Рішення

від 10.04.2022 по справі 380/843/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/843/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «Радован» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках,

в с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Львівській області (далі позивач, ГУ ДПС у Львівській області) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Радован» (далі - відповідач, ПП «Радован»), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг до бюджету в розмірі 99 212 грн 21 к. та накласти арешт на кошти та інші цінності ПП «Радован».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача існує податковий борг внаслідок несплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 99 212 грн 21 к. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.

Ухвалою від 17.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачу роз`яснено право подання відзив на позов з посиланням на доказами, якими такий обґрунтовується.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог частини сьомої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виклик відповідача здійснено у відповідності до частини першої статті 130 КАС України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Заборгованість з податку на додану вартість ПП «Радован» у розмірі 99 212 грн 21 к. виникла у зв`язку із поданням податкової декларації та застосуванням до підприємства штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Так, ГУ ДПС у Львівській області 30.10.2019 проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за лютий, липень 2019 року ПП «Радован».

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2019 №003230/13-01-54-04/42566749.

Як видно зі змісту акту, контролюючим органом встановлено порушення ПП «Радован» термін реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям платникам податку на додану вартість.

На підставі вказаних висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 30.10.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0094655404, яким до ПП «Радован» застосовано штраф у розмірі 119 708 грн 71 к. (не сплачена сума штрафу становить 46 498 грн 71 к.).

ГУ ДПС у Львівській області 27.11.2019 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.11.2019 №003256/54-04/42566749.

Як видно зі змісту акту, контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату ПП «Радован» узгодженої суми податкового зобов`язання в зв`язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.

На підставі вказаних висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 27.11.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0101155404, яким до ПП «Радован» застосовано штраф у розмірі 5 106 грн 40 к.

ГУ ДПС у Львівській області 13.12.2019 проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за жовтень 2019 року ПП «Радован».

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2019 №003762/13-01-54-04/42566749.

Як видно зі змісту акту, контролюючим органом встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних ПП «Радован», що підлягають наданню покупцям платникам податку на додану вартість.

На підставі вказаних висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 13.12.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0107535404, яким до ПП «Радован» застосовано штраф у розмірі 2 869 грн 26 к.

ГУ ДПС у Львівській області 01.04.2021 проведено камеральну перевірку дотримання ПП «Радован» вимог п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 01.04.2021 №7298/13-01-18-08/42566749.

Як видно зі змісту акту, контролюючим органом встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

На підставі вказаних висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 06.04.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №6965/13-01-18-08, яким до ПП «Радован» застосовано штраф у розмірі 4 653 грн 81 к.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, сума податкових зобов`язань ПП «Радован» становить 35 339 грн.

Згідно до зворотного боку облікової картки нарахована пеня на суму 1 102 грн 58 к.

На виконання статті 59 Податкового кодексу України позивач направив на адресу відповідача податкову вимогу від 23.04.2021 №0059059.

Докази, які б підтверджували, що вказані податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржувались у справі відсутні та у добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.

При вирішення справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи доходів і зборів.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язанням та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Вказаний податковий борг виник на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень, самостійно задекларованих відповідачем податкових зобов`язань згідно з податковою декларацією за 2021 рік та нарахованої пені.

Оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися відповідачем, визначена ними сума грошового зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу, однак у встановлені строки до бюджету не сплачена.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаних положень Податкового кодексу ГУ ДПС у Львівській області надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 23.04.2021 №0059059.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Сума податкового боргу відповідача в розмірі 99 212 грн 21 к. є узгодженою та у встановлені законом строки не сплачена, тому відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Так, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПП «Радован» податкового боргу в сумі 99 212 грн 21 к. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог у частині накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Радован», що відкриті в установах банків, суд зазначає таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16 та від 14.02.2019 у справі №813/4345/16.

Як вбачається із матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області від 28.09.2021 № 31/13-2350, за ПП «Радован» відсутні зареєстровані транспортні засоби.

Згідно з наданої листом ГУ Держпраці у Львівській області від 04.10.2021 №13675/1/09-10 інформації за ПП «Радован» не зареєстрованого рухомого майна, що підлягає реєстрації або взяттю на облік.

Відповідно до довідки від 04.08.2021 № 268921335 про Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ПП «Радован», у платника податків відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, проведеними позивачем заходами встановлено відсутність майна у відповідача.

Разом з цим, як встановлено судом, підприємство має відкриті рахунки в установах банків.

Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 №372/8976), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (п.1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).

Абзац 1 пункту 9.10 глави 9 Інструкції передбачає, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/ інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 3 та 4 пункту 9.10 глави 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу в сумі 99 212 грн 21 к., та позивачем було дотримано усіх вимог чинного законодавства України для звернення до суду з позовною вимогою щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках боржника, в якого відсутнє майно, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги та наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «Радован» на відкритих рахунках у банках, в межах суми податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ураховуючи вищевикладене, те що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) до Приватного підприємства «Радован» (вул. Городоцька, буд 251, м. Львів, 79022, ЄДРПОУ 42566749) про стягнення податкового боргу, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Радован» (вул. Городоцька, буд 251, м. Львів, 79022, ЄДРПОУ 42566749) до бюджету кошти з рахунків у банках та інших фінансових установ, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів в розмірі 99 212 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті дванадцять) грн 21 к.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Радован» (вул. Городоцька, буд 251, м. Львів, 79022, ЄДРПОУ 42566749), що відкриті в установах банків на суму податкового боргу 99 212 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті дванадцять) грн 21 к.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома