Постанова

від 15.07.2010 по справі 2-а-2304/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  15 липня 2010 р.   Справа № 2-а-2304/10/0270

  Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича ,

 розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом : Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці  

до :   ПП "СВ-Вінтранс"

про : стягнення заборгованості в сумі 18988,9 гривень

  ВСТАНОВИВ :

31 травня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці з позовом до  приватного підприємства «СВ-Вінтранс» про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків, а також  заборгованості  по сплаті штрафних санкцій та пені в загальній сумі 18988,9 гривень.

Позов мотивовано тим, що внаслідок невчасної сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідачем рахується заборгованість по сплаті недоїмки,  штрафним санкціям і пені в загальній сумі 18988,9 гривень, яка підтверджується наданими позивачем у справу доказами.

Оскільки досудові заходи врегулювання спору щодо сплати заборгованості не дали позитивного результату, позивач був змушений звернутись до суду із вищезазначеним позовом.

Позивач в судове засідання не з’явився, до суду надійшло його письмове клопотання  про розгляд справи без участі його повноважного представника. Крім того, із клопотання вбачається, що останній зменшує позовні вимоги та просить стягнути з ПП "СВ-Вінтранс" 2533,31 гривень. На підтвердження своїх доводів до надісланої заяви позивачем додано платіжні документи, які підтверджують часткове погашення відповідачем боргу.

В силу частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України  позивач має право змінити підставу або  предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Зважаючи на права якими наділені сторони статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України, уточнення позовних вимог приймаються судом,  оскільки такі дії позивача не  суперечать  закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні позивач зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, і також надіслав заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд, керуючись ч. 3 ст. 122 КАС України, вирішив провести розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058- IV, виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 6 ч. 2 ст.17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року № 64/8663 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону № 1058- IV  страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим періодом для позивача є календарний місяць.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Ч.9. ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що  виконавчі  органи Пенсійного фонду  застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, п. 2 ч. 9 ст. 106 вище згаданого Закону передбачено, що за  несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,  у тому  числі  донарахованих  страхувальниками  або  територіальними органами  Пенсійного фонду, накладається  штраф  у  розмірі   10 відсотків  своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми  своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових  внесків  і  фінансових  санкцій  нараховується  пеня  в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів,  розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 13. ст. 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів,  передбачених частинами  дев'ятою  і  десятою  цієї  статті,  посадові  особи виконавчих  органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду,  виносять рішення, які протягом трьох робочих  днів  із  дня  їх  винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Судом встановлено, що ПП «СВ-Вінтранс» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що стверджується матеріалам адміністративної справи.

Однак, в порушення вищевказаних положень, відповідач несвоєчасно сплачував страхові внески, відповідно до чого утворився борг по недоїмці, штрафним санкціям та пені в загальній сумі 18988,9  гривень. Даний борг був визначений на підставі розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за відповідний період з листопада 2009 року по квітень 2010 року (а.с.12-23), рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №582 від 20.11.2009 року (а.с.24). Заборгованість також підтверджується розрахунками штрафних санкцій і пені (а.с.25, 29, 30) та актом перевірки №184 від 23.11.2009 року (а.с.8-100).

Крім того, невиконання обов’язку щодо сплати зазначеного боргу стало підставою для неодноразового направлення відповідачу вимог про сплату заборгованості, що передбачено ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які залишилися без виконання (а.с.26, 27, 28).

Однак, враховуючи те, що позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку із частковою сплатою відповідачем боргу, сума заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідача та підтверджується наявними у адміністративній справі матеріалами  становить 2533,31 гривень.

В силу ч. 3 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який  справляється  на   всій   території   України   в   порядку,  встановленому цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 106 вищевказаного Закону, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Крім того,  відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 ограни Пенсійного фонду України, до яких належить позивач у справі, звільнені від сплати державного мита (судового збору).

Враховуючи встановлені з матеріалів адміністративної справи обставини та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд, переконавшись у наявності законних підстав визнання адміністративного позову відповідачем (ст. 136 КАС України), вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з  відповідача заборгованості в сумі 2533,31  гривень є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 122, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

  ПОСТАНОВИВ :

  1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "СВ-Вінтранс" (м. Вінниця, вул. Плєханова, 52/1, код ЄДРПОУ 34722260) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені в загальній сумі 2533,31 гривень (дві тисячі п'ятсот тридцять три гривні тридцять одна копійка).

  Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 Відповідно до ст. 254 КАС України постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя          Сауляк Юрій Васильович

  15.07.2010