Рішення

від 11.04.2022 по справі 140/1340/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1340/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Володимир-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави до Павлівської сільської ради про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Володимир-Волинської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави до Павлівської сільської ради про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення № 14/9 від 24.12.2021 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік» щодо часткового звільнення від сплати на 50% за навчання дітей із малозабезпечених сімей у дошкільних начальних закладах Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Волинської області» затверджено склад новоутворених громад. Зокрема до Павлівської територіальної громади увійшли: Павлівська, Жашковичівська, Завидівська, Колонська, Луковичівська, Милятинська, Переславичівська, Радовичівська, Риковичівська, Старопорицька, Топилищенська сільські ради.

Комунальними закладами заснованими на комунальній власності Павлівської сільської ради, бюджетними установами та неприбутковами організаціями згідно з даними ЄДРПОУ є наступні заклади дошкільної освіти: ЗДО «Малятко» с. Павлівка (код ЄДРПОУ 23016860); ЗДО «Сонечко» с. Старий Порицьк (код ЄДРПОУ 23016989); ЗДО «Колосок» с. Риковичі (код ЄДРПОУ 23016883); ЗДО «Сонечко» с. Топилище (код ЄДРПОУ 23016995); ЗДО «Лелеченя» с. Жашковичі (код ЄДРПОУ 23016920); ЗДО «Казка» с. Колона (код ЄДРПОУ 23016825); ЗДО «Сонечко» с. Луковичі (код ЄДРПОУ 23016848); ЗДО «Сонетко» с. Переславичі (код ЄДРПОУ 23017015); ЗДО «Дзвіночок» с. Завидів (код ЄДРПОУ 23016937); ЗДО «Пролісок» с. Милятин (код ЄДРПОУ 23016943). Як слідує з відомостей ЄДРПОУ засновником вищевказаних ЗДО є Павлівська сільська рада.

Вказує, що рішенням сесії Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 24.12.2021 № 14/9 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік», згідно з п. 4 якого, частково (на 50%) звільнено від сплати за харчування дітей із малозабезпечених сімей.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню п. 4 рішення № 14/9 від 24.12.2021 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік», оскільки останнє суперечить вимогам ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту», ч. 3 ст. 56 Закону України «Про освіту», ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства». З наведених підстав прокурор просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов від 09.03.2022 Павлівська сільська рада позов визнала та зазначила, що виконавчим комітетом підготовлено проект рішення про внесення змін до рішення Павлівської сільської ради № 14/9 від 24.12.2021 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік» щодо повного звільнення від сплати за харчування дітей із малозабезпечених сімей у дошкільних навчальних закладах Павлівської сільської ради.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Волинської області» затверджено склад новоутворених громад. Зокрема до Павлівської територіальної громади увійшли: Павлівська, Жашковичівська, Завидівська, Колонська, Луковичівська, Милятинська, Переславичівська, Радовичівська, Риковичівська, Старопорицька, Топилищенська сільські ради.

Відповідно до рішень відповідача № 19/23 від 15.02.2019 та № 21/8 від 19.04.2019 «Про перейменування закладів дошкільної освіти та затвердження їх статутів» комунальними закладами заснованими на комунальній власності Павлівської сільської ради, бюджетними установами та неприбутковами організаціями згідно з даними ЄДРПОУ є наступні заклади дошкільної освіти: ЗДО «Малятко» с. Павлівка (код ЄДРПОУ 23016860); ЗДО «Сонечко» с. Старий Порицьк (код ЄДРПОУ 23016989); ЗДО «Колосок» с. Риковичі (код ЄДРПОУ 23016883); ЗДО «Сонечко» с. Топилище (код ЄДРПОУ 23016995); ЗДО «Лелеченя» с. Жашковичі (код ЄДРПОУ 23016920); ЗДО «Казка» с. Колона (код ЄДРПОУ 23016825); ЗДО «Сонечко» с. Луковичі (код ЄДРПОУ 23016848); ЗДО «Сонетко» с. Переславичі (код ЄДРПОУ 23017015); ЗДО «Дзвіночок» с. Завидів (код ЄДРПОУ 23016937); ЗДО «Пролісок» с. Милятин (код ЄДРПОУ 23016943).

24.12.2021 відповідачем прийнято рішення № 14/9 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік», згідно з п. 4 якого, частково (на 50%) звільнено від сплати за харчування дітей із малозабезпечених сімей.

На запит позивача № 50/1-2Вих-22 від 04.01.2022 Павлівської сільська рада листом № 9 від 05.01.2022 повідомила, що станом на 05.01.2022 в дошкільних навчальних закладах, які розміщені на території Павлівської громади навчається 9 дітей із малозабезпечених сімей, зокрема, у ДНЗ с. Завидів - 2 дітей, ДНЗ с. Павлівка - 1 дитина, ДНЗ с. Топилище - 1 дитина, ДНЗ с. Риковичі - 5 дітей.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі № 920/121/19, суд зазначає, що поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності. Отже, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Матеріалами позовної заяви підтверджено, що з рішень Павлівської сільської ради № 19/23 від 15.02.2019 та № 21/8 від 19.04.2019 «Про перейменування закладів дошкільної освіти та затвердження їх статутів» слідує, що комунальними закладами заснованими на комунальній власності Павлівської сільської ради, бюджетними установами та неприбутковами організаціями згідно з даними ЄДРПОУ є наступні заклади дошкільної освіти: ЗДО «Малятко» с. Павлівка; ЗДО «Сонечко» с. Старий Порицьк; ЗДО «Колосок» с. Риковичі; ЗДО «Сонечко» с. Топилище; ЗДО «Лелеченя» с. Жашковичі; ЗДО «Казка» с. Колона; ЗДО «Сонечко» с. Луковичі; ЗДО «Сонетко» с. Переславичі; ЗДО «Дзвіночок» с. Завидів; ЗДО «Пролісок» с. Милятин.

Згідно ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані дііяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної освіти у державних і комунальних загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, вищої освіти у комунальних вищих навчальних закладах, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм (підпункти 1, 2, 6, п. а, ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Суд заважує, що Павлівською сільською радою 24.12.2021 прийнято рішення № 14/9 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік», згідно з п. 4 якого, частково (на 50%) звільнено від сплати за харчування дітей із малозабезпечених сімей.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 (класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

У відповідності до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про освіту» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням: - дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», дітей з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти;

Частиною 5 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному закладі дошкільної освіти у розмірах, визначених органами місцевого самоврядування або відповідними органами управління. Пільгові умови оплати харчування дітей у закладах дошкільної освіти для багатодітних та малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.

Від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім`ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім`ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних закладах дошкільної освіти. За харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, плата не справляється.

Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», дітей з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які навчаються у державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1243 від 26.08.2002 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів», від плати за харчування дітей відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім`ях, в яких сукупний дохід на кожного члена за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку установлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах, а також батьки дітей або особи, які їх замінюють, із сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".

Аналогічна норма закріплена в п. 2.4 наказу Міністерства освіти і науки № 667 від 21.11.2002 «Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах» з якої слідує, що від плати за харчування дітей, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», звільняються батьки або особи, які їх замінююсь, у сім`ях, в яких сукупний дохід на кожного члена за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку установлюється законом про Державний бюджетну країни для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах, а також батьки дітей та особи, які їх замінюють, із сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України «Про соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Підставною для звільнення є довідка про призначення такої видана органами праці та соціального захисту.

У статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» визначено, що сім`я, яка з поважних причин або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї - це малозабезпечена сім`я.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних закладах, згідно з п. 2.11 Порядку встановлення плати для батьків за науки України №667 від 21.11.2002, обчислюється згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 № 486/202/524/455/3370, зареєстрованою і в Міністерстві юстиції України 07.02.2002 за № 112/6400.

Отже, батьки або особи які їх замінюють, у сім`ях, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», батьки або особи, які їх замінюють, у сім`ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім`ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних закладах дошкільної освіти, звільняються від плати за харчування дітей у дошкільному навчальному закладі згідно вищенаведених норм чинного законодавства, на підставі відповідного рішення власника (засновника) ЗДО.

Як слідує з матеріалів справи, станом на 05.01.2022 в дошкільних навчальних закладах, які розміщені на території Павлівської громади навчається 9 дітей із малозабезпечених сімей, зокрема, у ДНЗ с. Завидів - 2 дітей, ДНЗ с. Павлівка - 1 дитина, ДНЗ с. Топилище - 1 дитина, ДНЗ с. Риковичі - 5 дітей.

Враховуючи положення самоврядування в Україні», ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19, 35 Закону України «Про дошкільну освіту» органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти: на відповідній території та встановлюють розмір плати за харчування дітей у відповідних навчальних закладах.

Тобто, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Павлівська сільська рада.

У відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» (від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91) (далі- Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 2, 3 ст. З Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Статтями 21, 22 Конституції України закріплено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. Держава гарантує виконання і додержання всіх конституційних прав і свобод людини, у тому числі невід`ємне право на життя і здоров`я, як то передбачено ст. 27 Конституції України.

Права і свободи людини та їх гарантії згідно із ст. 3 Конституції України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Людина, її життя І здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції (ЮН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких; надана ВРУ, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням і законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Всі діти на території України відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею» 3 Закону України «По дошкільну освіту» передбачено, що державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Відповідно, до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про освіту» органи державної влади та органи і місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", дітей з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти.

Згідно ст. 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на урівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади р та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, а також для захисту особистих і майнових правка інтересів дітей.

На думку суду, захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей із малозабезпечених сімей беззаперечно становить суспільний інтерес, оскільки бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо забезпечення пільг при визначені плати за навчання для багатодітних та малозабезпечених сімей підриває імідж держави та вимагає судового захисту з метою дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо охорони дитинства.

З огляду на вищенаведене, на переконання суду, Павлівською сільською радою Володимир-Волинського району Волинської області, якій відомо про дітей із малозабезпечених сімей, які навчаються в дошкільних навчальних закладах с. Завидів, с. Павлівка, с. Топилище, с. Риковичі, протиправно прийнято рішення про часткове звільнення віл сплати за харчування, яке суперечить вимогам ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту», ч. 3 ст. 56 Закону України «Про освіту», ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства».

Відтак, суд вважає, що відповідач безпідставно та протиправно прийняв рішення № 14/9 від 24.12.2021 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік» в частині п. 4, а саме: щодо часткового звільнення від сплати на 50% за навчання дітей із малозабезпечених сімей у дошкільних начальних закладах Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, а тому оскаржуване рішення цій в частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частиною четвертою статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси (частина шоста статті 47 КАС України).

Аналогічні за змістом норми містить стаття 189 КАС України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша зазначеної статті); суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина п`ята); суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина шоста).

Згідно з частиною четвертою статті 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

На думку суду, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому заяву відповідача про визнання позову, яка підписана уповноваженим представником, необхідно прийняти та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі судові витрати у позивача відсутні.

Водночас відповідно до частини першої статті 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, суд вважає, що наявні підстави для повернення органу прокуратури - Волинській обласній прокуратурі, яка є юридичною особою і яка згідно з платіжним дорученням від 21.01.2022 № 28 сплатила за позивача судовий збір у сумі 2 481,00 грн., п`ятдесят відсотків суми судового збору, що становить 1 240,50 грн.

Керуючись статтями 72-77, 142, 189, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про прокуратуру, Закону України «Про дошкільну освіту», Закону України «Про освіту», Закону України «Про охорону дитинства»», Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення Павлівської сільської ради №14/9 від 24.12.2021 «Про затвердження розміру вартості харчування дітей в закладах загальної середньої та дошкільної освіти на 2022 рік» щодо часткового звільнення від сплати на 50% за навчання дітей із малозабезпечених сімей у дошкільних начальних закладах Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

Повернути Волинській обласній прокуратурі з державного бюджету п`ятдесят відсотків судового збору - 1 240,50 грн (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.), сплаченого згідно з платіжним дорученням від 21.01.2022 № 28.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Володимир-Волинська окружна прокуратура (43025, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Маяковського, 19).

Відповідач: Павлівська сільська рада (45342, Волинська область, с. Павлівка, вул. Незалежності, 27Б; код ЄДРПОУ 04333342).

Суддя С.Ф. Костюкевич