Рішення

від 12.04.2022 по справі 909/22/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2022 Справа № 909/22/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича

про стягнення 17301 грн 07 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича про стягнення заборгованості за договором поставки №414 від 02.10.2017 в сумі 17301 грн 07 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

10.01.2022 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В ухвалі від 10.01.2022 суд встановив відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та 5 днів з дня вручення цієї ухвали, для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позов та заяву із обґрунтуванням своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не подав.

01.02.2022 відповідач через систему електронний суд подав заяву вх.№ 1593/22 про застосування строків позовної давності, яку суд прийняв до розгляду.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки товарів №414 від 02.10.2017 не виконав зобов"язання щодо поставки товару, внаслідок чого позивач має право вимагати повернення сплачених коштів. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання зобов"язання, нарахував відповідачу 766 грн 61 коп. - інфляційних втрат та 322 грн 45 коп. - 3% річних. А також керуючись ч.3 ст.549 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України - пеню за неналежне виконання умов договору в сумі 1180 грн 81 коп. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 530, 610-612, 630, 625 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив. Однак 01.02.2022 через систему електронний суд подав заяву вх.№ 1593/22 про застосування строків позовної давності, відповідно до якої просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача, у зв"язку з чим відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обставини справи.

02.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С. -Інвест" (надалі - покупець) та Фізична особа підприємець Гаврилюк Віталій Васильович (надалі - постачальник) уклали договір поставки товарів №414, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов"язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставляти покупцю визначені цим договором запчастини (надалі- товар), а покупець зобов"язується в порядку та на умовах визначених цим договором приймати товар та оплачувати його.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки, визначаються у рахунках- фактурах та видаткових накладних, які є невід"ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п.1.2.).

Погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або видаткових накладних, які є невід"ємними складовими цього договору, без складання специфікацій (п.2.1.).

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін, згідно INKOTERMS 2010 на умовах: EXW склад постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника (п.2.3.1.).

Оплата згідно цього договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку -фактури та за умов визначених в п.2 цього договору (п.3.1.).

Сторони несуть матеріальну відповідальність за порушення умов цього договору, передбачену чинним законодавством України (п.5.1.).

За затримку оплати товару більше 3-х календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ чинної в період затримки оплати від суми простроченого платежу за кожен день затримки оплати (п.5.2.).

На підставі ст.625 ЦК України сторони домовились, що у разі протермінування виконання грошового зобов"язання строком більше 30 календарних днів, боржник на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми за кожен день прострочення (п.5.3.).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року (п. 8.2. ).

Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і рік за роком (п.8.4.).

28 грудня 2017 року, позивач, згідно наданого відповідачем рахунку-фактури №СФ -0016506 від 28 грудня 2017 року, перерахував кошти за поставку запчастин, що підтверджується копією платіжного доручення №233 від 28 грудня 2017 року; призначення платежу - завдаток за запчастини згідно договору №414 від 02.10.2017 року".

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо поставки товару не виконав; передоплату за запчастини в сумі 15031 грн 20 коп. не повернув.

31.03.2021, позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою №31-03-21/01 про поставку товару, докази направлення та отримання приєднані до матеріалів справи. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання. У зв"язку з чим позивач, нарахував відповідачу 3% річних за період 14.04.2021 - 30.12.2021 в сумі 322 грн 45 коп., 766 грн 61 коп. - інфляційних втрат за період квітень 2021 року - листопад 2021 року, а також 1180 грн 81 коп. пені за період 14.04.2021 -15.10.2021 та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

При вирішенні цього спору суд керується ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки продавця є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначає форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі шляхом подання позову.

Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Зміст частини другої статті 693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, не містить жодних заборон з приводу того, щоб покупець заявив продавцю альтернативну вимогу: або поставити товар або повернути отриману передоплату.

У зв`язку з невиконанням боржником жодного з цих альтернативних зобов`язань, покупець може звернутись до суду із обраним ним способом захисту, зокрема просити суд стягнути з продавця сплачену суму попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями частини другої статті 693 ЦК України не визначено строку виконання продавцем товару зобов`язання з повернення попередньої оплати за товар, то до цих правовідносин належить застосовувати положення частини другої статті 530 ЦК України, а саме продавець зобов`язаний повернути покупцю суму попередньої оплати за непоставлений своєчасно товару у семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Щодо застосування строку позовної давності.

Доводи відповідача про те, що оплата товару проведена 28.12.2017 і саме з цього моменту у позивача виникло право пред"явлення вимоги про виконання зобов"язання в частині отримання вже оплаченого товару, суд розцінює критично з огляду на таке.

Правилом ст.256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому, початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Оскільки сторони в укладеному договорі не передбачили строку виконання зобов"язань та положеннями ч.2 ст. 693 ЦК України не визначено строку виконання продавцем товару зобов`язання з повернення попередньої оплати за товар, то до цих правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 530 ЦК України, а саме відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар у семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги.

Так, позивач перерахував відповідачу кошти за товар 28.12.2017. Однак зобов`язання поставити товар чи повернути отримані кошти в цьому випадку виникає у семиденний строк з моменту отримання відповідачем вимоги - 14.04.2021. З цієї ж дати і виникає право на звернення із позовом до суду. Відтак підстав вважати строк позовної давності пропущеним у суду не має.

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо поставки товару та неповернення суми попередньої оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15031 грн 20 коп. попередньої оплати обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 14.04.2021 - 30.12.2021, а також інфляційних втрат за період квітень 2021 року - листопад 2021 року та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Як вбачається з позовної заяви позивач за прострочення виконання грошового зобов"язання, керуючись ч.3 ст.549 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України нарахував відповідачу пеню в сумі 1180 грн 81 коп. за період 14.04.2021-15.04.2021.

Вказана вимога не належить до задоволення з огляду на таке.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із наведеної норми вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань як пеня, що є видом неустойки, необхідним є досягнення згоди сторін щодо такого виду відповідальності, в цьому випадку - закріплення такої норми у тексті договору.

Зважаючи на те, що у розділі 5 "Відповідальність сторін" договору поставки товарів №414 від 02.10.2017 сторони не визначили такого виду відповідальності як неустойка та її розміру за порушення строків поставки товару, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені суд не вбачає.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 15031 грн 20 коп. - попередньої оплати, 322 грн 45 коп. - 3% річних та 766 грн 61 коп. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2270 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №42 від 14 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, судовий збір в сумі 2115 грн 07 коп. належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 154 грн 93 коп. на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" до Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 17301 грн 07 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест", вул. Федьковича, буд.7-Б, прим.2, м. Івано-Франківськ, 76008 (код 35276627) 15031 (п"ятнадцять тисяч тридцять одну) грн 20 коп. - попередньої оплати, 766 (сімсот шістдесят шість) грн 61 коп. - інфляційних втрат, 322 (триста двадцять дві) грн 45 коп. - 3 % річних, а також 2115 (дві тисячі сто п"ятнадцять) грн 07 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн 81 коп. пені - відмовити.

Судовий збір в сумі 154 (сто п"ятдесят чотири) грн 93 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.04.2022

Суддя Т. В. Максимів