Рішення

від 12.04.2022 по справі 924/127/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2022 р. Справа № 924/127/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентуранік"

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 357 454,80 грн.

Представники сторін: не викликались

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

15.02.2022 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентуранік" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 357 454,80 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 року.

Окрім того, позивачем до позовної заяви позивачем додано клопотання №513 від 08.02.2022 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 18.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 07.03.2022, для подання відзиву на позов до 11.03.2022. Позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив до 17.03.2022.

Ухвала від 18.02.2022 надіслана на електронні адреси сторін зазначені у позовній заяві, що підтверджується штампом суду за вих. №05-16/1360/22 від 18.02.2022 та згідно з даними "Діловодство спеціалізованого суду" доставлена сторонам.

25.03.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де останній з-поміж іншого просить суд поновити строк для подання відзиву у справі. В обґрунтування пропуску строку зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 24.02.2022 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації на території України введено режим воєнного стану. ВП ХАЕС, як стратегічне підприємство, невідкладно почало вживати заходи щодо переведення роботи підприємства на роботу в умовах воєнного стану. Невідкладність цих дій стало передумовою безпечної роботи АЕС в умовах збройної агресії. Зважаючи на вищевказане, відповідач не зміг скористатися правом на подання своїх заперечень проти позовної заяви у визначені ГПК строки.

Судом враховується, що відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, враховуючи зазначену у клопотанні мотивацію, щодо пропуску встановленого законом строку на подання відзиву та принцип змагальності сторін господарського судочинства, суд визнає поважними причини пропуску процесуального строку та вважає за необхідне поновити пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позов та долучає останній до матеріалів справи.

14.04.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.05-22/1845/22), де останній повідомив, що відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 99 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2806 від 09.03.2022. З огляду на що позивач просить стягнути з відповідача залишок суми основного боргу за договором №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 у розмірі 258 454,80 грн. та судовий збір в розмірі 5361,82 грн.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 357 454,80 грн. заборгованості з оплати поставленого товару за договором №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 357 454,80 грн. Проте, відповідач умов договору не виконав, поставлений товар не оплатив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 357 454,80 грн. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути вказану заборгованість з відповідача.

25.03.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позовних вимог. Відповідач стверджує, що вживав усіх можливих дій та заходів для проведення оплати поставленого позивачем товару. Звертає увагу суду на те, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого товару в строки визначені умовами договору внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а через те, що компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів, а також на запровадження на території України карантину, у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 14.04.2022 позивач зазначив, що відповідачем взагалі не надано ніякої інформації та не доведено належними і допустимими доказами, а навпаки відзив відповідача свідчить про відсутність претензій до поставленої продукції, строків її постачання та підтверджується факт визнання заборгованості суми основного боргу. Повідомляє про часткову сплату відповідачем 99 000,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

08.11.2021 між Державним підприємством "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентуранік" (Постачальник) укладено Договір поставки №53.124-01-21-16164, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 1.2. предметом поставки по даному договору є товар: 24590000-6 згідно ДК 021-2015 силікони у первинній формі.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька область, Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад №3, вул. Промислова, 3/14а.

Постачальник за 3 дні до відвантаження направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту.

Відповідно до пункту 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.

Ціна товару по договору становить 297 879,00 грн., крім того ПДВ 20% 59575,80 грн. Всього ціна договору: 357454,80 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вихідного контролю продукції для ВП Компанії" (пункт 5.1. договору).

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків. (пункт 11.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Додатками №1 та №2 до договору оформлено специфікацію №1 та технічну специфікацію, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 357 454,80 грн. з ПДВ.

03.12.2021 відповідачем було оформлено ярлик №115/3 на придатну продукцію за договором №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021.

На виконання умов договору №53.124-01-21-16164 ТОВ "Вентуранік" поставило, а ДП "НАК"Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" прийняло товару на загальну суму 357 454,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №36 від 30.11.2021.

28.01.2022 за №501 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про закінчення терміну оплати за поставлений товар за договором №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання за договором №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 щодо оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду про стягнення з останнього 357 545,80 грн. заборгованості.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач повідомив, що відповідачем, під час розгляду справи в суді, було сплачено частину боргу у розмірі 99 000,00 грн. З огляду на що позивач просить стягнути з відповідача залишок суми основного боргу за договором поставки №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 у розмірі 258 454,80 грн.

Згідно платіжного доручення №2806 від 09.03.2022 року ВП "Хмельницька атомна електрична станція" перераховано на рахунок ТОВ "Вентуранік" 99 000,00 грн. погашення заборгованості за надані послуги згідно договору №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 та накладної №36 від 30.11.2021.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.11.2021 між Державним підприємством "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентуранік" (Постачальник) укладено Договір поставки №53.124-01-21-16164, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору та Специфікації №1, від 08.11.2021, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 357 454,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №36 від 30.11.2021 на суму 357 454,80 грн.

В свою чергу, згідно поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 на загальну суму 357 454,80 грн.

У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З пункту 5.1. договору вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" (пункт 5.1. договору).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 03.12.2021 відповідачем було оформлено ярлик на придатну продукцію №115/3 та передано товар відповідачу для використання по видатковій накладній №36 від 30.11.2021 на суму 357 454,80 грн.

Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною №36 від 30.11.2021 у строк по 02.02.2022 включно.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар за спірним договором №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021, під час розгляду справи на суму 99 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення №2806 від 09.03.2022.

Таким чином, матеріали справи містять докази сплати відповідачем суми поставленого товару частково на суму 99 000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.

З огляду на значене, суд вважає за належне, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закрити провадження в частині стягнення 99 000,00 грн. основного боргу по справі №924/127/22.

Однак, в порушення умов договору поставки №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар.

Докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі 258 454,80 грн. за спірним договором поставки в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару за договором поставки №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 258 454,80 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 258 454,80 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов`язань за договором поставки.

Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину, як на підставу невиконання зобов`язань за договором, судом враховується таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між карантином та неможливістю виконання договору.

У пункті 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У пункті 7.2. договору також передбачено, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Однак в матеріалах справи відсутні відповідні документи Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).

Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов`язань за договором поставки. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.

При цьому судом також приймається до уваги і те, що спірний договір поставки №53.124-01-21-16164 укладений 08.11.2021, тобто після установлення на усій території України карантину, а тому вказане посилання відповідача суперечить пункту 7.1 договору, та не може бути підставою звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №53.124-01-21-16164.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне провадження у справі в частині стягнення 99 000,00 грн. основного боргу закрити, а в решті позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 258 454,80 грн. боргу за поставлений товар.

В свою чергу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

14.04.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.05-22/1845/22), де останній повідомив, що відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 99 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2806 від 09.03.2022. З огляду на що позивач просить стягнути з відповідача залишок суми основного боргу за договором №53.124-01-21-16164 від 08.11.2021 у розмірі 258 454,80 грн. та судовий збір в розмірі 5361,82 грн.

За таких обставин у вказаній відповіді на позовну заяву (вх.05-22/1845/22) позивач не підтримує своїх вимог, в частині стягнення 99 000,00 грн., унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, однак просить стягнути з останнього 5361,82 грн. сплаченого при зверненні до суду судового збору.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 129, ст. 130 ГПК України сплачений при зверненні до суду позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №924/127/22 в частині стягнення 99 000,00 грн. закрити.

В частині стягнення з відповідача 258 454,80 грн. позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентуранік" (53210, вул. Каштанова, 58, оф. 2, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., код ЄДРПОУ 40275363) 258 454,80 грн. основного боргу та 5361,82 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення складено та підписано 13.04.2022.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 1 до справи.

направити на електронні адреси:

позивачу: info@venturanik.dp.ua

відповідачу: offce@khnpp.atom.gov.ua

energoatom@atom.gov.ua