Рішення

від 12.04.2022 по справі 120/14881/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 квітня 2022 р. Справа № 120/14881/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

04.11.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) до Джуринської сільської ради (далі відповідач, Рада).

У позовній заяві позивачка просить:

- визнати протиправним та скасування рішення 11 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 02.09.2021 № 431;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка розташована на території Джуринської сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 11.08.2021 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0525381400:02:003:0162, яка розташована на території Джуринської сільської ради.

Рішенням 11 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 02.09.2021 № 431 відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із включенням земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізуються на земельних торгах.

Позивачка із рішенням Ради від 02.09.2021 № 431 не погоджується мотивуючи його протиправність тим, що виключний перелік підстав для відмови у наданні бажаного для нього дозволу передбачений ч. 7 ст. 118 ЗК України. Такої підстави для відмови як включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) частиною 7 ст. 118 ЗК України не передбачено. Просить врахувати, що зазначена нею у клопотанні земельна ділянка є несформованою, а тому не може бути віднесена до числа тих, права на які виставлені на земельні торги. Також звертає увагу суду на порушення процедури ухвалення спірного рішення, посилаючись на це як на ознаку його протиправності.

Тому просить скасувати рішення від 02.09.2021 № 431 та зобов`язати Раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою від 08.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім цього, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи та витребувано у відповідача докази.

29.11.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву із проханням відмовити у задоволенні позову повністю. Мотивуючи відзив Рада зазначає, що відносно бажаної для позивачки земельної ділянки прийнято рішення № 336 від 17.06.2021 про включення її до переліку земельних ділянок, права на які реалізуються на конкурсних засадах. Вважає, що земельним законодавством не вимагається формування земельних ділянок для їх включення у такий перелік. Із цих підстав відповідач вважає спірне рішення правомірним.

06.12.2021 позивачкою подано відповідь на відзив у якому зазначено, що Рада не надала доказів включення бажаної для неї земельної ділянки до числа тих, права на які виставлено на земельні торги. Просить врахувати, що згідно ст.136 ЗК України, заборона відчуження діє не з моменту включення ділянки до переліку, а з моменту коли конкретна земельна ділянка чи права на неї виставлені на земельні торги.

14.12.2021 відповідачем подано заперечення у яких із посиланням на ч. 5 ст. 136 ЗК України Рада просить відмовити у задоволенні позову.

Надавши оцінку мотивам заяв по суті справи та дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

11.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до Джуринської сільської ради із клопотанням у якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0525381400:02:003:0162, яка розташована на території Джуринської сільської ради (а.с. 11). До клопотання позивачка долучила копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію довідки про реєстрацію місця проживання та викопіювання з публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

02.09.2021 за результатом розгляду клопотання Рада ухвалила рішення № 431 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (а.с. 9). Пунктом 1.4 цього рішенням позивачці відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із включенням бажаної для неї земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізується на конкурсних умовах (земельних торгах).

Позивачка із рішенням Ради від 02.09.2021 № 431 не погодилася та звернулася до суду із позовом про його скасування.

Із урахуванням підстав прийняття Радою п. 1.4 рішення від 02.09.2021 № 431 та аргументів учасників справи, ключовим питанням цього спору є те, чи може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі земельної ділянки у власність, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон), а також те, чи може бути включена до зазначеного переліку земельна ділянка яка є несформованою.

Визначаючись щодо вказаних питань суд враховує, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (по тексту - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дійсно як зазначає позивачка, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, проте така підстава для відмови передбачена у ст. 136 ЗК України.

Згідно із частиною п`ятою ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Верховний Суд неодноразово розглядав справи, де поставало таке ж питання і сформував висновок, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності права оренди на які виставляється на земельні торги є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція є усталеною адже була підтримана в постановах Верховного Суду, зокрема від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17, від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16, від 30.03.2021 у справі № 2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі № 818/1470/18 та від 29.07.2021 у справі № 120/1317/19.

При цьому Верховний Суд зазначав, що приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що включення до переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, проте віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, вже є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Відтак, суд погоджується із аргументами відповідача про те, що у разі включення земельних ділянок до числа тих, право оренди на які може бути реалізоване на конкурсних умовах (земельних торгах), такі земельні ділянки не можуть передаватися у власність, що виключає законні підстави для надання зацікавленій особі дозволу на розроблення документації із землеустрою, адже надання відповідного дозволу є першим із етапів переходу ділянки у приватну власність.

Разом із тим суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про можливість включення несформованої та незареєстрованої у Державному земельному кадастрі земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права оренди на які реалізовуються на конкурсних умовах. При цьому суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Аналіз ч. 1 ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III свідчить, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі № 815/905/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 27.01.2020 у справі № 816/2119/16, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як встановлено судом та підтверджено відповідачем, бажана для позивачки земельна ділянка не сформована і відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру.

Зокрема із наданої Радою копії рішення від 17.06.2021 № 336 «Про затвердження Переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізується на конкурсних умовах (земельних торгах» (Додаток № 1) встановлено, що відповідачем включено до переліку земельну ділянку «орієнтовною площею 3,7591 га». У колонці Додатку № 1 до рішення від 17.06.2021 № 336 «кадастровий номер земельної ділянки», відомості про кадастровий номер відсутні. Для ідентифікації ділянки відповідачем зазначено: «за викопіюванням» та окремі земельні ділянки із якими межує включена до переліку земельна ділянка.

Отже, враховуючи те, що до переліку може бути включено земельну ділянку лише за умови її реєстрації та присвоєння кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до ст. 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, а відповідно до додатку № 1 до рішення від 17.06.2021 № 336 до наведеного переліку включено лише земельну ділянку із орієнтовною площею та за загальними орієнтирами, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення допустив порушення процедури включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, в частині ідентифікації останньої. За таких обставин бажана для позивачки земельна ділянка не вважається включеною у встановленому Земельним кодексом України порядку до числа тих, прав на які виставляються на земельні торги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 815/905/17.

Відтак, оскаржене рішення Ради від 02.09.2021 № 431 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимогам про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає таке.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення Ради від 02.09.2021 № 431 є те, що клопотання позивачки від 11.08.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу.

Крім цього, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.

Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачки від 11.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в користь позивачки підлягає присудженню частина сплаченого нею при зверненні до суду судового збору у сумі 454 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 1.4 рішення Джуринської сільської ради від 02.09.2021 № 431 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Джуринську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0525381400:02:003:0162, яка розташована на території Джуринської сільської ради та прийняти рішення із урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 454 грн. 00 коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Джуринська сільська рада - вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, 23545, код ЄДРПОУ 04325489.

Суддя Богоніс Михайло Богданович