Рішення

від 12.04.2022 по справі 160/22951/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року Справа № 160/22951/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Магдалинівської селищної ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 12.10.2021 №1900-11/ VIII;

-зобов`язати Магдалинівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель комунальної власності у межах норм безплатної приватизації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Магдалинівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель комунальної власності у межах норм безплатної приватизації. Проте, 12.10.2021 відповідачем прийнято рішення №1900-11/VIII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» з тієї підстави, що межі земельної ділянки, яка пропонується для відведення перетинаються з земельною ділянкою (кадастровий номер: 1222384500:01:001:0300), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації, вже є сформованою згідно з технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель на території Мар`ївського старостинського округу Новомосковського району Дніпропетровської області, площею 2,6654 га. та присвоєно кадастровий номер 1222384500:01:001:0301. Дана земельна ділянка була передана з державної в комунальну власність до Магдалинівської селищної ради відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №111-ОТГ від 04.03.2021. Тобто, на дану земельну ділянку, як вважає відповідач, необхідно розробити проектну документацію на поділ земельної ділянки, а не розроблення проекту із землеустрою (визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою).

Також у відзиві зазначено, що на момент розгляду клопотання, право комунальної власності за Магдалинівською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на згадану вище земельну ділянку не зареєстровано. Тобто, Магдалинівська селищна рада до реєстрації права власності на дану земельну ділянку не може розпоряджатися нею. Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на те, що в ч.7 ст.118 ЗК України чітко зазначено єдину підставу для відмови у задоволенні клопотання позивача - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За таких умов, у відповідача, на думку позивача, не було законних підстав для прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області з клопотанням надати йому дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Марійського сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.

За наслідками розгляду даного клопотання, відповідачем 12.10.2021 прийнято Рішення №1900-11/VIII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», з тих підстав, що межі земельної ділянки, яка пропонується для відведення перетинаються з земельною ділянкою (кадастровий номер: 1222384500:01:001:0300).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 ЗК України.

Так, ч.6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 24 розділу X ЗК України, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Повноваження сільських, селищних, міських рад їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, з якої вбачається, що сільські, селищні, міські ради здійснюють розпорядження земельними ділянками виключно комунальної власності.

Пунктом 24 розділу X ЗК України також визначено, що особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом.

До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 ЗК України містить перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон), виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Суд звертає увагу, що в рішенні від 12.10.2021 №1900-11/VIII про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідач не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Суд зазначає, що вказана відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 ЗК України, а тому не може бути підставою для такої відмови.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.10.2021 у справі № 346/4974/16-а.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу в розмірі 7950,00 грн., суд виходить з наступного.

Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст.134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, з метою отримання правничої допомоги, позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 07.11.2021 №212 з адвокатом Норочевським О.О.

Як вбачається з наданих позивачем документів, витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 7950,00 грн.

Відповідно до додатку №1 до договору в гонорар адвоката в розмірі 7950 грн. включено:

-розробка позиції по справі, підготовка та подача адвокатом до суду позовної заяви;

-участь адвоката в судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, подачу доказів, письмових заяв, клопотань та пояснень за необхідності;

-за необхідності, участь в апеляційному та касаційному розгляду справи.

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки за 09.11.2021 та 08.12.2021 з яких вбачається, що позивачем сплачено 08.12.2021 3950,00 грн. грн. та 09.11.2021 4000,00 грн.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що із переліку послуг, зазначених у додатку №1 до договору, адвокатом не надавались послуги з участі в судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, подачу доказів, письмових заяв, клопотань та пояснень за необхідності.

Суд акцентує увагу позивача, що заявлена адвокатом послуга щодо участі в апеляційному та касаційному розгляду справи взагалі є передчасною та не може включатись в розмір гонорару за розгляд справи в суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката неспівмірні зі складністю справи, часом та об`ємом робіт, витраченим адвокатом, а тому суд вважає за можливе присудити на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 257 - 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Магдалинівської селищної ради від 12.10.2021 №1900-11/VIII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».

Зобов`язати Магдалинівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська