Рішення

від 12.04.2022 по справі 160/27310/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року Справа № 160/27310/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі Постанова КМУ № 899 від 22.09.2010), до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого ОСОБА_1 мав право на день підписання наказу про надання допомоги на оздоровлення і з якого було нараховано допомогу на оздоровлення за 2017 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2017 рік, включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ № 899 від 22.09.2010, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до Постанови КМУ № 899 від 22.09.2010, до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого ОСОБА_1 мав право на день підписання наказу про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ № 899 від 22.09.2010, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за вісім повних календарних років служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, яке складається з окладу за штатною посадою 3000,00 грн, окладу за військовим званням 740,00 грн, надбавки за вислугу років -1122,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань 2431,00 грн, премії 4050,50 грн, індексації 415,41 грн, з відрахуванням 1,5% війського збору, за вісім повних календарних років служби у сумі 46330,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 09.10.2017 до 16.07.2021 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Станом на 17.07.2021 вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні 08 років 05 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної) 05 років 09 місяців 04 дні. У грудні 2021 року позивач отримав довідку про розмір його грошового забезпечення, згідно з якою військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України до складу отриманих ним допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у листопаді 2017 року не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалась відповідно до Постанови КМУ № 899 від 22.09.2010. Крім того, на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідачем не було йому виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач вважає, що ефективним способом захисту його порушених прав буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в сумі 46330,11 грн, обчислену позивачем за таким розрахунком: (11758,91 грн (місячне грошове забезпечення) х 50%) х 8 (повні календарні роки служби) 1,5% військового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.02.2022 поновлено строк звернення до суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; витребувано від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: копії наказів про зарахування позивача до списків особового складу та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; пояснення із підтверджуючими доказами щодо обчислення та виплати позивачу спірних виплат за час його служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України: грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової допомоги, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за вісім повних календарних років служби; постановлено витребувані пояснення та докази надати суду разом із відзивом.

22.02.2022 до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що позивач під час його звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні до посадових осіб військової частини не звертався, під час звільнення зауважень щодо виключення зі списків військової чатсини у зв`язку з наявністю перед ним заборгованості не заявляв. Відповідач вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні були відсутні, оскільки календарна вислуга позивача становить 8 повних років, тоді як умовою набуття права на отримання такої допомоги є наявність календарної вислуги 10 років. Щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 899 від 22.09.2010, не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з пропуском місячного строку, який обчислюється з 16.07.2021 дня виключення позивача зі списків військової частини, тому, на думку відповідача, позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, про що 04.04.2017 йому видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 141 від 16.07.2021 виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, звільненого відповідно до п. «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку і закінченням строку контракту) з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2021 № 41 о/с в запас без права носіння військової форми одягу з 17.07.2021, та направлено на військовий облік до Криничанського РТЦК та СП Дніпропетровської області. У наказі також зазначено, що матеріальна допомога на оздоровлення за 2021 рік виплачувалась, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році не виплачувалась. Виплатити грошову компенсацію за 70 календарних днів додаткової відпустки, відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Вислуга років на військовій службі станом на 17.07.2021 становить: у календарному обчисленні 08 років 05 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної) 05 років 09 місяців 04 дні; служба разом 14 років 02 місяці 13 днів.

29.11.2021 за вих. № 1232 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України видано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 09.10.2017 до 17.07.2021, відповідно до якої у листопаді 2017 року позивачу було нараховано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 4730,63 грн та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 4730,63 грн.

Згідно з довідкою від 17.02.2022 вих. № 0264, виданою військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до пункту 11 наказу Міністерства внутрішніх справ від 23.01.2015 № 72 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 899 від 22.09.2010, не входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення. У зв`язку з цим ОСОБА_1 надавалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення у листопаді 2017 року у розмірі його місячного грошового забезпечення 4730,63 грн, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка становила 2838,38 грн. Оскільки вислуга років ОСОБА_1 на військовій службі станом на 17.07.2021 становила у календарному обчисленні 08 років 05 місяців 09 днів (тобто менше 10 років вислуги), підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не було.

Вважаючи, що відповідач протиправно здійснив нарахування і виплату допомоги для вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, не включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується така допомога, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ № 899 від 22.09.2010, та протиправно не здійснив виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за вісім повних календарних років служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, що діяла момент спірних відносин, далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.01.2015 № 72 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі Інструкція № 72; тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до пунктів 3, 5 Інструкції № 72 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Згідно з пунктом 9 Інструкції № 72 винагорода виплачується військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 11 Інструкції № 72 було встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 12 Інструкції № 72 розміри винагороди встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.

Отже, Законом №2011-ХІІ та чинною на час спірних відносин постановою КМУ № 1294 передбачено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відтак, винагороди, які мають постійний характер, входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Щомісячна додаткова грошова винагорода була установлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та виплачувалася військовослужбовцям щомісяця з дня її запровадження до дня виключення такого військовослужбовця із списків особового складу частини, тобто мала постійний (систематичний) характер.

Під час судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу було нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік в сумі 4730,63 грн та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік в сумі 4730,63 грн, тото у розмірі його місячного грошового забезпечення 4730,63 грн, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка становила 2838,38 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до місячного грошового забезпечення, з якого було нараховано позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік.

В обґрунтування підстав не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, відповідачем зазначено, що Інструкцією №72 не передбачено включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення.

Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову № 899, якою з 01 жовтня 2010 року установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям.

Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Відповідних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 року у справі №825/997/17 (провадження № 11-281апп21)

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889 (чинної на час нарахування виплати матеріальної допомоги), а не Інструкції № 72.

З наведених мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 72 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Законом №2011-ХІІ та постановою № 889, є протиправними, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення, з якого вони нараховувались, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення суд дійшов такого висновку.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Абзацами першим-четвертим пункту 10 Постанови №393 Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу:

які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується;

які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий-сьомий пункту 10 Постанови №393).

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Постанови №393).

Предметом розгляду даної справи є обставини наявності підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за вісім повних календарних років служби.

Частина 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність вислуги 10 років і більше.

Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, загальна вислуга років ОСОБА_1 на час звільнення становила 14 років 02 місяці 13 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні до вислуги років враховуються лише календарні роки служби.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, а не вчинено дії як зазначає позивач, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Разом з тим, вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити таку допомогу у визначеній позивачем сумі 46330,11 грн суд вважає передчасними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні належить до повноважень відповідача, а на час розгляду справи відповідач не здійснив нарахування такої допомоги. Таким чином, за наведених обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із врахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо зазначення відповідачем у відзиві про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, суд зазначає, що ухвалою суду від 01.02.2022 було поновлено строк звернення до суду. При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення такого строку було враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 160/8332/20, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення.

На підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач від сплати судового збору звільнений, тому відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік без урахування до складу місячного грошового забезпечення, з якого вони нараховувались, щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманої під час проходження військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення, з якого вони нараховувались, щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 186, код ЄДРПОУ 23313948.

Повний текст рішення складено 13.04.2022.

Суддя В.В. Рянська