОВ від 01.04.2021 року на суму 11 347,99 грн (а.с.11-12, т. 1).

Відповідачем здійснено частково розрахунок за товар в сумі 14 346,95 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 999,90 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 15 999,90 грн основного боргу за договором купівлі-продажу № 01-р від 11.10.2017 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 814,24 грн пені, 4 799,97 грн штрафу, 1 135,27 грн 10% річних, 815,95 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 10% річних та інфляційних втрат помилок не виявлено, у зв`язку з чим 1 135,27 грн 10% річних та 815,95 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги щодо стягнення 814,24 грн пені та 4 799,97 грн штрафу.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

Згідно п. 7.1 Договору у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Покупець сплачує Продавцю суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України (п. 7.2 Договору).

Строк позовної давності для стягнення штрафу встановлюється в три роки (п. 7.3 Договору).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені та штрафу судом помилок не виявлено.

Отже, вимоги позову в частині стягнення 814,24 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відносно обґрунтованості та пропорційності нарахованого штрафу суд виходить з наступного.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Разом з тим, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 50%.

При цьому суд враховує, що інтереси позивача захищено шляхом нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Окремо слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

Отже, правомірно нарахований штраф в сумі 4 799,97 грн, слід зменшити на 50%, до 2 399,99 грн.

Суд виходить з того, що зменшення штрафу у даному співвідношенні відповідатиме принципам, справедливості, розумності та пропорційності.

Враховуючи викладене, в частині стягнення 2 399,98 грн штрафу слід відмовити.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" підлягають задоволенню судом частково.

Крім того, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі, оскільки зменшення штрафу за ініціативою суду не впливає на розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Шаргородська центральна аптека" Шаргородської міської ради (вул. В. Чорновола, буд. 9, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500, код - 33534067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (вул. Шолуденка, 18, м. Вишгород, Київська область, 07300, код - 30177378) 15 999,90 грн - основного боргу за Договором купівлі-продажу № 01-р від 11.10.2017 року, 1 135,27 грн - 10% річних, 815,95 грн - інфляційних втрат, 814,24 грн - пені, 2 399,99 грн - штрафу та 2 270,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (вул. Шолуденка, 18, м. Вишгород, Київська область, 07300, код - 30177378) в частині вимог про стягнення з Комунального підприємства "Шаргородська центральна аптека" Шаргородської міської ради (вул. В. Чорновола, буд. 9, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500, код - 33534067) 2 399,98 грн - штрафу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам на офіційні електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв`язку за електронною адресою: office@beph.com.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Шолуденка, 18, м. Вишгород, Київська область, 07300)

3 - відповідачу (вул. В. Чорновола, буд. 9, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500)