Рішення

від 12.04.2022 по справі 480/11459/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2022 р. Справа № 480/11459/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії зі стандартів державної мови (далі - відповідач, Національна комісія зі стандартів державної мови, Комісія), в якій просив:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108 «Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою» в частині визначення ОСОБА_1 таким, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифікату про рівень С1;

2) зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови внести зміни до Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108 «Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою», в частині визначення ОСОБА_1 рівня вільного володіння державною мовою другого ступеню та видати сертифікат про рівень С2.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до п.п.8,9 розділу IV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдиних вимог до процедури проведення іспитів та критеріїв оцінювання (в редакції чинній на момент складання позивачем іспиту - 16.08.2021) та враховуючи набрання позивачем 87% балів згідно з додатком 1 до оскаржуваного рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108 (результат за № 1132), позивач володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня та має право на видачу державного сертифікату, який це підтверджує (рівень С2).

При цьому, наголосив, що зміни і доповнення до вказаного Порядку, які внесені рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови № 86 від 13 серпня 2021 року, та яким було доповнено розділ IV Порядку пунктами 11, 12 щодо встановлення результатів складення іспиту з визначенням ступеню відповідного рівня вільного володіння державною мовою та видачі відповідного державного сертифікату, зокрема, першого ступнею (СІ) або другого степеню (С2), не можуть бути застосовані Національною комісією зі стандартів державної мови під час визначення відповідного ступеня рівня вільного володіння державною мовою, оскільки на момент складання іспиту позивачем вони не були чинними.

Ухвалою суду від 15.11.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. Так, вказав, що Порядок проведення іспитів на рівень володіння державною мовою затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 № 409.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 № 815 «Деякі питання проведення іспитів на рівень володіння державною мовою» (далі - постанова) було внесено зміни до вказаного Порядку, згідно з якими час проведення іспиту для осіб, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, зменшено до 30 хвилин, а для осіб, які мають намір набути громадянство України, збільшено до 150 хвилин. Вказана постанова набула чинності 10.08.2021.

У зв`язку з чим, рішенням Комісії від 13.08.2021 № 86, що набуло чинності 20.08.2021, було внесено зміни до рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20 «Про затвердження Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдиних вимог до процедури проведення іспитів та критеріїв оцінювання».

При цьому, у період з 10 серпня по 19 серпня 2021 року іспити проводилися за часом, встановленим постановою (30 хвилин), проте оцінювання іспитів, проведених у зазначений період, здійснювалося після набуття чинності рішенням Комісії, тобто з 20.08.2021 (з дотриманням передбаченого Законом 15-денного терміну для встановлення результатів іспиту), оскільки формат і час проведення іспитів змінений, а саме приведено у відповідність до постанови.

Спірними правовідносинами у цій справі є оскарження рішення Комісії, а тому застосуванню під час вирішення спору у зазначеній справі підлягає законодавство, яке діяло станом на 20.08.2021, тобто на момент ухвалення оскаржуваного рішення. Застосування нормативно-правового акту в попередній - бажаній для позивача редакції, яка діяла на час складання ним іспиту, суперечить вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, ухвалюючи рішення від 20.08.2021 № 108, Комісія діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, яке було чинним на час прийняття оскаржуваного рішення, і не порушила права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, відповідач наголосив, що як Державний сертифікат про вільне володіння державною мовою першого ступеня (СІ), так і Державний сертифікат про вільне володіння державною мовою другого ступеня (С2) не мають жодних обмежень щодо можливості зайняття посад державної служби, а тому твердження позивача щодо погіршення його становища є безпідставними.

Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем суду не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач 16.08.2021 в Сумському державному університеті міста Суми складав іспит на визначення рівня володіння державною мовою 2.0 (для виконання службових обов`язків) (а.с.12,34-42). Вказане не заперечувалось і відповідачем у відзиві.

Відповідно до п.1 рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 №108 «Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою» на підставі підсумкових електронних протоколів перевірки за 11-19 серпня 2021р. встановлено результати складення іспиту на рівень володіння державною мовою особами, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, згідно з додатком 1. Так, згідно з додатком 1 за результатами складеного іспиту позивач набрав 87 % (результат за № 1780 (а.с.50) ( https://mova.gov.ua/dokumenti/rozyasnennya/2021/serpen/rishennya-108).

Пунктом 6 цього рішення передбачено, що комісія вирішила визначити, що особи, зазначені у списку згідно з додатком 6, володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Згідно вказаного додатку 6 позивач вільно володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (запис під №1132) (а.с.11-13).

Пунктом 7 вищенаведеного рішення передбачено, що комісія вирішила видати державні сертифікати про рівень володіння державною мовою особам, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7 цього рішення.

При цьому, підставою для прийняття вищенаведеного рішення, був, зокрема, і Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав голові Національної комісії зі стандартів державної мови скаргу на таке рішення, в якій просив його скасувати в частині визначення ОСОБА_1 таким, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі державного сертифікату про рівень С1; видати йому державний сертифікат про другий рівень вільного володіння державною мовою; внести до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою запис про видачу ОСОБА_1 державного сертифікату про другий рівень вільного володіння державною мовою (а.с.14-15), яку в подальшому доповнив заявою від 03.09.2021 (а.с.16).

Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 08.10.2021 №217 «Про розгляд скарги» скаргу ОСОБА_1 щодо результатів іспиту на рівень володіння державною мовою та щодо порушення процедури проведення іспиту на рівень володіння державною мовою, що могло вплинути на об`єктивність результатів іспиту на рівень володіння державною мовою було задоволено та допущено його до повторного складання іспиту на рівень володіння державною мовою (а.с.18-19), про що позивача повідомлено листом від 18.10.2021 (а.с.17).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16.07.2019 набрав чинності Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019р. №2704-VIII (далі - Закон №2704), частиною 2 статті 9 якого встановлено, що володіти державною мовою зобов`язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою цієї статті.

Вимоги щодо відповідного рівня володіння державною мовою особами, визначеними статтею 9 цього Закону, встановлює Національна комісія зі стандартів державної мови згідно до ч.1 ст.10 наведеного Закону №2704.

Рівні володіння державною мовою визначені у статті 11 Закону №2704.

Так, у відповідності до ч.2,3 ст.11 Закону №2704 передбачено, що за результатами проведеного іспиту на визначення рівня володіння державною мовою особа отримує державний сертифікат про рівень володіння державною мовою (далі - державний сертифікат), що засвідчує один з рівнів за шкалою, встановленою частиною третьою цієї статті.

Шкала рівнів володіння державною мовою визначає три загальні рівні навичок: початковий рівень А, середній рівень В та рівень вільного володіння мовою С.

Державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня (С1) засвідчує, що особа може розуміти широкий спектр складних і великих за обсягом текстів та розпізнавати в них прихований зміст; може висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов`язаних з пошуком засобів вираження, легко і точно використовувати українську мову у спілкуванні, навчанні та для досягнення професійних цілей; може чітко, структуровано і докладно висловлюватися зі складних тем, демонструючи володіння знаннями правил граматики.

Державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня (С2) засвідчує, що особа легко розуміє практично все, що чує або читає, може узагальнити інформацію з різних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логічній, послідовній формі, а також висловлюватися спонтанно, швидко і точно, передаючи найтонші відтінки смислу навіть у складних ситуаціях.

Статтею 43 згаданого Закону №2704 визначено правовий статус Національної комісії зі стандартів державної мови, завданням якої є, зокрема, збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевіряння рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законом посад.

У відповідності до вимог ст.44 Закону №2704 визначені повноваження Комісії, серед переліку яких, зокрема, затвердження вимог до рівнів володіння державної мовою особами, визначеними частинами першою і другою статті 9 цього Закону, затвердження порядку перевірки рівня володіння державною мовою, затвердження форми сертифіката, організація іспитів для визначення рівня володіння державною мовою та призначення спеціально уповноважених державою установ (організацій), які проводять іспити, видача державних сертифікатів, ведення Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою та є його адміністратором, розроблення та подання у встановленому законом порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку проведення іспитів з метою перевірки рівня володіння державною мовою.

Також і згідно до положень ч.2 та ч.3 ст.48 Закону №2704 передбачено, що іспит на рівень володіння державною мовою організовує та проводить Комісія. Перевірка та оцінювання результатів іспиту здійснюється апаратом Комісії.

Порядок проведення іспиту на рівень володіння державною мовою розробляється Комісією та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, рішенням Комісії від 13.05.2021р. за №20 був затверджений Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання (надалі - Порядок №20), який набрав чинності з 23.07.2021 та діяв у прийнятій редакції по 19.08.2021 включно.

За приписами п.п.5-10 розділу ІV "Встановлення результатів" наведеного Порядку №20 в редакції до 20.08.2021, було визначено:

- державний сертифікат початкового рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 30% + 1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат початкового рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 40%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 50%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 60%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня отримує особа, яка набрала 70%+1 від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня отримує особа, яка набрала 80%+1 від загальної кількості балів.

У подальшому, Комісією 13.08.2021 було прийнято рішення за №86, яким були внесені зміни та доповнення до вищенаведеного Порядку №20, за змістом якого пункти 5-10 розділу IV вважати відповідно пунктами 7-12 розділу IV Порядку №20.

Пункти 7-12 розділу IV викласти в такій редакції:

" 7. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 30 % до 39 % від загальної кількості балів.

8. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 40 % до 49 % від загальної кількості балів.

9. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 50 % до 59 % від загальної кількості балів.

10. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 60 % до 69 % від загальної кількості балів.

11. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 70 % до 89 % від загальної кількості балів.

12. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 90 % до 100 % від загальної кількості балів."

Вказані наведені зміни до Порядку №20 згідно п.3 рішення №86 набули чинності з дня його офіційного опублікування, тобто з 20.08.2021.

Аналізуючи вказані норми Порядку №20, які діяли до 19.08.2021 включно та зміни, внесені до нього рішенням №86, які набрали чинності з 20.08.2021, можна дійти висновку, що при оцінюванні іспиту після 19.08.2021 відбулося підвищення кількості необхідних балів для отримання державного сертифікату на рівень вільного володіння державною мовою другого ступеня, а саме: до 19.08.2021 включно така необхідна кількість балів становила - 80+1 від загальної кількості балів, а з 20.08.2021 така необхідна кількість балів повинна становити уже від 90% до 100% від загальної кількості балів.

Водночас, відповідно до ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також і за приписами ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також Конституційний Суд України висловлював і позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).

Таким чином, із наведеного аналізу вищенаведених норм законодавства, можна дійти висновку про те, що норми Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021 №86 підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набуття ними чинності (з дня опублікування), тобто до правовідносин, які виникли починаючи з 20.08.2021.

Разом з тим, як встановлено судом, а також і підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем у його відзиві, до правовідносин у даній справі, які виникли між учасниками справи 16.08.2021 під час складання позивачем іспиту на визначення рівня володіння державною мовою, відповідачем при проведенні оцінювання та прийнятті спірного рішення від 20.08.2021 №108 в частині, що стосується позивача, був застосований нормативно-правовий акт - Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021р. №86, який набув чинності тільки з 20.08.2021.

Тобто, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, застосовано зворотну дії нормативно-правового акту, який станом на 16.08.2021 (день складання іспиту) не був чинним, що не узгоджується із принципом правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

При вирішені цього спору, суд, відповідно до ч.ч.1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).

З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач складаючи іспит 16.08.2021, мав законні сподівання, на те, що оцінювання іспиту, буде здійснюватися відповідно до Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20, в редакції чинній на момент проведення іспиту.

Однак, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення від 20.08.2021 №108 та керуючись Порядком перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 в редакції, чинній з 20.08.2021, діяв з порушенням принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права та з порушенням норм ст.58 Конституції України. Відтак, рішення від 20.08.2021 №108 в оскаржуваній частині не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягаю скасуванню.

Відповідачем, при цьому, не було наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття рішення в оспорюваній частині з урахуванням встановлених судом обставин, які не спростовані відповідачем жодними належними та достатніми доказами та аналізу норм вищенаведеного чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням результатів іспиту та набраних балів позивачем, які становлять 87% від загальної кількості балів, виходячи з вимог Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20, у редакції, чинній на 16.08.2021 (день виникнення спірних відносин щодо складання іспиту), відповідач мав би прийняти рішення про визначення позивача ОСОБА_1 таким, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня та з видачею відповідного державного сертифікату.

Судом враховуються норми ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Окрім того, слід зазначити, що обираючи наведені вище способи захисту порушеного права позивача, суд виходить із того, що Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективного засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає статті 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зобу, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04 пункт 64).

Відтак, суд, з урахуванням положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача прийняти рішення про володіння ОСОБА_1 державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня з урахуванням та у відповідності до вимог Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20, у редакції чинній станом на 16.08.2021 (день складання позивачем іспиту) та видати позивачу державний сертифікат рівня вільного володіння державною мовою другого ступеня (С2).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 03.11.2021 (а.с.7).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної комісії зі стандартів державної мови (01135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.10, код ЄДРПОУ 43510755) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови №108 від 20.08.2021 в частині визначення ОСОБА_1 таким, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня та видачі сертифікату про рівень С1.

Зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови прийняти рішення про володіння ОСОБА_1 державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня з урахуванням та у відповідності до вимог Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 №20, у редакції чинній станом на 16.08.2021 та видати ОСОБА_1 державний сертифікат рівня вільного володіння державною мовою другого ступеня (С2).

Стягнути з Національної комісії зі стандартів державної мови за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13.04.2022.

Суддя І.Г. Шевченко